🦋 Мистецькі колаборації: збовтати і змішати

Якщо комусь здається, що мистецтво живе лише у галереях та на сторінках багатотомних праць про художників… Історія знає чимало прикладів, коли мистецтво ставало органічною частиною інших сфер життя. Найбільш успішні та гучні колаборації відбувалися у фешн індустрії, проте й інші не пасли задніх. Отож пірнаймо у мистецькі поєднання!

Юна Мадлен Віонне переїхала до Парижу у 17 років, без освіти та підтримки близьких, але з умінням шити. Працюючи у різних модних домах, та налякавши визнаних кутюр’є сміливими ідеями не носити корсет і вкоротити спідниці, жінка вирішила, що пора відкрити власну справу. І хоча планам завадила Перша світова, проте Мадлен Віоне не здалася і 1919 року здійснила мрію про ательє. Залишалася ще одна.

Дизайнерці подобалися роботи ілюстратора-футуриста Таят. Його чіткі лінії та строгі силуети надихали Мадлен Віонне. Тож коли вони познайомилися особисто, жінка попросила улюбленого художника розробити логотип для її модного дому. На малюнку постать, що стоїть на античній колоні, тримає у руках тканину. Цим і була знаменита Мадлен Віонне – її називали архітектором моди та королевою драпірування, вона збирала наряди з цілісних шматків матеріалу. Завдяки цьому логотипу дизайнерка стала однією з перших, хто задумався про боротьбу з підробками і таким чином захистила свої моделі від копіювання. Хоча й до сьогодні деякі з її технік не вдалося відтворити.

Зараз такі логотипи не часто зустрінеш, адже дизайнери прагнуть до мінімалізму і спрощення кольорів і форм. Але більше подібних прикладів складних лого-ілюстрацій я знаходила у книзі «Графічні стилі». Вони були цілком у тренді у час, коли жила Мадлен Віоне.

Чобіт на голові, омар на сукні

Приблизно у 20-ті роки творила ще одна дизайнерка – Ельза Ск’япареллі. Цю італійку називали головною суперницею Коко Шанель, проте їхні творчі пошуки розвивалися у різних руслах. У поїздці до Нью Йорку, Ельза опинилася на одному кораблі з дружиною художника-дадаїста Франсіса Пікабіа. Жінки швидко знайшли спільну мову, тож коло знайомств дизайнерки поповнилося постатями Марселя Дюшана та Мана Рея.

Під впливом дадаїстів Ельза Ск’япареллі створила свій перший шедевр: светр з намальованим бантом на шиї, який здавався справжнім. Проте фешн революція чекала попереду… У 1930-х роках Ельза Ск’япареллі познайомилася із Сальвадором Далі і виник потужний творчий дует. Художник вигадав для майстерні дизайнерки диван у формі губ, розробляв ескізи капелюхів-чобіт, подав ідею про сукню-лобстер та сукню-скелет. Ельза Ск’япареллі з радістю втілювала ці ідеї та генерувала власні. Дизайнерка прикрашала одяг звичними побутовими речами і прагнула таким чином об’єднати реальність та високе мистецтво.

Черепи і блискітки

У сучасному світі фешн індустрія орієнтується на комерційний успіх, тож гучні колаборації з митцями точно не зайві. Як виявилося, епатажний Деміен Гьорст також має дизайнерську жилку. Непевно, в перервах між створенням акули в формальдегіді та інкрустацією черепів, встигає заглянути у модні будинки та намалювати кілька ескізів.

У 2007 році капсульна колекція від Гьорста для casual-бренду Levi’s здивувала модних критиків. Складно уявити, як роботи художника поєднуються з повсякденним стилем. Проте у цього танедему є дещо спільне: вони пройшли довгий шлях, аби стати частиною сучасної поп-культури. Фірмовий принт Деміена Гьорста прикрашає зручні штани, а в черепах розгулюють любителі моди.

Проте це не єдина колаборація Деміена Гьрста з фешн-індустрією. Художник також розробляв для бренду Prada дизайн сумки з дорогоцінним камінням та жуками.

А для дизайнера Александра МакКвіна створив лімітовану колекцію із 30 шарфів з черепами. І на додачу прикрасив пару кед Converse зображеннями метеликів.