fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Nastasija Jevdokymova, Parasol: «Golovne čym možna dopomogty — spilkuvannjam»

Настасія Євдокимова, Parasol: «Головне чим можна допомогти — спілкуванням»

Pro paliatyvnu dopomogu, pro ljudej, žyttja ta ljudjanisť. Pro mystectvo, za dopomogoju jakogo ščodnja vse biľše ljudej diznajuťsja pro skladnu, ale aktuaľnu temu — dopomogy nevylikovno hvorym — my pogovoryly iz očiľnyceju vseukraїnśkogo proektu Parasol Nastasijeju Jevdokymovoju
Про паліативну допомогу, про людей, життя та людяність. Про мистецтво, за допомогою якого щодня все більше людей дізнаються про складну, але актуальну тему — допомоги невиліковно хворим — ми поговорили із очільницею всеукраїнського проекту Parasol Настасією Євдокимовою
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Parasol — соціальний арт-проект, присвячений проблемам паліативної допомоги. Паліативна допомога — підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами невиліковної хвороби. У рамках проекту відбувається масштабна інформаційна кампанія про паліативну допомогу, її можливості, реалії та перспективи. — Як взагалі твій вибір прийшовся на таку непросту і замовчувану тему, як паліативна допомога?. Насправді у мене є різні амплуа. Одне з моїх ампула — кураторське. Як кураторці мені завжди було цікаво працювати з різними гострими соціальними темами. Це завжди в мені було. Просто те, що я до цього дійшла лише зараз — дуже логічний і правильний шлях. 2016 року в мене був проект про політв’язнів з Оленою Герасим’юк. Це була читка п’єси Тюремна пісня, що була поставлена на Книжковому Арсеналі, потім на Porto Franko Gogolfest. Пізніше були ще якісь окремі спроби. Окрім паліативної допомоги, я займаюся проектом, повязаним із ромами — про ромську культуру ми будемо розповідати масштабніше. А паліативна допомога — на неї я натрапила абсолютно випадково. Багато моїх друзів долучились до флешмобу у Facebook Капелюха на вуха, він проходить щороку в жовтні до Дня паліативної допомоги. Я побачила друзів, які почали виставляти свої фотографії, почала ґуґлити, що таке паліативна допомога, — бо я в принципі, як і всі ми, не знала, що це таке. І потім я дізналася, що у фонду Відродження є бажання відкривати культурницький напрям, — а з іншого боку, вони постійно займаються підтримкою і розвитком паліативної допомоги вже дуже багато років. І от на перетині цих двох тем я подала проект — і фонд Відродження його підтримав, разом з громадською організацією Фонд Європа XXI ми почали його реалізацію. — Які головні проблеми в Україні із хоспісами, терапією та бюрократичними процедурами стосовно дітей та дорослих в Україні? І як ви будете намагатися ці проблеми подолати?. Ми жодних проблем долати не можемо: наш проект займається адвокацією загалом, тобто розповідає людям про паліативну допомогу. Оскільки ми виступаємо в медичних навчальних закладах, то власне розповідаємо майбутнім фахівціям, самим лікарям, професійній аудиторії, яка займається соціальними проблемами, що таке паліативна допомога — це наше головне завдання. Через мистецтво, через книжку і через репортажі з The Ukrainians, — кожен наш крок це розповідь про паліативну допомогу. Насправді основна проблема в тому, що люди не знають, що це таке, люди не знають, куди звернутись, як звернутись і що їм робити, коли вони стикаються з проблемою. Кількість людей, що будуть із хронічними чи невиліковними хворобами, які закінчуватимуть своє життя вдома, зросте в рази. Відповідно у звязку з цим є ключові проблеми паліативної допомоги, які були озвучені на Конґресі: це відсутність фахівців і освіти, адекватні хоспіси, те, що актуальне для України, але менш актуальне для великого світу, — проблема знеболення. Щоб люди знали, що його можна отримати, як його можна отримати, що воно є доступним, щоб цю систему зробити адекватною, логічною в Україні, щоб відкрились аптеки, де є знеболювальні, щоб лікарі нарешті прорахували коректне дозування. — Як довго триватиме проект Parasol і які регіони він охоплює? Що входить у нього, крім арт-компоненту та просвітницьких заходів?. Проект охоплює 7 міст: Луцьк, Івано-Франківськ, Ужгород, Вінниця, Кропивницький, Харків, Дніпро. Не у всіх цих містах є паліативна допомога, не у всіх цих містах є навіть відділення чи виїзна бригада, — але у всіх містах є потенціал до їхнього відкриття або вони функціонують вже. Ці 7 міст були вибрані спільно з фондом Відродження та із консультаціями програми Громадське здоровя, якою керує Ксенія Шаповал. Вони нам розповіли, що до прикладу, в Дніпрі немає нічого, але там потрібно говорити, поміркувати над цим, оскільки на базі ЛЖВ хочуть відкривати при територіальних центрах виїзні бригади, але тут ми стикаємось з проблемою, що територіальні центри знаходяться під підпорядкуванням Міністерства соціальної політики, а паліативна допомога — це Міністерство охорони здоровя. І тут стикаються 2 гіганти, які починають між собою шукати ці точки дотику. В 7 регіонах ми працюємо протягом 9 місяців до вересня 2017-го. Ми зробили книжку і презентуємо її, проводимо зустрічі в університетах. Ми готуємо влітку інформаційні плакати з грифом МОЗ про те, що таке паліативна допомога, підтримка, знеболення, кому вона надається. Щоби людина змогла з цієї доступної інфографіки зрозуміти, що саме вона або хтось з її родини потребує. І там же будуть координати тих до кого вона може звернутись в цьому конкретному місті: гаряча лінія, паліативне відділення, щоб вказати куди їй рухатись. Фразу цю я запозичила і трошки змінила від Ірми Вітовської. З цією темою неможливо просто так попрощатись. Навіть попри те, що наш проект триває до вересня, ми будемо його продовжувати. У нас ще має бути великий воркшоп в Києві у серпні, де ми зберемо людей, які зроблять соціальні проекти, повязані з мистецтвом та медициною. На їхніх прикладах та на нашому ми поговоримо про те, як за допомогою мистецтва говорити про гострі теми. У вересні ми готуємо графічну збірку оповідань та есеїв Parasol. Вона вийде у формі самвидаву, де автори, наприклад, напишуть тексти від руки, художники розписуються на картинах. Це — такий арт-продукт, який ми зможемо продати на аукціонах, щоби виручені кошти пішли на розвиток центрів паліативної допомоги в Україні, тому що держава у нас фінансує їх дуже частково. — Книга — то лише перша сходинка до проговорювання цієї проблеми. Будуть ще якісь інші форми медійних проектів?. Ми працюємо з медіа — це не планувалося від самого початку у проекті, але потреба в репортажах є. Вона виникла поступово, коли ми почали контактувати з нашими колегами по містах, з активістами, лікарями, які займаються паліативною допомогою. І стало зрозуміло, що цим людям є що сказати, у кожного з цим якась своя особиста історія. Це навіть не історія успіху — це історія, як вони потрапили в цю сферу, чому вони почали займатися паліативною допомогою, яка історія протистояння в конкретному місті (або навпаки — підтримки влади, співпраці з бізнесом), якісь підводні течії, про душевні історії хворих пацієнтів. Є дуже багато нюансів, і ми зрозуміли, що нам потрібно говорити про це більше. І ми почали робити серію репортажів з The Ukrainians. Я і фотограф проекту Роман Закревський разом їздимо українськими містами та записуємо. У нас вже вийшов матеріал про паліативну допомогу в Ковелі, ми їздили зі службою до пацієнта з плановим візитом. Ми були під Кропивницьким в гостях у священника, який хоче відкрити хоспіс. Ми були в Харкові в хоспісі. В Івано-Франківську нам робили екскурсію по хоспісу. Про кожне місто у нас буде матеріал, і я сподіваюся, вдасться зробити матеріали ще й про інші міста та місця. На приклад про хоспіс у Львові, якому 21 рік — і ми зможемо дізнатись, як там надають таку допомогу або хто цим займається в інших містах, а ми про них не знаємо. — Чи охоче самі пацієнти йдуть на контакт?. З пацієнтами і складно, і просто. З одного боку ти розумієш, що це — людина, якій залишилось зовсім мало часу. Але з іншого боку це — людина, з якою ти просто говориш про якісь побутові речі. Наприклад, в Івано-Франківську ми йшли коридором хоспісу і побачили на стіні масу картин, намальованих олівцем. Я запитала, звідки ці картини, а лікар нам відповів, що це намалювала пацієнтка он за тими дверима. Ми зайшли і поговорили про те, що вона малює, що вона малює виключно олівцем, звідки вона бере сюжети, про те, що от зараз буде літо і вона захотіла намалювати пальми. Про якісь такі абсолютно побутові речі, тому що життя іде. — Твої поради тим, хто відкрив для себе цю тему і хоче допомогти: з чого їм почати?. Перша порада — зайти в пошуковий рядок Google і пошукати, що є у вашому місті. У вашому місті однозначно є хоспіс, або онкологічне відділення дорослих дітей, або паліативне відділення. Завжди є щось таке. Можна наґуґлити громадську організацію, яка підтримує таких пацієнтів, можна з ними зконтактувати і запитати чим можна допомогти. Можливо потрібна якась технічна допомога — посидіти на телефоні, бо це теж важливо. Можливо є потреба допомогти пацієнтам, прийти в хоспіс і допомогти якійсь жінці зробити манікюр, когось підстригти або зіграти в шахи. Наш соціальний арт-проект Parasol — він про допомогу загалом. Важливо, щоби ми сьогодні усвідомили, що потрібно допомагати: немає значення загалом (кожен для себе має визначити сферу), допомога армії — це теж допомога, допомога людям, які прийшли з війни, допомога пацієнтам, допомога дітям, дітям з інвалідністю. Треба допомагати іншим людям. Паліативна допомога — це специфічна штука, і тут не факт, що вдасться допомогти, але ти зможеш допомогти комусь іншому і робити те, що тобі однозначно близьке. Це те, про що теж каже Ірма Вітовська — принцип десятини, до якої ми маємо і можемо повертатись. Ми можемо віддавати якусь частину нашого часу і зусиль, ділитись з тими, хто потребує. Хоспіси в Польщі, наприклад, тримаються за рахунок 1% —це податок з доходу, який всі громадяни платять і можуть вибрати, куди саме піде цей відсоток. Чимало людей ці кошти направляють на хоспіси. Завдяки цьому хоспісна підтримка в Польщі на високому рівні, цим 1% ділиться дуже багато людей.
13.06.2017,13:56
0
Roman Zakrevśkyj

Parasol — sociaľnyj art-proekt, prysvjačenyj problemam paliatyvnoї dopomogy. Paliatyvna dopomoga — pidhid, ščo dozvoljaje polipšyty jakisť žyttja pacijentiv ta їhnih simej, jaki zitknulysja z problemamy nevylikovnoї hvoroby. U ramkah proektu vidbuvajeťsja masštabna informacijna kampanija pro paliatyvnu dopomogu, її možlyvosti, realiї ta perspektyvy.

— Jak vzagali tvij vybir pryjšovsja na taku neprostu i zamovčuvanu temu, jak paliatyvna dopomoga?

Naspravdi u mene je rizni amplua. Odne z moїh ampula — kuratorśke. Jak kuratorci meni zavždy bulo cikavo pracjuvaty z riznymy gostrymy sociaľnymy temamy. Ce zavždy v meni bulo. Prosto te, ščo ja do ćogo dijšla lyše zaraz — duže logičnyj i pravyľnyj šljah. 2016 roku v mene buv proekt pro politv’jazniv z Olenoju Gerasym’juk. Ce bula čytka p’jesy «Tjuremna pisnja», ščo bula postavlena na Knyžkovomu Arsenali, potim na Porto Franko Gogolfest. Pizniše buly šče jakiś okremi sproby. Okrim paliatyvnoї dopomogy, ja zajmajusja proektom, pov’jazanym iz romamy — pro romśku kuľturu my budemo rozpovidaty masštabniše.

A paliatyvna dopomoga — na neї ja natrapyla absoljutno vypadkovo. Bagato moїh druziv dolučylyś do flešmobu u Facebook «Kapeljuha na vuha», vin prohodyť ščoroku v žovtni do Dnja paliatyvnoї dopomogy. Ja pobačyla druziv, jaki počaly vystavljaty svoї fotografiї, počala ğuğlyty, ščo take paliatyvna dopomoga, — bo ja v pryncypi, jak i vsi my, ne znala, ščo ce take. I potim ja diznalasja, ščo u fondu «Vidrodžennja» je bažannja vidkryvaty kuľturnyćkyj naprjam, — a z inšogo boku, vony postijno zajmajuťsja pidtrymkoju i rozvytkom paliatyvnoї dopomogy vže duže bagato rokiv. I ot na peretyni cyh dvoh tem ja podala proekt — i fond «Vidrodžennja» jogo pidtrymav, razom z gromadśkoju organizacijeju «Fond Jevropa XXI» my počaly jogo realizaciju.

— Jaki golovni problemy v Ukraїni iz hospisamy, terapijeju ta bjurokratyčnymy proceduramy stosovno ditej ta doroslyh v Ukraїni? I jak vy budete namagatysja ci problemy podolaty?

My žodnyh problem dolaty ne možemo: naš proekt zajmajeťsja advokacijeju zagalom, tobto rozpovidaje ljudjam pro paliatyvnu dopomogu. Oskiľky my vystupajemo v medyčnyh navčaľnyh zakladah, to vlasne rozpovidajemo majbutnim fahivcijam, samym likarjam, profesijnij audytoriї, jaka zajmajeťsja sociaľnymy problemamy, ščo take paliatyvna dopomoga — ce naše golovne zavdannja. Čerez mystectvo, čerez knyžku i čerez reportaži z The Ukrainians, — kožen naš krok ce rozpoviď pro paliatyvnu dopomogu. Naspravdi osnovna problema v tomu, ščo ljudy ne znajuť, ščo ce take, ljudy ne znajuť, kudy zvernutyś, jak zvernutyś i ščo їm robyty, koly vony stykajuťsja z problemoju.

Neščodavno v Madrydi vidbuvsja 15j Svitovyj Kongres paliatyvnoї dopomogy, de zibralyś likari, fahivci — i vony ozvučyly, ščo do 2040 roku kiľkisť paliatyvnyh pacijentiv u sviti zroste v 4-5 raziv.

Kiľkisť ljudej, ščo buduť iz hroničnymy čy nevylikovnymy hvorobamy, jaki zakinčuvatymuť svoje žyttja vdoma, zroste v razy. Vidpovidno u zv’jazku z cym je ključovi problemy paliatyvnoї dopomogy, jaki buly ozvučeni na Konğresi:

  • ce vidsutnisť fahivciv i osvity,
  • adekvatni hospisy,
  • te, ščo aktuaľne dlja Ukraїny, ale menš aktuaľne dlja velykogo svitu, — problema znebolennja. Ščob ljudy znaly, ščo jogo možna otrymaty, jak jogo možna otrymaty, ščo vono je dostupnym, ščob cju systemu zrobyty adekvatnoju, logičnoju v Ukraїni, ščob vidkrylyś apteky, de je zneboljuvaľni, ščob likari narešti prorahuvaly korektne dozuvannja.
01/ 05

— Jak dovgo tryvatyme proekt Parasol i jaki regiony vin ohopljuje? Ščo vhodyť u ńogo, krim art-komponentu ta prosvitnyćkyh zahodiv?

Proekt ohopljuje 7 mist:

  • Lućk,
  • Ivano-Frankivśk,
  • Užgorod,
  • Vinnycja,
  • Kropyvnyćkyj,
  • Harkiv,
  • Dnipro.

Ne u vsih cyh mistah je paliatyvna dopomoga, ne u vsih cyh mistah je naviť viddilennja čy vyїzna brygada, — ale u vsih mistah je potencial do їhńogo vidkryttja abo vony funkcionujuť vže. Ci 7 mist buly vybrani spiľno z fondom «Vidrodžennja» ta iz konsuľtacijamy programy «Gromadśke zdorov’ja», jakoju keruje Ksenija Šapoval. Vony nam rozpovily, ščo do prykladu, v Dnipri nemaje ničogo, ale tam potribno govoryty, pomirkuvaty nad cym, oskiľky na bazi «LŽV» hočuť vidkryvaty pry terytoriaľnyh centrah vyїzni brygady, ale tut my stykajemoś z problemoju, ščo terytoriaľni centry znahodjaťsja pid pidporjadkuvannjam Ministerstva sociaľnoї polityky, a paliatyvna dopomoga — ce Ministerstvo ohorony zdorov’ja. I tut stykajuťsja 2 giganty, jaki počynajuť miž soboju šukaty ci točky dotyku. V 7 regionah my pracjujemo protjagom 9 misjaciv do veresnja 2017-go.

My zrobyly knyžku i prezentujemo її, provodymo zustriči v universytetah. My gotujemo vlitku informacijni plakaty z gryfom MOZ pro te, ščo take paliatyvna dopomoga, pidtrymka, znebolennja, komu vona nadajeťsja. Ščoby ljudyna zmogla z cijeї dostupnoї infografiky zrozumity, ščo same vona abo htoś z її rodyny potrebuje. I tam že buduť koordynaty tyh do kogo vona može zvernutyś v ćomu konkretnomu misti: «garjača linija», paliatyvne viddilennja, ščob vkazaty kudy їj ruhatyś.

Naspravdi, v paliatyvnu dopomogu prosto tak ne pryhodjať i prosto tak ne jduť.

Frazu cju ja zapozyčyla i trošky zminyla vid Irmy Vitovśkoї. Z cijeju temoju nemožlyvo prosto tak poproščatyś. Naviť popry te, ščo naš proekt tryvaje do veresnja, my budemo jogo prodovžuvaty. U nas šče maje buty velykyj vorkšop v Kyjevi u serpni, de my zberemo ljudej, jaki zrobljať sociaľni proekty, pov’jazani z mystectvom ta medycynoju. Na їhnih prykladah ta na našomu my pogovorymo pro te, jak za dopomogoju mystectva govoryty pro gostri temy.

U veresni my gotujemo grafičnu zbirku opovidań ta eseїv Parasol. Vona vyjde u formi samvydavu, de avtory, napryklad, napyšuť teksty vid ruky, hudožnyky rozpysujuťsja na kartynah. Ce — takyj art-produkt, jakyj my zmožemo prodaty na aukcionah, ščoby vyručeni košty pišly na rozvytok centriv paliatyvnoї dopomogy v Ukraїni, tomu ščo deržava u nas finansuje їh duže častkovo.

01/ 05

— Knyga — to lyše perša shodynka do progovorjuvannja cijeї problemy. Buduť šče jakiś inši formy medijnyh proektiv?

My pracjujemo z media — ce ne planuvalosja vid samogo počatku u proekti, ale potreba v reportažah je. Vona vynykla postupovo, koly my počaly kontaktuvaty z našymy kolegamy po mistah, z aktyvistamy, likarjamy, jaki zajmajuťsja paliatyvnoju dopomogoju. I stalo zrozumilo, ščo cym ljudjam je ščo skazaty, u kožnogo z cym jakaś svoja osobysta istorija. Ce naviť ne «istorija uspihu» — ce istorija, jak vony potrapyly v cju sferu, čomu vony počaly zajmatysja paliatyvnoju dopomogoju, jaka istorija protystojannja v konkretnomu misti (abo navpaky — pidtrymky vlady, spivpraci z biznesom), jakiś pidvodni tečiї, pro duševni istoriї hvoryh pacijentiv.

Je duže bagato njuansiv, i my zrozumily, ščo nam potribno govoryty pro ce biľše. I my počaly robyty seriju reportaživ z The Ukrainians. Ja i fotograf proektu Roman Zakrevśkyj razom їzdymo ukraїnśkymy mistamy ta zapysujemo. U nas vže vyjšov material pro paliatyvnu dopomogu v Koveli, my їzdyly zi služboju do pacijenta z planovym vizytom. My buly pid Kropyvnyćkym v gostjah u svjaščennyka, jakyj hoče vidkryty hospis. My buly v Harkovi v hospisi. V Ivano-Frankivśku nam robyly ekskursiju po hospisu. Pro kožne misto u nas bude material, i ja spodivajusja, vdasťsja zrobyty materialy šče j pro inši mista ta miscja. Na pryklad pro hospis u Lvovi, jakomu 21 rik — i my zmožemo diznatyś, jak tam nadajuť taku dopomogu abo hto cym zajmajeťsja v inšyh mistah, a my pro nyh ne znajemo.

Nastasija Jevdokymova, Parasol: «Golovne čym možna dopomogty — spilkuvannjam» 1

— Čy ohoče sami pacijenty jduť na kontakt?

Z pacijentamy i skladno, i prosto. Z odnogo boku ty rozumiješ, ščo ce — ljudyna, jakij zalyšyloś zovsim malo času. Ale z inšogo boku ce — ljudyna, z jakoju ty prosto govoryš pro jakiś pobutovi reči. Napryklad, v Ivano-Frankivśku my jšly korydorom hospisu i pobačyly na stini masu kartyn, namaľovanyh olivcem. Ja zapytala, zvidky ci kartyny, a likar nam vidpoviv, ščo ce namaljuvala pacijentka «on za tymy dveryma». My zajšly i pogovoryly pro te, ščo vona maljuje, ščo vona maljuje vyključno olivcem, zvidky vona bere sjužety, pro te, ščo ot zaraz bude lito i vona zahotila namaljuvaty paľmy. Pro jakiś taki absoljutno pobutovi reči, tomu ščo žyttja ide.

— Tvoї porady tym, hto vidkryv dlja sebe cju temu i hoče dopomogty: z čogo їm počaty?

Perša porada — zajty v pošukovyj rjadok Google i pošukaty, ščo je u vašomu misti. U vašomu misti odnoznačno je hospis, abo onkologične viddilennja doroslyh ditej, abo paliatyvne viddilennja. Zavždy je ščoś take. Možna nağuğlyty gromadśku organizaciju, jaka pidtrymuje takyh pacijentiv, možna z nymy zkontaktuvaty i zapytaty čym možna dopomogty. Možlyvo potribna jakaś tehnična dopomoga — posydity na telefoni, bo ce tež važlyvo. Možlyvo je potreba dopomogty pacijentam, pryjty v hospis i dopomogty jakijś žinci zrobyty manikjur, kogoś pidstrygty abo zigraty v šahy.

My buly v Harkovi v hospisi — i sydiv takyj absoljutno sumnyj-sumnyj čolovik, i vin kaže: «Ja cilymy dnjamy sydžu, naviť ležaty ne možu, a mij susid vidijšov v inšyj svit, my z nym graly v šahy i teper nema z kym pograty». Ot možna zigraty v šahy, tomu ce — tež potreba ljudyny. Ce napevne golovne čym možna dopomogty — spilkuvannjam.

Naš sociaľnyj art-proekt Parasol — vin pro dopomogu zagalom. Važlyvo, ščoby my śogodni usvidomyly, ščo potribno dopomagaty: nemaje značennja zagalom (kožen dlja sebe maje vyznačyty sferu), dopomoga armiї — ce tež dopomoga, dopomoga ljudjam, jaki pryjšly z vijny, dopomoga pacijentam, dopomoga ditjam, ditjam z invalidnistju. Treba dopomagaty inšym ljudjam. Paliatyvna dopomoga — ce specyfična štuka, i tut ne fakt, ščo vdasťsja dopomogty, ale ty zmožeš dopomogty komuś inšomu i robyty te, ščo tobi odnoznačno blyźke.

Ce te, pro ščo tež kaže Irma Vitovśka — «pryncyp desjatyny», do jakoї my majemo i možemo povertatyś. My možemo viddavaty jakuś častynu našogo času i zusyľ, dilytyś z tymy, hto potrebuje. Hospisy v Poľšči, napryklad, trymajuťsja za rahunok 1% —ce podatok z dohodu, jakyj vsi gromadjany platjať i možuť vybraty, kudy same pide cej vidsotok. Čymalo ljudej ci košty napravljajuť na hospisy. Zavdjaky ćomu hospisna pidtrymka v Poľšči na vysokomu rivni, cym 1% dilyťsja duže bagato ljudej.

Teğy: ljudy

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: