fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Valentyn Solonečnyj, Science Ukraine: «Populjaryzatoram nauky varto buty napoleglyvišymy»

Валентин Солонечний, Science Ukraine: «Популяризаторам науки варто бути наполегливішими»

Vin narodyvsja u Hersoni, navčavsja u Krymu, a dysertaciju pysav u Lvovi. Zminyv movu, misce prožyvannja (čerez sumnozvisni podiї na Krymśkomu pivostrovi u 2014 roci) — ta ne perestav pracjuvaty u sferi nauky. Valentyn Solonečnyj ne lyše zmig opanuvaty nove dlja sebe seredovyšče, ale j zapustyv mediaproekt pro sučasnu nauku. Pro vydannja Science Ukraine ta vyklyky, ščo stojať pered populjaryzatoramy nauky, my i pogovoryly
Він народився у Херсоні, навчався у Криму, а дисертацію писав у Львові. Змінив мову, місце проживання (через сумнозвісні події на Кримському півострові у 2014 році) — та не перестав працювати у сфері науки. Валентин Солонечний не лише зміг опанувати нове для себе середовище, але й запустив медіапроект про сучасну науку. Про видання Science Ukraine та виклики, що стоять перед популяризаторами науки, ми і поговорили
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  — Ідея створення вашого проекту — як вона виникла, і скільки часу та ресурсів пішло на запуск?. Science Ukraine — це приклад не стартапу, але бізнес-проекту, який виріс із хобі. Спочатку було написання бізнес-плану, а потім запуск і оцінка показників, динаміки й так далі. У 2014 році це була лише велика ідея про наукпоп. Тоді я повернувся із Севастополя й у мене було дуже велике бажання писати науково-популярні матеріали. Але не російською мовою, як це робив раніше у якості хобі, а саме українською. І ця ідея виявилася такою системоутворюючою. Тобто я не один такий виявився. Я бачив багато прикладів таких проектів, які з якихось причин з’являлися, а потім зникали. На деякий час ця ідея законсервовувалася. Був зареєстрований домен, якісь певні міркування зявилися. Потім були обговорення з різними людьми у Facebook — із тими, хто вже писав такі портали. Що цікаво, доходили до такої думки, що це неприбутково. Це — дуже гарна, потрібна ідея, є попит на це в Україні. Але оскільки це неприбутково — то ми не займаємося цим більше. Я з цим не погодився. І на власних амбіціях, на цікавості, яка ніколи не пропадала в принципі, я підтримував ідею блогу. Перші рік-два це був просто блог. Якщо казати про показники, — звичайний блог, який рекламується, розвивається у Facebook. Тоді це були показники в декілька тисяч переглядів на місяць. Це не було ЗМІ у принципі. Я розумів, що для трансформації у повноцінне медіа був потрібен досвід. Людям, які зі мною працювали, також був потрібен досвід. І з часом зявилися можливості для цього. Зокрема, наприклад, я був учасником Creative Enterprise Британської Ради. Дивився західні курси по медіа і вирішив десь півтора роки тому, що треба серйозніший підхід — перетворювати ініціативу й хобі на бізнес, яким він має бути. — Тобто Ви почали цей проект зі своїми друзями, однодумцями, з тими, з ким власне спільні інтереси вас і об’єднували.... Фактично так. Я писав російською мовою, оскільки був тоді ще студентом у іншому регіоні, де російська найчастіше вживалася. Але коли переїхав, вирішив творчість продовжувати вже українською мовою. На той момент вже був суспільний запит. Суспільство було готове до сприйняття такого контенту українською мовою. І я знайшов однодумця. А потім почав формувати команду на основі академічної спільноти. Тобто взяли ми не просто журналістів, у яких амбіції були увійти в наукпоп, а саме аспірантів різних вишів, науковців-емігрантів з України, які проживали в Німеччині, США та інших країнах. Вони на хвилі патріотичного піднесення прагнули допомогти країні й піднімати освіченість суспільства за допомогою ресурсу, який писав би про наукпоп. — Згадаємо: український National Geographic припинив існування, попри високий рівень контенту і якості видання. Чи не було лячно запускати подібний проект, враховуючи цей бекграунд із тим, що все-таки гіганти виходили, а потім зникали?. Взагалі, цікаво, що ви згадали про журнали. Насправді це був не фактор переконання, що не треба починати справу. Я сам був читачем цих журналів, залюбки купував його в кіосках, хоч National Geographic був досить дорогим журналом на той час (2012–2013 роки — прим. ред.). Ще купував Популярну Механіку та інші з сусідньої країни, які були доступні студенту на стипендію. І коли вони пішли, я навпаки побачив скоріше можливість у цьому, аніж невдачу. Тому що пішов не український журнал, який залишив по собі якусь потужну редакцію, яка могла би продовжити працювати онлайн і відмовитися від видавництва. Пішли іноземні ініціативи, які зі своїми ресурсами не побачили доцільності. Можливо, спрацювала підприємницька жилка. Але це був очевидний сигнал. Просто сформувалося розуміння того, що ніша цих медіа як така залишилася незаповненою. Якщо мені не вистачає грошей купити журнал і насолодитися, почитати матеріал, то очевидно ще було чимало молоді, багато українців, які хотіли б отримувати контент, читати наукпоп українською мовою. Тож ні на хвилину не сумнівався, що на це буде попит і це буде цікаво людям. — Як змінилися показники аудиторії з моменту запуску до зараз?. Блог із його відвідуваністю, якщо порівнювати із теперішнім станом видання, зріс у сотні разів. І збільшилася аудиторія. Ми почали застосовувати більш дорослі підходи, позиціонувати себе як ЗМІ, працювати, спілкуватися з людьми, займатися піаром. — Які у Вас плани до кінця 2017 року? Можливо, є певні точкові моменти, які важливо втілити?. Так, у нас є проектний план, бізнес-план. Він полягає в тому, щоби вийти на номінальні розрахунки по бізнес-моделі, якщо з фінансової точки зору. Але загалом ми хочемо збільшити об’єми — вийти на певний рівень кількості матеріалів. Плануємо запустити до кінця 2017 року власне виробництво медійного контенту. Це будуть матеріали не лише з інфографікою, наприклад, але й відеопродакшн. Він потрібен, аби створювати відео-інфографіку власного виробництва. Це дасть змогу інтегрувати інтерактивний матеріал в наявну нашу картину. Щоби люди могли бачити, сприймати матеріал і насолоджуватися відео. Адже відеоконтент зараз набуває все більшої популярності. — Особливо у Facebook чи Instagram — там це окремий механізм взагалі. Так, абсолютно. І я думаю вам також відомо, що відеопродакшн — це не менш складна справа, котра потребує чимало людських ресурсів. Зараз ми розуміємо, що талановитий відеодизайнер, відеомонтажер обере не надто суспільно важливий чи соціальний проект, але комерційно успішний і з великим гонораром. Ми поки що таких гонорарів не пропонуємо. — Ми вже згадали про Facebook. Які 3 головних тренди в онлайн-медіа, які стосуються науково-популярної тематики, Ви спостерігаєте зараз?. Почнемо з теми — що цікавить читачів, людей, які мають бекграунд або просто цікавість до наукових тем. Як і в інших сферах, людьми рухає страх перед змінами. І науково-популярна тематика має в принципі вирішувати цю проблему. Наукпоп має підготувати людину за рахунок доступних пояснень до змін у суспільстві. Це важливо, адже ці зміни викликані науково-технічним прогресом. Із цього випливає декілька питань, які стовідсотково хвилюють тих, хто читає наукпоп. Зокрема, наприклад, штучний інтелект. Це — річ, яка входить у сферу IT, але є предметом також і ґрунтовних наукових досліджень. Тому що штучний інтелект розвивається дуже швидко, прогресує — у будь-який момент можуть з’явитися наслідки, які змінять життя багатьох людей. Людей будь-якого віку хвилює власна доля. Тому недивно, що вони цікавляться тим, що станеться, коли з’явиться штучний інтелект, як він вплине на суспільне життя, на особисте життя. І тому наукпоп, який пояснює ризики в подібних сферах, користується попитом. Друга тема — це медичні аспекти дослідження продовження життя. Окрім штучного інтелекту, значна увага зараз до досліджень, які стосуються ДНК, до CRISPR-технологій редагування генів, до дослідження мозку. Днями якраз опублікували матеріал про те, що концентрація стовбурових клітин у мозку регулює довжину життя, стимулює клітини до відновлення. І якщо подивитися на аудиторію, яка ділиться й лайкає такі матеріали, то це досить широке коло людей, читачів. Тому я можу з упевненістю казати, що безсмертя реальне в недалекій перспективі. І люди сподіваються розібратися що їм робити, якщо станеться такий прорив. Також була новина, що в США модифікували людський геном. Починається більше застосування технологій CRISPR уже на людських ембріонах. Можна об’єднати цю тему продовження життя людини й покращення генетичних особливостей людей ще до народження навіть. І ще важлива тема — це кліматичні зміни. На фоні того, що наприклад у Штатах зростає скептичне ставлення до наукових досліджень самих американців (при тому що саме американські вчені перебувають у авангарді досліджень), такі організації як NOAA, NASA. Тим не менш у США політика ведеться така, що ці дослідження відкидаються або піддаються критиці. Але люди все одно цікавляться, тому що загроза реальна. Ми можемо не помічати одразу глобальних змін (на кшталт глобального потепління). Але тим не менш є локальні критичні явища, такі як хвилі тепла, які час від часу стоять над половиною України. — Ви згадали про інфографіку. А які ще форми подачі інформації приваблюють ваших читачів?. У читачів будь-якого видання завжди не вистачає часу. І в науково-популярній журналістиці із цим ще важче. Складно пояснити у двох словах в одному абзаці, що сталося внаслідок дослідження штучного інтелекту чи відкриття у медицині. Тому завдання зокрема нашого медіа — використовувати такі формати, які максимально дозволяють скоротити час на сприйняття матеріалу. І тут допомагають такі речі, як відео-інфографіка, уже досить довго популярна. Також ми намагаємося комбінувати анімаційні відео, використовувати певні розважальні складові у створенні матеріалів. — Чим складна робота журналіста, який пише про науку? І як ці складнощі взагалі подолати?. У мене немає профільної освіти в журналістиці, але я знаю, що в людей, які працюють у журналістиці інших сфер, є проблема донесення самого факту, аргументу, істини, правди, які треба передати читачу. У науково-популярній журналістиці факти у першоджерелі виглядать дуже сухо і непривабливо. У гонитві за тим, щоби зробити матеріал цікавим для читача, можна зайти досить далеко. Це — не політика, але тим не менш приклади дають дуже багато. Я читаю видання англомовні, наприклад, Washington Post. Там якщо беруть якесь складне дослідження з наукової сфери — то іноді тлумачення самого факту того, що сталося, відрізняється настільки, що воно вже не відповідає дійсності. Очевидно, що науково-популярному журналісту досить легко не пояснити суть самого, що сталося, але описати все так, щоби воно було цікаво. Треба зуміти зберегти вихідний код того, що було зроблено й подати це цікаво, професійно як журналіст. Інша проблема, якщо переходити до журналіста в Україні — доступ до такої інформації. Досить легко написати матеріал по прес-релізу MIT про їхні дослідження, які приходять тобі гарячими прямо на скриньку. І складніше написати про роботу, яка можливо за 2 роки потрапить під Нобелівську премію, але зараз ми просто про неї не знаємо. Більшість досліджень, які дійсно виконуються в Україні, або вчених з України, які працюють за кордоном, дійсно роблять неймовірні речі. І хоча вони не стають Нобелівськими лауреатами, їхня робота стає основою вже для тих людей, які отримують премії. Це здебільшого пояснюється тим, що ґрунтовна робота проводиться вже там, де є гроші, фінансування, лабораторії. Саме тому прізвища українців є в статтях тих праць, які отримують Нобелівську премію. В Україні ж складно вчасно дізнатися про подібні напрацювання. За наш час роботи у нас був досвід співпраці хіба що зі прес-службою Національної академії наук у тих небагатьох випадках, коли ми дійсно публікували матеріали на основі досліджень українських вчених. Але це не той режим, коли можна працювати як регулярні медіа. Це — поодинокі випадки, коли дійсно виходить матеріал із конкретним науковцем. В Україні все ускладнюється відсутністю налагодженої співпраці між прес-службами різних інститутів, університетів, відділень академії наук і ЗМІ. — Як Ви думаєте, ця ситуація зміниться і за яких умов?. Тут два аспекти. Перше — те, що наукові інститути й ті, хто зацікавлені в отриманні фінансування від громадськості та держави, зацікавлені в цьому, але ще не настільки, щоби приділяти багато уваги та ресурсів співпраці з медіа. Треба перерозподілити бюджет, створити відділ і укомплектувати не одним прес-секретарем, а командою із 5-7 людей. Всі також чомусь забувають, що це — непрямий обов’язок дослідників НАНУ займатися популяризаторською діяльністю й доводити громадськості та політикам, що їм необхідна увага та фінансування. Гадаю, мають бути створені інструменти впливу на цю ситуацію. Ми як представники ЗМі також маємо якось впливати на цю ситуацію. Можливо, варто використати IT-можливості для оперативного відслідковування результатів дослідження. Тому що зараз, наприклад, редакції Science Ukraine невідомо, що коїться в Дніпропетровському технічному університеті або у Львівській політехніці. — Чого найбільше бракує українській журналістиці, щоби власне текстів на наукову тематику було більше?. Якщо говорити про наші ЗМІ, які мають великі ресурси національного рівня, вони можуть собі дозволити огляд чи короткі матеріали про науку. Рерайт або подача матеріалу із англомовних видань — це не проблема. Але в них очевидно головними темами є політика — адже суспільство активніше реагує саме на гострі суспільні питання, аніж на якісь наукові дослідження. На мою думку, не вистачає загалом конкуренції у цьому питанні. Наприклад, якби в Україні вже існувала успішна бізнес-модель медіа, яке займається виключно науково-популярною тематикою (як це роблять National Geographic або інші закордонні видання), то був би конкретний ринковий приклад того, що науково-популярний формат може бути основою для медіа. Тоді би національні ЗМІ вели активніше колонки на цю тему. У нас поки що немає конкуренції, яка би стимулювала саме розвиток й інших видань, і журналістів, які навчаються, також вибирають свій профіль. Я впевнений, що якби я зараз був студентом-журналістом і мене цікавив науковий напрямок, то в мене було би набагато більше стимулів, якби я знав, що матиму фахове майбутнє саме у науково-популярному виданні. — Які Ви особисто читаєте онлайн-видання по дорозі в офіс чи під час дозвілля?. Оскільки ми журналісти, то нам усе одно доводиться читати прес-релізи. Західні прес-релізи досить цікаві, їх можна публікувати майже як статтю на шпальті видань. Але можу сказати, що не читаю російських видань, наприклад. Це позбавлене сенсу апріорі, оскільки російські видання мають опосередковане відношення до головних трендів і того, що коїться у світовій науці. Є досить масивні джерела науково-популярних матеріалів, які фокусуються саме на подачі великої кількості оглядів — Phys.org, Tech Explorer і Nature. Це — періодика, але в більш популярному форматі. А ще другий аспект — це те, що зараз не тільки американські видання можна читати, Science Alive, Futurism чи подібні. Також можна читати те, що пише наукова спільнота КНР. За пропорціями наукових досягнень вони вже займають одну із провідних позицій. Вони намагаються посунути Штати й Європу за обсягами досліджень, за їхньою серйозністю, фінансуванням, інструментарієм. Якщо брати генетику, наприклад, першими в людський геном втрутилися саме китайці. Вони не стали чекати затвердження етичних дозволів від міністерств чи комісій, на відміну від американців. У нас бракує свого роду наукового патріотизму. Якщо в Китаї медіа мають держзамовлення на висвітлення досягнень їхньої країни, вони хочуть пишатися всім, чого досягли, — то в Україні в нас досить скептичне ставлення. У нас є частина громадянського суспільства, яке буде в коментарях радіти й підтримувати, якщо буде коротка замітка про українця, який чогось досягнув, опублікувався й отримав визнання, отримав нагороду. В нас, можливо, не вистачає суспільного цього поштовху для ЗМІ, щоби вони серйозніше виносили такі речі на загал. — Три речі, яких Ви навчилися, розвиваючи власний проект. Перша річ — треба вчитися на помилках інших. Якщо ви хочете займатися цією сферою, потрібно аналізувати що не так, чому там не працює, чому не вдається. Друга річ — це висновок, який я зробив за 2 роки роботи над проектом — що не треба ставитися до науково-популярної журналістики як лише для хобі. Це — серйозна галузь, не менш серйозна, ніж будь-яка інша журналістика (політична чи економічна, наприклад). І третє — треба бути всім (включно з науковими журналістами й популяризаторами науки) бути більш агресивними в хорошому розумінні. Треба боротися за те, що роблять представники наукпоп-журналістики і всіляко демонструвати те, що це — престижно. Наукпоп, як такий, в Україні і взагалі наукова діяльність має бути популяризована. І треба подавати це не як це подається, коли виходять спікери й кажуть, що в нас є проблеми й нам треба працювати з наукою в Україні, висвітлювати її. Нам треба просто бути агресивними підприємцями. Потрібно пропагувати. Слід повертати престиж. Тоді починаються дійсно зміни, буде зовсім інше сприйняття. — Які поради Ви могли би дати тим, хто хоче писати про науку?. Вся нука транслюється та висвітлюється у світі англійською мовою. Треба мати гарні навички володіння не просто розмовною англійською, але й читати академічні видання. І друга річ важлива — це просто писати. Можна вибрати декількох людей і вчитися в них, вивчати їхній стиль подачі матеріалів, як вони пишуть. У кожного із журналістів закордонних видань є Twitter, Facebook. Слід підписатися на таких людей у соцмережах, у блогосфері. Дивитися, як про науку пишуть вони, — і відточувати власні навички. Окрім відслідковування закордонних науковців, варто не боятися спілкування з українськими науковцями. В нас панує стереотип, що всі кандидати наук, доктори вони зарозумілі, серйозні і надто критично налаштовані. Для журналіста, по-перше, це не головне, головне — отримати експертну думку. А по-друге, треба відкрити завісу і визнати, що всі науковці чекають, поки до них звернуться. Вони насправді прагнуть уваги — аби їх питали, їхню думку знали, щоби вони рецензували статті. Працювати з експертами треба постійно і формувати із ними коло знайомств та регулярного спілкування.

— Ideja stvorennja vašogo proektu — jak vona vynykla, i skiľky času ta resursiv pišlo na zapusk?

Science Ukraine — ce pryklad ne startapu, ale biznes-proektu, jakyj vyris iz hobi. Spočatku bulo napysannja biznes-planu, a potim zapusk i ocinka pokaznykiv, dynamiky j tak dali. U 2014 roci ce bula lyše velyka ideja pro naukpop. Todi ja povernuvsja iz Sevastopolja j u mene bulo duže velyke bažannja pysaty naukovo-populjarni materialy. Ale ne rosijśkoju movoju, jak ce robyv raniše u jakosti hobi, a same ukraїnśkoju. I cja ideja vyjavylasja takoju systemoutvorjujučoju. Tobto ja ne odyn takyj vyjavyvsja. Ja bačyv bagato prykladiv takyh proektiv, jaki z jakyhoś pryčyn z’javljalysja, a potim znykaly. Na dejakyj čas cja ideja zakonservovuvalasja. Buv zarejestrovanyj domen, jakiś pevni mirkuvannja z’javylysja.

Potim buly obgovorennja z riznymy ljuďmy u Facebook — iz tymy, hto vže pysav taki portaly. Ščo cikavo, dohodyly do takoї dumky, ščo ce neprybutkovo. Ce — duže garna, potribna ideja, je popyt na ce v Ukraїni. Ale oskiľky ce neprybutkovo — to my ne zajmajemosja cym biľše. Ja z cym ne pogodyvsja. I na vlasnyh ambicijah, na cikavosti, jaka nikoly ne propadala v pryncypi, ja pidtrymuvav ideju blogu.

Perši rik-dva ce buv prosto blog. Jakščo kazaty pro pokaznyky, — zvyčajnyj blog, jakyj reklamujeťsja, rozvyvajeťsja u Facebook. Todi ce buly pokaznyky v dekiľka tysjač peregljadiv na misjać. Ce ne bulo ZMI u pryncypi. Ja rozumiv, ščo dlja transformaciї u povnocinne media buv potriben dosvid. Ljudjam, jaki zi mnoju pracjuvaly, takož buv potriben dosvid. I z časom z’javylysja možlyvosti dlja ćogo. Zokrema, napryklad, ja buv učasnykom Creative Enterprise Brytanśkoї Rady. Dyvyvsja zahidni kursy po media i vyrišyv deś pivtora roky tomu, ščo treba serjoznišyj pidhid — peretvorjuvaty iniciatyvu j hobi na biznes, jakym vin maje buty.

— Tobto Vy počaly cej proekt zi svoїmy druzjamy, odnodumcjamy, z tymy, z kym vlasne spiľni interesy vas i ob’jednuvaly…

Faktyčno tak. Ja pysav rosijśkoju movoju, oskiľky buv todi šče studentom u inšomu regioni, de rosijśka najčastiše vžyvalasja. Ale koly pereїhav, vyrišyv tvorčisť prodovžuvaty vže ukraїnśkoju movoju. Na toj moment vže buv suspiľnyj zapyt. Suspiľstvo bulo gotove do spryjnjattja takogo kontentu ukraїnśkoju movoju. I ja znajšov odnodumcja. A potim počav formuvaty komandu na osnovi akademičnoї spiľnoty. Tobto vzjaly my ne prosto žurnalistiv, u jakyh ambiciї buly uvijty v naukpop, a same aspirantiv riznyh vyšiv, naukovciv-emigrantiv z Ukraїny, jaki prožyvaly v Nimeččyni, SŠA ta inšyh kraїnah. Vony na hvyli patriotyčnogo pidnesennja pragnuly dopomogty kraїni j pidnimaty osvičenisť suspiľstva za dopomogoju resursu, jakyj pysav by pro naukpop.

— Zgadajemo: ukraїnśkyj National Geographic prypynyv isnuvannja, popry vysokyj riveń kontentu i jakosti vydannja. Čy ne bulo ljačno zapuskaty podibnyj proekt, vrahovujučy cej bekgraund iz tym, ščo vse-taky giganty vyhodyly, a potim znykaly?

Vzagali, cikavo, ščo vy zgadaly pro žurnaly. Naspravdi ce buv ne faktor perekonannja, ščo ne treba počynaty spravu. Ja sam buv čytačem cyh žurnaliv, zaljubky kupuvav jogo v kioskah, hoč National Geographic buv dosyť dorogym žurnalom na toj čas (2012–2013 roky — prym. red.). Šče kupuvav «Populjarnu Mehaniku» ta inši z susidńoї kraїny, jaki buly dostupni studentu na stypendiju. I koly vony pišly, ja navpaky pobačyv skoriše možlyvisť u ćomu, aniž nevdaču. Tomu ščo pišov ne ukraїnśkyj žurnal, jakyj zalyšyv po sobi jakuś potužnu redakciju, jaka mogla by prodovžyty pracjuvaty onlajn i vidmovytysja vid vydavnyctva. Pišly inozemni iniciatyvy, jaki zi svoїmy resursamy ne pobačyly dociľnosti. Možlyvo, spracjuvala pidpryjemnyćka žylka. Ale ce buv očevydnyj sygnal. Prosto sformuvalosja rozuminnja togo, ščo niša cyh media jak taka zalyšylasja nezapovnenoju. Jakščo meni ne vystačaje grošej kupyty žurnal i nasolodytysja, počytaty material, to očevydno šče bulo čymalo molodi, bagato ukraїnciv, jaki hotily b otrymuvaty kontent, čytaty naukpop ukraїnśkoju movoju. Tož ni na hvylynu ne sumnivavsja, ščo na ce bude popyt i ce bude cikavo ljudjam.

— Jak zminylysja pokaznyky audytoriї z momentu zapusku do zaraz?

Blog iz jogo vidviduvanistju, jakščo porivnjuvaty iz teperišnim stanom vydannja, zris u sotni raziv. I zbiľšylasja audytorija. My počaly zastosovuvaty biľš dorosli pidhody, pozycionuvaty sebe jak ZMI, pracjuvaty, spilkuvatysja z ljuďmy, zajmatysja piarom.

Čytajte takož: Ukraїnśka žurnalistka vygrala Data Journalism Awards

— Jaki u Vas plany do kincja 2017 roku? Možlyvo, je pevni točkovi momenty, jaki važlyvo vtilyty?

Tak, u nas je proektnyj plan, biznes-plan. Vin poljagaje v tomu, ščoby vyjty na nominaľni rozrahunky po biznes-modeli, jakščo z finansovoї točky zoru. Ale zagalom my hočemo zbiľšyty ob’jemy — vyjty na pevnyj riveń kiľkosti materialiv. Planujemo zapustyty do kincja 2017 roku vlasne vyrobnyctvo medijnogo kontentu. Ce buduť materialy ne lyše z infografikoju, napryklad, ale j videoprodakšn. Vin potriben, aby stvorjuvaty video-infografiku vlasnogo vyrobnyctva. Ce dasť zmogu integruvaty interaktyvnyj material v najavnu našu kartynu. Ščoby ljudy mogly bačyty, spryjmaty material i nasolodžuvatysja video. Adže videokontent zaraz nabuvaje vse biľšoї populjarnosti.

— Osoblyvo u Facebook čy Instagram — tam ce okremyj mehanizm vzagali

Tak, absoljutno. I ja dumaju vam takož vidomo, ščo videoprodakšn — ce ne menš skladna sprava, kotra potrebuje čymalo ljudśkyh resursiv. Zaraz my rozumijemo, ščo talanovytyj videodyzajner, videomontažer obere ne nadto suspiľno važlyvyj čy sociaľnyj proekt, ale komercijno uspišnyj i z velykym gonorarom. My poky ščo takyh gonorariv ne proponujemo.

— My vže zgadaly pro Facebook. Jaki 3 golovnyh trendy v onlajn-media, jaki stosujuťsja naukovo-populjarnoї tematyky, Vy sposterigajete zaraz?

Počnemo z temy — ščo cikavyť čytačiv, ljudej, jaki majuť bekgraund abo prosto cikavisť do naukovyh tem. Jak i v inšyh sferah, ljuďmy ruhaje strah pered zminamy. I naukovo-populjarna tematyka maje v pryncypi vyrišuvaty cju problemu. Naukpop maje pidgotuvaty ljudynu za rahunok dostupnyh pojasneń do zmin u suspiľstvi. Ce važlyvo, adže ci zminy vyklykani naukovo-tehničnym progresom. Iz ćogo vyplyvaje dekiľka pytań, jaki stovidsotkovo hvyljujuť tyh, hto čytaje naukpop. Zokrema, napryklad, štučnyj intelekt. Ce — rič, jaka vhodyť u sferu IT, ale je predmetom takož i ğruntovnyh naukovyh doslidžeń. Tomu ščo štučnyj intelekt rozvyvajeťsja duže švydko, progresuje — u buď-jakyj moment možuť z’javytysja naslidky, jaki zminjať žyttja bagaťoh ljudej.

Čytajte takož: Naviščo pysaty knygy pro štučnyj intelekt

Ljudej buď-jakogo viku hvyljuje vlasna dolja. Tomu nedyvno, ščo vony cikavljaťsja tym, ščo staneťsja, koly z’javyťsja štučnyj intelekt, jak vin vplyne na suspiľne žyttja, na osobyste žyttja. I tomu naukpop, jakyj pojasnjuje ryzyky v podibnyh sferah, korystujeťsja popytom.

Druga tema — ce medyčni aspekty doslidžennja prodovžennja žyttja. Okrim štučnogo intelektu, značna uvaga zaraz do doslidžeń, jaki stosujuťsja DNK, do CRISPR-tehnologij redaguvannja geniv, do doslidžennja mozku. Dnjamy jakraz opublikuvaly material pro te, ščo koncentracija stovburovyh klityn u mozku reguljuje dovžynu žyttja, stymuljuje klityny do vidnovlennja. I jakščo podyvytysja na audytoriju, jaka dilyťsja j lajkaje taki materialy, to ce dosyť šyroke kolo ljudej, čytačiv. Tomu ja možu z upevnenistju kazaty, ščo «bezsmertja» reaľne v nedalekij perspektyvi. I ljudy spodivajuťsja rozibratysja ščo їm robyty, jakščo staneťsja takyj proryv.

Takož bula novyna, ščo v SŠA modyfikuvaly ljudśkyj genom. Počynajeťsja biľše zastosuvannja tehnologij CRISPR uže na ljudśkyh embrionah. Možna ob’jednaty cju temu prodovžennja žyttja ljudyny j pokraščennja genetyčnyh osoblyvostej ljudej šče do narodžennja naviť.

I šče važlyva tema — ce klimatyčni zminy. Na foni togo, ščo napryklad u Štatah zrostaje skeptyčne stavlennja do naukovyh doslidžeń samyh amerykanciv (pry tomu ščo same amerykanśki včeni perebuvajuť u avangardi doslidžeń), taki organizaciї jak NOAA, NASA. Tym ne menš u SŠA polityka vedeťsja taka, ščo ci doslidžennja vidkydajuťsja abo piddajuťsja krytyci. Ale ljudy vse odno cikavljaťsja, tomu ščo zagroza reaľna. My možemo ne pomičaty odrazu globaľnyh zmin (na kštalt globaľnogo poteplinnja). Ale tym ne menš je lokaľni krytyčni javyšča, taki jak hvyli tepla, jaki čas vid času stojať nad polovynoju Ukraїny.

Valentyn Solonečnyj, Science Ukraine: «Populjaryzatoram nauky varto buty napoleglyvišymy» 1

— Vy zgadaly pro infografiku. A jaki šče formy podači informaciї pryvabljujuť vašyh čytačiv?

U čytačiv buď-jakogo vydannja zavždy ne vystačaje času. I v naukovo-populjarnij žurnalistyci iz cym šče važče. Skladno pojasnyty u dvoh slovah v odnomu abzaci, ščo stalosja vnaslidok doslidžennja štučnogo intelektu čy vidkryttja u medycyni. Tomu zavdannja zokrema našogo media — vykorystovuvaty taki formaty, jaki maksymaľno dozvoljajuť skorotyty čas na spryjnjattja materialu. I tut dopomagajuť taki reči, jak video-infografika, uže dosyť dovgo populjarna. Takož my namagajemosja kombinuvaty animacijni video, vykorystovuvaty pevni rozvažaľni skladovi u stvorenni materialiv.

— Čym skladna robota žurnalista, jakyj pyše pro nauku? I jak ci skladnošči vzagali podolaty?

U mene nemaje profiľnoї osvity v žurnalistyci, ale ja znaju, ščo v ljudej, jaki pracjujuť u žurnalistyci inšyh sfer, je problema donesennja samogo faktu, argumentu, istyny, pravdy, jaki treba peredaty čytaču. U naukovo-populjarnij žurnalistyci fakty u peršodžereli vygljadať duže suho i nepryvablyvo. U gonytvi za tym, ščoby zrobyty material cikavym dlja čytača, možna zajty dosyť daleko. Ce — ne polityka, ale tym ne menš pryklady dajuť duže bagato.

Ja čytaju vydannja anglomovni, napryklad, Washington Post. Tam jakščo beruť jakeś skladne doslidžennja z naukovoї sfery — to inodi tlumačennja samogo faktu togo, ščo stalosja, vidriznjajeťsja nastiľky, ščo vono vže ne vidpovidaje dijsnosti. Očevydno, ščo naukovo-populjarnomu žurnalistu dosyť legko ne pojasnyty suť samogo, ščo stalosja, ale opysaty vse tak, ščoby vono bulo cikavo. Treba zumity zberegty vyhidnyj kod togo, ščo bulo zrobleno j podaty ce cikavo, profesijno jak žurnalist.

Inša problema, jakščo perehodyty do žurnalista v Ukraїni — dostup do takoї informaciї. Dosyť legko napysaty material po pres-relizu MIT pro їhni doslidžennja, jaki pryhodjať tobi garjačymy prjamo na skryńku. I skladniše napysaty pro robotu, jaka možlyvo za 2 roky potrapyť pid Nobelivśku premiju, ale zaraz my prosto pro neї ne znajemo.

Biľšisť doslidžeń, jaki dijsno vykonujuťsja v Ukraїni, abo včenyh z Ukraїny, jaki pracjujuť za kordonom, dijsno robljať nejmovirni reči. I hoča vony ne stajuť Nobelivśkymy laureatamy, їhnja robota staje osnovoju vže dlja tyh ljudej, jaki otrymujuť premiї. Ce zdebiľšogo pojasnjujeťsja tym, ščo ğruntovna robota provodyťsja vže tam, de je groši, finansuvannja, laboratoriї. Same tomu prizvyšča ukraїnciv je v stattjah tyh prać, jaki otrymujuť Nobelivśku premiju. V Ukraїni ž skladno včasno diznatysja pro podibni napracjuvannja.

Za naš čas roboty u nas buv dosvid spivpraci hiba ščo zi pres-služboju Nacionaľnoї akademiї nauk u tyh nebagaťoh vypadkah, koly my dijsno publikuvaly materialy na osnovi doslidžeń ukraїnśkyh včenyh. Ale ce ne toj režym, koly možna pracjuvaty jak reguljarni media. Ce — poodynoki vypadky, koly dijsno vyhodyť material iz konkretnym naukovcem. V Ukraїni vse uskladnjujeťsja vidsutnistju nalagodženoї spivpraci miž pres-službamy riznyh instytutiv, universytetiv, viddileń akademiї nauk i ZMI.

— Jak Vy dumajete, cja sytuacija zminyťsja i za jakyh umov?

Tut dva aspekty. Perše — te, ščo naukovi instytuty j ti, hto zacikavleni v otrymanni finansuvannja vid gromadśkosti ta deržavy, zacikavleni v ćomu, ale šče ne nastiľky, ščoby prydiljaty bagato uvagy ta resursiv spivpraci z media. Treba pererozpodilyty bjudžet, stvoryty viddil i ukomplektuvaty ne odnym pres-sekretarem, a komandoju iz 5-7 ljudej.

Vsi takož čomuś zabuvajuť, ščo ce — neprjamyj obov’jazok doslidnykiv NANU zajmatysja populjaryzatorśkoju dijaľnistju j dovodyty gromadśkosti ta politykam, ščo їm neobhidna uvaga ta finansuvannja. Gadaju, majuť buty stvoreni instrumenty vplyvu na cju sytuaciju. My jak predstavnyky ZMi takož majemo jakoś vplyvaty na cju sytuaciju. Možlyvo, varto vykorystaty IT-možlyvosti dlja operatyvnogo vidslidkovuvannja rezuľtativ doslidžennja. Tomu ščo zaraz, napryklad, redakciї Science Ukraine nevidomo, ščo koїťsja v Dnipropetrovśkomu tehničnomu universyteti abo u Lvivśkij politehnici.

Valentyn Solonečnyj, Science Ukraine: «Populjaryzatoram nauky varto buty napoleglyvišymy» 2

— Čogo najbiľše brakuje ukraїnśkij žurnalistyci, ščoby vlasne tekstiv na naukovu tematyku bulo biľše?

Jakščo govoryty pro naši ZMI, jaki majuť velyki resursy nacionaľnogo rivnja, vony možuť sobi dozvolyty ogljad čy korotki materialy pro nauku. Rerajt abo podača materialu iz anglomovnyh vydań — ce ne problema. Ale v nyh očevydno golovnymy temamy je polityka — adže suspiľstvo aktyvniše reaguje same na gostri suspiľni pytannja, aniž na jakiś naukovi doslidžennja.

Na moju dumku, ne vystačaje zagalom konkurenciї u ćomu pytanni. Napryklad, jakby v Ukraїni vže isnuvala uspišna biznes-modeľ media, jake zajmajeťsja vyključno naukovo-populjarnoju tematykoju (jak ce robljať National Geographic abo inši zakordonni vydannja), to buv by konkretnyj rynkovyj pryklad togo, ščo naukovo-populjarnyj format može buty osnovoju dlja media. Todi by nacionaľni ZMI vely aktyvniše kolonky na cju temu.

U nas poky ščo nemaje konkurenciї, jaka by stymuljuvala same rozvytok j inšyh vydań, i žurnalistiv, jaki navčajuťsja, takož vybyrajuť svij profiľ. Ja vpevnenyj, ščo jakby ja zaraz buv studentom-žurnalistom i mene cikavyv naukovyj naprjamok, to v mene bulo by nabagato biľše stymuliv, jakby ja znav, ščo matymu fahove majbutnje same u naukovo-populjarnomu vydanni.

— Jaki Vy osobysto čytajete onlajn-vydannja po dorozi v ofis čy pid čas dozvillja?

Oskiľky my žurnalisty, to nam use odno dovodyťsja čytaty pres-relizy. Zahidni pres-relizy dosyť cikavi, їh možna publikuvaty majže jak stattju na špaľti vydań. Ale možu skazaty, ščo ne čytaju rosijśkyh vydań, napryklad. Ce pozbavlene sensu apriori, oskiľky rosijśki vydannja majuť oposeredkovane vidnošennja do golovnyh trendiv i togo, ščo koїťsja u svitovij nauci. Je dosyť masyvni džerela naukovo-populjarnyh materialiv, jaki fokusujuťsja same na podači velykoї kiľkosti ogljadiv — Phys.org, Tech Explorer i Nature. Ce — periodyka, ale v biľš populjarnomu formati.

A šče drugyj aspekt — ce te, ščo zaraz ne tiľky amerykanśki vydannja možna čytaty, Science Alive, Futurism čy podibni. Takož možna čytaty te, ščo pyše naukova spiľnota KNR. Za proporcijamy naukovyh dosjagneń vony vže zajmajuť odnu iz providnyh pozycij. Vony namagajuťsja posunuty Štaty j Jevropu za obsjagamy doslidžeń, za їhńoju serjoznistju, finansuvannjam, instrumentarijem. Jakščo braty genetyku, napryklad, peršymy v ljudśkyj genom vtrutylysja same kytajci. Vony ne staly čekaty zatverdžennja etyčnyh dozvoliv vid ministerstv čy komisij, na vidminu vid amerykanciv.

U nas brakuje svogo rodu «naukovogo patriotyzmu». Jakščo v Kytaї media majuť deržzamovlennja na vysvitlennja dosjagneń їhńoї kraїny, vony hočuť pyšatysja vsim, čogo dosjagly, — to v Ukraїni v nas dosyť skeptyčne stavlennja. U nas je častyna gromadjanśkogo suspiľstva, jake bude v komentarjah radity j pidtrymuvaty, jakščo bude korotka zamitka pro ukraїncja, jakyj čogoś dosjagnuv, opublikuvavsja j otrymav vyznannja, otrymav nagorodu. V nas, možlyvo, ne vystačaje suspiľnogo ćogo poštovhu dlja ZMI, ščoby vony serjozniše vynosyly taki reči na zagal.

— Try reči, jakyh Vy navčylysja, rozvyvajučy vlasnyj proekt

Perša rič — treba včytysja na pomylkah inšyh. Jakščo vy hočete zajmatysja cijeju sferoju, potribno analizuvaty ščo ne tak, čomu tam ne pracjuje, čomu ne vdajeťsja.

Druga rič — ce vysnovok, jakyj ja zrobyv za 2 roky roboty nad proektom — ščo ne treba stavytysja do naukovo-populjarnoї žurnalistyky jak lyše dlja hobi. Ce — serjozna galuź, ne menš serjozna, niž buď-jaka inša žurnalistyka (polityčna čy ekonomična, napryklad).

I tretje — treba buty vsim (vključno z naukovymy žurnalistamy j populjaryzatoramy nauky) buty biľš agresyvnymy v horošomu rozuminni. Treba borotysja za te, ščo robljať predstavnyky naukpop-žurnalistyky i vsiljako demonstruvaty te, ščo ce — prestyžno. Naukpop, jak takyj, v Ukraїni i vzagali naukova dijaľnisť maje buty populjaryzovana. I treba podavaty ce ne jak ce podajeťsja, koly vyhodjať spikery j kažuť, ščo v nas je problemy j nam treba pracjuvaty z naukoju v Ukraїni, vysvitljuvaty її. Nam treba prosto buty agresyvnymy pidpryjemcjamy. Potribno propaguvaty. Slid povertaty prestyž. Todi počynajuťsja dijsno zminy, bude zovsim inše spryjnjattja.

— Jaki porady Vy mogly by daty tym, hto hoče pysaty pro nauku?

Vsja nuka transljujeťsja ta vysvitljujeťsja u sviti anglijśkoju movoju. Treba maty garni navyčky volodinnja ne prosto rozmovnoju anglijśkoju, ale j čytaty akademični vydannja.

I druga rič važlyva — ce prosto pysaty. Možna vybraty dekiľkoh ljudej i včytysja v nyh, vyvčaty їhnij styľ podači materialiv, jak vony pyšuť. U kožnogo iz žurnalistiv zakordonnyh vydań je Twitter, Facebook. Slid pidpysatysja na takyh ljudej u socmerežah, u blogosferi. Dyvytysja, jak pro nauku pyšuť vony, — i vidtočuvaty vlasni navyčky.

Okrim vidslidkovuvannja zakordonnyh naukovciv, varto ne bojatysja spilkuvannja z ukraїnśkymy naukovcjamy. V nas panuje stereotyp, ščo vsi kandydaty nauk, doktory vony zarozumili, serjozni i nadto krytyčno nalaštovani. Dlja žurnalista, po-perše, ce ne golovne, golovne — otrymaty ekspertnu dumku. A po-druge, treba vidkryty zavisu i vyznaty, ščo vsi naukovci čekajuť, poky do nyh zvernuťsja. Vony naspravdi pragnuť uvagy — aby їh pytaly, їhnju dumku znaly, ščoby vony recenzuvaly statti. Pracjuvaty z ekspertamy treba postijno i formuvaty iz nymy kolo znajomstv ta reguljarnogo spilkuvannja.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: