fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Komanda «Kunšt»: «Pragnemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo»

Команда «Куншт»: «Прагнемо довести, що наука стосується кожного»
Žurnal «Kunšt» pojednuje nauku z kreatyvnym dyzajnom, rozpovidaje pro ideї ta vynahody, jaki zminjujuť svit, pojasnjuje te, ščo vidomo včenym pro Vsesvit. Pro stvorennja vydannja, pro vyklyky ta peremogy my pospilkuvalyś z golovnym redaktorom vydannja Kyrylom Beckorovajnym ta zastupnyceju golovnogo redaktora Dar’jeju Kuzjavoju
Журнал «Куншт» поєднує науку з креативним дизайном, розповідає про ідеї та винаходи, які змінюють світ, пояснює те, що відомо вченим про Всесвіт. Про створення видання, про виклики та перемоги ми поспілкувались з головним редактором видання Кирилом Беcкоровайним та заступницею головного редактора Дар’єю Кузявою
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  — Цьогоріч вас можна привітати із перезапуском?. Насправді як такого кардинального перезапуску в концепції та темах не було. Ми продовжуємо те, що закладалося ще з перших номерів. Єдине, чому все-таки стався перезапуск, — це зміни в команді. Одна із засновниць Куншту, на жаль, пішла. І ми наважилися на перезапуск. Головна концепція — наука як мистецтво — залишилася без змін. В нас була тривала перерва. Проте ми знову працюємо активно — Куншт is back. — Отже, концептуально видання залишається таким, як і було — але є зміни?. Якщо поглянемо на перші номери, вони поступаються останньому і в текстах, і в авторах, і в ілюстраціях, і у верстці. Звичайно, з кожним номером ми отримуємо певні знання. От на 6-й, на 7-й випуск ми вже накопичили ті знання, яких ми не мали і з науково-популярної журналістики, і з дизайну, і з верстки. Упродовж нашого шляху нам допомагали чимало людей, ділилися своїми знаннями й досвідом. А коли ми тільки починали, ми все це в принципі робили так, просто з ентузіазму. Не було якогось фахового знання. А науково-популярна журналістика відрізняється від звичайної, хоча би наприклад тим, що зазвичай в журналістиці ми тяжіємо до балансу думок, щоби представити і ту, й іншу думку, щоби бути об’єктивним. У науково-популярній журналістиці це так не працює, тому що не всі думки рівнозначні. Якщо ми на одній сторінці публікуємо тих, хто каже, що зміна клімату — це все вигадки, а поруч — підтвердження від учених, що зміна клімату є реальністю, то людина, яка не має бекграунду з цієї сфери, подумає, що консенсусу з цього приводу немає навіть у науковців. Тож і в цьому потрібен досвід, який ми накопичуємо з номеру в номер. — Чому взагалі свого часу ви обрали друкований формат?. Це питання нам завжди ставлять, і цікавість є зрозумілою, адже це — незвично: всі закривають друковані видання, а ми вирішили відкрити. Але це — теж свідомий крок з декількох причин. Ми дуже багато часу проводимо в інтернеті. Здавалося, що ніби це має нам заощадити час. З інтернетом і соцмережами швидше комунікувати. Але менше часу на це ми не витрачаємо, тому що нас затягують соцмережі. Ми можемо замість перевірки повідомлень залипнути там ще на декілька годин. Ми вирішили, що Куншт має стати таким острівцем спокою, де цього не буде. У той час, як нас затягують гіперпосилання, ми перебігаємо з одного на інше. Бо все це — трафік, який необхідний для сайтів, щоб знаходити рекламодавців. І автори проектів прагнуть, аби людина якомога більше залишалася на цьому сайті. Тому в рамках однієї статті зібрано безліч гіперпосилань. Відсутнє відчуття насиченості. Це — неначе ми п’ємо воду і не можемо напитися. В рамках друкованого видання ми можемо це зробити. Тому що у тебе є 4 розвороти, і в них ми маємо зробити такий матеріал, який би розкривав тему, давав можливість читачеві потім заглибитися, якщо його це заінтригує. По-друге, це має бути матеріал, який би розказував якусь історію, і його було би цікаво читати. Ми маємо пояснювати всі терміни самостійно, якщо такі питання виникають, а не давати посилання — в рамках друкованого журналу це неможливо. Коли у вас виникає бажання відпочити від цього інтернет-перенасичення, ви відкриваєте Куншт. Або там, де немає Wi-Fi. Гортаючи сторінки, відчуваючи щось фізичне, ви можете таким чином насолодитися свого роду артефактом.. . . Ще однією причиною з самого початку було авторське право. Ми тривалий час працюємо над випуском, вивіряємо кожну кому, щоби все було правильно і коректно. У суспільстві потроху змінюється ставлення до авторського права. Але поки що люди не готові платити за інформацію в інтернеті. В Україні модель монетизації за рахунок платної підписки ще не зовсім працює. Але платити все одно якимось чином потрібно. В тому сенсі, що або ми сплачуємо за рахунок того, що дивимося рекламу. Або ми сплачуємо підписками, як це наприклад робить New York Times. У них 10 матеріалів безкоштовні, а одинадцятий вже платно. Про звичку платити. Зараз поволі змінюється ставлення серед молоді. Люди починають платити за Apple Music, купувати книжки в інтернеті. Все це змінюється — і це дуже класно. Але повертаючись саме до питання, чому ми обрали папір, а не екран — ми віримо в синергію, ми абсолютно не кажемо, що сайт це погано. Ми хочемо його робити. Дуже хочемо запустити також повноцінну інтернет платформу. Але все ж таки ми не плануємо відмовлятися від друкованого видання. Оскільки журнал про науку як мистецтво, то і хотілося, щоби це була якась така приємна річ, де були би цікаві гарні ілюстрації, які можна було би не лише побачити, але й відчути. Коли ти купуєш журнал — це певна матеріальна цінність: ти до нього можеш повертатися не один раз, а як до улюблених закладинок. Ти його відчуваєш тактильно, і деякі люди навіть дійсно люблять нюхати наші журнали, тому що запах щойно надрукованої преси дає певні асоціації і цінність, усі ці відчуття. Насправді, що б там не говорили, проте старі медіа, як ми знаємо з історії розвитку ЗМІ, — вони нікуди не зникають. Люди з приходом телебачення, не перестали слухати радіо та читати газети. З приходом інтернету люди не перестали читати книжок, пресу та дивитися телебачення. Тому говорити, що наразі друкований формат — це апріорі минуле, до якого не потрібно в жодному разі повертатися, на нашу думку, не є правильним.. . . Традиційне радіо зараз може й не настільки популярне, а от подкасти — це дуже класна фішка зараз. Їх використовують все більше і більше, але по суті це — також радіо. Музеї — перше мас-медіа: якщо вони старі і не оновлюються, то в них ніхто не ходить. Але якщо це на кшталт Музею науки та мистецтва в Сингапурі, де можна покрутити, погратися, або київський Експериментаріум — туди будуть ходити. Треба підлаштовуватися під час. Із суб’єктивного досвіду, я купую друковані книжки, коли вони надруковані на гарному папері, коли у них красива обкладинка, коли авторські гарні ілюстрації. Звичайно, якщо вона надрукована на туалетному папері, то мені краще завантажити книжку на мобільний телефон. І саме тому наш журнал не найдешевший. Але ми зробили це свідомо — аби якість паперу, фарби, ілюстрацій, обкладинки дійсно була варта того, щоб її читати в друкованому форматі. — І тут пролунало слово купувати. Якщо у вас є статистика, було би дуже цікаво дізнатися, скільки у вас читачів обирає купівлю по одному примірнику? Чи більше читачів купують комплектами?. Ми дати детальної статистики не можемо, але загальні речі можемо сказати. Починаючи з третього випуску наклад журналу складає 2000 екземплярів. Ті, хто постійно нас читає, — а таких людей чимало, — зазвичай купують наступні номери, бо попередні в них уже є, вони збирають таку колекцію. А ті, хто випадково про нас дізнаються, — і таких щомісяця теж багато, — обирають комплекти. І великою проблемою зараз є те, що дуже багато людей, неочікувано багато, звертаються за першими-другими номерами, наклади яких завершилися. І нам уже якось прикро, ми не можемо вкладати в них гроші, тому що збираємо на наступні тиражі (по суті наступні тиражі живуть за рахунок продажу попередніх — тому ми не маємо можливості вирвати якусь частину коштів з цього колообігу, для того щоби додрукувати перші-другі). Нам постійно, майже щотижня пишуть: А можна замовити перший чи другий номер, чому їх немає?. . . Люди дійсно хочуть збирати ці комплекти. Ми розуміємо, що готуємо журнал 2 місяці, він продається ще 3 місяці, і інформація має таку властивість втрачати свою актуальність. Тому ми не публікуємо в журналі новини науки, якісь швидкі речі, які втрачають свою актуальність, — у нас вони на сторінці у Facebook. У рамках журналу ми намагаємося розкрити фундаментальні речі — закони фізики за 2 дні не змінюються. У нас перший випуск майже 2 роки тому вийшов, і ми писали про космічний туризм. І зараз ми бачимо як Ілон Маск, — і не тільки він, і Blue Origin, і Virgin Galactics, і Amazon інвестує, Річард Бренсон — вкладають у це кошти. Саме у бізнес-подорожі до космосу, і все це серйозні інвестиції. Журнали довго не встрачають актуальність саме через такі теми. Щодо замовлень комплектів — гадаємо, це пов’язане з тим, що з часом про нас дізнаються більше людей і хочуть отримати попередні випуски. Що стосується монетизації через рекламу, це досить цікаво в рамках нашого журналу. У нас був один-єдиний рекламний проект, — але не тому, що ми проти реклами. Ми зараз працюємо над нашим бізнес-планом, бо розуміємо важливість цього. Поки що редакція живе саме за рахунок продажу накладів, але важливо розуміти, що насамперед ці гроші ми витрачаємо на гонорари для сторонніх авторів. Про нативну рекламу. Ми дуже віримо у нативну рекламу, тому що прикро, коли купуєш журнал, і маєш гортати десятки сторінок із рекламою. Чимало відгуків схвальних на адресу нашого журналу лунають саме в ключі Боже, подивіться, це журнал без реклами! Як так?! — хоча ми були би не проти того, аби реклама була, це дало би нам нові можливості для розвитку. Але ми би хотіли, щоб це було не просто подивіться, ця крута компанія, і банери якісь. Ми, наприклад, робили проект із Syndicate — брендом одягу. І вони допомогли нам, проспонсували фотопроект. Ми дуже хотіли опублікувати світлини з Гренландії, там була експедиція одного французького фотографа, але це недешево нам було би купувати такий контент самотужки. І тому вони допомогли нам по суті ці світлини отримати і звичайно що ми поставили мітку sponsored by — адже і вони отримали від цього проекту свої плюси: вони якраз робили тоді outdoors-лінію одягу, така от вийшла синергія між рекламодавцем і виданням. У нас дуже специфічна аудиторія, насправді — й дуже вимоглива до того, що вона споживає. Саме тому розміщувати стандартні рекламні банери і спонсоровані матеріали, видається нам не дуже резонним.. . . На самому початку ми для себе визначали, ключові принципи нашої роботи — нашу візію, місію, в принципі навіщо ми взагалі це робимо. І визначальним було те, що у нас має бути внутрішня цензура для реклами. У нас були декілька можливостей співпраці з компаніями і ще якісь подібні речі, але у нас є внутрішня цензура, оскільки нас читає багато молоді, і ми несемо цю місію освіти, просвітництва, навчання впродовж життя, і тому не маємо морального права публікувати рекламу горілки, пива, цигарок у нашому виданні. Чесно кажучи, якщо би питання існування Куншту було на шальках терезів роботи із такими рекламодавцями, то краще взагалі не звертатися до таких компаній — на наше переконання. Гадаю,  було би класно нам із вами записати ще раз інтерв’ю десь за рік, коли ми реалізуємо всі наші плани і стратегії, подивимося чи дійсно нам вдалося. Час покаже. Бо у нас зараз буде активна робота саме в цьому напрямку, і буде цікаво, чи дійсно наші підходи, наші стратегії саме з рекламодавцями спрацюють. — Як загалом оцінюєте перспективи розвитку друкованих видань, які власне пишуть на науково-популярні теми? Це буде історія про плюс чи про мінус?. Стосовно саме науково-популярних, гадаю, всі помітили зростаючий тренд в сучасному суспільстві — не тільки в українському, але й взагалі у світі, — що бути освіченим, технологічно підкованим, сучасно орієнтованим у плані технологій, стає модним. Навіть не те що модним — це стає необхідністю. Тому бачимо в цьому великий потенціал у розвитку, великий потенціал саме в рамках нашого сучасного ринку. Насправді чого не вистачає в Україні, то це певних централізованих благодійних фондів або якихось централізованих установ, які би цей розвиток підхоплювали і з цим розвитком асоціювалися. В Україні це — окремі волонтерські ініціативи, які ініційовані здебільшого або науковцями, або просто активними за своєю життєвою позицією людьми, популяризаторами науки. Потрібно переходити до наступного етапу розвитку, коли це будуть масштабні бізнес-проекти, які приносять користь і суспільству, і власникам таких проектів. Зараз в Україні Куншт у такому форматі — це єдине видання. Ми не говоримо про якісь журнали, які видають університети і якщо не брати Вокруг света, який за франшизою видається. Але є багато інших різних ініціатив. От зараз готують конференцію Brain in Ukraine, є Моя наука, є Цікава наука, блоґери-науковці, котрі популяризують науку. Є також хороша ініціатива 15x4, вони проводять короткі лекції, в яких пояснюють складні речі просто. Ще, наприклад, Наш Формат, КСД перекладають науково-популярні книжки, світові бестселери. Із цих речей можна зробити висновок, що цікавість до науки зростає. Цей тренд в принципі зріс за минулі декілька років, після Революції Гідності, — в такі періоди, як наш поточний, зростає бажання щось створювати для своєї країни. Так само із наукою. Чи читатимуть колись наук-поп замість політичних новин. Політична журналістика формує рішення політикуму, бачення громадськості з тих чи інших питань, і таким чином можна впливати на суспільство — тому сюди і спрямовують гроші бізнесмени чи різні структури.А яким чином, здавалося би, можна впливати на рішення суспільства через науку? Розуміння важливості інвестування в науку має бути, як в державних структурах так і в українських бізнесменів та меценатів. Ми хочемо довести, що наука стосується кожного. Коли люди обговорюють політику, те, що сталося в політичній сфері, чому вони це роблять? Бо їм здається, що це їх стосується. Науково-технологічний процес також стосується кожного, щоби це була левова частка нашого спілкування між собою: обговорювати дослідження космосу, прориви у біології, медицині. У новинах політику ставлять попереду науки у світі скрізь — проте гадаємо, з часом це зміниться. — Як ви працюєте в редакції: це офісне приміщення, де ви всі разом, чи всі працюють віддалено? Як ви комунікуєте? Slack, Facebook, пошта? Як виглядає один день із життя команди Куншту?. Ми збираємося на спільне планування, у нас невеличка команда. Кожен із редакторів, коректорів, ми з Дашею, намагаємося постійно бути в курсі того, що зараз цікаво, читаємо науково-популярні книжки — ставимо собі питання: А що нам було б цікаво? Як це працює? Чому так? і готуємо теми на планірку. Теми приходять по-різному. Я можу в метро їхати, дивитися на якусь ситуацію і думати: Лишенько, як це функціонує взагалі?!. У нас є постійні рубрики, що нам допомагає структурувати потік креативу, якихось думок, питань, і ми вирішуємо разом на плануваннях, які теми можна було би обрати під кожну рубрику. Хтось пропонує одну тему, хтось іншу, — і ми доходимо до консенсусу, визначаємося з планом номеру.. . . Ми застосовуємо активно Google Docs: у нас є теки для кожного номеру, є план, дедлайни. Спочатку ми ділимо між собою теми, шукаємо авторів компетентних, фахових, які могли би на цю тему написати. Іноді це буває швидко, іноді тебе компетентна людина відправляє до іншої, а та ще до когось, потім через 5-6 рукостискань ти доходиш до людини, яка таки береться за статтю, тому що в неї або є час, або вона дійсно знається на цій темі. Коли ми отримуємо статтю, ми її вичитуємо. Попередньо ми надсилаємо наші стандарти, які зробили після 6-го випуску. Потім ми перечитуємо, переконуємося, чи стаття дійсно відповідає нашим очікуванням, що ми хотіли від неї. Іноді ми пишемо бріфи, щоб трошки зорієнтувати автора — бо іноді однієї теми статті недостатньо для того, щоби ми були з автором на одній хвилі. Як відбувається робота над матеріалами. Ми отримуємо цю статтю, іноді просимо деякі моменти уточнити, дописати, — а потім уже передаємо цю статтю через Google Docs нашим випускним редакторам. Вони працюють також із автором, бо деякі моменти додатково треба уточнювати. Авторів ми просимо надавати посилання, щоби наші редактори перевіряли інформацію. Наступна ланка — наші наукові редактори, коректори, всі ми дружно вичитуємо, іноді звертаємося до експертів, потім після верстки знову надсилаємо цю теку в Google Docs, потім правки в декілька етапів. Нещодавно ми почали використовувати Slack, і нам дуже подобається, тому що у нас є різні потоки комунікації. В кожному потоці є свої команди, які працюють: хтось над сайтом, хтось над соцмережами, хтось над випусками. Для дедлайнів теж використовуємо Google Docs, де ми виставляємо дедлайни за статтями, редактурою, ілюстраціями. Ми працюємо онлайн. Офісу в нас поки немає, але ми теж про нього мріємо, бо звичайно хочемо всі разом пліч-о-пліч працювати. Іноді це корисно буває, щоб ніхто не розслаблявся. Але поки у нас такої можливості немає. Вже напевно в усіх кавярнях Києва ми проводили планування — намагаємося змінювати локації щоразу.. . . — Логічно запитати, чому у вас досі немає email-розсилки. Зараз це популярно, прикольно, люди підписуються — і отримують одразу добірку новин. Чи плануєте щось подібне?. Звичайно, плануємо. Це насправді зараз одне із  завдань у нас — створити електронну розсилку. Це буде і можливість для нас достукатися до наших читачів. От виходить у нас випуск, але через Facebook-алгоритми не усі з наших 14 тис підписників бачать у своїх стрічках новину про те, що вийшов журнал. Тож розсилка буде нам давати можливість інформувати наших читачів. Але також ми хотіли би інформувати про новини; а також запрошувати експертів, робити з ними огляди.  Знову ж таки синергія: те, що ми не можемо робити в рамках журналу, ми могли би робити це у рамках розсилки, Facebook чи Instagram. — Десь ми вже раніше цього торкнулися, тож давайте детальніше: як ви оцінюєте поточний стан науки в Україні? Ви все-таки більш фахово з цим стикаєтеся — що зараз є ля молодих науковців, які можливості?. Дуже часто — особливо на таких подіях на кшталт Kyiv Maker Faire, де ми з вами познайомилися, — мені особисто як представнику науково-популярного журналу кажуть: А що ви взагалі рекламуєте? Науки ж в Україні немає!. Наука в Україні - є! І це твердження, що її немає, насправді в чисто ідеологічному плані дуже її знеохочує. Потрібно українську науку підтримувати і розуміти важливість такої і моральної, і фінансової підтримки — бо вона є запорукою економічного успіху твоєї країни у майбутньому. Так, науковці, які не мовчать, а хочуть щось робити для своєї країни, говорять, що дуже сильно скорочуються бюджети на розвиток науки — і це йде паралельно із розмовами та заявами наших можновладців про те, як вони за науку вболівають. Коли ми були у гостях в інститутах, де працюють науковці, там узагалі дуже складні умови в приницпі. Люди працюють в умовах, які не дозволяють ефективно працювати і розвиватися. Якщо ви побачите скільки українських науковців працює у Швейцарії, Америці, Німеччині, то ви жахнетеся зі статистики. У нас дуже великий розрив є між науковцями, які приїжджають, і які від’їжджають з України — це дуже великий мінус, бо може призвести до чималих збитків в плані потенціалу нашої економіки. Коли ми спілкуємося з ученими, принаймні тими, яких ми знаємо, вони і виживають за рахунок того, що якесь дороге обладнання вони отримують не від держави, а за рахунок того, що отримають чи виграють якийсь ґрант. Але важливі стратегічні дослідження ніколи не будуть фінансуватися на 100% із-за кордону. Вони повинні забезпечуватися саме або державою, або фондами всередині держави, бізнесом. Про співпрацю зі світом. Чимало проектів відбувається спільно з ЄС, зараз йде імплементація програми Horizon 2020. Є українські вчені в CERN, ми з ними спілкувалися нещодавно для останнього випуску. Я не знаю, наскільки безвіз вплине на ці процеси тепер — але, звичайно, на конференції буде їхати простіше. Хоча, гадаємо, проблема була не стільки в отриманні візи, як  знову ж таки у фінансуванні. Але інтеграція поступова з ЄС — це звичайно великий плюс. Вона відкриває можливості для співпраці. Реформи Національної академії наук України теж потрібні, там є свої проблеми. Те саме стосується і якості вищої освіти — низка університетів просто штампують ці дипломи, а за ними знань фундаментальних спеціалісти не мають. І от зараз постає питання саме з реформування системи вищої освіти, бо це все — взаємозалежні процеси. — Дивно, напевно, питати видавців паперового журналу, але все-таки — про відеоконтент, який зараз надзвичайно популярний: якщо взяти Facebook, алгоритм видачі контенту дає для відео максимальне охоплення, особливо для відеострімів. Чи плануєте ви використовувати відеоформати? Візуальні історії у Instagram, Facebook — як із цим у вас?. Гадаємо, для нас це також є одним із напрямків розвитку. У нас практикувалися стріми тестування певних технологічних новинок наживо — а ще були прямі включення із презентації нашого журналу: вихід 6-го випуску ми транслювали онлайн в Instagram і Facebook. Але постійної рубрики саме відеотрансляцій наживо у нас поки що немає. Власний відеопродакшн — це довго і затратно як за фінансовими, так і за людськими ресурсами; проте теж у майбутньому плануємо це робити. Відеоконтент — це дійсно популярно, зручно, бо ми можемо його швидко сприймати (адже переглядати простіше, ніж швидше). А зараз все заточено під економію часу. Зараз ми робимо переклад, субтитри на деякі відео, для того щоби ширша аудиторія в Україні могла зрозуміти, про що йдеться. Майбутнє сторітелінґу — це стільки різних форматів: Facebook додає і панорамні можливості для фото і відео в 360‏⁰, невдовзі варто очікувати VR-можливостей в телефонах, рішення в сфері доповненої реальності. Але за формою не втратити зміст — от що насправді важливо. Форма донесення може бути різною: відео, журнал, сайт, але от за цим ми намагаємося не загубити свою ідентичність. Для нас зміст важливіший за форму, форма — це просто можливість донесення інформації. Можна зробити креативно й у відео, і в тексті, і в подкасті — головне зберегти важливість цієї розповіді.. . .   Фото на обкладинці — Даря Кузява та випуски Куншту. Авторка фото — Анна Савчинська, травень 2017
02.08.2017,14:20
0
«Kunšt»
Реклама 👇 Замовити

— Cogorič vas možna pryvitaty iz perezapuskom?

Naspravdi jak takogo kardynaľnogo perezapusku v koncepciї ta temah ne bulo. My prodovžujemo te, ščo zakladalosja šče z peršyh nomeriv. Jedyne, čomu vse-taky stavsja perezapusk, — ce zminy v komandi. Odna iz zasnovnyć «Kunštu», na žaľ, pišla. I my navažylysja na perezapusk. Golovna koncepcija — «nauka jak mystectvo — zalyšylasja bez zmin. V nas bula tryvala pererva. Prote my znovu pracjujemo aktyvno — «Kunšt» is back.

— Otže, konceptuaľno vydannja zalyšajeťsja takym, jak i bulo — ale je zminy?

Jakščo pogljanemo na perši nomery, vony postupajuťsja ostanńomu i v tekstah, i v avtorah, i v iljustracijah, i u verstci. Zvyčajno, z kožnym nomerom my otrymujemo pevni znannja. Ot na 6-j, na 7-j vypusk my vže nakopyčyly ti znannja, jakyh my ne maly i z naukovo-populjarnoї žurnalistyky, i z dyzajnu, i z verstky.

Uprodovž našogo šljahu nam dopomagaly čymalo ljudej, dilylysja svoїmy znannjamy j dosvidom. A koly my tiľky počynaly, my vse ce v pryncypi robyly tak, prosto z entuziazmu. Ne bulo jakogoś fahovogo znannja. A naukovo-populjarna žurnalistyka vidriznjajeťsja vid zvyčajnoї, hoča by napryklad tym, ščo zazvyčaj v žurnalistyci my tjažijemo do balansu dumok, ščoby predstavyty i tu, j inšu dumku, ščoby buty ob’jektyvnym. U naukovo-populjarnij žurnalistyci ce tak ne pracjuje, tomu ščo ne vsi dumky rivnoznačni.

Jakščo my na odnij storinci publikujemo tyh, hto kaže, ščo zmina klimatu — ce vse vygadky, a poruč — pidtverdžennja vid učenyh, ščo zmina klimatu je reaľnistju, to ljudyna, jaka ne maje bekgraundu z cijeї sfery, podumaje, ščo konsensusu z ćogo pryvodu nemaje naviť u naukovciv. Tož i v ćomu potriben dosvid, jakyj my nakopyčujemo z nomeru v nomer.

— Čomu vzagali svogo času vy obraly drukovanyj format?

Ce pytannja nam zavždy stavljať, i cikavisť je zrozumiloju, adže ce — nezvyčno: vsi zakryvajuť drukovani vydannja, a my vyrišyly vidkryty. Ale ce — tež svidomyj krok z dekiľkoh pryčyn.

My duže bagato času provodymo v interneti. Zdavalosja, ščo niby ce maje nam zaoščadyty čas. Z internetom i socmerežamy švydše komunikuvaty. Ale menše času na ce my ne vytračajemo, tomu ščo nas zatjagujuť socmereži. My možemo zamisť perevirky povidomleń zalypnuty tam šče na dekiľka godyn. My vyrišyly, ščo «Kunšt» maje staty takym ostrivcem spokoju, de ćogo ne bude.

U toj čas, jak nas zatjagujuť giperposylannja, my perebigajemo z odnogo na inše. Bo vse ce — trafik, jakyj neobhidnyj dlja sajtiv, ščob znahodyty reklamodavciv. I avtory proektiv pragnuť, aby ljudyna jakomoga biľše zalyšalasja na ćomu sajti. Tomu v ramkah odnijeї statti zibrano bezlič giperposylań. Vidsutnje vidčuttja nasyčenosti. Ce — nenače my p’jemo vodu i ne možemo napytysja.

V ramkah drukovanogo vydannja my možemo ce zrobyty. Tomu ščo u tebe je 4 rozvoroty, i v nyh my majemo zrobyty takyj material, jakyj by rozkryvav temu, davav možlyvisť čytačevi potim zaglybytysja, jakščo jogo ce zaintryguje. Po-druge, ce maje buty material, jakyj by rozkazuvav jakuś istoriju, i jogo bulo by cikavo čytaty. My majemo pojasnjuvaty vsi terminy samostijno, jakščo taki pytannja vynykajuť, a ne davaty posylannja — v ramkah drukovanogo žurnalu ce nemožlyvo.

Koly u vas vynykaje bažannja vidpočyty vid ćogo internet-perenasyčennja, vy vidkryvajete «Kunšt». Abo tam, de nemaje Wi-Fi. Gortajučy storinky, vidčuvajučy ščoś fizyčne, vy možete takym čynom nasolodytysja svogo rodu artefaktom.

Komanda «Kunšt»: «Pragnemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo» 1

Šče odnijeju pryčynoju z samogo počatku bulo avtorśke pravo. My tryvalyj čas pracjujemo nad vypuskom, vyvirjajemo kožnu komu, ščoby vse bulo pravyľno i korektno. U suspiľstvi potrohu zminjujeťsja stavlennja do avtorśkogo prava. Ale poky ščo ljudy ne gotovi platyty za informaciju v interneti. V Ukraїni modeľ monetyzaciї za rahunok platnoї pidpysky šče ne zovsim pracjuje. Ale platyty vse odno jakymoś čynom potribno. V tomu sensi, ščo abo my splačujemo za rahunok togo, ščo dyvymosja reklamu. Abo my splačujemo pidpyskamy, jak ce napryklad robyť New York Times. U nyh 10 materialiv bezkoštovni, a odynadcjatyj vže platno.

Pro zvyčku platyty

Zaraz povoli zminjujeťsja stavlennja sered molodi. Ljudy počynajuť platyty za Apple Music, kupuvaty knyžky v interneti. Vse ce zminjujeťsja — i ce duže klasno. Ale povertajučyś same do pytannja, čomu my obraly papir, a ne ekran — my virymo v synergiju, my absoljutno ne kažemo, ščo sajt ce pogano. My hočemo jogo robyty. Duže hočemo zapustyty takož povnocinnu internet platformu. Ale vse ž taky my ne planujemo vidmovljatysja vid drukovanogo vydannja. Oskiľky žurnal pro nauku jak mystectvo, to i hotilosja, ščoby ce bula jakaś taka pryjemna rič, de buly by cikavi garni iljustraciї, jaki možna bulo by ne lyše pobačyty, ale j «vidčuty».

Koly ty kupuješ žurnal — ce pevna materiaľna cinnisť: ty do ńogo možeš povertatysja ne odyn raz, a jak do uljublenyh zakladynok. Ty jogo vidčuvaješ taktyľno, i dejaki ljudy naviť dijsno ljubljať njuhaty naši žurnaly, tomu ščo zapah ščojno nadrukovanoї presy daje pevni asociaciї i cinnisť, usi ci vidčuttja. Naspravdi, ščo b tam ne govoryly, prote stari media, jak my znajemo z istoriї rozvytku ZMI, — vony nikudy ne znykajuť.

Ljudy z pryhodom telebačennja, ne perestaly sluhaty radio ta čytaty gazety. Z pryhodom internetu ljudy ne perestaly čytaty knyžok, presu ta dyvytysja telebačennja. Tomu govoryty, ščo narazi drukovanyj format — ce apriori mynule, do jakogo ne potribno v žodnomu razi povertatysja, na našu dumku, ne je pravyľnym.

Tradycijne radio zaraz može j ne nastiľky populjarne, a ot podkasty — ce duže klasna «fiška» zaraz. Їh vykorystovujuť vse biľše i biľše, ale po suti ce — takož radio. Muzeї — perše mas-media: jakščo vony stari i ne onovljujuťsja, to v nyh nihto ne hodyť. Ale jakščo ce na kštalt Muzeju nauky ta mystectva v Syngapuri, de možna pokrutyty, pogratysja, abo kyїvśkyj «Eksperymentarium» — tudy buduť hodyty. Treba pidlaštovuvatysja pid čas.

Iz sub’jektyvnogo dosvidu, ja kupuju drukovani knyžky, koly vony nadrukovani na garnomu paperi, koly u nyh krasyva obkladynka, koly avtorśki garni iljustraciї. Zvyčajno, jakščo vona nadrukovana na «tualetnomu» paperi, to meni krašče zavantažyty knyžku na mobiľnyj telefon. I same tomu naš žurnal ne najdeševšyj. Ale my zrobyly ce svidomo — aby jakisť paperu, farby, iljustracij, obkladynky dijsno bula varta togo, ščob її čytaty v drukovanomu formati.

Komanda «Kunšt»: «Pragnemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo» 2

— I tut prolunalo slovo «kupuvaty». Jakščo u vas je statystyka, bulo by duže cikavo diznatysja, skiľky u vas čytačiv obyraje kupivlju po odnomu prymirnyku? Čy biľše čytačiv kupujuť komplektamy?

My daty detaľnoї statystyky ne možemo, ale zagaľni reči možemo skazaty. Počynajučy z treťogo vypusku naklad žurnalu skladaje 2000 ekzempljariv. Ti, hto postijno nas čytaje, — a takyh ljudej čymalo, — zazvyčaj kupujuť nastupni nomery, bo poperedni v nyh uže je, vony zbyrajuť taku kolekciju. A ti, hto vypadkovo pro nas diznajuťsja, — i takyh ščomisjacja tež bagato, — obyrajuť komplekty. I velykoju problemoju zaraz je te, ščo duže bagato ljudej, neočikuvano bagato, zvertajuťsja za peršymy-drugymy nomeramy, naklady jakyh zaveršylysja. I nam uže jakoś prykro, my ne možemo vkladaty v nyh groši, tomu ščo zbyrajemo na nastupni tyraži (po suti nastupni tyraži «žyvuť» za rahunok prodažu poperednih — tomu my ne majemo možlyvosti vyrvaty jakuś častynu koštiv z ćogo koloobigu, dlja togo ščoby dodrukuvaty perši-drugi).

Nam postijno, majže ščotyžnja pyšuť: «A možna zamovyty peršyj čy drugyj nomer, čomu їh nemaje?»

Ljudy dijsno hočuť zbyraty ci komplekty. My rozumijemo, ščo gotujemo žurnal 2 misjaci, vin prodajeťsja šče 3 misjaci, i informacija maje taku vlastyvisť vtračaty svoju aktuaľnisť. Tomu my ne publikujemo v žurnali novyny nauky, jakiś švydki reči, jaki vtračajuť svoju aktuaľnisť, — u nas vony na storinci u Facebook. U ramkah žurnalu my namagajemosja rozkryty fundamentaľni reči — zakony fizyky za 2 dni ne zminjujuťsja.

U nas peršyj vypusk majže 2 roky tomu vyjšov, i my pysaly pro kosmičnyj turyzm. I zaraz my bačymo jak Ilon Mask, — i ne tiľky vin, i Blue Origin, i Virgin Galactics, i Amazon investuje, Ričard Brenson — vkladajuť u ce košty. Same u biznes-podoroži do kosmosu, i vse ce serjozni investyciї. Žurnaly dovgo ne vstračajuť aktuaľnisť same čerez taki temy.

Ščodo zamovleń komplektiv — gadajemo, ce pov’jazane z tym, ščo z časom pro nas diznajuťsja biľše ljudej i hočuť otrymaty poperedni vypusky. Ščo stosujeťsja monetyzaciї čerez reklamu, ce dosyť cikavo v ramkah našogo žurnalu.

U nas buv odyn-jedynyj reklamnyj proekt, — ale ne tomu, ščo my proty reklamy. My zaraz pracjujemo nad našym biznes-planom, bo rozumijemo važlyvisť ćogo. Poky ščo redakcija žyve same za rahunok prodažu nakladiv, ale važlyvo rozumity, ščo nasampered ci groši my vytračajemo na gonorary dlja storonnih avtoriv.

Pro natyvnu reklamu

My duže virymo u natyvnu reklamu, tomu ščo prykro, koly kupuješ žurnal, i maješ gortaty desjatky storinok iz reklamoju. Čymalo vidgukiv shvaľnyh na adresu našogo žurnalu lunajuť same v ključi «Bože, podyviťsja, ce žurnal bez reklamy! Jak tak?!» — hoča my buly by ne proty togo, aby reklama bula, ce dalo by nam novi možlyvosti dlja rozvytku. Ale my by hotily, ščob ce bulo ne prosto «podyviťsja, cja kruta kompanija, i banery jakiś».

My, napryklad, robyly proekt iz Syndicate — brendom odjagu. I vony dopomogly nam, prosponsuvaly fotoproekt. My duže hotily opublikuvaty svitlyny z Grenlandiї, tam bula ekspedycija odnogo francuźkogo fotografa, ale ce nedeševo nam bulo by kupuvaty takyj kontent samotužky. I tomu vony dopomogly nam po suti ci svitlyny otrymaty i zvyčajno ščo my postavyly mitku «sponsored by» — adže i vony otrymaly vid ćogo proektu svoї «pljusy»: vony jakraz robyly todi outdoors-liniju odjagu, taka ot vyjšla synergija miž reklamodavcem i vydannjam.

U nas duže specyfična audytorija, naspravdi — j duže vymoglyva do togo, ščo vona spožyvaje. Same tomu rozmiščuvaty standartni reklamni banery i sponsorovani materialy, vydajeťsja nam ne duže rezonnym.

Na samomu počatku my dlja sebe vyznačaly, ključovi pryncypy našoї roboty — našu viziju, misiju, v pryncypi naviščo my vzagali ce robymo. I vyznačaľnym bulo te, ščo u nas maje buty vnutrišnja cenzura dlja reklamy. U nas buly dekiľka možlyvostej spivpraci z kompanijamy i šče jakiś podibni reči, ale u nas je vnutrišnja cenzura, oskiľky nas čytaje bagato molodi, i my nesemo cju misiju osvity, prosvitnyctva, navčannja vprodovž žyttja, i tomu ne majemo moraľnogo prava publikuvaty reklamu gorilky, pyva, cygarok u našomu vydanni. Česno kažučy, jakščo by pytannja isnuvannja «Kunštu» bulo na šaľkah tereziv roboty iz takymy reklamodavcjamy, to krašče vzagali ne zvertatysja do takyh kompanij — na naše perekonannja.

Gadaju,  bulo by klasno nam iz vamy zapysaty šče raz interv’ju deś za rik, koly my realizujemo vsi naši plany i strategiї, podyvymosja čy dijsno nam vdalosja. Čas pokaže. Bo u nas zaraz bude aktyvna robota same v ćomu naprjamku, i bude cikavo, čy dijsno naši pidhody, naši strategiї same z reklamodavcjamy spracjujuť.

01/ 04
Fragmenty z prezentaciї novogo nomeru

— Jak zagalom ocinjujete perspektyvy rozvytku drukovanyh vydań, jaki vlasne pyšuť na naukovo-populjarni temy? Ce bude istorija pro «pljus» čy pro «minus»?

Stosovno same naukovo-populjarnyh, gadaju, vsi pomityly zrostajučyj trend v sučasnomu suspiľstvi — ne tiľky v ukraїnśkomu, ale j vzagali u sviti, — ščo buty osvičenym, tehnologično «pidkovanym», sučasno orijentovanym u plani tehnologij, staje modnym. Naviť ne te ščo modnym — ce staje neobhidnistju. Tomu bačymo v ćomu velykyj potencial u rozvytku, velykyj potencial same v ramkah našogo sučasnogo rynku. Naspravdi čogo ne vystačaje v Ukraїni, to ce pevnyh centralizovanyh blagodijnyh fondiv abo jakyhoś centralizovanyh ustanov, jaki by cej rozvytok pidhopljuvaly i z cym rozvytkom asocijuvalysja. V Ukraїni ce — okremi volonterśki iniciatyvy, jaki inicijovani zdebiľšogo abo naukovcjamy, abo prosto aktyvnymy za svojeju žyttjevoju pozycijeju ljuďmy, populjaryzatoramy nauky. Potribno perehodyty do nastupnogo etapu rozvytku, koly ce buduť masštabni biznes-proekty, jaki prynosjať korysť i suspiľstvu, i vlasnykam takyh proektiv.

Zaraz v Ukraїni «Kunšt» u takomu formati — ce jedyne vydannja. My ne govorymo pro jakiś žurnaly, jaki vydajuť universytety i jakščo ne braty «Vokrug sveta», jakyj za franšyzoju vydajeťsja. Ale je bagato inšyh riznyh iniciatyv. Ot zaraz gotujuť konferenciju Brain in UkraineKomanda «Kunšt»: «Pragnemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo» 38 tez pro nauku i nanotehnologiї vid najcytovanišogo včenogo, je «Moja nauka», je «Cikava nauka», bloğery-naukovci, kotri populjaryzujuť nauku. Je takož horoša iniciatyva 15×4, vony provodjať korotki lekciї, v jakyh pojasnjujuť skladni reči prosto.

Šče, napryklad, «Naš Format»Komanda «Kunšt»: «Pragnemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo» 4«Naš Format» pryjšov u smartfony ukraїnciv, «KSD» perekladajuť naukovo-populjarni knyžky, svitovi bestselery. Iz cyh rečej možna zrobyty vysnovok, ščo cikavisť do nauky zrostaje. Cej trend v pryncypi zris za mynuli dekiľka rokiv, pislja Revoljuciї GidnostiKomanda «Kunšt»: «Pragnemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo» 5Vid dyktatury do novyh pasportiv — hronologija otrymannja bezvizu iz JeS, — v taki periody, jak naš potočnyj, zrostaje bažannja ščoś stvorjuvaty dlja svojeї kraїny. Tak samo iz naukoju.

Čy čytatymuť kolyś nauk-pop zamisť polityčnyh novyn

Polityčna žurnalistyka formuje rišennja politykumu, bačennja gromadśkosti z tyh čy inšyh pytań, i takym čynom možna vplyvaty na suspiľstvo — tomu sjudy i sprjamovujuť groši biznesmeny čy rizni struktury.A jakym čynom, zdavalosja by, možna vplyvaty na rišennja suspiľstva čerez nauku? Rozuminnja važlyvosti investuvannja v nauku maje buty, jak v deržavnyh strukturah tak i v ukraїnśkyh biznesmeniv ta mecenativ.

My hočemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo. Koly ljudy obgovorjujuť polityku, te, ščo stalosja v polityčnij sferi, čomu vony ce robljať? Bo їm zdajeťsja, ščo ce їh stosujeťsja. Naukovo-tehnologičnyj proces takož stosujeťsja kožnogo, ščoby ce bula levova častka našogo spilkuvannja miž soboju: obgovorjuvaty doslidžennja kosmosu, proryvy u biologiї, medycyni. U novynah polityku stavljať poperedu nauky u sviti skriź — prote gadajemo, z časom ce zminyťsja.

Komanda «Kunšt»: «Pragnemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo» 6

— Jak vy pracjujete v redakciї: ce ofisne prymiščennja, de vy vsi razom, čy vsi pracjujuť viddaleno? Jak vy komunikujete? Slack, Facebook, pošta? Jak vygljadaje odyn deń iz žyttja komandy «Kunštu»?

My zbyrajemosja na spiľne planuvannja, u nas nevelyčka komanda. Kožen iz redaktoriv, korektoriv, my z Dašeju, namagajemosja postijno buty v kursi togo, ščo zaraz cikavo, čytajemo naukovo-populjarni knyžky — stavymo sobi pytannja: «A ščo nam bulo b cikavo? Jak ce pracjuje? Čomu tak?» i gotujemo temy na planirku. Temy pryhodjať po-riznomu. Ja možu v metro їhaty, dyvytysja na jakuś sytuaciju i dumaty: «Lyšeńko, jak ce funkcionuje vzagali?!».

U nas je postijni rubryky, ščo nam dopomagaje strukturuvaty potik kreatyvu, jakyhoś dumok, pytań, i my vyrišujemo razom na planuvannjah, jaki temy možna bulo by obraty pid kožnu rubryku. Htoś proponuje odnu temu, htoś inšu, — i my dohodymo do konsensusu, vyznačajemosja z planom nomeru.

My zastosovujemo aktyvno Google Docs: u nas je teky dlja kožnogo nomeru, je plan, dedlajny. Spočatku my dilymo miž soboju temy, šukajemo avtoriv kompetentnyh, fahovyh, jaki mogly by na cju temu napysaty. Inodi ce buvaje švydko, inodi tebe kompetentna ljudyna vidpravljaje do inšoї, a ta šče do kogoś, potim čerez 5-6 rukostyskań ty dohodyš do ljudyny, jaka taky bereťsja za stattju, tomu ščo v neї abo je čas, abo vona dijsno znajeťsja na cij temi. Koly my otrymujemo stattju, my її vyčytujemo. Poperedńo my nadsylajemo naši standarty, jaki zrobyly pislja 6-go vypusku. Potim my perečytujemo, perekonujemosja, čy stattja dijsno vidpovidaje našym očikuvannjam, ščo my hotily vid neї. Inodi my pyšemo brify, ščob trošky zorijentuvaty avtora — bo inodi odnijeї temy statti nedostatńo dlja togo, ščoby my buly z avtorom «na odnij hvyli».

Jak vidbuvajeťsja robota nad materialamy

My otrymujemo cju stattju, inodi prosymo dejaki momenty utočnyty, dopysaty, — a potim uže peredajemo cju stattju čerez Google Docs našym vypusknym redaktoram. Vony pracjujuť takož iz avtorom, bo dejaki momenty dodatkovo treba utočnjuvaty. Avtoriv my prosymo nadavaty posylannja, ščoby naši redaktory perevirjaly informaciju. Nastupna lanka — naši naukovi redaktory, korektory, vsi my družno vyčytujemo, inodi zvertajemosja do ekspertiv, potim pislja verstky znovu nadsylajemo cju teku v Google Docs, potim pravky v dekiľka etapiv.

Neščodavno my počaly vykorystovuvaty Slack, i nam duže podobajeťsja, tomu ščo u nas je rizni potoky komunikaciї. V kožnomu potoci je svoї komandy, jaki pracjujuť: htoś nad sajtom, htoś nad socmerežamy, htoś nad vypuskamy. Dlja dedlajniv tež vykorystovujemo Google Docs, de my vystavljajemo dedlajny za stattjamy, redakturoju, iljustracijamy.

My pracjujemo onlajn. Ofisu v nas poky nemaje, ale my tež pro ńogo mrijemo, bo zvyčajno hočemo vsi razom plič-o-plič pracjuvaty. Inodi ce korysno buvaje, ščob nihto ne rozslabljavsja. Ale poky u nas takoї možlyvosti nemaje. Vže napevno v usih kav'jarnjah Kyjeva my provodyly planuvannja — namagajemosja zminjuvaty lokaciї ščorazu.

— Logično zapytaty, čomu u vas dosi nemaje email-rozsylky. Zaraz ce populjarno, prykoľno, ljudy pidpysujuťsja — i otrymujuť odrazu dobirku novyn. Čy planujete ščoś podibne?

Zvyčajno, planujemo. Ce naspravdi zaraz odne iz  zavdań u nas — stvoryty elektronnu rozsylku. Ce bude i možlyvisť dlja nas dostukatysja do našyh čytačiv. Ot vyhodyť u nas vypusk, ale čerez Facebook-algorytmy ne usi z našyh 14 tys pidpysnykiv bačať u svoїh stričkah novynu pro te, ščo vyjšov žurnal. Tož rozsylka bude nam davaty možlyvisť informuvaty našyh čytačiv. Ale takož my hotily by informuvaty pro novyny; a takož zaprošuvaty ekspertiv, robyty z nymy ogljady.  Znovu ž taky synergija: te, ščo my ne možemo robyty v ramkah žurnalu, my mogly by robyty ce u ramkah rozsylky, Facebook čy Instagram.

Komanda «Kunšt»: «Pragnemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo» 7

— Deś my vže raniše ćogo torknulysja, tož davajte detaľniše: jak vy ocinjujete potočnyj stan nauky v Ukraїni? Vy vse-taky biľš fahovo z cym stykajetesja — ščo zaraz je lja molodyh naukovciv, jaki možlyvosti?

Duže často — osoblyvo na takyh podijah na kštalt Kyiv Maker FaireKomanda «Kunšt»: «Pragnemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo» 8ReMake Ukraine — stvorjuvaty i zminjuvaty, de my z vamy poznajomylysja, — meni osobysto jak predstavnyku naukovo-populjarnogo žurnalu kažuť: «A ščo vy vzagali reklamujete? Nauky ž v Ukraїni nemaje!». Nauka v Ukraїni – je! I ce tverdžennja, ščo її nemaje, naspravdi v čysto ideologičnomu plani duže її zneohočuje. Potribno ukraїnśku nauku pidtrymuvaty i rozumity važlyvisť takoї i moraľnoї, i finansovoї pidtrymky — bo vona je zaporukoju ekonomičnogo uspihu tvojeї kraїny u majbutńomu.

Tak, naukovci, jaki ne movčať, a hočuť ščoś robyty dlja svojeї kraїny, govorjať, ščo duže syľno skoročujuťsja bjudžety na rozvytok nauky — i ce jde paraleľno iz rozmovamy ta zajavamy našyh možnovladciv pro te, jak vony za nauku vbolivajuť. Koly my buly u gostjah v instytutah, de pracjujuť naukovci, tam uzagali duže skladni umovy v prynycpi. Ljudy pracjujuť v umovah, jaki ne dozvoljajuť efektyvno pracjuvaty i rozvyvatysja. Jakščo vy pobačyte skiľky ukraїnśkyh naukovciv pracjuje u Švejcariї, Ameryci, Nimeččyni, to vy žahnetesja zi statystyky. U nas duže velykyj rozryv je miž naukovcjamy, jaki pryїždžajuť, i jaki vid’їždžajuť z Ukraїny — ce duže velykyj »minus», bo može pryzvesty do čymalyh zbytkiv v plani potencialu našoї ekonomiky. Koly my spilkujemosja z učenymy, prynajmni tymy, jakyh my znajemo, vony i vyžyvajuť za rahunok togo, ščo jakeś doroge obladnannja vony otrymujuť ne vid deržavy, a za rahunok togo, ščo otrymajuť čy vygrajuť jakyjś ğrant. Ale važlyvi strategični doslidžennja nikoly ne buduť finansuvatysja na 100% iz-za kordonu. Vony povynni zabezpečuvatysja same abo deržavoju, abo fondamy vseredyni deržavy, biznesom.

Pro spivpracju zi svitom

Čymalo proektiv vidbuvajeťsja spiľno z JeS, zaraz jde implementacija programy Horizon 2020Komanda «Kunšt»: «Pragnemo dovesty, ščo nauka stosujeťsja kožnogo» 9Ukraїnśkyh aviabudivnyčyh zaprošujuť podavatysja na granty. Je ukraїnśki včeni v CERN, my z nymy spilkuvalysja neščodavno dlja ostanńogo vypusku. Ja ne znaju, naskiľky bezviz vplyne na ci procesy teper — ale, zvyčajno, na konferenciї bude їhaty prostiše. Hoča, gadajemo, problema bula ne stiľky v otrymanni vizy, jak  znovu ž taky u finansuvanni. Ale integracija postupova z JeS — ce zvyčajno velykyj «pljus». Vona vidkryvaje možlyvosti dlja spivpraci.

Reformy Nacionaľnoї akademiї nauk Ukraїny tež potribni, tam je svoї problemy. Te same stosujeťsja i jakosti vyščoї osvity — nyzka universytetiv prosto «štampujuť» ci dyplomy, a za nymy znań fundamentaľnyh specialisty ne majuť. I ot zaraz postaje pytannja same z reformuvannja systemy vyščoї osvity, bo ce vse — vzajemozaležni procesy.

— Dyvno, napevno, pytaty vydavciv paperovogo žurnalu, ale vse-taky — pro videokontent, jakyj zaraz nadzvyčajno populjarnyj: jakščo vzjaty Facebook, algorytm vydači kontentu daje dlja video maksymaľne ohoplennja, osoblyvo dlja videostrimiv. Čy planujete vy vykorystovuvaty videoformaty? Vizuaľni istoriї u Instagram, Facebook — jak iz cym u vas?

Gadajemo, dlja nas ce takož je odnym iz naprjamkiv rozvytku. U nas praktykuvalysja strimy testuvannja pevnyh tehnologičnyh novynok nažyvo — a šče buly prjami vključennja iz prezentaciї našogo žurnalu: vyhid 6-go vypusku my transljuvaly onlajn v Instagram i Facebook. Ale postijnoї rubryky same videotransljacij nažyvo u nas poky ščo nemaje.

Vlasnyj videoprodakšn — ce dovgo i zatratno jak za finansovymy, tak i za ljudśkymy resursamy; prote tež u majbutńomu planujemo ce robyty. Videokontent — ce dijsno populjarno, zručno, bo my možemo jogo švydko spryjmaty (adže peregljadaty prostiše, niž švydše). A zaraz vse zatočeno pid ekonomiju času. Zaraz my robymo pereklad, subtytry na dejaki video, dlja togo ščoby šyrša audytorija v Ukraїni mogla zrozumity, pro ščo jdeťsja.

Majbutnje storitelinğu — ce stiľky riznyh formativ: Facebook dodaje i panoramni možlyvosti dlja foto i video v 360‏⁰, nevdovzi varto očikuvaty VR-možlyvostej v telefonah, rišennja v sferi dopovnenoї reaľnosti. Ale za formoju ne vtratyty zmist — ot ščo naspravdi važlyvo. Forma donesennja može buty riznoju: video, žurnal, sajt, ale ot za cym my namagajemosja ne zagubyty svoju identyčnisť.

Dlja nas zmist važlyvišyj za formu, forma — ce prosto možlyvisť donesennja informaciї. Možna zrobyty kreatyvno j u video, i v teksti, i v podkasti — golovne zberegty važlyvisť cijeї rozpovidi.

 

Foto na obkladynci — Dar’ja Kuzjava ta vypusky «Kunštu». Avtorka foto — Anna Savčynśka, traveń 2017

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: