fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

В пошуках alma mater — що відбувається у сфері української освіти

V pošukah alma mater — ščo vidbuvajeťsja u sferi ukraїnśkoї osvity

Економіка, реформи законодавства, безпека та розбудова громадянського суспільства — нагадує передвиборчі тези? Насправді все це — результат освіченості населення та належної якості освіти в країні. В рамках проекту «12 історій» редакція Na chasi аналізує, як виглядає ситуація з українською освітою та яким чином на неї впливають сучасні технології
Ekonomika, reformy zakonodavstva, bezpeka ta rozbudova gromadjanśkogo suspiľstva — nagaduje peredvyborči tezy? Naspravdi vse ce — rezuľtat osvičenosti naselennja ta naležnoї jakosti osvity v kraїni. V ramkah proektu «12 istorij» redakcija Na chasi analizuje, jak vygljadaje sytuacija z ukraїnśkoju osvitoju ta jakym čynom na neї vplyvajuť sučasni tehnologiї
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Освітня система в Україні сьогодні — це майже 8 млн тих, хто навчається та ще 1,5 млн тих, хто навчає та забезпечує освітній процес. Майже 20% населення країни безпосередньо пов’язані з освітою. Законодавчим підґрунтям нової української освіти в незалежній державі стали 2 документи: закон Про освіту (найперший прийнятий у 1991 році), Конституція України (1996 рік). Першим кроком на шляху перебудови освітньої галузі після розпаду комуністичної імперії став прийнятий Верховною Радою України в 1991 році Закон України Про освіту. Він визначив школу як основу духовного та соціально-економічного розвитку держави. Поза цим пафосним визначенням важливими є складові освіти, які цей закон прописав: доступність, гуманність, незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій, забезпечення рівних можливостей для всіх людей, звязок з національною культурою і традиціями, відповідність світовому рівню. Відповідно до головного закону, держава створює систему доступної та безоплатної дошкільної, повної загальної, професійно-технічної та вищої освіти, а також систему підвищення кваліфікації та перепідготовки. Дисбаланс і брак місць у закладах дошкільної освіти десятки років був одним із джерел корупції на різних рівнях у системі дошкільної освіти. Спроба виправити це — запровадження електронної черги. Це — відкритий і прозорий сервіс для запису у дошкільні навчальні заклади, який надає рівні можливості усім дітям незалежно від можливостей їхніх батьків. Україна заохочує відкриття приватних дитячих садочків. Одна із цілей — залучення приватних інвестицій у дошкільну освіту. Проте, якщо ви раптом вирішили започаткувати власний дитсадок, доведеться виконати декілька кроків: Визначитись із приміщенням, у якому буде засновано заклад та ознайомитися із низкою законів та нормативно-правових актів щодо діяльності із виховання дітей (своїх та чужих). Мати потрібну для освітнього процесу кількість кадрів та матеріально-технічну базу (простіше кажучи — вихователів, адмінперсонал та приміщення, ліжка, іграшки та все подібне). Проконсультуватися та оформити потрібні документи в органах місцевого самоврядування — управління освіти тощо. Зібрати визначені освітнім відомством документи та подати їх до органу ліцензування. Там мають протягом 3 днів визначитися, чи є підстави надавати ліцензію, якщо є — то вже протягом 10 днів ініціатор отримання ліцензії буде щасливим власником цього документу та відкриватиме приватний дитячий садочок. ЗМІ майже щотижня повідомляють про випадки насильства одних школярів щодо інших. Подолати цю проблему складно — але не неможливо, переконані організації, які комплексно займаються проблемами булінґу в школах (тобто насильства та знущань). В Україні UNICEF займається інформуванням батьків та дітей про булінґ та розробляють методики протидії йому. Благодійний фонд Kiddo та громадська організація Студена також працюють над протидією булінґу та розробляють засади недискримінаційного навчання. Український інститут дослідження екстремізму досліджує дитяче насилля, а український фонд Благополуччя дітей вчить дитину захищати себе. Є ще Міжнародний жіночий правозахисний фонд Ла Страда-Україна. Він працює над питанням протидії насильству не лише у навчальних закладах, а й в сім’ї. Реформа, яку освітяни називають ключовою, — створення нової української школи. У такій школі, переконують натхненники-реформатори, відкидаються факти та знання, які досі були на першому місці в освітньому процесі. Мовляв, тепер школярі матимуть компетенції, вмітимуть критично думати та висловлювати свою точку зору, обстоювати її. Список компетентностей, які мають розвивати у новій українській школі, закріплений законодавчо. Відзначимо, що цей перелік складався із урахуванням рекомендацій Європейського парламенту та Ради Європи. Відтак, до цих компетентностей належать: вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами; математична компетентність; компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій; інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно-комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей; культурна компетентність; підприємливість та фінансова грамотність. Новий Державний стандарт початкової освіти вже запровадили в Україні: знання та навички тут опановують через діяльність, а в дружньому колі школярі вчаться висловлювати свої думки та уважно слухати інших. За задумом освітян-реформаторів, нова українська школа має випускати інноватора, відповідального громадянина, який знає свої права та поважає права інших. Із ходом реформи вчителям дозволять імпровізувати та експериментувати, самотужки обирати навчальні матеріали. Така свобода обґрунтована законодавчо, а все це прописано у новому освітньому законі. Міносвіти тепер пропонуватиме типову навчальну програму, а вчитель зможе доповнювати її на власний розсуд. Аби мотивувати вчителів фінансово, міністерство запровадить сертифікацію. Це — добровільна перевірка. Якщо пройти її, можна отримати до 20% на додачу до посадового окладу та звільнення від атестації. Передбачено також кадрову автономію: директор школи може самостійно призначати своїх заступників, приймати на роботу та звільняти педагогічних працівників. Батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування, а отже — впливати на освітній та виховний процеси. Відтепер їм буде легше контролювати фінанси школи. Усі навчальні заклади, які отримують публічні кошти, зобов’язані оприлюднювати свій кошторис та інформацію про витрати. І батьки тепер можуть здійснювати перерахування благодійних внесків цілеспрямовано на школу, а не збирати готівкові кошти, які дуже складно обліковувати. Віце-президентка компанії IT-Integrator Надія Омельченко розповідає: аби нова українська школа повноцінно та ефективно запрацювала — а відтак і змінилася якість освіти — школам треба починати активно модернізувати свою матеріальну базу та обладнання, яке використовують для навчання: — Найперше, необхідно створити так звані STEAM-лабораторії для технічних дисциплін. Це — абревіатура для позначення науково-технічних спеціальностей (science — наука, technology — технологія, engineering — інженерія, mathematics — математика, arts — мистецтво). Запуск у школах таких лабораторій дозволяє впроваджувати сучасні навчальні методики, робити заняття комплексними і захопливими, обєднувати в одному проекті природничі науки, технології, мистецтво і математику, — пояснює Надія. Вже низка шкіл у різних регіонах, і зокрема, у Києві, в тестовому режимі використовує такі рішення. Варто відзначити, що ці ідеї та методики вдало відпрацьовані у сфері позашкільної освіти – у STEAM-гуртках та технічних школах. У рамках сучасних лабораторій використовуються різні комплекти електроніки для учнів. На їхній базі діти можуть самостійно розробляти, збирати і програмувати різні пристрої — розумний будинок або клас, розумну теплицю чи автоматичну метеостанцію. — Впроваджують у школах і 3D-друк. Учні друкують на них навчальні матеріали, наприклад, модель молекули води або інші елементи, корпуси для електроніки, а також використовують пристрої для арт-занять. Ми також запустили у декількох школах роботу із сучасними голографічними екранами. Їх можна ефективно використовувати в рамках уроків історії, мов і літератури – діти самостійно створюють контент для цих екранів, — розповідає віце-президентка IT-Integrator. Із 2018 року в Міносвіти взялися експериментувати із впровадженням електронних підручників. Від паперу в довгостроковій перспективі планують відмовитися. По-перше, однією із основних проблем використання паперового підручника є його вартість. Зважаючи на зміни програми, друкувати підручники потрібно буде (як показує досвід декількох минулих років) ледь чи не щороку. Паперовий екземпляр також не дасть можливості ні учню, ні вчителю використовувати інтерактивні моделі, тести, аналіз відеофрагментів — а саме мультимедіа зараз посідають впевнене місце в освіті. Електронними підручниками вже декілька років користуються учні в школах Південної Кореї, Фінляндії, Угорщини, Румунії, Польщі та низки інших країн. В Україні поки що створили реєстр експертів та затвердили державну експертизу електронних підручників. Для проведення експерименту з апробації електронного підручника експериментальний клас має бути забезпечений інтерактивною панеллю, роутером Wi-Fi, швидким інтернетом тощо. Триватиме експеримент до 2021 року. За підсумками 3 років щорічно електронні підручники доопрацьовуватимуть їхні виробники. Ті, що успішно пройшли повторну експертизу, будуть використовувати у школах. В рамках децентралізації створюють опорні школи. Вони мають стати одним із механізмів реформування системи загальної середньої освіти й упорядкування шкільної мережі. Місцеві громади, які є засновниками таких закладів, визначають опорні заклади на конкурсній основі відповідно до затверджених ними умов.Під час проведення конкурсу чітко враховують низку вимог, прописаних освітнім відомством. Йдеться про освітні потреби учнів, можливість організувати профільне навчання, наявність кваліфікованих педагогічних кадрів, матеріально-технічної бази та – елементарно – наявність доріг. У час, коли більше половини громадян працездатного віку має вищу освіту, найвищим попитом на ринку праці користуються ті, хто вміє виробляти, будувати, шити, лагодити і куховарити. Професійно-технічну освіту українці здобувають безоплатно. Заклади професійної освіти мають надають сотні професій для різних галузей економіки. Відсоткове співвідношення розподілилося так: 33% закладів готують фахівців для промисловості; 29,5% — для агросфери; 17% — для будівництва; 7% — для сфери послуг; 6% — для торгівлі та громадського харчування; 5,5% — для транспортної галузі; 1,3% — для ЖКГ; 1% — для сфери зв’язку. У більшості таких закладів учні, які не мають повної загальної середньої освіти, мають можливість її здобувати паралельно з отриманням професії. Протягом останніх років у системі професійно-технічної освіти стаються збої, і вони, з точки зору абітурієнтів, зрозумілі. Йдеться, зокрема, про бажання молоді все ж здобути вищу освіту, непрестижність навчання у такому навчальному закладі, усвідомлення безперспективності диплому, незадовільна матеріально-технічна забезпеченість тощо. Втім, в Україні склалася ситуація, коли ринок праці найбільше потребує саме кваліфікованих робітників. Це явище помітне й у великих містах, і в сільській місцевості та райцентрах, де останнім часом відкрилася низка нових підприємств — а кадрів для них бракує. Вже зараз у Міносвіти прописали реформу системи професійно-технічних закладів. Там починають викладати за дуальною системою: коли збільшується кількість практичних годин, в якості інструкторів запрошують фахівців із виробництва. Випуск молодих спеціалістів у 2017 році довів ефективність пілотного проекту. Працевлаштування колишніх учнів склало 97%, підвищення якості професійної підготовки – 12-17%, а заклади освіти зменшили свої витрати на комунальні послуги та навчальні матеріали. Іще одне досягнення освіти в незалежній Україні — приналежність до європейської системи. Так, маємо на увазі Болонський процес. Його суть — формування загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти. Вона ґрунтується на спільності та єдності принципів. Йдеться про структурне реформування національних системи вищої освіти низки країн Європи, кардинальної зміни освітніх програм тощо. Щодо України – тодішній Міністр освіти Станіслав Ніколаєнко у 2005 році у Бергені (Норвегія) підписав Болонську декларацію від імені України. З того часу виші почали запроваджувати кредитно-модульну систему оцінювання та структурування навчального процесу. Інша сторона реформи — запровадження зовнішнього незалежного оцінювання. Історія створення зовнішнього незалежного оцінювання почалася ще у 1993 році. Тоді відбулася перша спроба запровадити тести для абітурієнтів. Однак через низку причин спроба виявилася невдалою. У 2002 році спробували знову — тоді провели 200 тестувань, у яких взяли участь першокурсники українських вишів. У 2003 році був іще один крок вперед: тестування пройшли 3121 випускник 670 загальноосвітніх шкіл України. 4 заклади вищої освіти почали зараховувати результати тестування як вступні випробування. А за бажанням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах результати тестування зараховували як державну підсумкову атестацію. У 2004 розвиток ЗНО набувало все більших обертів: майже 4,5 тис випускників із Києва, Львова, Харкова, Донецька, Одеси склали тести. Вже 31 український виш зарахував ці результати як результати вступних випробувань. У 2005 році розпочалися законодавчі кроки тодішнього керівництва держави. Так, президент Віктор Ющенко доручив своїм Указом освітньому відомству перейти до проведення вступних випробувань до університетів шляхом ЗНО. У цьому ж році створили Український центр оцінювання якості освіти, а тестування пройшло понад 10,5 тис учнів. У 2006 році у державному бюджеті України вперше було закладено кошти на проведення ЗНО. У 8 регіонах країни створили центри оцінювання якості освіти. Тести пройшли майже 42 тис випускників. До проведення цієї незалежної процедури долучили 6,3 тис інструкторів та 700 екзаменаторів. Вже із 2008 року проходження тестування стало обов’язковою умовою вступу до вишу. Тести розробляли для 11 предметів. Чимало дискусій виникало свого часу і щодо впровадження тестування мовами нацменшин. Однак згодом вирішили видати спеціалізовані словники із перекладами ключових термінів із кожного предмету. 2018 року Міністерство освіти презентувало безкоштовну онлайн-платформу BeSmart, за домопогою якої можна готуватися до ЗНО. Інструмент складається з відео-уроків, тестів тощо. Авторами курсів платформи є викладачі українських шкіл та університетів. Окремі виші, скажімо, Донецький Національний університет імені Василя Стуса, також створили спеціальні онлайн-програми, які готують до вступу потенційних студентів на тимчасово окупованих територіях. Абітурієнти після такої підготовки зможуть потім виїхати на піконтрольну Україні територію та скласти ЗНО. Три українських виші представлені в міжнародному рейтингу університетів світу QS World University Rankings. Це — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут, Донецький національний університет імені Стуса. Сьогодні Україна входить до 20 держав-лідерів у галузі міжнародної освіти. Проте й досі ми не маємо власного Гарварду — хоча класичні виші з чималою абітурієнтською базою в Україні є. Скажімо, столиця славиться Національним університетом Києво-Могилянська Академія. Молодь із Західної України може обирати навчання між Львівським національним університетом імені Франка, Чернівецьким національним університетом імені Федьковича, Ужгородським національним університетом. Східні регіони, без сумніву, пишаються Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара чи Харківським національним університетом імені Каразіна. Та є й ті, хто намагається докорінно змінити підхід до вищої освіти і не використовують класичні моделі. У Києві свою маленьку освітню революцію робить UNIT Factory (Ukrainian National IT Factory) — спільний проект Фонду Василя Хмельницького K.Fund і французької Школи 42, що реалізується за підтримки громадської організації Освіторія. UNIT Factory — єдиний в Україні приватний навчальний заклад, який працює за стандартами інноваційної французької Школи 42. Навчання спирається на унікальну освітню систему і безкоштовне за умови роботи в Україні протягом наступних трьох років. Тут немає вчителів, конспектів, лекцій чи курсів. Сюди неможливо вступити за знайомством. Під час відбору не враховуються академічні критерії (дипломи, ЗНО, оцінки). Усе залежить від праці та цілеспрямованості учнів. IT-фабрика працює 24/7. Тут вчать програмувати, працювати в команді та знаходити інноваційні рішення. UNIT Factory кидає виклик традиційній системі освіти. Компаніям потрібні не папери про закінчення престижного вишу, а професіонали, які успішно реалізують проекти. Наші випускники отримають знання, навички та досвід, що допоможуть їм знайти високооплачувану роботу у провідних українських і зарубіжних компаніях, — акцентує увагу на особливостях Василь Хмельницький, засновник K.Fund. В основу навчання було покладено французьку методику навчання за схемою Peer-to-Peer (P2P) та гейміфікацію. Онлайн-набір розпочався навесні 2016 року — і це принесло 900 абітурієнтів. Найкращих учнів (близько 300 осіб) у листопаді 2016 року прийняли на постійне навчання. Воно триватиме 3 роки. На Заході України таким осередком інновацій є Український католицький університет. Попри всі стереотипи про церковне виховання, саме цей приватний виш став синонімом інновацій та підготовки IT-фахівців та медійників нового покоління. Ми будували університет на двох колонах, двох М, як я це називаю, — мученики і марґанілізовані. Мученики мали відвагу ризикувати життям, але зберігали духовні принципи навіть за небезпечних, смертельних обставин. Це наше перше М. Друге М – це марґіналізовані, люди з особливими потребами. Це ті, хто не має ні змоги, ні потреби вдягати маску, будувати мур. Вони безпосередньо цілим своїм буттям ставлять пряме запитання своєму співрозмовнику: Чи ти можеш мене сприйняти? Чи можеш зі мною спілкуватися? Чи можеш мене любити?. І це допомагає опускати різні проміжні бар’єри. Нам ще необхідно багато працювати над тим, щоб створити простори безпеки, довіри та взаємоповаги — не лише для себе, а для всіх. Тоді буде справді безпечно і добре, — ділиться своїм досвідом Борис Ґудзяк, президент УКУ. Втім, тут розвивають не лише гуманітарні науки. Вихідці з цього університету активно працюють у сфері IT, запускають власні стартапи та є учасниками міжнародних конкурсів. Тут також працює велика Школа журналістики, яка запрошує регулярно в якості лекторів відомих редакторів, продюсерів, журналістів, медіаекспертів. А бібліотека цього вишу, що відкрилася відносно нещодавно, вже добре відома далеко за межами цього регіону: Українські школярі ще із першого класу можуть користуватися мобільними застосунками не лише для розваг. Є низка сервісів, котрі допомагають здобувати додаткові навички — і в окремих предметах шкільної програми, й загалом: Основи математики допоможе вивчати, скажімо, додаток Numbie. Він знайомить першокласників з математичними послідовностями, а також навчить самостійно складати числові ряди. Цікавим буде для першачків додаток Storybots. Він знайомить з навколишнім світом і одночасно навчає англійської. Програма містить і ігри, і книги, й відеоролики. Школярам варто встановити безкоштовний додаток Duolingo, який допомагає у вивченні іноземних мов. Крім англійської, іспанської, німецької та французької тут є й інші мови, включаючи досить рідкісні — наприклад, ірландська або угорська. Власне, додатки-перекладачі – одні із найпоширеніших помічників сучасного учня. А програма Math24 допоможе вирішити приклади з математики та докладно пояснить хід рішення. При цьому додаток пропонує до кожного заданого прикладу відразу кілька варіантів рішень. PhotoMath — один з найпопулярніших в світі калькуляторів, який для роботи використовує камеру смартфона. Для цього достатньо просто навести камеру на рівняння, і PhotoMath відразу ж обчислить відповідь і надасть докладне покрокове рішення. Та не лише мобільні додатки допомагають розвивати сучасну освіту. Керівник підрозділу планшетів і VR-продуктів компанії Lenovo в Україні Віталій Годзула розповідає, що в освіті почали інтенсивно використовувати імерсивні технології. Раніше вони переважно асоціювались з ігровою індустрією. Сьогодні технології віртуальної (VR) і доповненої (AR) реальності дозволяють демонструвати те, що неможливо побачити чи відчути, знаходячись вдома чи в класі. Технології допомагають інакше поглянути на глибини космосу, підводний світ, анатомію тіла, музеї, інші країни. В Україні вже є такі освітні проекти та прототипи. Презентовано, наприклад, прототип навчального курсу з англійської мови у віртуальній реальності. А музей популярної науки та техніки Експериментаніум вже надає юним відвідувачам можливість досліджувати космос та відвідати світові пам’ятки за допомогою VR-шолому Lenovo Explorer. 2018 року з’явився перший український VR-застосунок, який допомагає знайомитись із оточуючим світом, і таких прикладів стає більше. Учасник віртуальної екскурсії Київ: з ранку до світанку відвідує 6 незвичних місць столиці, знайомиться з їхньою історією та бере участь у віртуальних подіях, — коментує Віталій Годзула. Чимало українських лабораторій-розробників готові створювати контент (та вже інтенсивно працюють над цим) для навчального процесу, який із кожним роком стає ефективнішим завдяки інноваціям. Вже з’явилися віртуальні екскурсії Чорнобильською зоною, історичні реконструкції трагічних подій 2014 року на Інститутській — а отже, вивчення сучасної історії вже буде зовсім інакшою, аніж просто гортанням підручників. Прочитати інші з 12 історій

Освіта в Україні — з чого все почалося

Освітня система в Україні сьогодні — це майже 8 млн тих, хто навчається та ще 1,5 млн тих, хто навчає та забезпечує освітній процес. Майже 20% населення країни безпосередньо пов’язані з освітою.

Законодавчим підґрунтям нової української освіти в незалежній державі стали 2 документи:

  • закон «Про освіту» (найперший прийнятий у 1991 році),
  • Конституція України (1996 рік).

Першим кроком на шляху перебудови освітньої галузі після розпаду комуністичної імперії став прийнятий Верховною Радою України в 1991 році Закон України «Про освіту». Він визначив школу як основу духовного та соціально-економічного розвитку держави. Поза цим пафосним визначенням важливими є складові освіти, які цей закон прописав:

  • доступність,
  • гуманність,
  • незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій,
  • забезпечення рівних можливостей для всіх людей, зв’язок з національною культурою і традиціями,
  • відповідність світовому рівню.

— Право на освіту кожному громадянину гарантується, зокрема, обов'язковістю загальної середньої освіти

Конституція України

Відповідно до головного закону, держава створює систему доступної та безоплатної дошкільної, повної загальної, професійно-технічної та вищої освіти, а також систему підвищення кваліфікації та перепідготовки.

Дошкільна освіта — мета: побудувати сферу без корупції та дискримінації

Дисбаланс і брак місць у закладах дошкільної освіти десятки років був одним із джерел корупції на різних рівнях у системі дошкільної освіти. Спроба виправити це — запровадження електронної черги. Це — відкритий і прозорий сервіс для запису у дошкільні навчальні заклади, який надає рівні можливості усім дітям незалежно від можливостей їхніх батьків.

Читайте також: Фредерік Мазелла, засновник BlaBlaCar — про сучасну освіту

Україна заохочує відкриття приватних дитячих садочків. Одна із цілей — залучення приватних інвестицій у дошкільну освіту. Проте, якщо ви раптом вирішили започаткувати власний дитсадок, доведеться виконати декілька кроків:

  • Визначитись із приміщенням, у якому буде засновано заклад та ознайомитися із низкою законів та нормативно-правових актів щодо діяльності із виховання дітей (своїх та чужих).
  • Мати потрібну для освітнього процесу кількість кадрів та матеріально-технічну базу (простіше кажучи — вихователів, адмінперсонал та приміщення, ліжка, іграшки та все подібне).
  • Проконсультуватися та оформити потрібні документи в органах місцевого самоврядування — управління освіти тощо.
  • Зібрати визначені освітнім відомством документи та подати їх до органу ліцензування.
  • Там мають протягом 3 днів визначитися, чи є підстави надавати ліцензію, якщо є — то вже протягом 10 днів ініціатор отримання ліцензії буде щасливим власником цього документу та відкриватиме приватний дитячий садочок.

В пошуках Гарварду — що відбувається з українською освітою

Освіта без розбишак

ЗМІ майже щотижня повідомляють про випадки насильства одних школярів щодо інших. Подолати цю проблему складно — але не неможливо, переконані організації, які комплексно займаються проблемами булінґу в школах (тобто насильства та знущань).

В Україні UNICEF займається інформуванням батьків та дітей про булінґ та розробляють методики протидії йому. Благодійний фонд Kiddo та громадська організація «Студена» також працюють над протидією булінґу та розробляють засади недискримінаційного навчання.

Український інститут дослідження екстремізму досліджує дитяче насилля, а український фонд «Благополуччя дітей» вчить дитину захищати себе. Є ще Міжнародний жіночий правозахисний фонд «Ла Страда-Україна». Він працює над питанням протидії насильству не лише у навчальних закладах, а й в сім’ї.

Нова українська школа — з рекомендаціями ЄС

Реформа, яку освітяни називають «ключовою», — створення нової української школи. У такій школі, переконують натхненники-реформатори, відкидаються факти та знання, які досі були на першому місці в освітньому процесі. Мовляв, тепер школярі матимуть компетенції, вмітимуть критично думати та висловлювати свою точку зору, обстоювати її.

Читайте також: 10 тез про освіту від Івана Примаченка, Prometheus

Список компетентностей, які мають розвивати у новій українській школі, закріплений законодавчо. Відзначимо, що цей перелік складався із урахуванням рекомендацій Європейського парламенту та Ради Європи. Відтак, до цих компетентностей належать:

  • вільне володіння державною мовою;
  • здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
  • математична компетентність;
  • компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
  • інноваційність;
  • екологічна компетентність;
  • інформаційно-комунікаційна компетентність;
  • навчання впродовж життя;
  • громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
  • культурна компетентність;
  • підприємливість та фінансова грамотність.

Новий Державний стандарт початкової освіти вже запровадили в Україні: знання та навички тут опановують через діяльність, а в дружньому колі школярі вчаться висловлювати свої думки та уважно слухати інших. За задумом освітян-реформаторів, нова українська школа має випускати інноватора, відповідального громадянина, який знає свої права та поважає права інших.

Зміна підходів не лише для учнів, але й для вчителів та батьків

Із ходом реформи вчителям дозволять імпровізувати та експериментувати, самотужки обирати навчальні матеріали. Така свобода обґрунтована законодавчо, а все це прописано у новому освітньому законі. Міносвіти тепер пропонуватиме типову навчальну програму, а вчитель зможе доповнювати її на власний розсуд. Аби мотивувати вчителів фінансово, міністерство запровадить сертифікацію. Це — добровільна перевірка. Якщо пройти її, можна отримати до 20% на додачу до посадового окладу та звільнення від атестації.

Передбачено також кадрову автономію: директор школи може самостійно призначати своїх заступників, приймати на роботу та звільняти педагогічних працівників.

Батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування, а отже — впливати на освітній та виховний процеси. Відтепер їм буде легше контролювати фінанси школи. Усі навчальні заклади, які отримують публічні кошти, зобов’язані оприлюднювати свій кошторис та інформацію про витрати. І батьки тепер можуть здійснювати перерахування благодійних внесків цілеспрямовано на школу, а не збирати готівкові кошти, які дуже складно обліковувати.

Це маловідоме слово «STEAM»

Віце-президентка компанії IT-Integrator Надія Омельченко розповідає: аби нова українська школа повноцінно та ефективно запрацювала — а відтак і змінилася якість освіти — школам треба починати активно модернізувати свою матеріальну базу та обладнання, яке використовують для навчання:

— Найперше, необхідно створити так звані STEAM-лабораторії для технічних дисциплін. Це — абревіатура для позначення науково-технічних спеціальностей (science — наука, technology — технологія, engineering — інженерія, mathematics — математика, arts — мистецтво). Запуск у школах таких лабораторій дозволяє впроваджувати сучасні навчальні методики, робити заняття комплексними і захопливими, об’єднувати в одному проекті природничі науки, технології, мистецтво і математику, — пояснює Надія.

Читайте також: Ізраїльська освіта та практики STEAM — чого варто повчитися Україні

Вже низка шкіл у різних регіонах, і зокрема, у Києві, в тестовому режимі використовує такі рішення. Варто відзначити, що ці ідеї та методики вдало відпрацьовані у сфері позашкільної освіти – у STEAM-гуртках та технічних школах.

У рамках сучасних лабораторій використовуються різні комплекти електроніки для учнів. На їхній базі діти можуть самостійно розробляти, збирати і програмувати різні пристрої — розумний будинок або клас, розумну теплицю чи автоматичну метеостанцію.

— Впроваджують у школах і 3D-друк. Учні друкують на них навчальні матеріали, наприклад, модель молекули води або інші елементи, корпуси для електроніки, а також використовують пристрої для арт-занять. Ми також запустили у декількох школах роботу із сучасними голографічними екранами. Їх можна ефективно використовувати в рамках уроків історії, мов і літератури – діти самостійно створюють контент для цих екранів, — розповідає віце-президентка IT-Integrator.

Життя без паперу — експеримент з електронними підручниками

Із 2018 року в Міносвіти взялися експериментувати із впровадженням електронних підручників. Від паперу в довгостроковій перспективі планують відмовитися.

По-перше, однією із основних проблем використання паперового підручника є його вартість. Зважаючи на зміни програми, друкувати підручники потрібно буде (як показує досвід декількох минулих років) ледь чи не щороку. Паперовий екземпляр також не дасть можливості ні учню, ні вчителю використовувати інтерактивні моделі, тести, аналіз відеофрагментів — а саме мультимедіа зараз посідають впевнене місце в освіті.

Читайте також: Міносвіти забезпечить школярів e-підручниками

Електронними підручниками вже декілька років користуються учні в школах Південної Кореї, Фінляндії, Угорщини, Румунії, Польщі та низки інших країн.

В Україні поки що створили реєстр експертів та затвердили державну експертизу електронних підручників. Для проведення експерименту з апробації електронного підручника експериментальний клас має бути забезпечений інтерактивною панеллю, роутером Wi-Fi, швидким інтернетом тощо.

Триватиме експеримент до 2021 року. За підсумками 3 років щорічно електронні підручники доопрацьовуватимуть їхні виробники. Ті, що успішно пройшли повторну експертизу, будуть використовувати у школах.

В пошуках Гарварду — що відбувається з українською освітою

Освітня децентралізація мовою показників

В рамках децентралізації створюють опорні школи. Вони мають стати одним із механізмів реформування системи загальної середньої освіти й упорядкування шкільної мережі.

Місцеві громади, які є засновниками таких закладів, визначають опорні заклади на конкурсній основі відповідно до затверджених ними умов.Під час проведення конкурсу чітко враховують низку вимог, прописаних освітнім відомством. Йдеться про освітні потреби учнів, можливість організувати профільне навчання, наявність кваліфікованих педагогічних кадрів, матеріально-технічної бази та – елементарно – наявність доріг.

В пошуках alma mater — що відбувається з українською освітою

На одному боці — комп’ютери, на іншому — верстати

У час, коли більше половини громадян працездатного віку має вищу освіту, найвищим попитом на ринку праці користуються ті, хто вміє виробляти, будувати, шити, лагодити і куховарити.

Професійно-технічну освіту українці здобувають безоплатно. Заклади професійної освіти мають надають сотні професій для різних галузей економіки. Відсоткове співвідношення розподілилося так:

  • 33% закладів готують фахівців для промисловості;
  • 29,5% — для агросфери;
  • 17% — для будівництва;
  • 7% — для сфери послуг;
  • 6% — для торгівлі та громадського харчування;
  • 5,5% — для транспортної галузі;
  • 1,3% — для ЖКГ;
  • 1% — для сфери зв’язку.

У більшості таких закладів учні, які не мають повної загальної середньої освіти, мають можливість її здобувати паралельно з отриманням професії.

Протягом останніх років у системі професійно-технічної освіти стаються «збої», і вони, з точки зору абітурієнтів, зрозумілі. Йдеться, зокрема, про бажання молоді все ж здобути вищу освіту, «непрестижність» навчання у такому навчальному закладі, усвідомлення безперспективності диплому, незадовільна матеріально-технічна забезпеченість тощо. Втім, в Україні склалася ситуація, коли ринок праці найбільше потребує саме кваліфікованих робітників. Це явище помітне й у великих містах, і в сільській місцевості та райцентрах, де останнім часом відкрилася низка нових підприємств — а кадрів для них бракує.

Вже зараз у Міносвіти прописали реформу системи професійно-технічних закладів. Там починають викладати за дуальною системою: коли збільшується кількість практичних годин, в якості інструкторів запрошують фахівців із виробництва. Випуск молодих спеціалістів у 2017 році довів ефективність пілотного проекту. Працевлаштування колишніх учнів склало 97%, підвищення якості професійної підготовки – 12-17%, а заклади освіти зменшили свої витрати на комунальні послуги та навчальні матеріали.

Болонський процес

Іще одне досягнення освіти в незалежній Україні — приналежність до європейської системи. Так, маємо на увазі Болонський процес. Його суть — формування загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти. Вона ґрунтується на спільності та єдності принципів. Йдеться про структурне реформування національних системи вищої освіти низки країн Європи, кардинальної зміни освітніх програм тощо.

Щодо України – тодішній Міністр освіти Станіслав Ніколаєнко у 2005 році у Бергені (Норвегія) підписав Болонську декларацію від імені України. З того часу виші почали запроваджувати кредитно-модульну систему оцінювання та структурування навчального процесу. Інша сторона реформи — запровадження зовнішнього незалежного оцінювання.

Станом на 2018 рік 48 європейських країн є учасниками Болонського освітнього процесу.

Три літери для шкіл

Історія створення зовнішнього незалежного оцінювання почалася ще у 1993 році. Тоді відбулася перша спроба запровадити тести для абітурієнтів. Однак через низку причин спроба виявилася невдалою. У 2002 році спробували знову — тоді провели 200 тестувань, у яких взяли участь першокурсники українських вишів.

У 2003 році був іще один крок вперед: тестування пройшли 3121 випускник 670 загальноосвітніх шкіл України. 4 заклади вищої освіти почали зараховувати результати тестування як вступні випробування. А за бажанням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах результати тестування зараховували як державну підсумкову атестацію.

У 2004 розвиток ЗНО набувало все більших обертів: майже 4,5 тис випускників із Києва, Львова, Харкова, Донецька, Одеси склали тести. Вже 31 український виш зарахував ці результати як результати вступних випробувань. У 2005 році розпочалися законодавчі кроки тодішнього керівництва держави. Так, президент Віктор Ющенко доручив своїм Указом освітньому відомству перейти до проведення вступних випробувань до університетів шляхом ЗНО. У цьому ж році створили Український центр оцінювання якості освіти, а тестування пройшло понад 10,5 тис учнів.

У 2006 році у державному бюджеті України вперше було закладено кошти на проведення ЗНО. У 8 регіонах країни створили центри оцінювання якості освіти. Тести пройшли майже 42 тис випускників. До проведення цієї незалежної процедури долучили 6,3 тис інструкторів та 700 екзаменаторів.

Вже із 2008 року проходження тестування стало обов’язковою умовою вступу до вишу. Тести розробляли для 11 предметів. Чимало дискусій виникало свого часу і щодо впровадження тестування мовами нацменшин. Однак згодом вирішили видати спеціалізовані словники із перекладами ключових термінів із кожного предмету.

Із 2010 року ЗНО проводиться лише українською мовою, а власне тести із української мови оголосили обов’язковими для всіх вступників. Із 2018 року в Україні не проводиться ЗНО з російської мови.

2018 року Міністерство освіти презентувало безкоштовну онлайн-платформу BeSmart, за домопогою якої можна готуватися до ЗНО. Інструмент складається з відео-уроків, тестів тощо. Авторами курсів платформи є викладачі українських шкіл та університетів.

Окремі виші, скажімо, Донецький Національний університет імені Василя Стуса, також створили спеціальні онлайн-програми, які готують до вступу потенційних студентів на тимчасово окупованих територіях. Абітурієнти після такої підготовки зможуть потім виїхати на піконтрольну Україні територію та скласти ЗНО.

Шукаючи Гарвард

Три українських виші представлені в міжнародному рейтингу університетів світу QS World University Rankings. Це — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Донецький національний університет імені Стуса. Сьогодні Україна входить до 20 держав-лідерів у галузі міжнародної освіти. Проте й досі ми не маємо власного «Гарварду» — хоча класичні виші з чималою абітурієнтською базою в Україні є.

Скажімо, столиця славиться Національним університетом «Києво-Могилянська Академія». Молодь із Західної України може обирати навчання між Львівським національним університетом імені Франка, Чернівецьким національним університетом імені Федьковича, Ужгородським національним університетом. Східні регіони, без сумніву, пишаються Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара чи Харківським національним університетом імені Каразіна.

Та є й ті, хто намагається докорінно змінити підхід до вищої освіти і не використовують класичні моделі. У Києві свою маленьку освітню революцію робить UNIT Factory (Ukrainian National IT Factory) — спільний проект Фонду Василя Хмельницького K.Fund і французької Школи 42, що реалізується за підтримки громадської організації «Освіторія». UNIT Factory — єдиний в Україні приватний навчальний заклад, який працює за стандартами інноваційної французької Школи 42. Навчання спирається на унікальну освітню систему і безкоштовне за умови роботи в Україні протягом наступних трьох років. Тут немає вчителів, конспектів, лекцій чи курсів. Сюди неможливо вступити «за знайомством». Під час відбору не враховуються академічні критерії (дипломи, ЗНО, оцінки). Усе залежить від праці та цілеспрямованості учнів. IT-фабрика працює 24/7. Тут вчать програмувати, працювати в команді та знаходити інноваційні рішення.

«UNIT Factory кидає виклик традиційній системі освіти. Компаніям потрібні не папери про закінчення престижного вишу, а професіонали, які успішно реалізують проекти. Наші випускники отримають знання, навички та досвід, що допоможуть їм знайти високооплачувану роботу у провідних українських і зарубіжних компаніях», — акцентує увагу на особливостях Василь Хмельницький, засновник K.Fund. В основу навчання було покладено французьку методику навчання за схемою Peer-to-Peer (P2P) та гейміфікацію. Онлайн-набір розпочався навесні 2016 року — і це принесло 900 абітурієнтів. Найкращих учнів (близько 300 осіб) у листопаді 2016 року прийняли на постійне навчання. Воно триватиме 3 роки.

На Заході України таким осередком інновацій є Український католицький університет. Попри всі стереотипи про церковне виховання, саме цей приватний виш став синонімом інновацій та підготовки IT-фахівців та медійників нового покоління. «Ми будували університет на двох колонах, «двох М», як я це називаю, — мученики і марґанілізовані. Мученики мали відвагу ризикувати життям, але зберігали духовні принципи навіть за небезпечних, смертельних обставин. Це наше перше «М». Друге «М» – це марґіналізовані, люди з особливими потребами. Це ті, хто не має ні змоги, ні потреби вдягати маску, будувати мур. Вони безпосередньо цілим своїм буттям ставлять пряме запитання своєму співрозмовнику: «Чи ти можеш мене сприйняти? Чи можеш зі мною спілкуватися? Чи можеш мене любити?». І це допомагає опускати різні проміжні бар’єри. Нам ще необхідно багато працювати над тим, щоб створити простори безпеки, довіри та взаємоповаги — не лише для себе, а для всіх. Тоді буде справді безпечно і добре», — ділиться своїм досвідом Борис Ґудзяк, президент УКУ. Втім, тут розвивають не лише гуманітарні науки. Вихідці з цього університету активно працюють у сфері IT, запускають власні стартапи та є учасниками міжнародних конкурсів. Тут також працює велика Школа журналістики, яка запрошує регулярно в якості лекторів відомих редакторів, продюсерів, журналістів, медіаекспертів. А бібліотека цього вишу, що відкрилася відносно нещодавно, вже добре відома далеко за межами цього регіону:

В Україні станом на початок 2018 року налічувалося 198 університетів, 62 академії, 83 інститути, 245 коледжів, 97 технікумів, 117 училищ та 1 консерваторія

It's easy — іноземні мови, сучасні технології та знання в смартфоні

Українські школярі ще із першого класу можуть користуватися мобільними застосунками не лише для розваг. Є низка сервісів, котрі допомагають здобувати додаткові навички — і в окремих предметах шкільної програми, й загалом:

  • Основи математики допоможе вивчати, скажімо, додаток Numbie. Він знайомить першокласників з математичними послідовностями, а також навчить самостійно складати числові ряди.
  • Цікавим буде для першачків додаток Storybots. Він знайомить з навколишнім світом і одночасно навчає англійської. Програма містить і ігри, і книги, й відеоролики.
  • Школярам варто встановити безкоштовний додаток Duolingo, який допомагає у вивченні іноземних мов. Крім англійської, іспанської, німецької та французької тут є й інші мови, включаючи досить рідкісні — наприклад, ірландська або угорська. Власне, додатки-перекладачі – одні із найпоширеніших помічників сучасного учня.
  • А програма Math24 допоможе вирішити приклади з математики та докладно пояснить хід рішення. При цьому додаток пропонує до кожного заданого прикладу відразу кілька варіантів рішень.
  • PhotoMath — один з найпопулярніших в світі калькуляторів, який для роботи використовує камеру смартфона. Для цього достатньо просто навести камеру на рівняння, і PhotoMath відразу ж обчислить відповідь і надасть докладне покрокове рішення.

Та не лише мобільні додатки допомагають розвивати сучасну освіту. Керівник підрозділу планшетів і VR-продуктів компанії Lenovo в Україні Віталій Годзула розповідає, що в освіті почали інтенсивно використовувати імерсивні технології. Раніше вони переважно асоціювались з ігровою індустрією. Сьогодні технології віртуальної (VR) і доповненої (AR) реальності дозволяють демонструвати те, що неможливо побачити чи відчути, знаходячись вдома чи в класі. Технології допомагають інакше поглянути на глибини космосу, підводний світ, анатомію тіла, музеї, інші країни.

Читайте також: «Чорнобиль360» та UniVRsee показали можливості освітнього відео

«В Україні вже є такі освітні проекти та прототипи. Презентовано, наприклад, прототип навчального курсу з англійської мови у віртуальній реальності. А музей популярної науки та техніки «Експериментаніум» вже надає юним відвідувачам можливість досліджувати космос та відвідати світові пам’ятки за допомогою VR-шолому Lenovo Explorer. 2018 року з’явився перший український VR-застосунок, який допомагає знайомитись із оточуючим світом, і таких прикладів стає більше. Учасник віртуальної екскурсії «Київ: з ранку до світанку» відвідує 6 незвичних місць столиці, знайомиться з їхньою історією та бере участь у віртуальних подіях», — коментує Віталій Годзула.

Чимало українських лабораторій-розробників готові створювати контент (та вже інтенсивно працюють над цим) для навчального процесу, який із кожним роком стає ефективнішим завдяки інноваціям.

Вже з’явилися віртуальні екскурсії Чорнобильською зоною, історичні реконструкції трагічних подій 2014 року на Інститутській — а отже, вивчення сучасної історії вже буде зовсім інакшою, аніж просто гортанням підручників.

Прочитати інші з 12 історій

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора

Цей матеріал виготовлено та розміщено на комерційній основі.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

1 коментар

спочатку нові
за рейтингом спочатку нові за хронологією
1

Дуже прошу шановну редакцію виправити неприємну помилку "и українських виші представлені в міжнародному рейтингу університетів світу QS World University Rankings. Це — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Донецький національний університет імені Стуса." Першість по Україні посідає Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна https://www.topuniversities.com/qs-world-university-rankings. Сподіваюся на високі професійні стандарти редакції та авторки статті.

Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: