fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Shidnyj dosvid — istorija Svitlany Pryzynčuk

Східний досвід — історія Світлани Призинчук
Ob’їzdyty pivsvitu, potim požyty v Kytaї ta Indiї — a dali povernutysja dodomu do Kyjeva. Svitlana Pryzynčuk može godynamy rozpovidaty pro zakordonne žyttja. Odnak z časom zrozumila, ščo j v Ukraїni možna nepogano zarobljaty i rozvyvatysja, — vtim, jak i buď-de. Vona ljubyť shodoznavstvo i vtilyla čymalo svoїh mrij, pro jaki iz zahvatom rozpovidaje
Об’їздити півсвіту, потім пожити в Китаї та Індії — а далі повернутися додому до Києва. Світлана Призинчук може годинами розповідати про закордонне життя. Однак з часом зрозуміла, що й в Україні можна непогано заробляти і розвиватися, — втім, як і будь-де. Вона любить сходознавство і втілила чимало своїх мрій, про які із захватом розповідає
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  — Світлано, як, де, коли і, головне, чому саме Китай?. З дитинства я полюбляла подорожувати. Тому й вступила навчатися до Київського міжнародного університету на спеціальність Міжнародне право. Ще під час навчання, у 2008 році, за обміном поїхала до Китаю. Там спочатку 2 роки вивчала мову у місті Тяньцзінь в Нанкайському університеті. А згодом подалася на грант китайського уряду для безкоштовного навчання на магістратурі. У 2010 році переїхала до Пекіна, де вивчала теорію та історію мистецтва. Весь час паралельно працювала торгівельним менеджером для однієї української фірми. Також ще під час написання магістерської роботи працювала секретарем канцелярії Радника з економічних питань при Посольстві КНР в Україні, адже дипломну писала, живучи вдома – куратор дозволив. — Що ти відкрила для себе там? Чим вразив тебе Китай?. За 5 років життя у Піднебесній я не лише оволоділа майстерністю вільно розмовляти китайською, але й навчилася культури, звичаїв, азів торгівельного бізнесу. Я зрозуміла, що китайці – надзвичайно неординарні та розумні. Вони, перш, ніж підпустити близько до себе людину, добре вивчать її, пізнають у різних аспектах діяльності. А потім радо візьмуть під свою опіку та зроблять її перебування тут радісним та повним різноманітних приємних моментів. Коли я вперше ступила на землю міста Тяньцзінь, зрозуміла, що моя китайська, яку я 2 роки вивчала в Україні, зовсім відрізняється від справжньої мови, якою спілкуються місцеві жителі цього 12-мільйонного мегаполісу.. . . 2 роки я вивчала мову, а коли переїхала на навчання в Пекін, паралельно працювала в україно-китайській фірмі, яка займалася торгівлею. Завдяки цьому я побачила Китай з практичної точки зору, Його торгові центри, наприклад, столицю легкої промисловості — місто Іу; промислові міста — Шанхай, Гуанчжоу. Подорожуючи південно- західним регіоном країни, я відкрила для себе китайські меншини з їхнім місцевим колоритом – національним вбранням, традиціями, познайомилася з усім відомими пам’ятками – теракотовою армією – восьмим чудом світу. Побувала у буддійських печерах. Це цікавило мене за моїм фахом як мистецтвознавицю та сходознавицю. — Чому ти все-таки полишила Китай? Жага нових подорожей чи щось інше? Після закінчення магістратури в Пекіні на запрошення подруги поїхала на півроку в місто Кіто у Еквадорі вивчати іспанську мову в Папському католицькому університеті. Перше, що вразило в цій країні – це чисте гірське повітря. Місто Кіто розташоване в горах Андах. А ще — красива природа (Тихий океан та річка Амазонка), смачна їжа – проста, але багата на різноманіття тропічних овочів та фруктів. Було безліч сортів картоплі, 7 дерев авокадо, які ростуть в саду, поруч із будинком. — Яку наступну країну обрала?. Світлана Призинчук. . Ще живучи в країні Далекого Сходу, загорілася ідеєю відвідати Індію. Жаданою ця подорож стала ще й тому, що організована на свої власно зароблені кошти. Разом із подругою, якій на той час було лише 18 років, розробили маршрут — і на місяць вирушили в мандри. Побачене вразило. Побували ми і на півночі країни, і на півдні. Вже з вікна ілюмінатора помічаєш, що вогні Делі не такі, як в інших містах. Їх зовсім небагато, розкидані то тут, то там, без якогось видимого порядку.. . . Коли ми пройшли нарешті паспортний контроль, дорогою до таксі з нами, двома студентками, познайомились двоє угорців з Трансильванії. Без жодного конкретного плану вони, як і ми, приїхали до Індії у пошуках вражень. Трохи почитавши путівник перед поїздкою, ми були трішечки підготовлені, і тому вже знали, де можна знайти найдешевші в Делі готелі. Хлопці запропонували поїхати пошукати готель разом. Ми погодилися — і як виявилось пізніше, вчинили правильно. Наше таксі викручувало такі повороти, від яких ставало страшно. Тим часом водій залишався спокійним, з чого ми зрозуміли, що так їздити вважається нормальним. Була четверта ранку. Наше місце призначення – Пахаргандж (центр старого Делі). Словами описати важко. Якби ми були удвох самі, ми би просто не вийшли з авто. Справжнісінький притон. Край світу, де в кожному закутку щось причаїлося. Якісь підозрілі люди палять вогнища. Поодиноко світяться вивіски готелів, заходити в які теж страшнувато. Врешті ми знайшли готель, де сторгувались по 500 рупій за кімнату (це 80 грн на двох). Кімната була жахлива, ванна теж, — зате був телевізор. Було дуже холодно. Заснути не вдалося, тому нещасні 4 години до ранку тягнулись довго. І знову в дорогу. Культурний шок накрив нас з головою. Складалося враження, що машина часу відкинула нас, мабуть, років на сто назад. Вулички, вщерть заповнені чоловіками, поодинокі жінки,одягнені в сарі, ранком поспішають на ринок, жебраки, що з кожного закутку просять милостиню, на узбіччях купи сміття, поряд храм, де, щось наспівуючи, моляться люди, сотні магазинчиків, ательє, цирульні, тут же готують їжу, возять фрукти, і ще багато-багато чого. Це — Головний Базар, серце столиці та серце Індії. Обмінявши долари на рупії, ми цілу годину витратили на те, щоби купити телефонні картки. Адже тут не все так просто, як здається спершу. На кожну SIM-картку вимагають фотографію, паспорт та картку готелю, де проживаєш. Без всього цього не продадуть. Тому ми пішли фотографуватися й бігти в готель за карткою. — А чим кардинально індуси відрізняються від нас? Що варто знати тим, хто планує вирушити до Індії?. Різнокольорові штани, шовкові сарі, золоті браслети, шкіряні пояси, яскраві сумки — все це немов кликало нас. Ми відразу вирішили, що скоро сюди повернемося. Більше того, нам це було просто необхідно. Адже жінкам, які подорожують Індією без чоловіків, треба дотримуватись суворого етикету в одязі. Ні в якому разі не варто надягати вузькі штани чи, не дай Боже, короткі спідниці. Плечі теж повинні бути закриті. Що ти бачиш на вулицях? Ось, будь ласка: гори спецій, візок з маленькими школярками, дохлий щур посеред дороги, якого всі просто переступають. Взагалі, проблема антисанітарії в Індії стоїть дуже гостро. Туристам постійно потрібно тримати напоготові вологі серветки, воду пити можна тільки ту, що в пляшках — інакше діареї не уникнути. З цього висновок: особливо гидливим в Індію їхати протипоказано. — А чим харчувалася ти? Напевно, не знала спочатку конкретних місць, де можна щось поїсти і не хвилюватися за те, як шлунок сприйме на смак Індію. Так, ще з прильоту крихти в роті не було. Спочатку нам мало вірилося, що тут можна знайти щось чисте, а не просто їстівне. Та виявилось, що ми помилялися. Наш новий знайомий привів нас у дуже пристойний ресторанчик. Перший обід виявився дуже смачним. Я люблю талі. Це — піднос, на якому зібрано кілька різних страв: рис, овочеве карі, перець чилі, йогурт, і маленький, але дуже солодкий фрукт на десерт (назву якого я, на жаль, не запам’ятала). Все це дуже гостре і без м’яса. Індуси – вегетаріанці. З м’яса дозволено їсти лише курку. Алкогольних напоїв вони теж не вживають. На пропозицію наших угорців випити за знайомство, відповіли чемним, але категоричним ні. Наші угорські хлопці, для яких випити означає те ж саме, що і для українців, були вражені. Що вдієш — різниця культур. — А чому все ж ти оселилася в Україні? Чи складно зробити остаточний вибір такій пригодницькій натурі?. Мої закордонні поїздки не минули даремно. Із кожної я отримала не лише цікаві враження, а й певний досвід, який використовую у своїй професійній діяльності. В даний момент я є ініціаторкою проекту Культурний декрет, який організувала в співучасті з Facebook-спільнотою Київ дружній до батьків і малюків. В рамках проекту відбулися кіносеанси для батьків та їхніх малюків в декількох кінотеатрах Києва. А нещодавно проект офіційно стартував ще й екскурсією Культурний декрет в Подорожі Едокко у Музеї Ханенків. Окрім цього, я спільно з туристичним клубом Всюдихід запускаю тур в Китай, де я є авторкою та розробницею маршруту.
14.08.2017,12:02
0
arhiv Svitlany Pryzynčuk
Реклама 👇 Замовити

— Svitlano, jak, de, koly i, golovne, čomu same Kytaj?

Z dytynstva ja poljubljala podorožuvaty. Tomu j vstupyla navčatysja do Kyїvśkogo mižnarodnogo universytetu na speciaľnisť «Mižnarodne pravo». Šče pid čas navčannja, u 2008 roci, za obminom poїhala do Kytaju. Tam spočatku 2 roky vyvčala movu u misti Tjańcziń v Nankajśkomu universyteti. A zgodom podalasja na grant kytajśkogo urjadu dlja bezkoštovnogo navčannja na magistraturi.

U 2010 roci pereїhala do Pekina, de vyvčala teoriju ta istoriju mystectva. Veś čas paraleľno pracjuvala torgiveľnym menedžerom dlja odnijeї ukraїnśkoї firmy. Takož šče pid čas napysannja magisterśkoї roboty pracjuvala sekretarem kanceljariї Radnyka z ekonomičnyh pytań pry Posoľstvi KNR v Ukraїni, adže dyplomnu pysala, žyvučy vdoma – kurator dozvolyv.

— Ščo ty vidkryla dlja sebe tam? Čym vrazyv tebe Kytaj?

Za 5 rokiv žyttja u Pidnebesnij ja ne lyše ovolodila majsternistju viľno rozmovljaty kytajśkoju, ale j navčylasja kuľtury, zvyčaїv, aziv torgiveľnogo biznesu. Ja zrozumila, ščo kytajci – nadzvyčajno neordynarni ta rozumni. Vony, perš, niž pidpustyty blyźko do sebe ljudynu, dobre vyvčať її, piznajuť u riznyh aspektah dijaľnosti. A potim rado viźmuť pid svoju opiku ta zrobljať її perebuvannja tut radisnym ta povnym riznomanitnyh pryjemnyh momentiv.

Koly ja vperše stupyla na zemlju mista Tjańcziń, zrozumila, ščo moja kytajśka, jaku ja 2 roky vyvčala v Ukraїni, zovsim vidriznjajeťsja vid spravžńoї movy, jakoju spilkujuťsja miscevi žyteli ćogo 12-miľjonnogo megapolisu.

2 roky ja vyvčala movu, a koly pereїhala na navčannja v Pekin, paraleľno pracjuvala v ukraїno-kytajśkij firmi, jaka zajmalasja torgivleju. Zavdjaky ćomu ja pobačyla Kytaj z praktyčnoї točky zoru, Jogo torgovi centry, napryklad, stolycju legkoї promyslovosti — misto Iu; promyslovi mista — Šanhaj, Guančžou.

Podorožujučy pivdenno- zahidnym regionom kraїny, ja vidkryla dlja sebe kytajśki menšyny z їhnim miscevym kolorytom – nacionaľnym vbrannjam, tradycijamy, poznajomylasja z usim vidomymy pam’jatkamy – terakotovoju armijeju – vośmym čudom svitu. Pobuvala u buddijśkyh pečerah. Ce cikavylo mene za moїm fahom jak mystectvoznavycju ta shodoznavycju.

Shidnyj dosvid — istorija Svitlany Pryzynčuk 1

— Čomu ty vse-taky polyšyla KytajShidnyj dosvid — istorija Svitlany Pryzynčuk 2Kytajśkyj vyrobnyk smartfoniv Doogee vidkryje ofis v Ukraїni? Žaga novyh podorožej čy ščoś inše?

Pislja zakinčennja magistratury v Pekini na zaprošennja podrugy poїhala na pivroku v misto Kito u Ekvadori vyvčaty ispanśku movu v Papśkomu katolyćkomu universyteti. Perše, ščo vrazylo v cij kraїni – ce čyste girśke povitrja. Misto Kito roztašovane v gorah Andah. A šče — krasyva pryroda (Tyhyj okean ta rička Amazonka), smačna їža – prosta, ale bagata na riznomanittja tropičnyh ovočiv ta fruktiv. Bulo bezlič sortiv kartopli, 7 derev avokado, jaki rostuť v sadu, poruč iz budynkom.

— Jaku nastupnu kraїnu obrala?

Shidnyj dosvid — istorija Svitlany Pryzynčuk 3
Svitlana Pryzynčuk

Šče žyvučy v kraїni Dalekogo Shodu, zagorilasja idejeju vidvidaty Indiju. Žadanoju cja podorož stala šče j tomu, ščo organizovana na svoї vlasno zarobleni košty. Razom iz podrugoju, jakij na toj čas bulo lyše 18 rokiv, rozrobyly maršrut — i na misjać vyrušyly v mandry.

Pobačene vrazylo. Pobuvaly my i na pivnoči kraїny, i na pivdni. Vže z vikna iljuminatora pomičaješ, ščo vogni Deli ne taki, jak v inšyh mistah. Їh zovsim nebagato, rozkydani to tut, to tam, bez jakogoś vydymogo porjadku.

Koly my projšly narešti pasportnyj kontroľ, dorogoju do taksi z namy, dvoma studentkamy, poznajomylyś dvoje ugorciv z Transyľvaniї. Bez žodnogo konkretnogo planu vony, jak i my, pryїhaly do Indiї u pošukah vražeń. Trohy počytavšy putivnyk pered poїzdkoju, my buly trišečky pidgotovleni, i tomu vže znaly, de možna znajty najdeševši v Deli goteli. Hlopci zaproponuvaly poїhaty pošukaty goteľ razom. My pogodylysja — i jak vyjavyloś pizniše, včynyly pravyľno. Naše «taksi» vykručuvalo taki povoroty, vid jakyh stavalo strašno. Tym časom vodij zalyšavsja spokijnym, z čogo my zrozumily, ščo tak їzdyty vvažajeťsja normaľnym.

Bula četverta ranku. Naše misce pryznačennja – Pahargandž (centr starogo Deli). Slovamy opysaty važko. Jakby my buly udvoh sami, my by prosto ne vyjšly z avto. Spravžnisińkyj pryton. Kraj svitu, de v kožnomu zakutku ščoś pryčaїlosja. Jakiś pidozrili ljudy paljať vognyšča. Poodynoko svitjaťsja vyvisky goteliv, zahodyty v jaki tež strašnuvato.

Vrešti my znajšly goteľ, de storguvalyś po 500 rupij za kimnatu (ce 80 grn na dvoh). Kimnata bula žahlyva, vanna tež, — zate buv televizor. Bulo duže holodno. Zasnuty ne vdalosja, tomu neščasni 4 godyny do ranku tjagnulyś dovgo. I znovu v dorogu. Kuľturnyj šok nakryv nas z golovoju. Skladalosja vražennja, ščo mašyna času vidkynula nas, mabuť, rokiv na sto nazad.

Vulyčky, vščerť zapovneni čolovikamy, poodynoki žinky,odjagneni v sari, rankom pospišajuť na rynok, žebraky, ščo z kožnogo zakutku prosjať mylostynju, na uzbiččjah kupy smittja, porjad hram, de, ščoś naspivujučy, moljaťsja ljudy, sotni magazynčykiv, «ateľje», «cyruľni», tut že gotujuť їžu, vozjať frukty, i šče bagato-bagato čogo. Ce — Golovnyj Bazar, serce stolyci ta serce Indiї.

Obminjavšy dolary na rupiї, my cilu godynu vytratyly na te, ščoby kupyty telefonni kartky. Adže tut ne vse tak prosto, jak zdajeťsja speršu. Na kožnu SIM-kartku vymagajuť fotografiju, pasport ta kartku gotelju, de prožyvaješ. Bez vśogo ćogo ne prodaduť. Tomu my pišly fotografuvatysja j bigty v goteľ za kartkoju.

Shidnyj dosvid — istorija Svitlany Pryzynčuk 4

— A čym kardynaľno indusy vidriznjajuťsja vid nas? Ščo varto znaty tym, hto planuje vyrušyty do Indiї?

Riznokoľorovi štany, šovkovi sari, zoloti braslety, škirjani pojasy, jaskravi sumky — vse ce nemov klykalo nas. My vidrazu vyrišyly, ščo skoro sjudy povernemosja. Biľše togo, nam ce bulo prosto neobhidno. Adže žinkam, jaki podorožujuť Indijeju bez čolovikiv, treba dotrymuvatyś suvorogo etyketu v odjazi. Ni v jakomu razi ne varto nadjagaty vuźki štany čy, ne daj Bože, korotki spidnyci. Pleči tež povynni buty zakryti.

Ščo ty bačyš na vulycjah? Oś, buď laska: gory specij, vizok z maleńkymy školjarkamy, dohlyj ščur posered dorogy, jakogo vsi prosto perestupajuť. Vzagali, problema antysanitariї v Indiї stoїť duže gostro. Turystam postijno potribno trymaty napogotovi vologi servetky, vodu pyty možna tiľky tu, ščo v pljaškah — inakše diareї ne unyknuty. Z ćogo vysnovok: osoblyvo gydlyvym v Indiju їhaty protypokazano.

— A čym harčuvalasja ty? Napevno, ne znala spočatku konkretnyh misć, de možna ščoś poїsty i ne hvyljuvatysja za te, jak šlunok spryjme «na smak» Indiju

Tak, šče z pryľotu kryhty v roti ne bulo. Spočatku nam malo virylosja, ščo tut možna znajty ščoś čyste, a ne prosto їstivne. Ta vyjavyloś, ščo my pomyljalysja. Naš novyj znajomyj pryviv nas u duže prystojnyj restorančyk. Peršyj obid vyjavyvsja duže smačnym. Ja ljublju tali. Ce — pidnos, na jakomu zibrano kiľka riznyh strav: rys, ovočeve kari, pereć čyli, jogurt, i maleńkyj, ale duže solodkyj frukt na desert (nazvu jakogo ja, na žaľ, ne zapam’jatala). Vse ce duže gostre i bez m’jasa.

Indusy – vegetarianci. Z m’jasa dozvoleno їsty lyše kurku. Alkogoľnyh napoїv vony tež ne vžyvajuť. Na propozyciju našyh ugorciv vypyty za znajomstvo, vidpovily čemnym, ale kategoryčnym «ni». Naši ugorśki hlopci, dlja jakyh vypyty označaje te ž same, ščo i dlja ukraїnciv, buly vraženi. Ščo vdiješ — riznycja kuľtur.

— A čomu vse ž ty oselylasja v Ukraїni? Čy skladno zrobyty ostatočnyj vybir takij prygodnyćkij naturi?

Moї zakordonni poїzdky ne mynuly daremno. Iz kožnoї ja otrymala ne lyše cikavi vražennja, a j pevnyj dosvid, jakyj vykorystovuju u svoїj profesijnij dijaľnosti. V danyj moment ja je iniciatorkoju proektu «Kuľturnyj dekret», jakyj organizuvala v spivučasti z Facebook-spiľnotoju «Kyїv družnij do baťkiv i maljukiv». V ramkah proektu vidbulysja kinoseansy dlja baťkiv ta їhnih maljukiv v dekiľkoh kinoteatrah Kyjeva. A neščodavno proekt oficijno startuvav šče j ekskursijeju «Kuľturnyj dekret v Podoroži Edokko» u Muzeї Hanenkiv. Okrim ćogo, ja spiľno z turystyčnym klubom «Vsjudyhid» zapuskaju tur v Kytaj, de ja je avtorkoju ta rozrobnyceju maršrutu.

Teğy: istoriї, turyzm

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: