fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Jak ekonomična nauka stala novitńoju religijeju

Як економічна наука стала новітньою релігією
Її moraľnyj kodeks obicjaje spasinnja, її apostoly ta propovidnyky pidtrymujuť nepohytnisť svojeї viry. Mabuť, zabagato z cijeї novitńoї religiї my spryjmajemo na viru. Її im'ja — Ekonomika. Nauka ekonomika. Džon Rapli pyše pro te, čomu i jak ekonomični teoriї zaminyly sučasnomu suspiľstvu cerkvu — i pry ćomu prypuskajuťsja tyh že pomylok
Її моральний кодекс обіцяє спасіння, її апостоли та проповідники підтримують непохитність своєї віри. Мабуть, забагато з цієї новітньої релігії ми сприймаємо на віру. Її ім'я — Економіка. Наука економіка. Джон Раплі пише про те, чому і як економічні теорії замінили сучасному суспільству церкву — і при цьому припускаються тих же помилок
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  На зміну папським тіарам та англіканським рясам. Британський журналіст зауважує — хоча англіканська церква вже давно відокремилася від Риму, та мало хто вважає її непохитним авторитетом у наш час. На зміну єпископам, монахам та святим отцям прийшли інші люди, які визначають наше буття. І мусимо зауважити — не лише у Великобританії. Сучасна економічна наука (або Economics) пропонує свою доктрину із власним кодексом та нормами. Адепти її врятуються, невіруючих чекатиме кара (ні, не Божа — економічна). Економіка у сучасному світі — це ідеологія, настільки переконлива, що вірні її перероблюють на свій лад цілі суспільства. У Її Величності Економіки є свої гностики, містики та чарівники, які заклинають появу грошей з повітря. Наче ті екзорцисти, вони словом деривативи чи структуровані інвестиційні кошти здатні створити диво. І, як і колишні релігії, Економіка має своїх пророків, реформаторів, моралістів і, перш за все, своїх первосвящеників, які підтримують лінію церкви та долають єресі. З часом економісти обійняли ту роль, що нею поступилися церковники у сучасному суспільстві. Вони почали давати нам поради щодо того, як досягти землі обітованної — місця, де ми здобудемо матеріальний достаток і нескінченні задоволення. Довгий час вони, здавалося, досягали цієї обіцянки. Мало хто із сучасних та тисячолітніх релігій зумів дати стільки винаходів, насолод та зцілень душам людських, як Отці-Економісти. Наприкінці XX ст. на тлі економічного підйому, під час якого західні економіки ставали ще багатшими, ніж будь-коли за історію людства, Наука Економіка, здавалося, завоювала Земну кулю. Практично кожна країна на планеті дотримувалась одного і того ж набору правил вільного ринку. Студенти економічних факультетів могли з легкістю підтвердити — уся планета живе за постулатами Економічної науки. І все ж, якщо історія вчить що-небудь, так це одного. Якщо економісти почувають впевненість, що знайшли Святого Грааля нескінченного миру та процвітання, близький кінець нинішнього режиму. Напередодні краху на Уолл-стріт 1929 року американський економіст Ірвінґ Фішер порадив людям вкласти всі гроші у цінні папери. У 1960-х економісти Кейнсіанської школи заявили, що ніколи не буде ще однієї рецесії, оскільки вони вдосконалили інструменти управління попитом. Результат в обох випадках нам відомий. Після кризи. Економічна криза 2008 року не відрізнялася від попередніх. За 5 років до неї, 4 січня 2003 року, лауреат Нобелівської премії Роберт Лукас виступив з тріумфальним зверненням в Американській економічній асоціації. Нагадуючи своїм колегам, що макроекономіка народилася в часи Великої Депресії саме для того, щоб запобігти повторенню іншої такої катастрофи, він заявив, що він і його колеги досягли власного кінця історії: Макроекономіка в цьому початковому сенсі виконала свою мету. Як тільки ми переконаємось, що економічне священство нарешті розбило старе прокляття циклів, так одразу життя нагадує нам, що гординя призводить до занепаду. З моменту краху 2008 року більшість з нас спостерігали зниження рівня життя. Тим часом священство нової ери, здається, пішло в свої монастирі, сперечаючись з тими, хто помилявся в оцінці масштабів кризи. Немає нічого дивного у тому, що наша віра в експертів розсіюється. Парадокс полягає у тому, що самі економісти-науковці не просто дотримуються законів природи. Вони допомагають їх створювати. Якщо уряд, керуючись настановами отців-економістів, змінює структуру економічних стимулів суспільства на припущення, що люди ведуть себе егоїстично, — то ось тоді люди і починають чинити саме таким чином. Вони отримують винагороду за те, що чинять так. І держва карає їх, якщо вони роблять інакше. Якщо ви навчитеся вірити, що жадібність — хороша штука, то ви, швидше за все, будете жити відповідно. Економіка та її хибні припущення в основному полягала не в моральних провалах серед економістів. Всі ці похибки постали з фальшивої переконаності: Економічна Наука — щось більше, аніж наука. Вона завжди працювала більше як церква. Погляд у минуле Economics — зайве тому підтвердження. Читатйте також: Digital by Default — принципи цифрової економіки. Американська економічна асоціація, до якої Роберт Лукас виголосив своє звернення, була створена в 1885 році, саме тоді, коли економіка почала визначати себе як окрему дисципліну. На своєму першому засіданні засновники асоціації запропонували платформу, яка заявила: Конфлікт праці та капіталу висвітлив величезну кількість соціальних проблем, вирішення яких неможливе без обєднаних зусиль церкви, держави та науки. Із цієї тези і почався довгий шлях євангелізації Її Величності Економіки. В дискусіях про природу речей. Проте навіть в той час така соціальна активність спровокувала полеміку. Один із засновників AEA, Генрі Картер Адамс, згодом виступив з доповіддю в Корнуелльському університеті, де обстоював свободу слова для радикалів та звинувачував промисловців у тому, що вони заохочують ксенофобію, щоби відвернути увагу працівників від поганого поводження із ними на робочих місцях. Він не знав цього, та нью-йоркський король тартаків і благодійник Корнуеллу Генрі Сейг був в аудиторії. Як тільки лекцію було завершено, він штурмував кабінет президента університету і наполягав: Ця людина повинна піти. Він підриває основи нашого суспільства. Тож контроверсійні тези Адамса виключили із постулатів Економіксу. Так було встановлено шаблон мислення, — Канон Економіксу, якщо хочете — який зберігався і донині. Потужні політичні інтереси, котрі історично включали не лише думку багатих промисловців, але й електорату, допомогли сформувати канон економічної науки, який потім був навязаний та сприйнятий науковою спільнотою. А далі все відбувалося точнісінько як в ортодоксальних релігіях. Будь-які відхилення від священного писання викорінювалися чи придушувалися, немов ті єресі. У книзі Purity and Danger, антропологиня Мері Дуглас описала спостереження за тим, як функціонували табу, щоб допомогти людям навязувати певний порядок речей у ззовні невпорядкованому, хаотичному світі. Іронія полягає в тому, що в своєму прагненні перетворити себе на науку, здатну досягати жорстких і швидких висновків, економіка повинна час від часу обходитися без наукового методу. Для початківців він спирається на набір припущень про світ не такий, як він є, але про такий, яким би економісти воліли його бачити. Так само, як будь-який релігійний культ, церква чи секта накладають на своїх вірян певні основні переконання про людську природу. Серед іншого, більшість економістів вважають, що ми, люди, зацікавлені в собі, раціональні, по суті індивідуалістичні, і віддаємо перевагу більшій сумі грошей перед меншою. Ці складові Економічної Віри приймаються як самоочевидні. Формування Економіксу відбувалося десь так, як свого часу це робили послідовники Томи Аквінського. Самі економісти кажуть, що нічого спільного із середньовічними схоластами не мають — мовляв, їм все ще доводиться перевіряти свої гіпотези за допомогою точних доказів. З Богом це було простіше. Проте природу доказів та ймовірні суперечки довкола них економісти зауважують чи не найменше серед усіх науковців. Наприклад, фізики вирішують свої дебати, переглядаючи дані, на які вони загалом мають спільну точку зору. У той же час дані, використані економістами, набагато суперечливіші. Коли, наприклад, Роберт Лукас наполягав на гіпотезі ефективних ринків, він зробив це з такою ж переконливістю та підтвердженими доказами, як і його колега-економіст Роберт Шиллер. що відмовився від цієї гіпотези. Коли центральний банк Швеції мав вирішити, хто виграє Нобелівську премію в галузі економіки в 2013 році, постала дилема, кому віддати її, адже обидва науковці наводили різні точки зору на основі однакових аргументів. Нобелівський комітет вирішив вчинити як цар Соломон — і премію дали обом одночасно. В світі точної науки подібний крок викликав би сміх і більш нічого. А в світі економіки таке цілком можливо. Читатйте також: Як брати Гурські популяризують відкриті дані в Україні. Дані, що використовуються економістами та соціологами, рідко передбачають безперечні абсолютні відповіді. На відміну від людей, субатомні частинки чи хімічні елементи не піддаються впливу опитувань чи реклами, сторонніх думок чи пропаганди. Майже півстоліття тому ще один нобелівський лауреат Василь Леонтьєв нагадав своїй аудиторії, що дані, які використовуються економістами, сильно відрізняються від тих, що ними користуються фізики чи біологи. Він застерігав: Величина більшості параметрів практично постійна, тоді як спостереження в економіці постійно змінювалися. Набори даних повинні регулярно оновлюватися, щоби залишатися корисними. Деякі дані просто були невідповідними. Так, наприклад, лише в 2010 році уряд Гани, який, ймовірно, має один із кращих наборів даних у Африці, перерахував свій економічний результат — і отримав на 60% іншу картину. Випробування економічної гіпотези до та після такого перегляду призведе до зовсім інших результатів на практиці. Влада даних, владу — даним. Леонтьєв хотів, щоб економісти витрачали більше часу на знайомство з їхніми даними та менше часу на математичне моделювання. Однак, як він зізнався, ця тенденція вже йшла в зворотному напрямку. Сьогодні після того, як економічна модель готова до тестування, числове її обґрунтування завершується переважно на компютерах, підключених до великих баз даних. Цим методом навряд чи можна задовільнити скептика. Бо так само, як ви можете знайти цитату в Біблії (чи Корану, чи Тори), яка буде виправдовувати практично будь-яку поведінку, — так само ви можете знайти дані, щоби підтримувати практично будь-яке ваше твердження про те, як влаштовано світ. Прогрес науки взагалі лінійний. Оскільки нове дослідження підтверджує або замінює існуючі теорії, одне покоління науковців спирається на наступне. Економіка, однак, рухається циклами. Конкретна економічна доктрина може підніматися, падати, а потім знову підніматися. Все відбувається тому, що економісти не підтверджують свої теорії так само, як це зробили би фізики — просто переглядаючи докази. Натомість, як це трапляється з проповідниками економічної науки, які збирають довкола себе громаду, наступна школа економічної науки піднімається шляхом створення наступного постулату — а прихильників його шукають серед політиків та широкої громадськості. Наприклад, Мілтон Фрідман був одним з найвпливовіших економістів кінця XX ст. Але минуло близько десятиліття, перш ніж він отримав значну частину уваги до своїх поглядів та моделей економічної науки. Ймовірно, він міг залишатися марґіналом, якби не такі політики, як Маргарет Тетчер та Рональд Рейган. Саме вони повірили в його силу вільного ринку і почали втілювати те, про що Фрідман казав лише в теорії. Вони продали цю ідею публіці, виграли вибори, а потім переробили суспільство відповідно до цих конструкцій. Економіст, який отримує прихильників, посідає чільне місце в Храмі Економіксу. Проте, якщо ви думаєте, що описуючи економічну науку як релігію, ми говоримо про потребу від неї відмовитися, ви помиляєтеся. Нам потрібна економічна наука. Але тільки якщо ми будемо мати на увазі свою мету і завжди памятати, що Економіка вміє і не вміє, що може, а чого не може. Ірландці кажуть про свою країну як про місце, де тонкий наліт християнства постав над стародавнім язичництвом. Те ж саме можна сказати і про нашу власну прихильність до сьогоднішньої неоліберальної моделі ортодоксальної економіки. Вона підкреслює індивідуальну свободу, обмежене втручання влади та вільний ринок. Незважаючи на зовнішнє дотримання принципів добре закріпленої доктрини, ми не повністю перетворилися на прихильників Економіксу. Подібно до християнина, який відвідує церкву, але не завжди дотримується заповідей, ми поводимося так, як економічна теорія передбачає, лише тоді, коли її постулати нам підходять. Всупереч принципам ортодоксальних економістів, сучасні дослідження показують: замість того, щоби прагнути до максимального збільшення особистої користі, люди все ще залишаються альтруїстичними та самовідданими. І коли ми приймаємо рішення, особливо ті, що стосуються принципових питань, ми, схоже, не беремося до раціонального розрахунку максимізації корисності — того, про який нам постійно торочили економісти-ортодокси. Більше того — події економічної кризи 2008 року, подальша рецесія у Європі, черга виступів проти глобалізації свідчать, що експерти не надто допомагають (особливо якщо згадати вибори у США 2016 року та результати референдуму щодо Brexit). Читатйте також: Ми не сіємо — путівник економікою та технологіями Гри Престолів. Економісти — це теж лише люди. Економісти, безсумнівно, роблять все можливе, коли намагаються давати нам поради, які мають на меті допомогти нам у здійсненні наших прагнень. Такий агностицизм вимагає скромності, якої бракувало в економічних ортодоксів в останні роки. Тим не менше, економісти не повинні відмовлятися від своїх традицій, якщо вони хочуть подолати невдачі своїх попередників. У своїй президентській промові 1971 року в Американській економічній асоціації Василь Леонтьєв застерігав проти небезпек самовдоволення. Він зазначив, що, хоча економіка почала підніматися на гребені інтелектуальної респектабельності... неспокійне відчуття про сучасний стан нашої дисципліни зростає в деяких з нас, хто спостерігав за його безпрецедентним розвитком протягом останніх трьох десятиліть. Відзначивши, що чиста теорія робить економіку більш віддаленою від повсякденної реальності, він сказав, що проблема лежить в очевидній неадекватності наукових засобів використання математичних підходів до вирішення звичайних життєвих проблем. Настільки багато часу йде на те, щоби сформувати припущення, на яких базуються моделі, що зрештою вони стають незрозумілими простим людям. Леонтьєв вважав, що відділи економіки все частіше наймають і просувають молодих економістів, які хотіли би будувати чисті моделі з невеликою емпіричною актуальністю. Навіть коли вони роблять емпіричний аналіз, то за словами Леонтьєва, зрідка цікавляться сенсом чи цінністю своїх даних. Він закликав економістів вивчати свої припущення та дані, проводячи соціальну, демографічну та антропологічну роботу, і сказав, що економіка повинна тісніше співпрацювати з іншими дисциплінами. Заклик Леонтьєва до смиренності пролунав приблизно 40 років тому. Нині він є нагадуванням, що ті самі релігії, які можуть говорити про свободу та гідність людини, коли вони опиняються в опозиції, можуть стати одержимими своєю правильністю та необхідністю очистити інших, коли вони досягають влади. Як тільки економісти застосовують подібний скептичний науковий метод до людського царства, в якому остаточна реальність ніколи не може бути цілком такою, як теоретична модель — у цей же момент вони, ймовірно, стають відступниками від Церкви Економіки. І в цей момент, як не парадоксально це звучатиме, як тільки економіка стає справді науковою, вона стане менш наукою. Тож визнаймо її обмеження — і подякуймо їй за це.
29.08.2017,18:39
0
Unsplash
Реклама 👇 Замовити

Na zminu papśkym tiaram ta anglikanśkym rjasam

Brytanśkyj žurnalist zauvažuje — hoča anglikanśka cerkva vže davno vidokremylasja vid Rymu, ta malo hto vvažaje її nepohytnym avtorytetom u naš čas. Na zminu jepyskopam, monaham ta svjatym otcjam pryjšly inši ljudy, jaki vyznačajuť naše buttja. I musymo zauvažyty — ne lyše u Velykobrytaniї. Sučasna ekonomična nauka (abo Economics) proponuje svoju doktrynu iz vlasnym kodeksom ta normamy. Adepty її vrjatujuťsja, nevirujučyh čekatyme kara (ni, ne Boža — ekonomična). Ekonomika u sučasnomu sviti — ce ideologija, nastiľky perekonlyva, ščo virni її pererobljujuť na svij lad cili suspiľstva. U Її Velyčnosti Ekonomiky je svoї gnostyky, mistyky ta čarivnyky, jaki zaklynajuť pojavu grošej z povitrja. Nače ti ekzorcysty, vony slovom «deryvatyvy» čy «strukturovani investycijni košty» zdatni stvoryty dyvo. I, jak i kolyšni religiї, Ekonomika maje svoїh prorokiv, reformatoriv, moralistiv i, perš za vse, svoїh pervosvjaščenykiv, jaki pidtrymujuť «liniju cerkvy» ta dolajuť jeresi.

Z časom ekonomisty obijnjaly tu roľ, ščo neju postupylysja cerkovnyky u sučasnomu suspiľstvi. Vony počaly davaty nam porady ščodo togo, jak dosjagty zemli obitovannoї — miscja, de my zdobudemo materiaľnyj dostatok i neskinčenni zadovolennja. Dovgyj čas vony, zdavalosja, dosjagaly cijeї obicjanky. Malo hto iz sučasnyh ta tysjačolitnih religij zumiv daty stiľky vynahodiv, nasolod ta zcileń dušam ljudśkyh, jak Otci-Ekonomisty.

Naprykinci XX st. na tli ekonomičnogo pidjomu, pid čas jakogo zahidni ekonomiky stavaly šče bagatšymy, niž buď-koly za istoriju ljudstva, Nauka Ekonomika, zdavalosja, zavojuvala Zemnu kulju. Praktyčno kožna kraїna na planeti dotrymuvalaś odnogo i togo ž naboru pravyl viľnogo rynku. Studenty ekonomičnyh fakuľtetiv mogly z legkistju pidtverdyty — usja planeta žyve za postulatamy Ekonomičnoї nauky.

ФОП-звітність та сплата податків за кілька кліків — рекомендуємо сервіс Taxer.ua

Зареєструватися

I vse ž, jakščo istorija včyť ščo-nebuď, tak ce odnogo. Jakščo ekonomisty počuvajuť vpevnenisť, ščo znajšly Svjatogo Graalja neskinčennogo myru ta procvitannja, blyźkyj kineć nynišńogo režymu. Naperedodni krahu na Uoll-strit 1929 roku amerykanśkyj ekonomist Irvinğ Fišer poradyv ljudjam vklasty vsi groši u cinni papery. U 1960-h ekonomisty Kejnsianśkoї školy zajavyly, ščo nikoly ne bude šče odnijeї recesiї, oskiľky vony vdoskonalyly instrumenty upravlinnja popytom. Rezuľtat v oboh vypadkah nam vidomyj.

Pislja kryzy

Ekonomična kryza 2008 roku ne vidriznjalasja vid poperednih. Za 5 rokiv do neї, 4 sičnja 2003 roku, laureat Nobelivśkoї premiї Robert Lukas vystupyv z triumfaľnym zvernennjam v Amerykanśkij ekonomičnij asociaciї. Nagadujučy svoїm kolegam, ščo makroekonomika narodylasja v časy Velykoї Depresiї same dlja togo, ščob zapobigty povtorennju inšoї takoї katastrofy, vin zajavyv, ščo vin i jogo kolegy dosjagly vlasnogo kincja istoriї: «Makroekonomika v ćomu počatkovomu sensi vykonala svoju metu».

Jak tiľky my perekonajemoś, ščo ekonomične svjaščenstvo narešti rozbylo stare prokljattja cykliv, tak odrazu žyttja nagaduje nam, ščo gordynja pryzvodyť do zanepadu. Z momentu krahu 2008 roku biľšisť z nas sposterigaly znyžennja rivnja žyttja. Tym časom «svjaščenstvo novoї ery», zdajeťsja, pišlo v svoї «monastyri», sperečajučyś z tymy, hto pomyljavsja v ocinci masštabiv kryzy. Nemaje ničogo dyvnogo u tomu, ščo naša vira v «ekspertiv» rozsijujeťsja.

Paradoks poljagaje u tomu, ščo sami ekonomisty-naukovci ne prosto dotrymujuťsja zakoniv pryrody. Vony dopomagajuť їh stvorjuvaty. Jakščo urjad, kerujučyś nastanovamy «otciv-ekonomistiv», zminjuje strukturu ekonomičnyh stymuliv suspiľstva na prypuščennja, ščo ljudy veduť sebe egoїstyčno, — to oś todi ljudy i počynajuť čynyty same takym čynom. Vony otrymujuť vynagorodu za te, ščo čynjať tak. I deržva karaje їh, jakščo vony robljať inakše. Jakščo vy navčytesja viryty, ščo žadibnisť — horoša štuka, to vy, švydše za vse, budete žyty vidpovidno.

Ekonomika ta її hybni prypuščennja v osnovnomu poljagala ne v moraľnyh provalah sered ekonomistiv. Vsi ci pohybky postaly z faľšyvoї perekonanosti: Ekonomična Nauka — ščoś biľše, aniž nauka. Vona zavždy pracjuvala biľše jak cerkva. Pogljad u mynule Economics — zajve tomu pidtverdžennja.

Čytajte takož: Digital by Default — pryncypy cyfrovoї ekonomiky

Amerykanśka ekonomična asociacija, do jakoї Robert Lukas vygolosyv svoje zvernennja, bula stvorena v 1885 roci, same todi, koly ekonomika počala vyznačaty sebe jak okremu dyscyplinu. Na svojemu peršomu zasidanni zasnovnyky asociaciї zaproponuvaly platformu, jaka zajavyla: «Konflikt praci ta kapitalu vysvitlyv velyčeznu kiľkisť sociaľnyh problem, vyrišennja jakyh nemožlyve bez ob’jednanyh zusyľ cerkvy, deržavy ta nauky». Iz cijeї tezy i počavsja dovgyj šljah jevangelizaciї Її Velyčnosti Ekonomiky.

V dyskusijah pro pryrodu rečej

Prote naviť v toj čas taka sociaľna aktyvnisť sprovokuvala polemiku. Odyn iz zasnovnykiv AEA, Genri Karter Adams, zgodom vystupyv z dopoviddju v Kornuelľśkomu universyteti, de obstojuvav svobodu slova dlja radykaliv ta zvynuvačuvav promyslovciv u tomu, ščo vony zaohočujuť ksenofobiju, ščoby vidvernuty uvagu pracivnykiv vid poganogo povodžennja iz nymy na robočyh miscjah. Vin ne znav ćogo, ta ńju-jorkśkyj koroľ tartakiv i blagodijnyk Kornuellu Genri Sejg buv v audytoriї. Jak tiľky lekciju bulo zaveršeno, vin šturmuvav kabinet prezydenta universytetu i napoljagav: «Cja ljudyna povynna pity. Vin pidryvaje osnovy našogo suspiľstva». Tož kontroversijni tezy Adamsa vyključyly iz postulativ Ekonomiksu.

Tak bulo vstanovleno šablon myslennja, — Kanon Ekonomiksu, jakščo hočete — jakyj zberigavsja i donyni. Potužni polityčni interesy, kotri istoryčno vključaly ne lyše dumku bagatyh promyslovciv, ale j elektoratu, dopomogly sformuvaty kanon ekonomičnoї nauky, jakyj potim buv nav’jazanyj ta spryjnjatyj naukovoju spiľnotoju. A dali vse vidbuvalosja točnisińko jak v ortodoksaľnyh religijah. Buď-jaki vidhylennja vid «svjaščennogo pysannja» vykorinjuvalysja čy prydušuvalysja, nemov ti jeresi. U knyzi Purity and Danger, antropologynja Meri Duglas opysala sposterežennja za tym, jak funkcionuvaly tabu, ščob dopomogty ljudjam nav’jazuvaty pevnyj porjadok rečej u zzovni nevporjadkovanomu, haotyčnomu sviti.

Ironija poljagaje v tomu, ščo v svojemu pragnenni peretvoryty sebe na nauku, zdatnu dosjagaty žorstkyh i švydkyh vysnovkiv, ekonomika povynna čas vid času obhodytysja bez naukovogo metodu. Dlja počatkivciv vin spyrajeťsja na nabir prypuščeń pro svit ne takyj, jak vin je, ale pro takyj, jakym by ekonomisty volily jogo bačyty. Tak samo, jak buď-jakyj religijnyj kuľt, cerkva čy sekta nakladajuť na svoїh virjan pevni osnovni perekonannja pro ljudśku pryrodu. Sered inšogo, biľšisť ekonomistiv vvažajuť, ščo my, ljudy, zacikavleni v sobi, racionaľni, po suti indyvidualistyčni, i viddajemo perevagu biľšij sumi grošej pered menšoju. Ci skladovi Ekonomičnoї Viry pryjmajuťsja jak samoočevydni. Formuvannja Ekonomiksu vidbuvalosja deś tak, jak svogo času ce robyly poslidovnyky Tomy Akvinśkogo. Sami ekonomisty kažuť, ščo ničogo spiľnogo iz seredńovičnymy sholastamy ne majuť — movljav, їm vse šče dovodyťsja perevirjaty svoї gipotezy za dopomogoju točnyh dokaziv. Z Bogom ce bulo prostiše.

Prote pryrodu dokaziv ta jmovirni superečky dovkola nyh ekonomisty zauvažujuť čy ne najmenše sered usih naukovciv. Napryklad, fizyky vyrišujuť svoї debaty, peregljadajučy dani, na jaki vony zagalom majuť spiľnu točku zoru. U toj že čas dani, vykorystani ekonomistamy, nabagato superečlyviši. Koly, napryklad, Robert Lukas napoljagav na gipotezi efektyvnyh rynkiv, vin zrobyv ce z takoju ž perekonlyvistju ta pidtverdženymy dokazamy, jak i jogo kolega-ekonomist Robert Šyller. ščo vidmovyvsja vid cijeї gipotezy. Koly centraľnyj bank Šveciї mav vyrišyty, hto vygraje Nobelivśku premiju v galuzi ekonomiky v 2013 roci, postala dylema, komu viddaty її, adže obydva naukovci navodyly rizni točky zoru na osnovi odnakovyh argumentiv. Nobelivśkyj komitet vyrišyv včynyty jak car Solomon — i premiju daly obom odnočasno. V sviti točnoї nauky podibnyj krok vyklykav by smih i biľš ničogo. A v sviti ekonomiky take cilkom možlyvo.

Čytajte takož: Jak braty Gurśki populjaryzujuť vidkryti dani v Ukraїni

Dani, ščo vykorystovujuťsja ekonomistamy ta sociologamy, ridko peredbačajuť bezperečni absoljutni vidpovidi. Na vidminu vid ljudej, subatomni častynky čy himični elementy ne piddajuťsja vplyvu opytuvań čy reklamy, storonnih dumok čy propagandy. Majže pivstolittja tomu šče odyn nobelivśkyj laureat Vasyľ Leonťjev nagadav svoїj audytoriї, ščo dani, jaki vykorystovujuťsja ekonomistamy, syľno vidriznjajuťsja vid tyh, ščo nymy korystujuťsja fizyky čy biology. Vin zasterigav: «Velyčyna biľšosti parametriv praktyčno postijna», todi jak sposterežennja v ekonomici postijno zminjuvalysja. Nabory danyh povynni reguljarno onovljuvatysja, ščoby zalyšatysja korysnymy. Dejaki dani prosto buly nevidpovidnymy. Tak, napryklad, lyše v 2010 roci urjad Gany, jakyj, jmovirno, maje odyn iz kraščyh naboriv danyh u Afryci, pererahuvav svij ekonomičnyj rezuľtat — i otrymav na 60% inšu kartynu. Vyprobuvannja ekonomičnoї gipotezy do ta pislja takogo peregljadu pryzvede do zovsim inšyh rezuľtativ na praktyci.

Vlada danyh, vladu — danym

Leonťjev hotiv, ščob ekonomisty vytračaly biľše času na znajomstvo z їhnimy danymy ta menše času na matematyčne modeljuvannja. Odnak, jak vin ziznavsja, cja tendencija vže jšla v zvorotnomu naprjamku. Sogodni pislja togo, jak ekonomična modeľ gotova do testuvannja, čyslove її obğruntuvannja zaveršujeťsja perevažno na komp’juterah, pidključenyh do velykyh baz danyh. Cym metodom navrjad čy možna zadoviľnyty skeptyka. Bo tak samo, jak vy možete znajty cytatu v Bibliї (čy Koranu, čy Tory), jaka bude vypravdovuvaty praktyčno buď-jaku povedinku, — tak samo vy možete znajty dani, ščoby pidtrymuvaty praktyčno buď-jake vaše tverdžennja pro te, jak vlaštovano svit.

Progres nauky vzagali linijnyj. Oskiľky nove doslidžennja pidtverdžuje abo zaminjuje isnujuči teoriї, odne pokolinnja naukovciv spyrajeťsja na nastupne. Ekonomika, odnak, ruhajeťsja cyklamy. Konkretna ekonomična doktryna može pidnimatysja, padaty, a potim znovu pidnimatysja. Vse vidbuvajeťsja tomu, ščo ekonomisty ne pidtverdžujuť svoї teoriї tak samo, jak ce zrobyly by fizyky — prosto peregljadajučy dokazy. Natomisť, jak ce trapljajeťsja z propovidnykamy ekonomičnoї nauky, jaki zbyrajuť dovkola sebe gromadu, nastupna škola ekonomičnoї nauky pidnimajeťsja šljahom stvorennja nastupnogo postulatu — a pryhyľnykiv jogo šukajuť sered politykiv ta šyrokoї gromadśkosti.

Napryklad, Milton Fridman buv odnym z najvplyvovišyh ekonomistiv kincja XX st. Ale mynulo blyźko desjatylittja, perš niž vin otrymav značnu častynu uvagy do svoїh pogljadiv ta modelej ekonomičnoї nauky. Jmovirno, vin mig zalyšatysja marğinalom, jakby ne taki polityky, jak Margaret Tetčer ta Ronaľd Rejgan. Same vony poviryly v jogo sylu viľnogo rynku i počaly vtiljuvaty te, pro ščo Fridman kazav lyše v teoriї. Vony «prodaly» cju ideju publici, vygraly vybory, a potim pererobyly suspiľstvo vidpovidno do cyh konstrukcij. Ekonomist, jakyj otrymuje pryhyľnykiv, posidaje čiľne misce v Hrami Ekonomiksu.

Prote, jakščo vy dumajete, ščo opysujučy ekonomičnu nauku jak religiju, my govorymo pro potrebu vid neї vidmovytysja, vy pomyljajetesja. Nam potribna ekonomična nauka. Ale tiľky jakščo my budemo maty na uvazi svoju metu i zavždy pam’jataty, ščo Ekonomika vmije i ne vmije, ščo može, a čogo ne može. Irlandci kažuť pro svoju kraїnu jak pro misce, de tonkyj nalit hrystyjanstva postav nad starodavnim jazyčnyctvom. Te ž same možna skazaty i pro našu vlasnu pryhyľnisť do śogodnišńoї neoliberaľnoї modeli ortodoksaľnoї ekonomiky. Vona pidkresljuje indyviduaľnu svobodu, obmežene vtručannja vlady ta viľnyj rynok. Nezvažajučy na zovnišnje dotrymannja pryncypiv dobre zakriplenoї doktryny, my ne povnistju peretvorylysja na pryhyľnykiv Ekonomiksu. Podibno do hrystyjanyna, jakyj vidviduje cerkvu, ale ne zavždy dotrymujeťsja zapovidej, my povodymosja tak, jak ekonomična teorija peredbačaje, lyše todi, koly її postulaty nam pidhodjať. Vsupereč pryncypam ortodoksaľnyh ekonomistiv, sučasni doslidžennja pokazujuť: zamisť togo, ščoby pragnuty do maksymaľnogo zbiľšennja osobystoї korysti, ljudy vse šče zalyšajuťsja aľtruїstyčnymy ta samoviddanymy. I koly my pryjmajemo rišennja, osoblyvo ti, ščo stosujuťsja pryncypovyh pytań, my, shože, ne beremosja do racionaľnogo rozrahunku «maksymizaciї korysnosti» — togo, pro jakyj nam postijno toročyly ekonomisty-ortodoksy. Biľše togo — podiї ekonomičnoї kryzy 2008 roku, podaľša recesija u Jevropi, čerga vystupiv proty globalizaciї svidčať, ščo «eksperty» ne nadto dopomagajuť (osoblyvo jakščo zgadaty vybory u SŠA 2016 roku ta rezuľtaty referendumu ščodo Brexit).

Čytajte takož: «My ne sijemo» — putivnyk ekonomikoju ta tehnologijamy «Gry Prestoliv»

Ekonomisty — ce tež lyše ljudy

Ekonomisty, bezsumnivno, robljať vse možlyve, koly namagajuťsja davaty nam porady, jaki majuť na meti dopomogty nam u zdijsnenni našyh pragneń. Takyj agnostycyzm vymagaje skromnosti, jakoї brakuvalo v ekonomičnyh ortodoksiv v ostanni roky. Tym ne menše, ekonomisty ne povynni vidmovljatysja vid svoїh tradycij, jakščo vony hočuť podolaty nevdači svoїh poperednykiv.

U svoїj prezydentśkij promovi 1971 roku v Amerykanśkij ekonomičnij asociaciї Vasyľ Leonťjev zasterigav proty nebezpek samovdovolennja. Vin zaznačyv, ščo, hoča ekonomika počala pidnimatysja na «grebeni intelektuaľnoї respektabeľnosti… nespokijne vidčuttja pro sučasnyj stan našoї dyscypliny zrostaje v dejakyh z nas, hto sposterigav za jogo bezprecedentnym rozvytkom protjagom ostannih tŕoh desjatyliť».

Vidznačyvšy, ščo čysta teorija robyť ekonomiku biľš viddalenoju vid povsjakdennoї reaľnosti, vin skazav, ščo problema ležyť v «očevydnij neadekvatnosti naukovyh zasobiv» vykorystannja matematyčnyh pidhodiv do vyrišennja zvyčajnyh žyttjevyh problem. Nastiľky bagato času jde na te, ščoby sformuvaty prypuščennja, na jakyh bazujuťsja modeli, ščo zreštoju vony stajuť nezrozumilymy prostym ljudjam.

Leonťjev vvažav, ščo viddily ekonomiky vse častiše najmajuť i prosuvajuť molodyh ekonomistiv, jaki hotily by buduvaty čysti modeli z nevelykoju empiryčnoju aktuaľnistju. Naviť koly vony robljať empiryčnyj analiz, to za slovamy Leonťjeva, zridka cikavljaťsja sensom čy cinnistju svoїh danyh. Vin zaklykav ekonomistiv vyvčaty svoї prypuščennja ta dani, provodjačy sociaľnu, demografičnu ta antropologičnu robotu, i skazav, ščo ekonomika povynna tisniše spivpracjuvaty z inšymy dyscyplinamy.

Zaklyk Leonťjeva do smyrennosti prolunav pryblyzno 40 rokiv tomu. Nyni vin je nagaduvannjam, ščo ti sami religiї, jaki možuť govoryty pro svobodu ta gidnisť ljudyny, koly vony opynjajuťsja v opozyciї, možuť staty oderžymymy svojeju pravyľnistju ta neobhidnistju očystyty inšyh, koly vony dosjagajuť vlady. Jak tiľky ekonomisty zastosovujuť podibnyj skeptyčnyj naukovyj metod do ljudśkogo carstva, v jakomu ostatočna reaľnisť nikoly ne može buty cilkom takoju, jak teoretyčna modeľ — u cej že moment vony, jmovirno, stajuť «vidstupnykamy» vid Cerkvy Ekonomiky. I v cej moment, jak ne paradoksaľno ce zvučatyme, jak tiľky ekonomika staje spravdi naukovoju, vona stane menš naukoju. Tož vyznajmo її obmežennja — i podjakujmo їj za ce.

Džerelo: The Guardian

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: