fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

🖍️ Дизайн в Україні: обсяги індустрії, скільки заробляють дизайнери та де навчаються — інфографіка

🖍️ Dyzajn v Ukraїni: obsjagy industriї, skiľky zarobljajuť dyzajnery ta de navčajuťsja — infografika
Команда агенції економічного розвитку PPV Knowledge Networks провела перше комплексне дослідження стану ринку дизайну в Україні за підтримки Українського культурного фонду. Публікуємо найцікавіше з дослідження.
Komanda agenciї ekonomičnogo rozvytku PPV Knowledge Networks provela perše kompleksne doslidžennja stanu rynku dyzajnu v Ukraїni za pidtrymky Ukraїnśkogo kuľturnogo fondu. Publikujemo najcikaviše z doslidžennja.
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Сектор дизайну демонструє високий рівень економічного росту в країнах, де уряд підтримує сферу креативних індустрій. У всьому світі дизайн — це надприбуткова індустрія. Кожен 1 євро вкладений у дизайн в Європі приносить до 20 євро прибутку. Наприклад, в Британії дизайн привносить 71,7 млрд фунтів стерлінгів ВВП, а в Ірландії сектор генерує більш як 38 млрд євро, завдяки експортованим дизайнерським продуктам. Дизайн — це індустрія, яка може приносити гроші та підсилювати економіку країни. Дизайн приносить додану вартість матеріальним та нематеріальним продуктам, але щоб розуміти цей вплив потрібно використовувати перевірену методологію об’єктивної оцінки його якості й впливу на економіку. Ідея була в тому, щоб створити в Україні дієвий моніторинговий інструмент розвитку дизайну для розробників політик, учасників ринку та медіа, який можна буде використовувати повторно для дослідження інших секторів креативних індустрій. Адже дизайн є тільки однією з 12-ти креативних індустрій в Україні. Малий та середній бізнес у сфері дизайну. . Візуалізація PPV Knowledge Networks. У найбільших містах України (Дніпро, Київ, Львів, Одеса, Харків) діє 490 компаній (ТОВ та ПП) та 3 323 ФОПи, для яких дизайн є основним видом діяльності. 66% компаній та 38% ФОПів зареєстровані у м. Київ. Це офіційні дані Державної податкової служби.  Не усі дизайнери-ФОПи обов’язково працюють у тому ж місці, де вони зареєстровані, адже ФОП створюється за адресою зареєстрованого місця проживання. Наприклад, графічний дизайнер може зареєструватися як ФОП у Львові, а працювати в Києві чи Харкові. Та все одно Київ помітно вирізняється серед інших міст як осередок тяжіння сфери дизайну, тому що там зареєстровано найбільше компаній, які надають послуги в цій сфері. Причини асиметрії в містах можуть бути різні. Наприклад, брак освітніх можливостей для дизайнерів у регіонах, зокрема — програм у вищих закладах освіти. Сфера дизайну орієнтуються на кваліфіковані кадри, тобто креативних професіоналів, позаяк від їхнього рівня знань і компетенцій залежить якість дизайнерського продукту. Поза Києвом університети пропонують малий вибір освітніх можливостей. Програм може просто не бути (наприклад, в Одесі немає жодної магістерки з дизайну) або якісне наповнення цих програм далеке від потреб ринку та сучасних тенденцій. На жаль, з’ясувати динаміку росту чи зменшення кількості ФОПів та компаній у сфері дизайну під час дослідження не вдалося. Державна податкова служба може встановити кількість самозайнятих дизайнерів і агенцій тільки станом на день отримання запиту. Втім, фокус-групи та динаміка сплачених податків дозволяють говорити, що їх стає більше. Той факт, що Київ є лідером за кількістю й окремих дизайнерів, і компаній цілком відповідає тому, що бізнес-активності сконцентровані у столиці. Києвоцентричність зростає, а інші великі міста втрачають і людей, і той капітал, який вони могли б приносити місту. Тож, українські міста повинні підтримувати дизайн як бізнес на місцевому рівні. До прикладу, місцеві ради можуть розробити середньострокові стратегії розвитку дизайну та підтримки малого та середнього бізнесу дизайнерів на місцях та збільшити витрати на закупівлю професійних послуг дизайну для потреб своїх мешканців. Форма зайнятості дизайнерів. На кожного ФОПа припадає два дизайнери, які ведуть діяльність без реєстрації. 70% самозайнятих дизайнерів та понад третина дизайнерів в агенціях не оформили свій юридичний статус. Встановити скільки дизайнерів перебуває в тіні трудових відносин, звісно, не можливо. Та експерти сходяться на думці, що в Україні ця цифра — щонайменше 30%. Опитування показало, що дві третини з них працюють взагалі без жодного формального статусу. Дизайнерам і замовникам зручно працювати за таких умов, адже це дозволяє уникнути паперової роботи і не сплачувати податків. Але на цьому основні вигоди від такого формату роботи закінчуються. Чим небезпечна робота без офіційної реєстрації? По-перше, це карається законом. Наприклад, штраф для роботодавця за кожного неофіційно оформленого працівника — понад 100 тисяч гривень. По-друге, замовники дизайну, працюючи в чорну: не захищають себе від халатного ставлення дизайнера до роботи. А дизайнери — навпаки часто мають проблеми з правами власності на свій продукт через те, що вони не можуть офіційно довести, що саме вони є авторами, адже працюють поза правовим полем. Не таким очевидним мінусом є те, що замовники можуть відмовитися від співпраці з дизайнером через його невстановлений юридичний статус, тому що компанії та інституції повинні чітко вести бюджети своїх проєктів та часто звітувати перед донорами. Дизайнери як замовники не мають жодних юридичних та соціальних гарантій, а тому можуть залишитися ні з чим по завершенню роботи. Чарівного рецепта, як вивести тіньові частки економіки на світло, досі не існує. Експерти рекомендують працювати з дизайнерами, коли вони ще навчаються в закладах формальної й неформальної освіти. Українським закладам вищої освіти та неформальним освітнім організаціям бракує складової юридичних компетенцій у навчанні студентів. А випускники можуть не розуміти, чим шкідлива і небезпечна праця поза законом. З іншого боку, бізнеси та клієнти також потребують просвітницької роботи, адже саме вони задають тенденції на ринку. Дизайн та економіка. . Візуалізація PPV Knowledge Networks. Податки, сплачені дизайнерами, зростають у півтора-два рази щороку протягом 2016-2018 рр. У 2016 році сума сплачених податків становила майже 42 млн гривень, у 2017 році — майже 81 мільйонів, а у 2018 — майже 140 млн. Це загальні цифри для пяти міст, які були у фокусі нашого дослідження. Позитивний аспект — ще й у тому, що цифра росте не тільки назагал, але й у кожних окремих містах. Це говорить про те, що ринок дизайну розвивається все ж не лише в столиці, але і в інших містах. Проте ці цифри могли б бути у рази більшими, якщо хоча б частину тих дизайнерів, які зараз працюють у тіні, заохотити працювати легально. Податкове навантаження та складність ведення документообігу також пояснюють і те, що на ринку значно більше дизайнерів-ФОПів, аніж дизайн-агенцій. Наявність дизайн-агенцій, які працюють як ТОВ чи ПП, істотно підвищує податкові надходження від індустрії дизайну на відміну від індустрії, що базується переважно на легалізованих фрілансерах (ФОП) — у Києві майже у 8 разів більше юридичних осіб, ніж у середньому по інших містах, податкові надходження від індустрії дизайну є більшими. Суми сплачених податків в дослідженні встановили на основі офіційних даних Державної фіскальної служби за КВЕДом 74.10 Професійні послуги з дизайну. Дизайн як бізнес. Чверть власників агенцій, які взяли участь в опитуванні, не розуміють своєї бізнес-моделі. Брак бізнес-компетенцій — один із найголовніших та найболючіших висновків дослідження, адже це базовий елемент, необхідний для розвитку ринку дизайну. Якщо керівник організації не розуміє її економічної моделі, то такий бізнес ризикує перестати бути бізнесом, адже він може просто розлетітися на друзки через мінімальні перепони та коливання на ринку. Читатйте також: 7 відповідей про те, що таке універсальний дизайн. Нерозуміння бізнес-моделі означає, що власники або менеджери не розуміють потенційних загроз для бізнесу та того, чим підприємство вирізняється на ринку, тобто його сильних сторін, розвиток яких може допомогти бізнесу зростати. Самозайняті дизайнери також тут не вийняток — тільки один з трьох розуміє, як влаштована його робота з економічної точки зору. Це тягне за собою низку інших проблем на кшталт інтуїтивного ціноутворення. Вартість дуже схожих проєктів для різних замовників може дуже змінюватись залежно від того, скільки він може заплатити. Немає єдиної схеми обрахунку вартості послуг та дизайнерських продуктів, тож дизайнери часто встановлють ціну для клієнта навмання. Цей феномен — один зі стримувачів розвитку ринку дизайна, адже чимало власників бізнесів та окремих дизайнерів просто не усвідомлюють, куди їм далі рухатися, щоб стати більш успішним та інституційно сталими. Причини різні, але серед них — погана якість дизайн-освіти. Виші просто не навчають своїх студентів того, як ті можуть працювати з точки зору економіки та не дають знань про можливі бізнес-моделі. Організації неформальної освіти так само вузько концентруються на навичках для роботи одразу і випускають молодих фахівців на ринок без чіткого уявлення про ринок, як він працює та що можна робити, щоб на ньому розвиватися. Скільки заробляє дизайнер і дизайн-агенція. Вартість більшості проєктів на ринку дизайну — до 25 тис грн. Втім, агенції дизайну орієнтуються на проєкти вартістю понад 100 тисяч гривень. Вартість проєктів у сфері предметного дизайну є порівняно вищою, ніж середня вартість дизайнерських проєктів з інших напрямків. . Візуалізація PPV Knowledge Networks. Українські дизайнери працюють переважно з шаблонними проєктами, які мають низьку додану вартість. Саме тому їхня ціна на ринку є доволі низькою, найчастіше вона не перевищує тисячі доларів.  Крім цього, фрилансери часто демпінгують ціни, щоб привабити замовника, а це має негативний вплив на середню вартість проєктів на ринку. Замовник, як правило, не хоче платити більше, якщо можна заплатити менше, що формує конкуренцію нижчої ціни, а не вищої якості. Відповідно річні обороти дизайнерів не перевищують двох мільйонів гривень та зростають не завдяки вищій вартості проєктів, а через більшу кількість дрібних та дешевих замовлень. Проте дизайн-агенції мають краще становище на ринку, ніж самозайняті дизайнери. Вони працюють з більшими та дорожчими проєктами, адже мають достатньо інституційної спроможності це робити. Якщо фрилансери працюють з шаблонними проєктами вартістю приблизно тисячі доларів, то агенції беруться за проєкти, що у чотири рази дорожчі. Втім, є вкрай мало дизайн-агенцій, чиї річні обороти перевищували б 10 млн грн. Читатйте також: Світові тренди дизайну житла для українців. Аби покращити таку ситуацію на ринку, варто стимулювати окремих дизайнерів обєднуватися в агенції або інші форми співпраці, що дозволить їм посилити власну інституційну спроможність. Крім цього, великою проблемою є те, що дизайн для замовників має переважно естетичне значення, а інноваційність дизайну часто ігнорують, хоча вона і надає додану вартість дизайнерським продуктам. Формальна і неформальна освіта. Сукупний ліцензований набір освітніми закладами на дизайнерську спеціальність у 2018 р. — 6 665 на бакалаврат та 2 133 на магістратуру. Для порівняння — у 2018-му на бакалаврат вступили 2 293 абітурієнтів, а на магістратуру — 528. . Візуалізація PPV Knowledge Networks. Читатйте також: Чому українці не працюють за спеціальністю. Заклади вищої освіти мали б бути основною ланкою підготовки кваліфікованих кадрів для ринку дизайну, але більшість респондентів опитування вказували, що не мають профільної університетської освіти. Натомість вони перекваліфікувалися чи навчалися шляхом самоосвіти або проходили навчальні курси в організаціях неформальної освіти. В Україні 33 виші, які готують дизайнерів. Такі офіційні дані Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Найбільше вирізняються Дніпро і Одеса, тому що там бракує програм для дизайнерів як бакалаврських, так і магістерських. Найбільша проблема формальної освіти для дизайнерів — навчальні програми застарілі, а навички та знання, які вони дають, не відповідають потребам та запитам сучасного ринку. Крім цього, багато університетів взагалі не пропонують спеціалізації у рамках спеціальності 022 Дизайн. Рамка компетентностей МОН дуже широка та містить мало конкретики, а вимог до специфікації дизайну немає взагалі. Саме тому МОН повинен осучаснити вимоги для дизайнерів, а заклади вищої освіти — оновити свої програми відповідно до нових вимог та потреб ринку. У п’яти найбільших містах (Дніпро, Київ, Львів, Одеса, Харків) діють 39 організацій неформальної освіти, які надають спеціалізовані освітні послуги для графічних та предметних дизайнерів. Новий закон про освіту, який прийняли у 2017 році, офіційно ввів поняття неформальної освіти як одного із видів освіти загалом на рівні з формальною. Читатйте також: 10 тез про освіту від Івана Примаченка, Prometheus. Хоч неформальна освіта не може і не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій, проте вона може надавати професійні кваліфікації, які й потрібні на ринку. Головна перевага неформальної освіти — це її гнучкість. Організації неформальної освіти мають незалежність у  формуванні своїх навчальних програм та курсів. Вони орієнтуються на потреби ринку, а не на приписи міністерств. Це робить їх гнучкими, а програми — динамічними. Іншою важливою перевагою неформальної освіти є короткотерміновість навчання. Зазвичай організації неформальної освіти пропонують спеціалізовані курси для дизайнерів, які тривають всього кілька місяців по кілька занять на тиждень. Але такі курси неформальної освіти дають вузькоспеціалізовані знання та навички. Випускники, як правило, мають погане уявлення про ринок та екосистему дизайну, а їхні бізнес-компетенції погано розвинені. Крім цього, організації неформальної освіти мають цілковиту свободу у розробці та наповненні своїх навчальних програм. Тому курси з графічного дизайну можуть дуже різнитися між собою. Щоб уникнути таких розбіжностей, потрібно розробити рекомендації щодо змістовного наповнення програм неформальної освіти та компетентностей і навичок, якими повинні володіти їхні випускники.
Реклама 👇 Замовити

Сектор дизайну демонструє високий рівень економічного росту в країнах, де уряд підтримує сферу креативних індустрій. У всьому світі дизайн — це надприбуткова індустрія. Кожен 1 євро вкладений у дизайн в Європі приносить до 20 євро прибутку. Наприклад, в Британії дизайн привносить 71,7 млрд фунтів стерлінгів ВВП, а в Ірландії сектор генерує більш як 38 млрд євро, завдяки експортованим дизайнерським продуктам.

Дизайн — це індустрія, яка може приносити гроші та підсилювати економіку країни. Дизайн приносить додану вартість матеріальним та нематеріальним продуктам, але щоб розуміти цей вплив потрібно використовувати перевірену методологію об’єктивної оцінки його якості й впливу на економіку.

Ідея була в тому, щоб створити в Україні дієвий моніторинговий інструмент розвитку дизайну для розробників політик, учасників ринку та медіа, який можна буде використовувати повторно для дослідження інших секторів креативних індустрій. Адже дизайн є тільки однією з 12-ти креативних індустрій в Україні.

Малий та середній бізнес у сфері дизайну

🖍️ Дизайн в Україні: обсяги індустрії, скільки заробляють дизайнери та де навчаються — інфографіка 1

Візуалізація PPV Knowledge Networks

У найбільших містах України (Дніпро, Київ, Львів, Одеса, Харків) діє 490 компаній (ТОВ та ПП) та 3 323 ФОПи, для яких дизайн є основним видом діяльності. 66% компаній та 38% ФОПів зареєстровані у м. Київ.

Це офіційні дані Державної податкової служби.  Не усі дизайнери-ФОПи обов’язково працюють у тому ж місці, де вони зареєстровані, адже ФОП створюється за адресою зареєстрованого місця проживання.

Наприклад, графічний дизайнер може зареєструватися як ФОП у Львові, а працювати в Києві чи Харкові. Та все одно Київ помітно вирізняється серед інших міст як осередок тяжіння сфери дизайну, тому що там зареєстровано найбільше компаній, які надають послуги в цій сфері.

Причини асиметрії в містах можуть бути різні. Наприклад, брак освітніх можливостей для дизайнерів у регіонах, зокрема — програм у вищих закладах освіти. Сфера дизайну орієнтуються на кваліфіковані кадри, тобто креативних професіоналів, позаяк від їхнього рівня знань і компетенцій залежить якість дизайнерського продукту. Поза Києвом університети пропонують малий вибір освітніх можливостей. Програм може просто не бути (наприклад, в Одесі немає жодної магістерки з дизайну) або якісне наповнення цих програм далеке від потреб ринку та сучасних тенденцій.

На жаль, з’ясувати динаміку росту чи зменшення кількості ФОПів та компаній у сфері дизайну під час дослідження не вдалося. Державна податкова служба може встановити кількість самозайнятих дизайнерів і агенцій тільки станом на день отримання запиту. Втім, фокус-групи та динаміка сплачених податків дозволяють говорити, що їх стає більше.

Той факт, що Київ є лідером за кількістю й окремих дизайнерів, і компаній цілком відповідає тому, що бізнес-активності сконцентровані у столиці. Києвоцентричність зростає, а інші великі міста втрачають і людей, і той капітал, який вони могли б приносити місту. Тож, українські міста повинні підтримувати дизайн як бізнес на місцевому рівні. До прикладу, місцеві ради можуть розробити середньострокові стратегії розвитку дизайну та підтримки малого та середнього бізнесу дизайнерів на місцях та збільшити витрати на закупівлю професійних послуг дизайну для потреб своїх мешканців.

Форма зайнятості дизайнерів

На кожного ФОПа припадає два дизайнери, які ведуть діяльність без реєстрації. 70% самозайнятих дизайнерів та понад третина дизайнерів в агенціях не оформили свій юридичний статус.

Дизайн в Україні — інфографіка

Візуалізація PPV Knowledge Networks

Встановити скільки дизайнерів перебуває в тіні трудових відносин, звісно, не можливо. Та експерти сходяться на думці, що в Україні ця цифра — щонайменше 30%. Опитування показало, що дві третини з них працюють взагалі без жодного формального статусу. Дизайнерам і замовникам зручно працювати за таких умов, адже це дозволяє уникнути паперової роботи і не сплачувати податків. Але на цьому основні вигоди від такого формату роботи закінчуються.

Чим небезпечна робота без офіційної реєстрації? По-перше, це карається законом. Наприклад, штраф для роботодавця за кожного неофіційно оформленого працівника — понад 100 тисяч гривень. По-друге, замовники дизайну, працюючи «в чорну»: не захищають себе від халатного ставлення дизайнера до роботи. А дизайнери — навпаки часто мають проблеми з правами власності на свій продукт через те, що вони не можуть офіційно довести, що саме вони є авторами, адже працюють поза правовим полем.

Не таким очевидним мінусом є те, що замовники можуть відмовитися від співпраці з дизайнером через його невстановлений юридичний статус, тому що компанії та інституції повинні чітко вести бюджети своїх проєктів та часто звітувати перед донорами. Дизайнери як замовники не мають жодних юридичних та соціальних гарантій, а тому можуть залишитися ні з чим по завершенню роботи.

Чарівного рецепта, як вивести тіньові частки економіки на світло, досі не існує. Експерти рекомендують працювати з дизайнерами, коли вони ще навчаються в закладах формальної й неформальної освіти. Українським закладам вищої освіти та неформальним освітнім організаціям бракує складової юридичних компетенцій у навчанні студентів. А випускники можуть не розуміти, чим шкідлива і небезпечна праця поза законом. З іншого боку, бізнеси та клієнти також потребують просвітницької роботи, адже саме вони задають тенденції на ринку.

Дизайн та економіка

🖍️ Дизайн в Україні: обсяги індустрії, скільки заробляють дизайнери та де навчаються — інфографіка 2

Візуалізація PPV Knowledge Networks

Податки, сплачені дизайнерами, зростають у півтора-два рази щороку протягом 2016-2018 рр. У 2016 році сума сплачених податків становила майже 42 млн гривень, у 2017 році — майже 81 мільйонів, а у 2018 — майже 140 млн.

Це загальні цифри для п’яти міст, які були у фокусі нашого дослідження. Позитивний аспект — ще й у тому, що цифра росте не тільки назагал, але й у кожних окремих містах. Це говорить про те, що ринок дизайну розвивається все ж не лише в столиці, але і в інших містах.

Проте ці цифри могли б бути у рази більшими, якщо хоча б частину тих дизайнерів, які зараз працюють у тіні, заохотити працювати легально. Податкове навантаження та складність ведення документообігу також пояснюють і те, що на ринку значно більше дизайнерів-ФОПів, аніж дизайн-агенцій.

Наявність дизайн-агенцій, які працюють як ТОВ чи ПП, істотно підвищує податкові надходження від індустрії дизайну на відміну від індустрії, що базується переважно на легалізованих фрілансерах (ФОП) — у Києві майже у 8 разів більше юридичних осіб, ніж у середньому по інших містах, податкові надходження від індустрії дизайну є більшими. Суми сплачених податків в дослідженні встановили на основі офіційних даних Державної фіскальної служби за КВЕДом 74.10 «Професійні послуги з дизайну».

Дизайн як бізнес

Чверть власників агенцій, які взяли участь в опитуванні, не розуміють своєї бізнес-моделі.

Дизайн в Україні — інфографіка

Візуалізація PPV Knowledge Networks

Брак бізнес-компетенцій — один із найголовніших та найболючіших висновків дослідження, адже це базовий елемент, необхідний для розвитку ринку дизайну. Якщо керівник організації не розуміє її економічної моделі, то такий бізнес ризикує перестати бути бізнесом, адже він може просто розлетітися на друзки через мінімальні перепони та коливання на ринку.

Читайте також: 7 відповідей про те, що таке універсальний дизайн

Нерозуміння бізнес-моделі означає, що власники або менеджери не розуміють потенційних загроз для бізнесу та того, чим підприємство вирізняється на ринку, тобто його сильних сторін, розвиток яких може допомогти бізнесу зростати. Самозайняті дизайнери також тут не вийняток — тільки один з трьох розуміє, як влаштована його робота з економічної точки зору.

Це тягне за собою низку інших проблем на кшталт інтуїтивного ціноутворення. Вартість дуже схожих проєктів для різних замовників може дуже змінюватись залежно від того, скільки він може заплатити. Немає єдиної схеми обрахунку вартості послуг та дизайнерських продуктів, тож дизайнери часто встановлють ціну для клієнта навмання.

Цей феномен — один зі стримувачів розвитку ринку дизайна, адже чимало власників бізнесів та окремих дизайнерів просто не усвідомлюють, куди їм далі рухатися, щоб стати більш успішним та інституційно сталими.

Причини різні, але серед них — погана якість дизайн-освіти. Виші просто не навчають своїх студентів того, як ті можуть працювати з точки зору економіки та не дають знань про можливі бізнес-моделі. Організації неформальної освіти так само вузько концентруються на «навичках для роботи одразу» і випускають молодих фахівців на ринок без чіткого уявлення про ринок, як він працює та що можна робити, щоб на ньому розвиватися.

Скільки заробляє дизайнер і дизайн-агенція

Вартість більшості проєктів на ринку дизайну — до 25 тис грн. Втім, агенції дизайну орієнтуються на проєкти вартістю понад 100 тисяч гривень. Вартість проєктів у сфері предметного дизайну є порівняно вищою, ніж середня вартість дизайнерських проєктів з інших напрямків.

🖍️ Дизайн в Україні: обсяги індустрії, скільки заробляють дизайнери та де навчаються — інфографіка 3

Візуалізація PPV Knowledge Networks

Українські дизайнери працюють переважно з шаблонними проєктами, які мають низьку додану вартість. Саме тому їхня ціна на ринку є доволі низькою, найчастіше вона не перевищує тисячі доларів.  Крім цього, фрилансери часто демпінгують ціни, щоб привабити замовника, а це має негативний вплив на середню вартість проєктів на ринку. Замовник, як правило, не хоче платити більше, якщо можна заплатити менше, що формує конкуренцію нижчої ціни, а не вищої якості. Відповідно річні обороти дизайнерів не перевищують двох мільйонів гривень та зростають не завдяки вищій вартості проєктів, а через більшу кількість дрібних та дешевих замовлень.

Дизайн в Україні — інфографіка

Візуалізація PPV Knowledge Networks

Проте дизайн-агенції мають краще становище на ринку, ніж самозайняті дизайнери. Вони працюють з більшими та дорожчими проєктами, адже мають достатньо інституційної спроможності це робити. Якщо фрилансери працюють з шаблонними проєктами вартістю приблизно тисячі доларів, то агенції беруться за проєкти, що у чотири рази дорожчі. Втім, є вкрай мало дизайн-агенцій, чиї річні обороти перевищували б 10 млн грн.

Читайте також: Світові тренди дизайну житла для українців

Аби покращити таку ситуацію на ринку, варто стимулювати окремих дизайнерів об’єднуватися в агенції або інші форми співпраці, що дозволить їм посилити власну інституційну спроможність. Крім цього, великою проблемою є те, що дизайн для замовників має переважно естетичне значення, а інноваційність дизайну часто ігнорують, хоча вона і надає додану вартість дизайнерським продуктам.

Формальна і неформальна освіта

Сукупний ліцензований набір освітніми закладами на дизайнерську спеціальність у 2018 р. — 6 665 на бакалаврат та 2 133 на магістратуру. Для порівняння — у 2018-му на бакалаврат вступили 2 293 абітурієнтів, а на магістратуру — 528.

🖍️ Дизайн в Україні: обсяги індустрії, скільки заробляють дизайнери та де навчаються — інфографіка 4

Візуалізація PPV Knowledge Networks

Читайте також: Чому українці не працюють за спеціальністю

Заклади вищої освіти мали б бути основною ланкою підготовки кваліфікованих кадрів для ринку дизайну, але більшість респондентів опитування вказували, що не мають профільної університетської освіти. Натомість вони перекваліфікувалися чи навчалися шляхом самоосвіти або проходили навчальні курси в організаціях неформальної освіти.

В Україні 33 виші, які готують дизайнерів. Такі офіційні дані Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Найбільше вирізняються Дніпро і Одеса, тому що там бракує програм для дизайнерів як бакалаврських, так і магістерських.

Дизайн в Україні — інфографіка

Візуалізація PPV Knowledge Networks

Найбільша проблема формальної освіти для дизайнерів — навчальні програми застарілі, а навички та знання, які вони дають, не відповідають потребам та запитам сучасного ринку. Крім цього, багато університетів взагалі не пропонують спеціалізації у рамках спеціальності 022 «Дизайн». Рамка компетентностей МОН дуже широка та містить мало конкретики, а вимог до специфікації дизайну немає взагалі. Саме тому МОН повинен осучаснити вимоги для дизайнерів, а заклади вищої освіти — оновити свої програми відповідно до нових вимог та потреб ринку.

У п’яти найбільших містах (Дніпро, Київ, Львів, Одеса, Харків) діють 39 організацій неформальної освіти, які надають спеціалізовані освітні послуги для графічних та предметних дизайнерів.

Новий закон про освіту, який прийняли у 2017 році, офіційно ввів поняття неформальної освіти як одного із видів освіти загалом на рівні з формальною.

Читайте також: 10 тез про освіту від Івана Примаченка, Prometheus

Хоч неформальна освіта не може і не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій, проте вона може надавати професійні кваліфікації, які й потрібні на ринку.

Головна перевага неформальної освіти — це її гнучкість. Організації неформальної освіти мають незалежність у  формуванні своїх навчальних програм та курсів. Вони орієнтуються на потреби ринку, а не на приписи міністерств. Це робить їх гнучкими, а програми — динамічними.

Дизайн в Україні — інфографіка

Візуалізація PPV Knowledge Networks

Іншою важливою перевагою неформальної освіти є короткотерміновість навчання. Зазвичай організації неформальної освіти пропонують спеціалізовані курси для дизайнерів, які тривають всього кілька місяців по кілька занять на тиждень. Але такі курси неформальної освіти дають вузькоспеціалізовані знання та навички. Випускники, як правило, мають погане уявлення про ринок та екосистему дизайну, а їхні бізнес-компетенції погано розвинені. Крім цього, організації неформальної освіти мають цілковиту свободу у розробці та наповненні своїх навчальних програм. Тому курси з графічного дизайну можуть дуже різнитися між собою.

Щоб уникнути таких розбіжностей, потрібно розробити рекомендації щодо змістовного наповнення програм неформальної освіти та компетентностей і навичок, якими повинні володіти їхні випускники.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: