Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Jak vidmova vid telebačennja na misjać može zminyty mozok i naviť žyttja

Як відмова від телебачення на місяць може змінити мозок і навіть життя

Peregljad televizora kiľka godyn na deń može maty serjozni naslidky dlja vašogo mozku. A ščo staneťsja, jakščo vy pokynete cju škidlyvu zvyčku hoča by na misjać? Na časi — dosvid 30-dobovoї vidmovy vid telebačennja, jaku dlja svojeї rodyny zaprovadyla amerykanśka pyśmennycja
Перегляд телевізора кілька годин на день може мати серйозні наслідки для вашого мозку. А що станеться, якщо ви покинете цю шкідливу звичку хоча би на місяць? На часі — досвід 30-добової відмови від телебачення, яку для своєї родини запровадила американська письменниця
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Ви ніколи не дивилися Гру Престолів, не знаєте що таке Скандал і не можете назвати жодної відчайдушної домогосподарки? Думаєте, що не проводите багато часу перед телевізором і що взяти 30-денну перерву буде простіше простого? Ймовірно, ви помиляєтеся. Середньостатистична доросла людина переглядає телевізор близько 2,8 годин на добу згідно з дослідженням про використання часу американцями. Його провело Бюро статистики праці. За даними іншого дослідження, це число є вдвічі більшим — 4 години і 15 хвилин щодоби. Ви можете скласти докупи весь час, який витрачаєте на перегляд телепрограм, і з’ясувати, до якої цифри наближається ваша тривалість перегляду. Небезпечний телевізор. Багато досліджень було проведено на тему телебачення і його впливу на дітей. Адам Ліпсон, нейрохірург у IGEA Brain & Spine, стверджує, шо найкращим є дослідження Університету Тохоку в Японії. Вони відзначили потовщення передньої зони кори головного мозку, яка пов’язана зі здатністю вербального мислення, а також пов’язали зниження рівня IQ із кількістю годин, проведених перед телеекраном, — каже фахівець. — Окрім того, вони помітили потовщення в зоровій зоні кори в потиличній частині та гіпоталамусі, що може співвідноситися з рівнем агресії. Дослідження за участі дорослих виявили зв’язок між переглядом телевізора й діабетом другого типу, депресією й навіть злочинністю, додає Ліпсон. За його словами, низка дослідників свідчать, що негативні наслідки перегляду телепередач настають в разі використання телевізора понад годину щодня. Вивчення електроенцефалограми показало, що перегляд телевізора переводить активність мозку із бета-хвиль в альфа-хвилі, котрі пов’язані зі станом замріяності і меншим використанням навичок критичного мислення. Ерік Браверман, засновник і президент Path Foundation NY, неприбуткової науково-дослідної організації, котра опікується здоров’ям мозку, є більш прямолінійним: Телевізор перетворює тебе на телепня, — говорить він. — Телебачення гіпнотизує людей, живить пасивність і змушує вас менше займатися іншими видами активності. Різко, але справедливо. Як тільки синє світло наповнює кімнату, можна помітити, що стає важко відірватися. Перегляд телепередач — та звичка, яку більшість із нас надбали ще в дитинстві. Уся родина збиралася перед екранами, щоби подивитися Санта Барбару, Альфа чи Караоке на майдані. І покинути цю звичку може бути так само важко, як кинути палити. Отже, жодного телебачення, жодного Netflix, жодних прямих трансляцій. Наскільки важко це може бути? Подивимося на досвід Стефані Вози, американської письменниці й редакторки — та її чоловіка, котрі відмовилися від телевізора на 30 днів. То що ж станеться, якщо вимкнути телевізор?. Протягом перших кількох днів ми не знали чим нам займатися. Це було нашим буденним заняттям — дивитися будь-яку телепередачу після вечері, і раптом ми обоє були в ступорі через брак ідей. Тому ми пішли спати о 20:30. Потім настала нова буденність. Ми почали готувати разом, довше вигулювати собак, робити справи по господарству, котрі треба було зробити вже давним-давно. Вели прекрасні бесіди за келихом вина. Щопятниці та щосуботи ввечері, коли ми не мали планів із друзями, ми слухали CBS Radio Mystery Theater на YouTube. Це — радіопрограма, яку ми обоє любили в дитинстві. І якщо перший тиждень експерименту був суцільною боротьбою прагнення увімкнути телевізор із вигадуванням інших занять, то другий і третій тижні стали часом, коли ситуація для мене почала змінюватися і фізично, і розумово. Найбільш помітним було те, що я почувалася менш виснаженою. Багато телепрограм, які ми звикли дивитися, містили елементи напруженості, драматизму та насильства (маються на увазі телепередачі провокативного соціального характеру, на зразок Кохана, ми вбиваємо дітей або Говорить Україна — прим.перекл.) — так змальовує зміни письменниця. Дедалі частіше траснлюються телепередачі з елементами насилля, з метою утримання глядача в постійному страху, — погоджується із її спостереженнями Вілер Вінстон Діксон, професор кінорежисури в Університеті Небраски. — Телебачення часто діє як свого роду віртуальна втеча від реальності. Проте воно ніколи не задовольняє відчуття порожнечі, а лише змушує глядача хотіти її ще більше. Інший побічний ефект полягав у тому, що пара почала відчувати менше метушні, коли вони були не вдома. Не було потреби бігти додому, щоби встигнути на трансляцію телешоу. Неважливо чи стояла Стефані в черзі в продуктовій крамниці, чи шукала новий костюм синові, вона не хвилювалася через час. Їй навіть почало здаватися, що в неї побільшало терпіння та витримки. До кінця місяця без телевізора авторка книг прочитала масу журналів, котрі залежувалися на тумбочці, прибрала в шафі, пожертвували 10 мішків побутових речей, які були більше непотрібні родині — а ще відвідала документальний фільм про мінімалізм і взяла сина із собою до Нью-Йорка на письменницьку конференцію, де вони провели час як справжні туристи. Що занадто, те не здраво. І все ж, телевізор — це не цілковите зло, зауважує дослідник Браверман: Є велика кількість телепередач, котрі кидають виклик мозку, зокрема — на історичну тематику. За словами Еріка Бравермана, ми не мусимо навчатися щосекунди протягом усього життя. Телевізор є величезним потенційним джерелом, якщо його правильно використовувати. Проблема в тому, що цей інструмент важко контролювати. Деякі речі мають більше руйнівних якостей, і телебачення — одне із них. Так само, як цукор — це оманлива їжа, так і телебачення — оманливе зображення життя — наголошує він. У Бравермана є формула для визначення нормальної кількості споживання телепродуктів: Кожен потребує годину аеробних вправ щодня. Якщо ви робите зарядку годину, можете подивитися телевізор годину. Якщо ви тренуєтеся 2 години — дозволяється посидіти перед екраном стільки ж часу. Проте ніколи не проводьте перед телевізором більше часу, аніж витрачаєте на фізичні вправи. Чи увімкнули вони телевізор знову?. Я — ні. Мій чоловік знову почав дивитися гольф уночі. Я пишу цей матеріал на 33-й день експерименту, і я не дивилася жодного телешоу. І навіть не бачила останнього епізоду Гарної дружини, який я записала й так не хотіла пропустити. А все через те, що найкращим у цьому експерименті було відчуття спокою, що оселилося в мені, та хвилі задоволення, що беруться нізвідки. Звучить божевільно, проте це правда. Я не хочу повертатися до минулих звичок. Принаймні, поки що — переконана авторка родинного експерименту. Щастя з’являється від взаємодії між натхненням і потовиділенням, — каже Браверман. — Усе, що не дає людині попітніти заради досягнення чого-небудь, дає хибні фантазії та нескінченне відволікання від розкриття повного потенціалу.
Реклама 👇 Замовити

Vy nikoly ne dyvylysja «Gru Prestoliv», ne znajete ščo take «Skandal» i ne možete nazvaty žodnoї «vidčajdušnoї» domogospodarky? Dumajete, ščo ne provodyte bagato času pered televizorom i ščo vzjaty 30-dennu perervu bude prostiše prostogo? Jmovirno, vy pomyljajetesja.

Seredńostatystyčna dorosla ljudyna peregljadaje televizor blyźko 2,8 godyn na dobu zgidno z doslidžennjam pro vykorystannja času amerykancjamy. Jogo provelo Bjuro statystyky praci. Za danymy inšogo doslidžennja, ce čyslo je vdviči biľšym — 4 godyny i 15 hvylyn ščodoby. Vy možete sklasty dokupy veś čas, jakyj vytračajete na peregljad teleprogram, i z’jasuvaty, do jakoї cyfry nablyžajeťsja vaša tryvalisť peregljadu.

Nebezpečnyj televizor

Bagato doslidžeń bulo provedeno na temu telebačennja i jogo vplyvu na ditej. Adam Lipson, nejrohirurg u IGEA Brain & Spine, stverdžuje, šo najkraščym je doslidžennja Universytetu Tohoku v Japoniї. «Vony vidznačyly potovščennja peredńoї zony kory golovnogo mozku, jaka pov’jazana zi zdatnistju verbaľnogo myslennja, a takož pov’jazaly znyžennja rivnja IQ iz kiľkistju godyn, provedenyh pered teleekranom», — kaže fahiveć. — «Okrim togo, vony pomityly potovščennja v zorovij zoni kory v potylyčnij častyni ta gipotalamusi, ščo može spivvidnosytysja z rivnem agresiї».

Doslidžennja za učasti doroslyh vyjavyly zv’jazok miž peregljadom televizora j diabetom drugogo typu, depresijeju j naviť zločynnistju, dodaje Lipson. Za jogo slovamy, nyzka doslidnykiv svidčať, ščo negatyvni naslidky peregljadu teleperedač nastajuť v razi vykorystannja televizora ponad godynu ščodnja. Vyvčennja elektroencefalogramy pokazalo, ščo peregljad televizora perevodyť aktyvnisť mozku iz beta-hvyľ v aľfa-hvyli, kotri pov’jazani zi stanom zamrijanosti i menšym vykorystannjam navyčok krytyčnogo myslennja.

Erik Braverman, zasnovnyk i prezydent Path Foundation NY, neprybutkovoї naukovo-doslidnoї organizaciї, kotra opikujeťsja zdorov’jam mozku, je biľš prjamolinijnym: «Televizor peretvorjuje tebe na telepnja», — govoryť vin. — «Telebačennja gipnotyzuje ljudej, žyvyť pasyvnisť i zmušuje vas menše zajmatysja inšymy vydamy aktyvnosti».

Rizko, ale spravedlyvo. Jak tiľky synje svitlo napovnjuje kimnatu, možna pomityty, ščo staje važko vidirvatysja. Peregljad teleperedač — ta zvyčka, jaku biľšisť iz nas nadbaly šče v dytynstvi. Usja rodyna zbyralasja pered ekranamy, ščoby podyvytysja «Santa Barbaru», «Aľfa» čy «Karaoke na majdani». I pokynuty cju zvyčku može buty tak samo važko, jak kynuty palyty. Otže, žodnogo telebačennja, žodnogo Netflix, žodnyh prjamyh transljacij. Naskiľky važko ce može buty?

Podyvymosja na dosvid Stefani Vozy, amerykanśkoї pyśmennyci j redaktorky — ta її čolovika, kotri vidmovylysja vid televizora na 30 dniv.

Čytajte takož: «Suspiľne» zapustylo platformu idej ta vidgukiv

To ščo ž staneťsja, jakščo vymknuty televizor?

«Protjagom peršyh kiľkoh dniv my ne znaly čym nam zajmatysja. Ce bulo našym budennym zanjattjam — dyvytysja buď-jaku teleperedaču pislja večeri, i raptom my oboje buly v stupori čerez brak idej. Tomu my pišly spaty o 20:30. Potim nastala nova budennisť. My počaly gotuvaty razom, dovše vyguljuvaty sobak, robyty spravy po gospodarstvu, kotri treba bulo zrobyty vže davnym-davno. Vely prekrasni besidy za kelyhom vyna. Ščop’jatnyci ta ščosuboty vvečeri, koly my ne maly planiv iz druzjamy, my sluhaly CBS Radio Mystery Theater na YouTube. Ce — radioprograma, jaku my oboje ljubyly v dytynstvi. I jakščo peršyj tyždeń «eksperymentu» buv suciľnoju boroťboju pragnennja uvimknuty televizor iz vygaduvannjam inšyh zanjať, to drugyj i tretij tyžni staly časom, koly sytuacija dlja mene počala zminjuvatysja i fizyčno, i rozumovo. Najbiľš pomitnym bulo te, ščo ja počuvalasja menš vysnaženoju. Bagato teleprogram, jaki my zvykly dyvytysja, mistyly elementy napruženosti, dramatyzmu ta nasyľstva (majuťsja na uvazi teleperedači provokatyvnogo sociaľnogo harakteru, na zrazok «Kohana, my vbyvajemo ditej» abo «Govoryť Ukraїna» — prym.perekl.)» — tak zmaľovuje zminy pyśmennycja.

Jak vidmova vid telebačennja na misjać može zminyty mozok i naviť žyttja 1

«Dedali častiše trasnljujuťsja teleperedači z elementamy nasyllja, z metoju utrymannja gljadača v postijnomu strahu», — pogodžujeťsja iz її sposterežennjamy Viler Vinston Dikson, profesor kinorežysury v Universyteti Nebrasky. — «Telebačennja často dije jak svogo rodu virtuaľna vteča vid reaľnosti. Prote vono nikoly ne zadovoľnjaje vidčuttja porožneči, a lyše zmušuje gljadača hotity її šče biľše».

Inšyj pobičnyj efekt poljagav u tomu, ščo para počala vidčuvaty menše metušni, koly vony buly ne vdoma. Ne bulo potreby bigty dodomu, ščoby vstygnuty na transljaciju telešou. Nevažlyvo čy stojala Stefani v čerzi v produktovij kramnyci, čy šukala novyj kostjum synovi, vona ne hvyljuvalasja čerez čas. Їj naviť počalo zdavatysja, ščo v neї pobiľšalo terpinnja ta vytrymky.

Do kincja «misjacja bez televizora» avtorka knyg pročytala masu žurnaliv, kotri zaležuvalysja na tumbočci, prybrala v šafi, požertvuvaly 10 miškiv pobutovyh rečej, jaki buly biľše nepotribni rodyni — a šče vidvidala dokumentaľnyj fiľm pro minimalizm i vzjala syna iz soboju do Nju-Jorka na pyśmennyćku konferenciju, de vony provely čas «jak spravžni turysty».

Čytajte takož: Staty televizorom — dlja čogo Facebook potribni vlasni videošou

Ščo zanadto, te ne zdravo

I vse ž, televizor — ce ne cilkovyte zlo, zauvažuje doslidnyk Braverman: «Je velyka kiľkisť teleperedač, kotri kydajuť vyklyk mozku, zokrema — na istoryčnu tematyku». Za slovamy Erika Bravermana, my ne musymo navčatysja ščosekundy protjagom uśogo žyttja. «Televizor je velyčeznym potencijnym džerelom, jakščo jogo pravyľno vykorystovuvaty. Problema v tomu, ščo cej instrument važko kontroljuvaty. Dejaki reči majuť biľše rujnivnyh jakostej, i telebačennja — odne iz nyh. Tak samo, jak cukor — ce omanlyva їža, tak i telebačennja — omanlyve zobražennja žyttja» — nagološuje vin.

U Bravermana je formula dlja vyznačennja «normaľnoї» kiľkosti spožyvannja teleproduktiv: «Kožen potrebuje godynu aerobnyh vprav ščodnja. Jakščo vy robyte zarjadku godynu, možete podyvytysja televizor godynu. Jakščo vy trenujetesja 2 godyny — dozvoljajeťsja posydity pered ekranom stiľky ž času. Prote nikoly ne provoďte pered televizorom biľše času, aniž vytračajete na fizyčni vpravy».

Čy uvimknuly vony televizor znovu?

«Ja — ni. Mij čolovik znovu počav dyvytysja goľf unoči. Ja pyšu cej material na 33-j deń eksperymentu, i ja ne dyvylasja žodnogo telešou. I naviť ne bačyla ostanńogo epizodu «Garnoї družyny», jakyj ja zapysala j tak ne hotila propustyty. A vse čerez te, ščo najkraščym u ćomu eksperymenti bulo vidčuttja spokoju, ščo oselylosja v meni, ta hvyli zadovolennja, ščo beruťsja nizvidky. Zvučyť boževiľno, prote ce pravda. Ja ne hoču povertatysja do mynulyh zvyčok. Prynajmni, poky ščo» — perekonana avtorka rodynnogo eksperymentu.

«Ščastja z’javljajeťsja vid vzajemodiї miž nathnennjam i potovydilennjam», — kaže Braverman. — «Use, ščo ne daje ljudyni popitnity zarady dosjagnennja čogo-nebuď, daje hybni fantaziї ta neskinčenne vidvolikannja vid rozkryttja povnogo potencialu».

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: