Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

CEO Facebook do vypusknykiv: «Nastav čas vyznačyty novyj sociaľnyj kontrakt»

CEO Facebook до випускників: «Настав час визначити новий соціальний контракт»

Poky v ukraїnśkyh školah lunav ostannij dzvinok, a universytety zapuskaly sesiju pered litnimy kanikulamy, očiľnyk najbiľšoї sociaľnoї mereži svitu narešti otrymav svij dyplom Garvardu — i vystupyv pered vypusknykamy 2017 roku. Kolyś cju promovu vključať do pidručnykiv, a poky ščo my proponujemo vam adaptovanyj pereklad vystupu Marka Cukerberğa ukraїnśkoju
Поки в українських школах лунав останній дзвінок, а університети запускали сесію перед літніми канікулами, очільник найбільшої соціальної мережі світу нарешті отримав свій диплом Гарварду — і виступив перед випускниками 2017 року. Колись цю промову включать до підручників, а поки що ми пропонуємо вам адаптований переклад виступу Марка Цукерберґа українською
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  — Для мене велика честь бути з вами сьогодні, тому що, — скажімо по правді, — ви зробили щось, що я ніколи не міг. Якщо я успішно виголошу цю промову до самого кінця, це буде перший раз, коли я насправді закінчив щось у Гарварді. Вітаю вас, випускники 2017-го! — такими словами CEO Facebook  розпочав своє звернення до студентів. Спогади про Гарвард. — Я навряд чи підходящий спікер, не лише тому, що кинув цей виш, але й тому, що ми із вами — практично представники одного покоління. Ми гуляли цим подвірям із різницею менше ніж 10 років, вивчали одні й ті ж ідеї і проспали одні й ті самі лекції. Ми, можливо, йшли різними шляхами, щоби потрапити сюди, але сьогодні я хочу поділитися тим, що я дізнався про наше покоління і в світ, який ми створюємо разом. Але почну із тих гарних спогадів, які повернулися до мене за ці декілька днів, що я знову перебував у Гарварді. Скільки із вас памятають, що саме ви робили, коли отримали листа із повідомленням, що вас зараховано до Гарварду? Я грав у Цивілізацію — і помчав вниз сходами, знайшов батька, і в нього першою реакцією було зняти відео, як і з яким виразом я відкриваю цей email. Присягаюся: вступ до Гарварду й досі лишається тим, чим мої батьки пишаються найбільше, коли говорять про мене. А як щодо вашої першої лекції в Гарварді? Моя була Computer Science 121 із неймовірним Гаррі Льюїсом. Я запізнювався так, що поспіхом натягнув футболку навиворіт і задом наперед, так що бірка стирчала у мене спереду. Я не міг зрозуміти, чому ніхто не хоче говорити зі мною — за винятком одного хлопця, який просто змирився з моїм чудернацьким виглядом тоді, а тепер він керує великим відділом у Facebook. І це, випускники 2017 року, головний урок, чому вам слід бути приязними у ставленні до незнайомців. Але мій найкращий спогад із Гарварду — це знайомство із Прісциллою (дружина Марка Цукерберґа Прісцилла Чен — прим.перекл.). Я тоді саме запустив цей пранк-сайт Facemash, і наглядова рада заявила, що вони викликають мене на килим. Тож всі були переконані, що мене відрахують із Гарварду. Мої батьки приїхали, аби допомогти мені спакувати речі. Друзі влаштували бучну прощальну вечірку на мою честь. Як на зло, Прісцилла була на вечірці зі своїм другом. Ми зустрілися в черзі до вбиральні у клубі, і я сказав: Мене звідси виженуть за три дні, тому нам терміново треба піти на побачення. Гадаю, кожен із вас, випускники, може скористатися цим прийомом. Зрештою мене не вигнали — але я сам покинув університет. Ми із Прісциллою почали зустрічатися. І, ви знаєте, усім відома стрічка про нашу соцмережу зробила все схожим на те, ніби Facemash був вкрай важливим етапом для створення Facebook.  Насправді це не відповідає дійсності. Але без Facemash я би не зустрів Прісциллу, і оскільки вона — найважливіша людина в моєму житті, можна спокійно стверджувати, що Facemash — найголовніший мій проект, створений за час перебування в цих стінах. Ми всі започаткували довготривалу дружбу у цих стінах, а хтось навіть знайшов тут свою сім’ю — тому я дуже вдячний цьому місцю за все. Дякую, Гарварде. Прибиральник із NASA. — Сьогодні я хочу поговорити про мету. Але я стою тут не за тим, аби дати вам стандартні настанови про пошук своєї мети. Ми — покоління мілленіалів і будемо намагатися знайти свою мету інстинктивно. Я тут, щоби сказати вам, що відшукати свою мету — недостатньо. Завданням нашого покоління є створення світу, в якому кожен має свою мету. Один з моїх улюблених історій — про візит Джона Ф. Кеннеді до космічного центру NASA, де він побачив прибиральника, котрий крокував кудись із віником, тож президент підійшов і запитав, що цей чоловік тут робить. Двірник відповів: Пане президенте, я допомагаю відправити людину на Місяць. Мета полягає в тому, щоби знайти, сформувати відчуття, що ми є частиною чогось більшого, ніж ми самі, що ми потрібні, що у нас є щось краще, задля чого варто працювати й далі. Ви закінчили навчання у виші в ті часи, коли це відчуття і розуміння є особливо важливими. Коли закінчували свої університети наші батьки, метою їхнього життя було знайти стабільну роботу, долучитися до церкви, стабільність йшла від громади, до якої ви мали би належати після випуску. Але сьогодні технологія і автоматизація усувають багато робочих місць. Членство в спільнотах є нестабільним, активність громадян падає. Багато людей відчувають себе відокремленими, пригніченими, намагаються заповнити цю порожнечу. Під час своїх поїздок Сполученими Штатами, я зустрічався із неповнолітніми злочинцями та наркозалежними, які казали мені, що їхнє життя могло би скластися інакше, якби вони почали щось робити після школи чи вишу, могли би кудись поїхати. Я зустрів фабричних робітників, які знають лише свій фах і намагаються знайти своє місц у новому світіе. Я памятаю ніч, коли я запустив Facebook із маленької кімнати в гуртожитку Kirkland House. Я пригадую, як говорив своєму приятелю, що прагнув поєднати спільноти та факультети Гарварду, але одного дня так само можна буде поєднати увесь світ.  Справа в тому, що нікому навіть не спадало на думку, що така ідея може комусь бути цікавою із великих компаній. Ми ж були просто студенти із коледжу, ми ніц не знали про всі ці технологічні компанії із їхніми велетенськими ресурсами — я просто висловив припущення, що комусь із них така ідея може здатися цікавою. Просто це було на поверхні — ві люди прагнуть комунікації. І так ми просто запропонували проект, що з дня у день рухав комунікацію вперед. Знаю, що багато хто з вас матимуть власні історії, схожі на цю. Потреба тих чи інших змін у світі видаватиметься вам настільки очевидною, що ви будете впевнені: хтось інший обов’язково це зробить. Але вони не стануть це робити, А ви станете. Втім, і цього недостатньо для формулювання власної мети. Вам слід також створити відчуття наявності мети для інших, а не лише для самих себе. Шлях, яким я з’ясував це, виявився не з легких. Бачите, я ніколи не прагнув побудувати компанію, натомість прагнув зробити внесок, який щось та змінить. І коли до мене почали долучатися інші люди, я ніколи не пояснював, що саме і навіщо ми робимо, бо мета здавалася мені цілком зрозумілою для усіх. За кілька років після нашого запуску великі компанії почали виявляти бажання викупити нас. Я не хотів продавати. Я хотів побачити, чи зможемо ми залучити і поєднати зв’язками ще більше людей. Ми створювали першу Стрічку новин [у Facebook], і я гадав, що якщо ми зможемо її запустити, це може змінити спосіб, у яких ми дізнаємося нове про світ. Майже всі інші хотіли продати. Без почуття вищої мети, для них це було втілення мрії будь-якого стартапу. І це розірвала нашу компанію навпіл. Після однієї запеклої суперечки, радник сказав мені, якщо я не згоден продати компанію зараз, я шкодуватиму про це до кінця моїх днів. Взаємини в команді були настільки зіпсовані, що протягом року або близько того звільнилися майже усі менеджери. Це був мій найважчий час у ролі очільника Facebook. Я вірив в те, що ми робили, але я відчував себе самотнім. І що ще гірше, це була моя вина. Я задавався питанням, чи не помилявся я, самозванець, 22-річний юнак, який не мав ні найменшого уявлення про те, як влаштований світ. Тепер, через роки, я розумію, що саме ТАК стається, коли люди працюють без розуміння вищої мети. І від нас залежить створення цього розуміння, аби ми всі прогресували разом. Три способи змінити світ усім нам (а не лише тим, хто закінчив Гарвард). — Сьогодні я хочу поговорити про три способи створення світу, в якому кожен має свій сенс того, що робить: шляхом започаткування великих значущих проектів, шляхом перевизначення рівності так, аби кожен мав право на свободу вибору своєї мети, а також шляхом створення спільноти по всьому світу. По-перше, давайте почнемо із масштабних значущих проектів. Наше покоління матиме справу з десятками мільйонів робочих місць, які замінять автоматизовані системи — взяти хоча би автомобілі без водія чи безпілотні вантажівки. Але у нас є потенціал, щоби зробити набагато більше разом. Кожне покоління має свої завдання та свою роботу, яка визначає їхній сенс життя. Понад 300 тис осіб працювали, аби відправити людство на Місяць — у тому числі й той прибиральник, котрого зустрів Кеннеді. Мільйони добровольців працюють над щепленням дітей у всьому світі проти поліомієліту. Мільйони інших звели греблю Гувера та інші величні проекти. Ці проекти не тільки забезпечують мету діяльності для тих, хто над ними працював чи працює, але й дали нашій країні почуття гордості за те, що ми змогли зробити такі круті речі. Тепер наша черга зробити щось круте. Я знаю, ви, ймовірно, думаєте: я не знаю, як побудувати греблю чи залучити мільйон людей до якоїсь справи. Але дозвольте мені сказати вам по секрету: нікому невтямки, як це зробити, на самоу початку. Ідеї ​​не виходять повністю сформованими. Все стане зрозумілим лише тоді, коли ви почнете над ними працювати. Вам просто слід почати. Фільми та поп-культура недостовірно показують нам те, як насправді відбувається втілення ідей. Думка про еврику, яку вони просувають, — небезпечна брехня.  Все це змушує нас відчувати себе неадекватними, невідповідними, бо в нас подібного еврика-моменту не було. Це не дозволяє людям з паростками хороших ідей почати працювати. До речі, знаєте, що ще фільми неправильно показують про інновації? Ніхто не пише математичні формули на скляних дошках. В жодному разі. Добре бути ідеалістами. Але будьте готові при цьому бути тим, кого не зрозуміють. Будь-кого із тих, хто працюють і є візіонерами, називатимуть божевільними, навіть якщо зрештою ви будете мати рацію. Будь-яка людина, яка працює над складною задачею, отримає порцію звинувачень, що не розуміє до кінця суть проблеми — хоча й неможливо заздалегідь все знати. Тих, хто перебирає на себе ініціативу, будуть критикують за надто швидкий рух, адже завжди знайдуться бажаючі вас уповільнити. У нашому суспільстві ми часто не робимо видатні речі, тому що так боїмося помилок, що ми ігноруємо всі речі, які сьогодні здаються неправильними — і в кінцевому підсумку нічого не робимо взагалі. Реальність така, що щоби ми не робили зараз, матиме проблеми чи недоліки в майбутньому. Але це не має стримувати нас від починань. Так чого ж ми чекаємо? Це — час для початку праці, яка визначить суспільну модель нашого покоління. Як щодо припинення змін клімату, перш ніж ми встигнемо знищити планету, і залучення мільйонів осіб до виробництва та встановлення сонячних батарей? Як вам ідея лікування всіх хвороб і звернення до волонтерів, які погодяться відстежувати свої дані про стан здоровя і поділитися геномом? Сьогодні ми витрачаємо у 50 разів більше на лікування хворих, аніж на пошук ліків, щоби люди взагалі не хворіли. Витрати на ліки заради ліків не мають сенсу. Ми можемо це виправити. Як щодо модернізації демократії, аби кожен міг голосувати через інтернет, і персоналізації освіти таким чином, аби дати до неї доступ усім охочим? Ці досягнення — в межах наших можливостей. Давайте реалізуємо їх на шляху до суспільства, де кожен матиме свою роль та мету. Давайте робити великі справи не лише заради прогресу, але й заради мети — з цього розпочнеться створення світу, де кожен має відчуття, що живе недаремно. Друге переосмислення — це рівність, щоби дати кожному свободу вибору власної мети та її реалізації. Чимало із наших батьків мали стабільну роботу протягом всієї своєї карєри. Тепер ми всі проникнути духом підприємництва, стартапів, пошукати свого місця, починання чогось свого. І це круто, бо наша культура підприємництва причетна до подальшого поступу. Підприємницька культура процвітає за умови, що легко спробувати і втілювати нові ідеї. Facebook була не першим моїм починанням — я також створював ігри, чат-системи, навчальні інструменти та музичні програвачі. Я не один такий, хто багато разів починав щось робити, аж поки знайшов своє. Джоан Роулінґ отримала 12 відмов, допоки не опублікувала Гаррі Поттера. Навіть Бейонсі довелося зробити сотні пісень, щоб отримати альбом та хіт Halo. Найбільші успіхи приходять від можливості зазнати невдачі. Але сьогодні у нас є рівень майнової нерівності, котрий шкодить усім. Якщо ви не маєте можливості перетворити вашу ідею на стартап чи бізнес, ми всі втрачаємо через це. Зараз наше суспільство недостатньо робить, аби у всіх була можливість зробити багато спроб і з легкістю розпочати власну справу. Давайте дивитися правді в очі: щось не так із нашою системою управління, якщо я покинув виш і заробив мільярди доларів за 10 років, а мільйони студентів досі не можуть розрахуватися із отриманими позиками, не кажучи вже про можливість започаткувати свій бізнес. Я знаю чимало підприємців, і я не знаю жодної людини, яка відмовилася від стартапу чи початку власної справи через брак заробляння грошей на цьому. Ми всі знаємо, що не вдасться просто мати хорошу ідею і заробити на ній — доведеться важко працювати, а також мати елемент везіння. Якби я не мав підтримки з боку своєї родини, допоки Facebook із кількох сторінок коду не перетворився на компанію, я би не стояв тут перед вами. Будьмо відвертими: ми всі знаємо, наскільки нам пощастило, що ми маємо те, що маємо. Ми повинні мати суспільство, яке вимірює прогрес не тільки економічними показниками на кшталт ВВП, — але й тими ролями, виконуючі які у суспільстві, ми матимемо сенс свого життя. Ми маємо дослідити можливості таких концепцій, як ідея загального базового доходу, щоби дати кожному подушку безпеки, фінансовий фундамент, на якому можна спробувати створення чогось нового. Ми будемо міняти роботу багато разів, так що нам потрібний гнучкий графік та можливості догляду за дітьми, нам потрібна система охорони здоров’я та транспорту, що не  привязана до однієї компанії. Ми всі будемо припускатися помилок, тож потрібно створювати суспільство, яке фокусується менше на перепонах та на стигматизації невдах. А ще через постійні зміни технологій ми потребуємо суспільства, яке зосереджується більше на безперервності освіти протягом всього нашого життя. Саме тому ми із Прісциллою започаткували спільний благодійний фонд і підтримуватимемо нові цінності нашого покоління. Ніколи не було питанням, що ми це робитимемо — було лише питання часу, коли саме ми почнемо це робити. Не все вимірюється грошима. — Але все, що я говорю, стосується не лише грошей. Ви можете не просто робити благодійні внески в якісь ініціативи — а віддавати свій час.  Обіцяю вам, якщо ви берете одну годину або дві в тиждень і віддаєте її на благочинні справи — це все, що потрібне, щоби подати комусь руку допомогу, щоби допомогти їм реалізувати свій потенціал. Цілком ймовірно, що вам 1-2 години на тиждень видадуться довгим періодом. Раніше так гадав і я. Коли Прісцилла закінчила Гарвард, вона стала вчителем, і, перш ніж вона стала працювати зі мною над освітніми ініціативами, сказала, що мені варто повчити дітей у класі. Я скаржився: Ну, я трохи зайнятий, я ж керую компанією. Але вона наполягала, щоб я викладав середню шкільну програму з розвитку підприємництва для клубу місцевих школярів. Я навчав їх розробці продуктів та маркетингу, а вони навчили мене, як це — бути національною меншиною із комплексом мішені на спині та із хоча би одним членом родини за ґратами. Я поділився історіями зі свого часу в школі, а вони діляться сподіваннями одного дня теж вступити до коледжу. 5 років поспіль я обідав щомісяця із цими дітьми. Наступного року вони збираються вступати до коледжу. Кожен із них. Вони стануть першими у своїх родинах, хто здобуватиме вищу освіту. Весь час можна знайти можливість подати руку комусь тому, хто цього потребує. Нумо давати кожному свободу йти до своєї мети — не лише тому, що так чинити правильно, а тому, що, коли все більше людей можуть перетворити свої мрії на щось більше, від цього усім нам стане краще. Третій спосіб, яким ми можемо створити відчуття наявності мети у житті для всіх, — це формування глобальної спільноти. І коли наше покоління говорить все, ми маємо на увазі все в світі. Хутко підніміть руки: скільки з вас із іншої країни, не із США? А тепер підніміть руки ті, хто серед вас товаришує із цими людьми? Ось про що я кажу. Ми виросли на глобальних зв’язках. В опитуванні з проханням до представників покоління нульових в усьому світі щодо визначення ідентичності найпопулярнішою відповіддю була не національність, релігія чи етнічне походження, а приналежність до громадян світу. Це — велика справа. Кожне покоління розширює коло людей, які ми вважаємо одними з нас. Для нас тепер це поняття охоплює весь світ. Наші великі можливості в даний час глобальні — ми можемо бути поколінням, яке покінчить із бідністю та хворобами у світі. Наші проблеми вимагають глобальних відповідей —  жодна країна не може боротися зі зміною клімату самотужки чи одноосібно запобігати пандемії. Прогрес в наш час вимагає зближення не тільки на рівні міст чи країн, але й на рівні світової спільноти. Але ми живемо в часи нестабільності. Є люди в усьому сівті, які залишилися осторонь глобалізації. Якщо не попіклуватися про тих, кому зараз важко, ми не зможемо створити гарне життя у себе вдома, тут. Це — боротьба нашого часу. Сили волі, відкритості та світової спільноти проти сил авторитаризму, ізоляціонізму і націоналізму. Сили для потоку знань, торгівлі та імміграції проти тих, хто буде сповільнювати їх. Це — не битва націй, це — битва ідей. Є люди в кожній країні, які сприятимуть глобалізації, і ті, хто опиратиметься їй. Проблеми не вирішуватиме ООН чи якась інша наддержавна організація. Обговорення та вирішення проблем буде відбуватися на місцевому рівні, коли досить багато хто з нас відчуває почуття мети і стабільності в нашому житті, а отже ми можемо відкрити нові можливості для інших, почати піклуватися про всіх. Кращий спосіб зробити це — почати будувати місцеві громади прямо зараз. Чи йдеться про спільноту громадян одного міста або штату чи держави, чи про вашу церкву, чи про ваш хор, чи спортивну команду — вони дають нам відчуття, що ми є частиною чогось більшого, що ми не самотні; вони дають нам силу, щоб розширити наші горизонти. Так, членство у багатьох соціальних групах скоротилося майже на чверть — але це означає, що нам варто створювати нові об’єднання. Зміни починаються на локальному рівні. Навіть глобальні зміни починаються з малого — від окремих людей, як ми із вами. У нашому поколінні боротьба за майбутнє зводиться до цього — до вашої здатності створювати спільноти і створити світ, в якому кожна людина має почуття мети. Я вже розповідав вам про своє викладання школярам, пригадуєте? Одного разу після занять я говорив з ними про коледж, і один з моїх кращихучнів підняв руку і сказав, що він не був упевнений, що він може вступити до коледжу, бо не має документів громадянина США — і не знає, як його можуть прийняти. Минулоріч я запросив його на сніданок у його день народження. Я запитав його, що він хотів би  отримати у подарунок, і він почав говорити про щколярів із соціальними проблемами, сказавши: Знаєте, я би просто хотів книгу про соціальну справедливість. Це мене приголомшило. Ось хлопець, яка має всі підстави бути цинічним. Він не знав, чи країна, яку він називав своєю домівкою — єдина відома йому домівка — дозволить йому здійснити свою мрію та вступити до коледжу. Натомість він не відчував жалю до себе. Навіть не думав про себе самого. Він має більше почуття мети, і він збирається привести до неї інших людей, разоміз собою. Це говорить дещо і про нашу нинішню ситуацію у США, адже я навіть не можу назвати привселюдно ім’я цього школяра, аби не наражати його на небезпеку. Але якщо старшокласник, який не знає, яке майбутнє на нього чекає, може зробити свій внесок у переосмислення світу та рух вперед, то і ми маємо докластися до цього. Перш ніж ви пройдете через браму цього закладу востаннє, бо зараз ми сидимо перед фасадом Memorial Church, я згадав про молитву, Мі Shebeirach, яку я проголошую, стикаючись із випробуваннями, чи співаю своїй дочці, коли вкладаю її спати і міркую про те, яким буде її майбутнє. Там є такі рядки: Нехай джерело сили, яке благословило наших попередників, допоможе нам знайти в собі мужність, щоб зробити наше життя благословенням. Я сподіваюся, що ви знайдете в собі мужність, щоб зробити ваше життя благословенням. Вітаю, випускники 2017 року! І успіхів вам у великому світі.   Світлини в тексті: архів CEO Facebook
29.05.2017,12:05
0
Mark Cukerberğ
Реклама 👇 Замовити

— Dlja mene velyka česť buty z vamy śogodni, tomu ščo, — skažimo po pravdi, — vy zrobyly ščoś, ščo ja nikoly ne mig. Jakščo ja uspišno vygološu cju promovu do samogo kincja, ce bude peršyj raz, koly ja naspravdi zakinčyv ščoś u Garvardi. Vitaju vas, vypusknyky 2017-go! — takymy slovamy CEO Facebook  rozpočav svoje zvernennja do studentiv.

Spogady pro Garvard

— Ja navrjad čy pidhodjaščyj spiker, ne lyše tomu, ščo kynuv cej vyš, ale j tomu, ščo my iz vamy — praktyčno predstavnyky odnogo pokolinnja. My guljaly cym podvir’jam iz riznyceju menše niž 10 rokiv, vyvčaly odni j ti ž ideї i prospaly odni j ti sami lekciї. My, možlyvo, jšly riznymy šljahamy, ščoby potrapyty sjudy, ale śogodni ja hoču podilytysja tym, ščo ja diznavsja pro naše pokolinnja i v svit, jakyj my stvorjujemo razom. Ale počnu iz tyh garnyh spogadiv, jaki povernulysja do mene za ci dekiľka dniv, ščo ja znovu perebuvav u Garvardi.

Skiľky iz vas pam’jatajuť, ščo same vy robyly, koly otrymaly lysta iz povidomlennjam, ščo vas zarahovano do Garvardu? Ja grav u «Cyvilizaciju» — i pomčav vnyz shodamy, znajšov baťka, i v ńogo peršoju reakcijeju bulo znjaty video, jak i z jakym vyrazom ja vidkryvaju cej email. Prysjagajusja: vstup do Garvardu j dosi lyšajeťsja tym, čym moї baťky pyšajuťsja najbiľše, koly govorjať pro mene.

A jak ščodo vašoї peršoї lekciї v Garvardi? Moja bula Computer Science 121 iz nejmovirnym Garri Ljuїsom. Ja zapiznjuvavsja tak, ščo pospihom natjagnuv futbolku navyvorit i zadom napered, tak ščo birka styrčala u mene speredu. Ja ne mig zrozumity, čomu nihto ne hoče govoryty zi mnoju — za vynjatkom odnogo hlopcja, jakyj prosto zmyryvsja z moїm čudernaćkym vygljadom todi, a teper vin keruje velykym viddilom u Facebook. I ce, vypusknyky 2017 roku, golovnyj urok, čomu vam slid buty pryjaznymy u stavlenni do neznajomciv.

Ale mij najkraščyj spogad iz Garvardu — ce znajomstvo iz Priscylloju (družyna Marka Cukerberğa Priscylla Čen — prym.perekl.). Ja todi same zapustyv cej prank-sajt Facemash, i nagljadova rada zajavyla, ščo vony vyklykajuť mene «na kylym». Tož vsi buly perekonani, ščo mene vidrahujuť iz Garvardu. Moї baťky pryїhaly, aby dopomogty meni spakuvaty reči. Druzi vlaštuvaly bučnu proščaľnu večirku na moju česť. Jak na zlo, Priscylla bula na večirci zi svoїm drugom. My zustrilysja v čerzi do vbyraľni u klubi, i ja skazav: «Mene zvidsy vyženuť za try dni, tomu nam terminovo treba pity na pobačennja». Gadaju, kožen iz vas, vypusknyky, može skorystatysja cym pryjomom.

Zreštoju mene ne vygnaly — ale ja sam pokynuv universytet. My iz Priscylloju počaly zustričatysja. I, vy znajete, usim vidoma strička pro našu socmerežu zrobyla vse shožym na te, niby Facemash buv vkraj važlyvym etapom dlja stvorennja Facebook.  Naspravdi ce ne vidpovidaje dijsnosti. Ale bez Facemash ja by ne zustriv Priscyllu, i oskiľky vona — najvažlyviša ljudyna v mojemu žytti, možna spokijno stverdžuvaty, ščo Facemash — najgolovnišyj mij proekt, stvorenyj za čas perebuvannja v cyh stinah.

My vsi započatkuvaly dovgotryvalu družbu u cyh stinah, a htoś naviť znajšov tut svoju sim’ju — tomu ja duže vdjačnyj ćomu miscju za vse. Djakuju, Garvarde.

CEO Facebook do vypusknykiv: «Nastav čas vyznačyty novyj sociaľnyj kontrakt» 1

Ščaslyvyj vypusknyk—2017

Prybyraľnyk iz NASA

— Sogodni ja hoču pogovoryty pro metu. Ale ja stoju tut ne za tym, aby daty vam standartni nastanovy pro pošuk svojeї mety. My — pokolinnja «millenialiv» i budemo namagatysja znajty svoju metu instynktyvno. Ja tut, ščoby skazaty vam, ščo vidšukaty svoju metu — nedostatńo. Zavdannjam našogo pokolinnja je stvorennja svitu, v jakomu kožen maje svoju metu.

Odyn z moїh uljublenyh istorij — pro vizyt Džona F. Kennedi do kosmičnogo centru NASA, de vin pobačyv prybyraľnyka, kotryj krokuvav kudyś iz vinykom, tož prezydent pidijšov i zapytav, ščo cej čolovik tut robyť. Dvirnyk vidpoviv: «Pane prezydente, ja dopomagaju vidpravyty ljudynu na Misjać». Meta poljagaje v tomu, ščoby znajty, sformuvaty vidčuttja, ščo my je častynoju čogoś biľšogo, niž my sami, ščo my potribni, ščo u nas je ščoś krašče, zadlja čogo varto pracjuvaty j dali.

Vy zakinčyly navčannja u vyši v ti časy, koly ce vidčuttja i rozuminnja je osoblyvo važlyvymy. Koly zakinčuvaly svoї universytety naši baťky, metoju їhńogo žyttja bulo znajty stabiľnu robotu, dolučytysja do cerkvy, stabiľnisť jšla vid gromady, do jakoї vy maly by naležaty pislja vypusku. Ale śogodni tehnologija i avtomatyzacija usuvajuť bagato robočyh misć. Členstvo v spiľnotah je nestabiľnym, aktyvnisť gromadjan padaje. Bagato ljudej vidčuvajuť sebe vidokremlenymy, prygničenymy, namagajuťsja zapovnyty cju porožneču. Pid čas svoїh poїzdok Spolučenymy Štatamy, ja zustričavsja iz nepovnolitnimy zločyncjamy ta narkozaležnymy, jaki kazaly meni, ščo їhnje žyttja moglo by sklastysja inakše, jakby vony počaly ščoś robyty pislja školy čy vyšu, mogly by kudyś poїhaty. Ja zustriv fabryčnyh robitnykiv, jaki znajuť lyše svij fah i namagajuťsja znajty svoje misc u novomu svitie.

Dlja togo, ščoby zberegty ruh našogo suspiľstva vpered, nam slid zdolaty problemu pokoliń: ne tiľky stvoryty novi roboči miscja, a j stvoryty nove vidčuttja mety

Ja pam’jataju nič, koly ja zapustyv Facebook iz maleńkoї kimnaty v gurtožytku Kirkland House. Ja prygaduju, jak govoryv svojemu pryjatelju, ščo pragnuv pojednaty spiľnoty ta fakuľtety Garvardu, ale odnogo dnja tak samo možna bude pojednaty uveś svit.  Sprava v tomu, ščo nikomu naviť ne spadalo na dumku, ščo taka ideja može komuś buty cikavoju iz velykyh kompanij. My ž buly prosto studenty iz koledžu, my nic ne znaly pro vsi ci tehnologični kompaniї iz їhnimy veletenśkymy resursamy — ja prosto vyslovyv prypuščennja, ščo komuś iz nyh taka ideja može zdatysja cikavoju. Prosto ce bulo na poverhni — vi ljudy pragnuť komunikaciї. I tak my prosto zaproponuvaly proekt, ščo z dnja u deń ruhav komunikaciju vpered.

Znaju, ščo bagato hto z vas matymuť vlasni istoriї, shoži na cju. Potreba tyh čy inšyh zmin u sviti vydavatymeťsja vam nastiľky očevydnoju, ščo vy budete vpevneni: htoś inšyj obov’jazkovo ce zrobyť. Ale vony ne stanuť ce robyty, A vy stanete. Vtim, i ćogo nedostatńo dlja formuljuvannja vlasnoї mety. Vam slid takož stvoryty vidčuttja najavnosti mety dlja inšyh, a ne lyše dlja samyh sebe.

Šljah, jakym ja z’jasuvav ce, vyjavyvsja ne z legkyh. Bačyte, ja nikoly ne pragnuv pobuduvaty kompaniju, natomisť pragnuv zrobyty vnesok, jakyj ščoś ta zminyť. I koly do mene počaly dolučatysja inši ljudy, ja nikoly ne pojasnjuvav, ščo same i naviščo my robymo, bo meta zdavalasja meni cilkom zrozumiloju dlja usih.

Za kiľka rokiv pislja našogo zapusku velyki kompaniї počaly vyjavljaty bažannja vykupyty nas. Ja ne hotiv prodavaty. Ja hotiv pobačyty, čy zmožemo my zalučyty i pojednaty zv’jazkamy šče biľše ljudej. My stvorjuvaly peršu Stričku novyn [u Facebook], i ja gadav, ščo jakščo my zmožemo її zapustyty, ce može zminyty sposib, u jakyh my diznajemosja nove pro svit.

Majže vsi inši hotily prodaty. Bez počuttja vyščoї mety, dlja nyh ce bulo vtilennja mriї buď-jakogo startapu. I ce rozirvala našu kompaniju navpil. Pislja odnijeї zapekloї superečky, radnyk skazav meni, jakščo ja ne zgoden prodaty kompaniju zaraz, ja škoduvatymu pro ce do kincja moїh dniv. Vzajemyny v komandi buly nastiľky zipsovani, ščo protjagom roku abo blyźko togo zviľnylysja majže usi menedžery.

Ce buv mij najvažčyj čas u roli očiľnyka Facebook. Ja viryv v te, ščo my robyly, ale ja vidčuvav sebe samotnim. I ščo šče girše, ce bula moja vyna. Ja zadavavsja pytannjam, čy ne pomyljavsja ja, samozvaneć, 22-ričnyj junak, jakyj ne mav ni najmenšogo ujavlennja pro te, jak vlaštovanyj svit.

Teper, čerez roky, ja rozumiju, ščo same TAK stajeťsja, koly ljudy pracjujuť bez rozuminnja vyščoї mety. I vid nas zaležyť stvorennja ćogo rozuminnja, aby my vsi progresuvaly razom.

Try sposoby zminyty svit usim nam (a ne lyše tym, hto zakinčyv Garvard)

— Sogodni ja hoču pogovoryty pro try sposoby stvorennja svitu, v jakomu kožen maje svij sens togo, ščo robyť: šljahom započatkuvannja velykyh značuščyh proektiv, šljahom perevyznačennja rivnosti tak, aby kožen mav pravo na svobodu vyboru svojeї mety, a takož šljahom stvorennja spiľnoty po vśomu svitu.

Po-perše, davajte počnemo iz masštabnyh značuščyh proektiv. Naše pokolinnja matyme spravu z desjatkamy miľjoniv robočyh misć, jaki zaminjať avtomatyzovani systemy — vzjaty hoča by avtomobili bez vodija čy bezpilotni vantaživky. Ale u nas je potencial, ščoby zrobyty nabagato biľše razom.

Kožne pokolinnja maje svoї zavdannja ta svoju robotu, jaka vyznačaje їhnij sens žyttja. Ponad 300 tys osib pracjuvaly, aby vidpravyty ljudstvo na Misjać — u tomu čysli j toj prybyraľnyk, kotrogo zustriv Kennedi. Miľjony dobrovoľciv pracjujuť nad ščeplennjam ditej u vśomu sviti proty poliomijelitu. Miľjony inšyh zvely greblju Guvera ta inši velyčni proekty. Ci proekty ne tiľky zabezpečujuť metu dijaľnosti dlja tyh, hto nad nymy pracjuvav čy pracjuje, ale j daly našij kraїni počuttja gordosti za te, ščo my zmogly zrobyty taki kruti reči.

Teper naša čerga zrobyty ščoś krute. Ja znaju, vy, jmovirno, dumajete: ja ne znaju, jak pobuduvaty greblju čy zalučyty miľjon ljudej do jakoїś spravy.

Ale dozvoľte meni skazaty vam po sekretu: nikomu nevtjamky, jak ce zrobyty, na samou počatku. Ideї ​​ne vyhodjať povnistju sformovanymy. Vse stane zrozumilym lyše todi, koly vy počnete nad nymy pracjuvaty. Vam prosto slid počaty.

Jakby ja mav vyvčyty vse pro zv'jazok miž ljuďmy, perš niž počav pracjuvaty nad svoїm startapom, ja nikoly by ne stvoryv Facebook

Fiľmy ta pop-kuľtura nedostovirno pokazujuť nam te, jak naspravdi vidbuvajeťsja vtilennja idej. Dumka pro «evryku», jaku vony prosuvajuť, — nebezpečna brehnja.  Vse ce zmušuje nas vidčuvaty sebe neadekvatnymy, nevidpovidnymy, bo v nas podibnogo «evryka»-momentu ne bulo. Ce ne dozvoljaje ljudjam z parostkamy horošyh idej počaty pracjuvaty. Do reči, znajete, ščo šče fiľmy nepravyľno pokazujuť pro innovaciї? Nihto ne pyše matematyčni formuly na skljanyh doškah. V žodnomu razi.

Dobre buty idealistamy. Ale buďte gotovi pry ćomu buty tym, kogo ne zrozumijuť. Buď-kogo iz tyh, hto pracjujuť i je vizioneramy, nazyvatymuť boževiľnymy, naviť jakščo zreštoju vy budete maty raciju. Buď-jaka ljudyna, jaka pracjuje nad skladnoju zadačeju, otrymaje porciju zvynuvačeń, ščo ne rozumije do kincja suť problemy — hoča j nemožlyvo zazdalegiď vse znaty. Tyh, hto perebyraje na sebe iniciatyvu, buduť krytykujuť za nadto švydkyj ruh, adže zavždy znajduťsja bažajuči vas upoviľnyty. U našomu suspiľstvi my často ne robymo vydatni reči, tomu ščo tak boїmosja pomylok, ščo my ignorujemo vsi reči, jaki śogodni zdajuťsja «nepravyľnymy» — i v kincevomu pidsumku ničogo ne robymo vzagali. Reaľnisť taka, ščo ščoby my ne robyly zaraz, matyme problemy čy nedoliky v majbutńomu. Ale ce ne maje strymuvaty nas vid počynań.

Tak čogo ž my čekajemo? Ce — čas dlja počatku praci, jaka vyznačyť suspiľnu modeľ našogo pokolinnja. Jak ščodo prypynennja zmin klimatu, perš niž my vstygnemo znyščyty planetu, i zalučennja miľjoniv osib do vyrobnyctva ta vstanovlennja sonjačnyh batarej? Jak vam ideja likuvannja vsih hvorob i zvernennja do volonteriv, jaki pogodjaťsja vidstežuvaty svoї dani pro stan zdorov’ja i podilytysja genomom? Sogodni my vytračajemo u 50 raziv biľše na likuvannja hvoryh, aniž na pošuk likiv, ščoby ljudy vzagali ne hvorily. Vytraty na liky zarady likiv ne majuť sensu. My možemo ce vypravyty.

Jak ščodo modernizaciї demokratiї, aby kožen mig golosuvaty čerez internet, i personalizaciї osvity takym čynom, aby daty do neї dostup usim ohočym? Ci dosjagnennja — v mežah našyh možlyvostej. Davajte realizujemo їh na šljahu do suspiľstva, de kožen matyme svoju roľ ta metu. Davajte robyty velyki spravy ne lyše zarady progresu, ale j zarady mety — z ćogo rozpočneťsja stvorennja svitu, de kožen maje vidčuttja, ščo žyve nedaremno.

Druge pereosmyslennja — ce rivnisť, ščoby daty kožnomu svobodu vyboru vlasnoї mety ta її realizaciї. Čymalo iz našyh baťkiv maly stabiľnu robotu protjagom vsijeї svojeї kar’jery. Teper my vsi pronyknuty duhom pidpryjemnyctva, startapiv, pošukaty svogo miscja, počynannja čogoś svogo. I ce kruto, bo naša kuľtura pidpryjemnyctva pryčetna do podaľšogo postupu.

CEO Facebook do vypusknykiv: «Nastav čas vyznačyty novyj sociaľnyj kontrakt» 2

Pidpryjemnyćka kuľtura procvitaje za umovy, ščo legko sprobuvaty i vtiljuvaty novi ideї. Facebook bula ne peršym moїm počynannjam — ja takož stvorjuvav igry, čat-systemy, navčaľni instrumenty ta muzyčni progravači. Ja ne odyn takyj, hto bagato raziv počynav ščoś robyty, až poky znajšov «svoje». Džoan Roulinğ otrymala 12 vidmov, dopoky ne opublikuvala «Garri Pottera». Naviť Bejonsi dovelosja zrobyty sotni piseń, ščob otrymaty aľbom ta hit Halo. Najbiľši uspihy pryhodjať vid možlyvosti zaznaty nevdači.

Ale śogodni u nas je riveń majnovoї nerivnosti, kotryj škodyť usim. Jakščo vy ne majete možlyvosti peretvoryty vašu ideju na startap čy biznes, my vsi vtračajemo čerez ce. Zaraz naše suspiľstvo nedostatńo robyť, aby u vsih bula možlyvisť zrobyty bagato sprob i z legkistju rozpočaty vlasnu spravu. Davajte dyvytysja pravdi v oči: ščoś ne tak iz našoju systemoju upravlinnja, jakščo ja pokynuv vyš i zarobyv miľjardy dolariv za 10 rokiv, a miľjony studentiv dosi ne možuť rozrahuvatysja iz otrymanymy pozykamy, ne kažučy vže pro možlyvisť započatkuvaty svij biznes. Ja znaju čymalo pidpryjemciv, i ja ne znaju žodnoї ljudyny, jaka vidmovylasja vid startapu čy počatku vlasnoї spravy čerez brak zarobljannja grošej na ćomu. My vsi znajemo, ščo ne vdasťsja prosto maty horošu ideju i zarobyty na nij — dovedeťsja važko pracjuvaty, a takož maty element vezinnja. Jakby ja ne mav pidtrymky z boku svojeї rodyny, dopoky Facebook iz kiľkoh storinok kodu ne peretvoryvsja na kompaniju, ja by ne stojav tut pered vamy. Buďmo vidvertymy: my vsi znajemo, naskiľky nam poščastylo, ščo my majemo te, ščo majemo.

Kožne pokolinnja rozšyrjuje svoje vyznačennja rivnosti. Poperedni pokolinnja borolysja za pravo golosu na vyborah ta gromadjanśki svobody. Teper nastav naš čas vyznačyty novyj sociaľnyj kontrakt dlja našogo pokolinnja

My povynni maty suspiľstvo, jake vymirjuje progres ne tiľky ekonomičnymy pokaznykamy na kštalt VVP, — ale j tymy roljamy, vykonujuči jaki u suspiľstvi, my matymemo sens svogo žyttja. My majemo doslidyty možlyvosti takyh koncepcij, jak ideja zagaľnogo bazovogo dohodu, ščoby daty kožnomu «podušku bezpeky», finansovyj fundament, na jakomu možna sprobuvaty stvorennja čogoś novogo. My budemo minjaty robotu bagato raziv, tak ščo nam potribnyj gnučkyj grafik ta možlyvosti dogljadu za diťmy, nam potribna systema ohorony zdorov’ja ta transportu, ščo ne  pryv’jazana do odnijeї kompaniї. My vsi budemo prypuskatysja pomylok, tož potribno stvorjuvaty suspiľstvo, jake fokusujeťsja menše na pereponah ta na stygmatyzaciї «nevdah». A šče čerez postijni zminy tehnologij my potrebujemo suspiľstva, jake zoseredžujeťsja biľše na bezperervnosti osvity protjagom vśogo našogo žyttja. Same tomu my iz Priscylloju započatkuvaly spiľnyj blagodijnyj fond i pidtrymuvatymemo novi cinnosti našogo pokolinnja. Nikoly ne bulo pytannjam, ščo my ce robytymemo — bulo lyše pytannja času, koly same my počnemo ce robyty.

Millenialy — odne iz najbiľšyh pokoliń blagodijnykiv u SŠA. Za rik 3 iz 4 amerykanciv pokolinnja «nuľovyh» zrobyly blagodijnyj vnesok i 7 iz 10 opytanyh zbyraly košty na blagodijni cili

Ne vse vymirjujeťsja grošyma

— Ale vse, ščo ja govorju, stosujeťsja ne lyše grošej. Vy možete ne prosto robyty blagodijni vnesky v jakiś iniciatyvy — a viddavaty svij čas.  Obicjaju vam, jakščo vy berete odnu godynu abo dvi v tyždeń i viddajete її na blagočynni spravy — ce vse, ščo potribne, ščoby podaty komuś ruku dopomogu, ščoby dopomogty їm realizuvaty svij potencial. Cilkom jmovirno, ščo vam 1-2 godyny na tyždeń vydaduťsja dovgym periodom. Raniše tak gadav i ja.

Koly Priscylla zakinčyla Garvard, vona stala včytelem, i, perš niž vona stala pracjuvaty zi mnoju nad osvitnimy iniciatyvamy, skazala, ščo meni varto povčyty ditej u klasi. Ja skaržyvsja: «Nu, ja trohy zajnjatyj, ja ž keruju kompanijeju». Ale vona napoljagala, ščob ja vykladav serednju škiľnu programu z rozvytku pidpryjemnyctva dlja klubu miscevyh školjariv. Ja navčav їh rozrobci produktiv ta marketyngu, a vony navčyly mene, jak ce — buty nacionaľnoju menšynoju iz kompleksom «mišeni na spyni» ta iz hoča by odnym členom rodyny za ğratamy. Ja podilyvsja istorijamy zi svogo času v školi, a vony diljaťsja spodivannjamy odnogo dnja tež vstupyty do koledžu. 5 rokiv pospiľ ja obidav ščomisjacja iz cymy diťmy. Nastupnogo roku vony zbyrajuťsja vstupaty do koledžu. Kožen iz nyh. Vony stanuť peršymy u svoїh rodynah, hto zdobuvatyme vyšču osvitu.

Veś čas možna znajty možlyvisť podaty ruku komuś tomu, hto ćogo potrebuje. Numo davaty kožnomu svobodu jty do svojeї mety — ne lyše tomu, ščo tak čynyty pravyľno, a tomu, ščo, koly vse biľše ljudej možuť peretvoryty svoї mriї na ščoś biľše, vid ćogo usim nam stane krašče.

Tretij sposib, jakym my možemo stvoryty vidčuttja najavnosti mety u žytti dlja vsih, — ce formuvannja globaľnoї spiľnoty. I koly naše pokolinnja govoryť «vse», my majemo na uvazi «vse v sviti».

Hutko pidnimiť ruky: skiľky z vas iz inšoї kraїny, ne iz SŠA? A teper pidnimiť ruky ti, hto sered vas tovaryšuje iz cymy ljuďmy? Oś pro ščo ja kažu. My vyrosly na globaľnyh zv’jazkah. V opytuvanni z prohannjam do predstavnykiv «pokolinnja nuľovyh» v uśomu sviti ščodo vyznačennja identyčnosti najpopuljarnišoju vidpoviddju bula ne nacionaľnisť, religija čy etnične pohodžennja, a prynaležnisť do «gromadjan svitu». Ce — velyka sprava. Kožne pokolinnja rozšyrjuje kolo ljudej, jaki my vvažajemo «odnymy z nas». Dlja nas teper ce ponjattja ohopljuje veś svit.

Naši velyki možlyvosti v danyj čas globaľni — my možemo buty pokolinnjam, jake pokinčyť iz bidnistju ta hvorobamy u sviti. Naši problemy vymagajuť globaľnyh vidpovidej —  žodna kraїna ne može borotysja zi zminoju klimatu samotužky čy odnoosibno zapobigaty pandemiї. Progres v naš čas vymagaje zblyžennja ne tiľky na rivni mist čy kraїn, ale j na rivni svitovoї spiľnoty. Ale my žyvemo v časy nestabiľnosti. Je ljudy v uśomu sivti, jaki zalyšylysja ostoroń globalizaciї. Jakščo ne popikluvatysja pro tyh, komu zaraz važko, my ne zmožemo stvoryty garne žyttja u sebe vdoma, tut.

CEO Facebook do vypusknykiv: «Nastav čas vyznačyty novyj sociaľnyj kontrakt» 3

Mark Cukerberğ vitaje vypusknykiv razom iz vykladačamy Garvardu

Ce — boroťba našogo času. Syly voli, vidkrytosti ta svitovoї spiľnoty proty syl avtorytaryzmu, izoljacionizmu i nacionalizmu. Syly dlja potoku znań, torgivli ta immigraciї proty tyh, hto bude spoviľnjuvaty їh. Ce — ne bytva nacij, ce — bytva idej. Je ljudy v kožnij kraїni, jaki spryjatymuť globalizaciї, i ti, hto opyratymeťsja їj. Problemy ne vyrišuvatyme OON čy jakaś inša nadderžavna organizacija. Obgovorennja ta vyrišennja problem bude vidbuvatysja na miscevomu rivni, koly dosyť bagato hto z nas vidčuvaje počuttja mety i stabiľnosti v našomu žytti, a otže my možemo vidkryty novi možlyvosti dlja inšyh, počaty pikluvatysja pro vsih. Kraščyj sposib zrobyty ce — počaty buduvaty miscevi gromady prjamo zaraz. Čy jdeťsja pro spiľnotu gromadjan odnogo mista abo štatu čy deržavy, čy pro vašu cerkvu, čy pro vaš hor, čy sportyvnu komandu — vony dajuť nam vidčuttja, ščo my je častynoju čogoś biľšogo, ščo my ne samotni; vony dajuť nam sylu, ščob rozšyryty naši goryzonty. Tak, členstvo u bagaťoh sociaľnyh grupah skorotylosja majže na čverť — ale ce označaje, ščo nam varto stvorjuvaty novi ob’jednannja.

Zminy počynajuťsja na lokaľnomu rivni. Naviť globaľni zminy počynajuťsja z malogo — vid okremyh ljudej, jak my iz vamy. U našomu pokolinni boroťba za majbutnje zvodyťsja do ćogo — do vašoї zdatnosti stvorjuvaty spiľnoty i stvoryty svit, v jakomu kožna ljudyna maje počuttja mety.

Ja vže rozpovidav vam pro svoje vykladannja školjaram, prygadujete? Odnogo razu pislja zanjať ja govoryv z nymy pro koledž, i odyn z moїh kraščyhučniv pidnjav ruku i skazav, ščo vin ne buv upevnenyj, ščo vin može vstupyty do koledžu, bo ne maje dokumentiv gromadjanyna SŠA — i ne znaje, jak jogo možuť pryjnjaty. Mynulorič ja zaprosyv jogo na snidanok u jogo deń narodžennja. Ja zapytav jogo, ščo vin hotiv by  otrymaty u podarunok, i vin počav govoryty pro ščkoljariv iz sociaľnymy problemamy, skazavšy: «Znajete, ja by prosto hotiv knygu pro sociaľnu spravedlyvisť».

Ce mene prygolomšylo. Oś hlopeć, jaka maje vsi pidstavy buty cyničnym. Vin ne znav, čy kraїna, jaku vin nazyvav svojeju domivkoju — jedyna vidoma jomu domivka — dozvolyť jomu zdijsnyty svoju mriju ta vstupyty do koledžu. Natomisť vin ne vidčuvav žalju do sebe. Naviť ne dumav pro sebe samogo. Vin maje biľše počuttja mety, i vin zbyrajeťsja pryvesty do neї inšyh ljudej, razomiz soboju.

Ce govoryť deščo i pro našu nynišnju sytuaciju u SŠA, adže ja naviť ne možu nazvaty pryvseljudno im’ja ćogo školjara, aby ne naražaty jogo na nebezpeku. Ale jakščo staršoklasnyk, jakyj ne znaje, jake majbutnje na ńogo čekaje, može zrobyty svij vnesok u pereosmyslennja svitu ta ruh vpered, to i my majemo doklastysja do ćogo.

Perš niž vy projdete čerez bramu ćogo zakladu vostannje, bo zaraz my sydymo pered fasadom Memorial Church, ja zgadav pro molytvu, Mi Shebeirach, jaku ja progološuju, stykajučyś iz vyprobuvannjamy, čy spivaju svoїj dočci, koly vkladaju її spaty i mirkuju pro te, jakym bude її majbutnje. Tam je taki rjadky: «Nehaj džerelo syly, jake blagoslovylo našyh poperednykiv, dopomože nam znajty v sobi mužnisť, ščob zrobyty naše žyttja blagoslovennjam.»

Ja spodivajusja, ščo vy znajdete v sobi mužnisť, ščob zrobyty vaše žyttja blagoslovennjam.

Vitaju, vypusknyky 2017 roku! I uspihiv vam u velykomu sviti.

 

Svitlyny v teksti: arhiv CEO Facebook

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: