fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

🎭 Як сприймати життя на карантині — погляд режисерки сучасного театру

🎭 Jak spryjmaty žyttja na karantyni — pogljad režyserky sučasnogo teatru

Сьогодні життя людей несподівано перевернулося та подарувало паузу. Стоп. Перервався біг та метушня. Чи змогли б ми самі отак зупинитися? Навряд чи... А якщо нам подарована пауза, то точно для наповнення та спостереження, а не для продукування. 
Sogodni žyttja ljudej nespodivano perevernulosja ta podaruvalo pauzu. Stop. Perervavsja big ta metušnja. Čy zmogly b my sami otak zupynytysja? Navrjad čy... A jakščo nam podarovana pauza, to točno dlja napovnennja ta sposterežennja, a ne dlja produkuvannja. 
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Як казав мудрий класик Антон Чехов, Ми любимо згадувати, але не любимо жити. Часто у своїх імерсивних виставах, у змісті та форматі, використовую поняття тут і зараз. Ми говоримо: вистава — це момент, це живий процес, що  відбувається не перед тобою, а всередині тебе. Тут важливо встигнути відчути. Залучити почуття у сьогодення та помітити. Я закликаю глядача до цього відчуття під час вистави та у житті після неї. А зараз, дивним чином, життя людей на планеті перетворилося у момент між до та після. Щастям знову стали прості та важливі речі поруч: із близькою людиною та всередині себе. Особисто для себе я виділила деякі важливі думки, які визначило моє серце та яким я слідую кожен день: не йти у продуктивність, не створювати штучно завдань та цілей, якими й так повне наше життя до, зосередитися на проживанні кожного дня, моменту та події. Проживання означає максимальне занурення. Повний імерсив. Настав час нарешті навчитися менше заморочуватись, аналізувати, вгадувати, передбачати майбутнє та шукати пастку в тих ситуаціях, які дарує нам світ, а почати сприймати все що з нами відбувається як невідємну важливу, корисну й потрібну частину життя. Просто жити життя! Просто. Життя у всіх його проявах і запропонованих обставинах, в яких опинився кожен із нас. У театрі існує цілий ряд бесід, роздумів і лекцій на тему Я у запропонованих обставинах. У книзі Станіславського Робота актора над собою є тренінги, де акторові пропонується здійснювати одні й ті ж дії, але у різних обставинах, або навпаки: різні дії в одних й тих самих запропонованих обставинах. Зараз весь світ знаходиться у певних запропонованих обставинах, вони однакові й різні одночасно. Але вони є! І вони дуже конкретні. А життя, як найталановитіший режисер, дає нам можливість спробувати органічно зіграти свої ролі в них. Органічно означає чесно. Без зайвої фальші й награвання. Щоб відома всім фраза Станіславського Не вірю! раптом не стала підсумком нашого життя у карантині. Час підштовхує нас жити просто. Саме підштовхує, а не змушує, залишаючи, як завжди, вибір за нами. І ті, хто думає, що в ситуації самоізоляції вибору немає — помиляються. Вибір є. Причому максимально сконцентрований і особистий. Саме тут у цьому моменті життя, особливо чітко чутні питання: а чого я хочу, хто я, і хто ці люди поруч зі мною? Якщо ми приймаємо запропоновані обставини та сприймаємо як можливість, то раптом починаємо бачити й чути. Саме починаємо. Відбувається налаштування очей та вух на частоту почуттів. Зараз у нас є можливість робити дуже прості речі зі значенням: розмовляти та бути присутнім у бесіді всією свідомістю, а не частково. Читати про себе або вголос, довго, вдумливо й з аналізом прочитаного. Гуляти лісом (якщо є така можливість) й бачити красу світу й велич природи. Думати, дивитися у вікно або в очі близькій людині. Довго та мовчки. Це, звичайно, може бути і випробуванням, і новим досвідом, і ще тією виставою. В умовах відсутності треба ми нарешті можемо заспокоїтися й зосередитися на внутрішньому хочу. Кожен може прислухатися до своїх: малих побутових, глобальних мрій та життєвих цілей. Адже треба у вигляді роботи, бізнес-плану, метушні, нескінченних турбот про когось й щось і звичної рутини багато хто позбавлений. Ми точно не будемо такими, як були. У нас точно більше ніколи не буде такої приголомшливої ​​можливості. Це Час змін. Давайте ставити питання не про всесвітню змову, а про стан нашої душі. Тоді ми обовязково визначимо свою роль у цій життєвій виставі. Наостанок поділюсь фразою, яка зараз відображає мій емоційний камертон і у творчості, і у стосунках, і у ступені відповідальності, і у виборі: Почни з себе і досить з тебе!. Самоізоляція — не дуже веселе заняття. Як краще проводити час вдома, ми теж знаємо і розповідаємо: 7 порад як ефективно працювати вдома під час карантину 30 застосунків, сервісів та курсів, що стали безкоштовними на час карантину Карантин з користю — зарубіжні серіали, медитація, освіта, кулінарія, і це ще не весь перелік того, чим можна зайняти себе на карантині І нарешті — ігри, які дадуть надію на краще під час карантину. Нам всім не вистачає трохи надії.
Реклама 👇 Замовити

Як казав мудрий класик Антон Чехов, «Ми любимо згадувати, але не любимо жити».

Часто у своїх імерсивних виставах, у змісті та форматі, використовую поняття «тут і зараз». Ми говоримо: вистава — це момент, це живий процес, що  відбувається не перед тобою, а всередині тебе. Тут важливо встигнути відчути. Залучити почуття у сьогодення та помітити. Я закликаю глядача до цього відчуття під час вистави та у житті після неї. А зараз, дивним чином, життя людей на планеті перетворилося у момент між «до» та «після». Щастям знову стали прості та важливі речі поруч: із близькою людиною та всередині себе.

Особисто для себе я виділила деякі важливі думки, які визначило моє серце та яким я слідую кожен день:

  • не йти у продуктивність,
  • не створювати штучно завдань та цілей, якими й так повне наше життя «до»,
  • зосередитися на проживанні кожного дня, моменту та події. Проживання означає максимальне занурення. Повний імерсив.

Настав час нарешті навчитися менше заморочуватись, аналізувати, вгадувати, передбачати майбутнє та шукати пастку в тих ситуаціях, які дарує нам світ, а почати сприймати все що з нами відбувається як невід’ємну важливу, корисну й потрібну частину життя. Просто жити життя! Просто. Життя у всіх його проявах і запропонованих обставинах, в яких опинився кожен із нас.

У театрі існує цілий ряд бесід, роздумів і лекцій на тему «Я у запропонованих обставинах». У книзі Станіславського «Робота актора над собою» є тренінги, де акторові пропонується здійснювати одні й ті ж дії, але у різних обставинах, або навпаки: різні дії в одних й тих самих запропонованих обставинах.

Зараз весь світ знаходиться у певних запропонованих обставинах, вони однакові й різні одночасно. Але вони є! І вони дуже конкретні. А життя, як найталановитіший режисер, дає нам можливість спробувати органічно зіграти свої ролі в них. Органічно означає чесно. Без зайвої фальші й награвання. Щоб відома всім фраза Станіславського «Не вірю!» раптом не стала підсумком нашого життя у карантині.

Час підштовхує нас жити просто. Саме підштовхує, а не змушує, залишаючи, як завжди, вибір за нами. І ті, хто думає, що в ситуації самоізоляції вибору немає — помиляються. Вибір є. Причому максимально сконцентрований і особистий. Саме тут у цьому моменті життя, особливо чітко чутні питання: а чого я хочу, хто я, і хто ці люди поруч зі мною?

Якщо ми приймаємо запропоновані обставини та сприймаємо як можливість, то раптом починаємо бачити й чути. Саме починаємо. Відбувається «налаштування очей та вух» на частоту почуттів.

Зараз у нас є можливість робити дуже прості речі зі значенням: розмовляти та бути присутнім у бесіді всією свідомістю, а не частково. Читати про себе або вголос, довго, вдумливо й з аналізом прочитаного. Гуляти лісом (якщо є така можливість) й бачити красу світу й велич природи. Думати, дивитися у вікно або в очі близькій людині. Довго та мовчки. Це, звичайно, може бути і випробуванням, і новим досвідом, і ще тією виставою.

В умовах відсутності «треба» ми нарешті можемо заспокоїтися й зосередитися на внутрішньому «хочу». Кожен може прислухатися до своїх: малих побутових, глобальних мрій та життєвих цілей. Адже «треба» у вигляді роботи, бізнес-плану, метушні, нескінченних турбот про когось й щось і звичної рутини багато хто позбавлений.

Ми точно не будемо такими, як були. У нас точно більше ніколи не буде такої приголомшливої ​​можливості. Це Час змін. Давайте ставити питання не про всесвітню змову, а про стан нашої душі. Тоді ми обов’язково визначимо свою роль у цій життєвій виставі.

Наостанок поділюсь фразою, яка зараз відображає мій емоційний камертон і у творчості, і у стосунках, і у ступені відповідальності, і у виборі: «Почни з себе і досить з тебе!».

Самоізоляція — не дуже веселе заняття. Як краще проводити час вдома, ми теж знаємо і розповідаємо:

📱 Читайте Na chasi у Facebook і Twitter, підписуйтесь на канал у Telegram.

Поліна Бараніченко

Режисерка театру поза театром uzahvati

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: