Урядовці-освітяни таким чином хочуть закликати небайдужих людей об’єднатися під одним голосом в акції #СтопПлагіат, щоб спільно шукати розв’язання проблеми плагіату. До акції вже доєдналися понад 20 закладів вищої освіти України.
Як будуть боротися з плагіатом
За словами координатора Проекту сприяння академічної доброчесності в Україні (SAIUP) Тараса Тимочко, останнім часом дедалі більше досить гучних випадків, пов’язаних із плагіатом: «Може скластися враження, що ситуація погіршилася, але я вважаю, що це лише свідчить, що збільшилась кількість небайдужих людей».
Як зазначають автори ініціативи, всі університети та наукові установи в Україні мають можливість підписати угоди з компаніями, що надають послуги перевірки тексту на наявність запозичених частин тексту, і забезпечити своїм аспірантам та докторантам перевірку дисертаційних робіт на плагіат.
Також група експертів розробила широкі рекомендації, які можна використати як модулі для навчання, як основа спецкурсів з академічного письма. Зараз дискутують на тему, як перейти на інший рівень відстежування академічної доброчесності – на рівень глибшого аналізу наукового змісту роботи. Однак, як наголосив заступник Міністра освіти і науки Юрій Рашкевич, цього недостатньо. Україна має забезпечити не лише технічну перевірку тексту робіт на плагіат, а й не допускати плагіату наукових ідей.
Андрій Сідляренко, голова компанії «Unicheck Україна» — онлайн-сервісу пошуку плагіату, — зазначив, що академічна доброчесність є етичною й академічною нормою, що має впливати на якість освіти та довіру до результатів наукових досліджень.
Нагадаємо, раніше ми публікувалиЯк українці допомагають боротися з плагіатом у світі — історія стартапу Noplag розмову розмову з Олексієм Бочковим, СEO Noplag — сервісу з пошуку плагіату у текстах учнів, студентів чи науковців. Він розповів, як внутрішній проект компанії за кілька місяців виріс уп’ятеро та чому команда сфокусувалася саме на закордонних клієнтах.
Вже понад три роки ми розповідаємо вам про нові можливості. Будемо вдячні за підтримку!
Проблема набагато серйозніша. Це результат недоброчесності наукових керівників, консультантів, опонентів, голів спеціалізованих рад. І треба починати з наукової новизни та висновків дисертацій. Досить часто вони містять підручникові істини або офіційні дані міністерств чи відомств, які нібито сформульовані "вперше", "отримали подальший розвиток" ... От хай голови спецрад обґрунтовують ці твердження відповідною аргументацією. А якщо не зможуть, то вихід один - відставка