Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

10 модних слів 2018 року, які варто скоріше забути

10 modnyh sliv 2018 roku, jaki varto skoriše zabuty

Ми — як і наші читачі — багато часу проводимо у соціальних мережах. Настільки багато, що часом починаємо самі вживати ці 10 термінів на всі боки. Але здається, настав час припинити це робити — й ось чому
My — jak i naši čytači — bagato času provodymo u sociaľnyh merežah. Nastiľky bagato, ščo časom počynajemo sami vžyvaty ci 10 terminiv na vsi boky. Ale zdajeťsja, nastav čas prypynyty ce robyty — j oś čomu
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Харасмент. Одне зі слів, яким навіщось почали окремо позначати види сексуального, вербального, морального та фізичного насильства в офісі. Ніби насильство в офісі, на вулиці чи вдома суттєво відрізняється за своєї тваринною й ганебною суттю. Насильство у колективі неприпустиме — а от бити дітей вдома, принижувати партнера в родині чи незнайому людину на вулиці, це типу нічого так? Категорія харасменту — лицемірна спроба офісного планктону заховатися за модним англомовним терміном і протрактувати тупі сексистські жарти на одному рівні із спробами фізичного зґвалтування. Нумо будувати суспільство, де насильство відносно людини як проблема не прив’язане до офісних столів, курилок, туалетів чи корпоративів — і зазнає однакової міри засудження та юридичних наслідків, а не ділиться за класами доброго й поганого насильства. Фемінітив. Жіноча форма термінів, котрі позначають професії чи рід занять. Нормальний етап еволюції мовлення — але через свою назву, схожу на фемінізм сприймається багатьма журналістами, читачами та редакторами з нотками іронічного липкого підхіхікування. Не бійтесь адвокаток, журналісток, редакторок, експерток та засновниць і менеджерок. Навіть якщо ви не знаєте, як правильно називати цей термін — і ідеї четвертої хвилі вам куди ближчі за третю (яка власне й породила увесь негатив щодо фемінізму). Інфлюенсер. До того, як з новими медіа масово сталася англійська головного мозку, цих людей називали лідерами суспільної думки та особами впливу. Проблема в тому, що під кінець 2018-го поняття лідера суспільної думки стало вкрай розмитим — тепер ним (чи нею) однаково успішно може бути 14-літній підліток з сотнями тисяч глядачів у TikTok і 55-літня топ-менеджерка з компанії з мільйонною прибутковістю. Каліф на годину — найтиповіший профіль сучасних інфлюенсерів, а на позначення цих людей ми використовуємо низку слів-синонімів залежно від ситуації. Щоправда, ця назва швидше схожа на якусь хворобу чи вірус. Можливо, нам слід вигадати якесь людське, тепле лампове означення цих людей. Інколи підійде навіть ось ця дивакувата дівчина, яка записує реп на камеру телефона. Імпакт. Льорн йо ленгвідж, — хочеться сказати усім спікерам, авторам (та авторкам), журналістам й бізнес-блоґерам, які льорн інгліш ту мач ін зеїр Троєщіна. Чудове українське слово вплив пояснює абсолютно все, коли ви хочете говорити про маркетинг впливу, журналістику впливу, соціальне підприємництво чи трансформацію міського середовища через дизайн та вуличне мистецтво. Люди не розуміють ваші меседжі, тому що вони перетумачені термінами для некст дженерейшена, андерстенд? Інфотеймент. Колись, коли інтернет був юним, а редакція Buzzfeed — ще маловідомою, вони назвали свій формат швидкісної й трохи жовтої журналістики саме так. Вони й подавали одночасно інформацію, й розважали читача, й давали йому трохи скандалів, інтриг, гучних заголовків, що активно збирали кліки й перегляди. Тоді таких сайтів було 2-3 на увесь інтернет. Однак надворі — листопад 2018-го, і від CNN до Bloomberg, від Української Правди до The Babel — вже ніхто не цурається щоп’ятниці публікувати абстрактні добірки, поради щодо кіно, сюрреалістичні новини, зловживати жовтуватими заголовками та навіть запускати тести на кшталт Який ви виборець. Вся журналістика сучасності — частково розвага. Окремий піджанр нам більше не потрібен. Бадішеймінґ. Профеміністичні ресурси та спільноти в соцмережах піднесли цей термін на небачену досі висоту абсурду. Якщо коротко — це коли під фото занадто товстої / занадто худої / звичайної людини з’являються коментарі про неправильну вагу, форму носа, грудей, розмір щік, колір шкіри, позу тощо. Тут годиться не те що цілий сезон шоу Я соромлюсь свого тіла назнімати — а створити окремий інтернет. До речі, блоґерки, які викладають чужі nudes, прислані їм в дірект, щоби поржати над тупими мужиками разом зі своїми фоловерами — теж активні (хоч і несвідомі) учасниці бадішеймінґу. Блогери, які тролять моделей plus size — в ту ж касу. Давайте просто дійдемо згоди в одному: інтернет — це місце, де люди охоче ненавидять одне одного. І якщо вам некомфортно від того, що вас будуть ненавидіти, називати шльондрою, курвою чи гоміком — то напевно, ваші селфі з свинячими вушками в бікіні, неголеними пахвами та андрогінною фігурою не слід викладати на суд публіки. Ви або готові до того, що 90% користувачів інтернету — агресивні й часто морально невдоволені, або ні. Ви або не зважаєте на чужу думку, або все-таки зважаєте — і всі ваші пост-іронічні пости про те, як вам все одно, насправді приховують те, що ви занадто переймаєтеся чужою думкою стосовно свого тіла. Не треба для цього вигадувати й експлуатувати штучно створений термін. Депресія. Вам третій день сумно? Ви не хочете йти на роботу, бо в Києві випав сніг? Улюблений кіт перестав вас помічати, коли ви повертаєтесь додому з офісу? Замість сексу, кіно, концерту чи афтепаті вам хочеться провести вихідний у ліжку з книгою, тупими серіалами та мискою свіжих млинців? Вітаємо: у вас НЕМАЄ депресії. Немає. Ще раз — немає. Депресія — це складне захворювання, яке має цілком фізіологічну природу, лікується із застосуванням медичних препаратів та регулярних відвідин спеціаліста. А оце, що вам другий день сумно, а під очима цього тижня з’явилися сині кола, як у панди — це тому, що ви порушили циркадні ритми, мало вживаєте в їжу вітамінів, недостатньо п’єте рідини і мало рухаєтеся. Перестаньте гуглити симптоми того, чого у вас немає. Депресія була у кількох наших знайомих — і як правило, вони не відчували сум. Бо вони просто нічого ні до кого й ні до чого не відчували. Вони наче померли, але ззовні залишалися живими. Соліст Linkin Park наклав на себе руки після дня, проведеного в колі рідних, де він жартував і здавався бадьорим та веселим. Депресія — це не синонім суму. Тож якщо у вас цього немає, а натомість ви відчуваєте гнів, роздратування, сум чи перепади настрою без фізіологічного болю в тілі чи бажання просто не вставати днями з ліжка — у вас немає депресії, у вас просто є певні проблеми, з якими вам доведеться розібратися у свої 20-30-40 років. Модний термін у цьому не допоможе. ОКР. Медичний термін, який означає регулярне повторення певних ритуалів чи дій, котрі з точки зору стороннього спостерігача не мають жодної логіки, проте є логічно вмотивованими для самого хворого. Наприклад, що з дому можна виходити, лише тричі закривши й відкривши вхідний замок. Або потребу поливати квіти лише за годинниковою стрілкою о 14:10 щосуботи. У мене обсесивно-компульсивний розлад, бо я перевіряю, чи вимкнув телевізор, перш ніж виходити з дому — ні, у вас просто здоровий ґлузд і небажання, аби ваша квартира згоріла, поки ви 8-10 годин будете на роботі. В принципі, трактується аналогічно до попереднього терміну із нашого списку. Соцмережі та блогосфера перетворили медичні терміни з практики психіатрів на опис схильностей чи тимчасових звичок середньостатистичних психічно здорових людей. І в 2019-му слід покласти цьому край. У більшості з тих, хто шукає в себе ознаки ОКР, його немає. Соціофобія / соціопатія. Я страшний соціофоб, люблю ліпше сидіти вдома замість кудись ходити — типовий приклад, коли інтроверсію плутають із страхом перед суспільством в цілому. Ну а скільки разів у чатах та соцмережах люди називають себе соціопатами, то й взагалі годі перерахувати. Класичний соціопат — Ганнібал Лектер: ось він дружньо вам посміхається і розповідає про мистецтво срібного віку, а ось вже їсть вашу ногу з тією ж вишуканою посмішкою, навіть не знімаючи краватки та костюма-трійки. Соціопати не знають, що таке емоції, вони їх симулюють залежно від ситуації, аби приховати власні негативні вчинки чи маніпуляції — тому в них і відсутнє поняття добра / зла / злочину як такого. Соціофоби не знають, як це — жити у суспільстві, тому комфортно почуваються, місяцями не покидаючи власних помешкань. Ви ж — швидше за все — інтроверт чи інтровертка. Це не страшно, і це — не діагноз, а особливість вашого темпераменту та сприйняття дійсності. І ні, вам не треба лікуватися. Вам треба перестати називати себе тими, ким ви не є. SJW (СЖВ, social justice warrior, диванні війська). Почнемо з того, що після скандалів з Cambridge Analytica, фабрики в Ольгіно та інших подібних інцидентів навала розгніваних коментаторів під вашими статтями на сайті чи публікаціями в соцмережах можуть бути не борцями за справедливість в інтернеті — а звичайною ботофермою. Але навіть якщо сталося так, що вас атакують люди, які справедливо розгнівані вашим неетичним вчинком, коментарем чи жартом — знайдіть у собі мужність вчинити так, як це зробили нещодавно ведучі SNL після недолугого жарту про одноокого конгресмена-ветерана та шквалу критики від SJW у соцмережах: І пам’ятайте: в інтернет-суперечках першим програє той, хто починає переходити на расу, національність, зовнішність опонента — чи згадує Гітлера. Ніколи не згадуйте фашизм і Гітлера. По-перше, Муссоліні образиться, а по-друге — так ви точно долучитеся до диванних військ, а ми ж хочемо їх залишити у 2018-му, чи не так?

Харасмент

Одне зі слів, яким навіщось почали окремо позначати види сексуального, вербального, морального та фізичного насильства в офісі. Ніби насильство в офісі, на вулиці чи вдома суттєво відрізняється за своєї тваринною й ганебною суттю.

«Насильство у колективі неприпустиме» — а от бити дітей вдома, принижувати партнера в родині чи незнайому людину на вулиці, це типу нічого так?

Категорія «харасменту» — лицемірна спроба офісного планктону заховатися за модним англомовним терміном і протрактувати тупі сексистські жарти на одному рівні із спробами фізичного зґвалтування. Нумо будувати суспільство, де насильство відносно людини як проблема не прив’язане до офісних столів, «курилок», туалетів чи корпоративів — і зазнає однакової міри засудження та юридичних наслідків, а не ділиться за класами «доброго» й «поганого» насильства.

Фемінітив

Жіноча форма термінів, котрі позначають професії чи рід занять. Нормальний етап еволюції мовлення — але через свою назву, схожу на «фемінізм» сприймається багатьма журналістами, читачами та редакторами з нотками іронічного липкого підхіхікування. Не бійтесь адвокаток, журналісток, редакторок, експерток та засновниць і менеджерок. Навіть якщо ви не знаєте, як правильно називати цей термін — і ідеї «четвертої хвилі» вам куди ближчі за «третю» (яка власне й породила увесь негатив щодо фемінізму).

Інфлюенсер

До того, як з новими медіа масово сталася англійська головного мозку, цих людей називали «лідерами суспільної думки» та «особами впливу». Проблема в тому, що під кінець 2018-го поняття «лідера суспільної думки» стало вкрай розмитим — тепер ним (чи нею) однаково успішно може бути 14-літній підліток з сотнями тисяч глядачів у TikTok і 55-літня топ-менеджерка з компанії з мільйонною прибутковістю. «Каліф на годину» — найтиповіший профіль сучасних «інфлюенсерів», а на позначення цих людей ми використовуємо низку слів-синонімів залежно від ситуації. Щоправда, ця назва швидше схожа на якусь хворобу чи вірус. Можливо, нам слід вигадати якесь людське, тепле лампове означення цих людей. Інколи підійде навіть «ось ця дивакувата дівчина, яка записує реп на камеру телефона».

Імпакт

«Льорн йо ленгвідж», — хочеться сказати усім спікерам, авторам (та авторкам), журналістам й бізнес-блоґерам, які льорн інгліш ту мач ін зеїр Троєщіна. Чудове українське слово «вплив» пояснює абсолютно все, коли ви хочете говорити про маркетинг впливу, журналістику впливу, соціальне підприємництво чи трансформацію міського середовища через дизайн та вуличне мистецтво. Люди не розуміють ваші меседжі, тому що вони перетумачені термінами для некст дженерейшена, андерстенд?

Інфотеймент

Колись, коли інтернет був юним, а редакція Buzzfeed — ще маловідомою, вони назвали свій формат швидкісної й трохи «жовтої» журналістики саме так. Вони й подавали одночасно інформацію, й розважали читача, й давали йому трохи скандалів, інтриг, гучних заголовків, що активно збирали кліки й перегляди. Тоді таких сайтів було 2-3 на увесь інтернет. Однак надворі — листопад 2018-го, і від CNN до Bloomberg, від «Української Правди» до The Babel — вже ніхто не цурається щоп’ятниці публікувати абстрактні добірки, поради щодо кіно, сюрреалістичні новини, зловживати «жовтуватими» заголовками та навіть запускати тести на кшталт «Який ви виборець». Вся журналістика сучасності — частково розвага. Окремий піджанр нам більше не потрібен.

Бадішеймінґ

Профеміністичні ресурси та спільноти в соцмережах піднесли цей термін на небачену досі висоту абсурду. Якщо коротко — це коли під фото занадто товстої / занадто худої / звичайної людини з’являються коментарі про неправильну вагу, форму носа, грудей, розмір щік, колір шкіри, позу тощо. Тут годиться не те що цілий сезон шоу «Я соромлюсь свого тіла» назнімати — а створити окремий інтернет. До речі, блоґерки, які викладають чужі nudes, прислані їм «в дірект», щоби «поржати» над тупими мужиками разом зі своїми фоловерами — теж активні (хоч і несвідомі) учасниці бадішеймінґу. Блогери, які тролять моделей plus size — в ту ж касу.

Давайте просто дійдемо згоди в одному: інтернет — це місце, де люди охоче ненавидять одне одного. І якщо вам некомфортно від того, що вас будуть ненавидіти, називати шльондрою, курвою чи гоміком — то напевно, ваші селфі з «свинячими вушками» в бікіні, неголеними пахвами та андрогінною фігурою не слід викладати на суд публіки. Ви або готові до того, що 90% користувачів інтернету — агресивні й часто морально невдоволені, або ні. Ви або не зважаєте на чужу думку, або все-таки зважаєте — і всі ваші «пост-іронічні» пости про те, як вам все одно, насправді приховують те, що ви занадто переймаєтеся чужою думкою стосовно свого тіла. Не треба для цього вигадувати й експлуатувати штучно створений термін.

Депресія

Вам третій день сумно? Ви не хочете йти на роботу, бо в Києві випав сніг? Улюблений кіт перестав вас помічати, коли ви повертаєтесь додому з офісу? Замість сексу, кіно, концерту чи афтепаті вам хочеться провести вихідний у ліжку з книгою, тупими серіалами та мискою свіжих млинців? Вітаємо: у вас НЕМАЄ депресії. Немає. Ще раз — немає.

Депресія — це складне захворювання, яке має цілком фізіологічну природу, лікується із застосуванням медичних препаратів та регулярних відвідин спеціаліста. А оце, що вам другий день сумно, а під очима цього тижня з’явилися сині кола, як у панди — це тому, що ви порушили циркадні ритми, мало вживаєте в їжу вітамінів, недостатньо п’єте рідини і мало рухаєтеся. Перестаньте гуглити симптоми того, чого у вас немає.

Депресія була у кількох наших знайомих — і як правило, вони не відчували сум. Бо вони просто нічого ні до кого й ні до чого не відчували. Вони наче померли, але ззовні залишалися живими. Соліст Linkin Park наклав на себе руки після дня, проведеного в колі рідних, де він жартував і здавався бадьорим та веселим. Депресія — це не синонім суму. Тож якщо у вас цього немає, а натомість ви відчуваєте гнів, роздратування, сум чи перепади настрою без фізіологічного болю в тілі чи бажання просто не вставати днями з ліжка — у вас немає депресії, у вас просто є певні проблеми, з якими вам доведеться розібратися у свої 20-30-40 років. Модний термін у цьому не допоможе.

ОКР

Медичний термін, який означає регулярне повторення певних «ритуалів» чи дій, котрі з точки зору стороннього спостерігача не мають жодної логіки, проте є логічно вмотивованими для самого хворого. Наприклад, що з дому можна виходити, лише тричі закривши й відкривши вхідний замок. Або потребу поливати квіти лише за годинниковою стрілкою о 14:10 щосуботи. «У мене обсесивно-компульсивний розлад, бо я перевіряю, чи вимкнув телевізор, перш ніж виходити з дому» — ні, у вас просто здоровий ґлузд і небажання, аби ваша квартира згоріла, поки ви 8-10 годин будете на роботі. В принципі, трактується аналогічно до попереднього терміну із нашого списку.

Соцмережі та блогосфера перетворили медичні терміни з практики психіатрів на опис схильностей чи тимчасових звичок середньостатистичних психічно здорових людей. І в 2019-му слід покласти цьому край. У більшості з тих, хто шукає в себе ознаки ОКР, його немає.

Соціофобія / соціопатія

«Я страшний соціофоб, люблю ліпше сидіти вдома замість кудись ходити» — типовий приклад, коли інтроверсію плутають із страхом перед суспільством в цілому. Ну а скільки разів у чатах та соцмережах люди називають себе соціопатами, то й взагалі годі перерахувати.

Класичний соціопат — Ганнібал Лектер: ось він дружньо вам посміхається і розповідає про мистецтво срібного віку, а ось вже їсть вашу ногу з тією ж вишуканою посмішкою, навіть не знімаючи краватки та костюма-трійки. Соціопати не знають, що таке емоції, вони їх симулюють залежно від ситуації, аби приховати власні негативні вчинки чи маніпуляції — тому в них і відсутнє поняття добра / зла / злочину як такого. Соціофоби не знають, як це — жити у суспільстві, тому комфортно почуваються, місяцями не покидаючи власних помешкань. Ви ж — швидше за все — інтроверт чи інтровертка. Це не страшно, і це — не діагноз, а особливість вашого темпераменту та сприйняття дійсності. І ні, вам не треба лікуватися. Вам треба перестати називати себе тими, ким ви не є.

SJW (СЖВ, social justice warrior, диванні війська)

Почнемо з того, що після скандалів з Cambridge Analytica, «фабрики в Ольгіно» та інших подібних інцидентів навала розгніваних коментаторів під вашими статтями на сайті чи публікаціями в соцмережах можуть бути не «борцями за справедливість в інтернеті» — а звичайною ботофермою. Але навіть якщо сталося так, що вас атакують люди, які справедливо розгнівані вашим неетичним вчинком, коментарем чи жартом — знайдіть у собі мужність вчинити так, як це зробили нещодавно ведучі SNL після недолугого жарту про одноокого конгресмена-ветерана та шквалу критики від SJW у соцмережах:

І пам’ятайте: в інтернет-суперечках першим програє той, хто починає переходити на расу, національність, зовнішність опонента — чи згадує Гітлера. Ніколи не згадуйте фашизм і Гітлера. По-перше, Муссоліні образиться, а по-друге — так ви точно долучитеся до «диванних військ», а ми ж хочемо їх залишити у 2018-му, чи не так?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: