Марія Варлигіна
Візуальна культура стала нашим буденним оточенням. Важко уявити житло без телевізора або комп’ютера, та й людей, занурених у телефон, більшає.
Візуальна культура: давно і ґрунтовно
Як свідчать дані міжнародного соціологічного дослідження Global Digital Report (підготованого We are social та Hootsuite), станом на 2018 рік понад 4 млрд населення користується інтернетом, а більше 2/3 людства має власний мобільний телефон. Інтенсивний технічний розвиток прискорив загальний темп життя — а відтак, візуальна комунікація пришвидшується та універсифікується. Так виникає окуляроцентризм.
Окуляроцентризм (термін Мартіна Джея) — стан суспільства, де візуальній інформації надається перевага. Ще у 1995 році В. Дж. Т. Мітчелл назвав наплив зображень «образотворчим поворотом». Часи, коли текст був головним джерелом інформації, минули. Зображення все більше прагне не підкріплювати текст, а замінити його. Нащо пояснювати, коли можна надіслати фото? Навіщо описувати емоції, коли можна використати смайли?
Ми не тільки споживаємо візуальну культуру, але й активно її продукуємо. Візуальна епоха про комунікативні зрушення — ми спілкуємося інакше. Виникає потреба у розумінні нових реалій — як читати візуальний текст?
Візуальна грамотність — про що це
Це поняття — про те, як ми бачимо та інтерпретуємо. Термін visual literacy існує з 1969 року (його запровадив Джон Дебс) і є багатозначним. На сайті Асоціації візуальної грамотності зазначено: «Майже кожен дослідник пропонує власне розуміння цього явища». Об’єднує різноманіття поглядів така базисна засада:
Зустріч із візуальним контентом відбувається на двох рівнях: Перший — безпосереднє сприйняття зображення. Зображення сприймається миттєво й цілісно. На відміну від тексту, який розгортається лінійно, задає темп і напрямок думці. Ключовий момент — враження, під яким формується ставлення до побаченого: подобається чи ні, які емоції викликає, чи виникає бажання роздивлятися уважніше.
Другий рівень — це сприйняття контексту зображення. Будь-що є продуктом свого часу. Інтерпретація побаченого залежить від того, який контекст ми здатні створити навколо. Сюди входить, що ми знаємо про автора, про часи і обставини створення зображення, як воно вбудовується у сучасну культуру, які пропонує теми. Наприклад, проект «Ноктюрни» Джуді Шеррод та С. Гейлі Стівенс 2011–2013 років може заплутати глядача, якщо той нічого не знає про нього, бо він не схожий на сучасний. Авторки використали саморобну камеру-обскуру та старий фотографічний процес — тінтайп, — який застосовувався у XIX столітті. Ефект «зсуву часу» на зображеннях нагадує про те, наскільки розуміння залежить від звичних нам форм «старе/ нове», «красиве/ некрасиве» тощо.
Досліджуючи медіа, Маршалл Маклюен скаже: «Засіб комунікації і є повідомлення»
 Judy Sherrod and S. Gayle Stevens, Nocturnes |  Judy Sherrod and S. Gayle Stevens, Nocturnes |
Фотографія та візуальна грамотність
Найстаріша фотографія, що дійшла до нас — робота «Вид з вікна» Жозефа Ньєпса, — датується 1826 роком. Серійний випуск компактних камер, які можна було носити з собою, почався майже за століття — у 1925 році. Першою в цій сфері стала нині легендарна компанія Leica. А сьогодні головне місце посіла цифрова фотографія, до того ж з’явилася можливість робити знімки не тільки на фотоапарат: мобільна фотографія стала буденністю.
З самого початку фотографія набула особливого статусу медіуму, який може слугувати мистецьким і документальним цілям. Репортажні зйомки засновників міжнародного агентства Magnum Photo Анрі Картье-Бресона, Роберта Капи та інших членів спільноти продемонстрували, що документальна фотографія може бути витвором мистецтва, так само як і художня фотографія документує свою епоху.
Знімок є свідченням, підтвердженням — фотографія констатує. Здається, що на знімку зображено дійсність, яку сприймаємо постійно, з відмінністю тільки в тому, що тут виокремлено її фрагмент. А коли так, то розуміння цього фрагменту наче є «вбудованим» умінням, так само як сприймати світ. Проте це не зовсім так.
 USA. New York City. Manhattan. Bankers Trust. 1960. |  USA. New Jersey. Model prison of Leesburg. Solitary confinement. 1975. |
Головна небезпека у роботі з фотографією — розуміння її як можливості безпосередньої фіксації дійсності. Історики та теоретики фотографії зазначають, що фотографія не може бути підґрунтям для об’єктивних узагальнень, бути неупередженим поглядом (Сьюзан Зонтаг, Ролан Барт). Фотографія не є фрагментом дійсності, що взято до рамки. Це — мова. Складна мова, яка розповідає про життя, але не є ним самим.
 Robert Capa © International Center of Photography 1950 |  Robert Capa © International Center of Photography 1948 |
Є критерії, за якими аналізують мапи, рентгенівські знімки. Окрім того — важливість правильного розуміння цих зображень не викликає сумнівів. Як щодо розуміння фотографії? Чи існують критерії, які могли б бути доречні у мистецькій сфері? Візуальна грамотність — вміння інтерпретувати фотографію, розуміти мову автора, притаманні саме йому символи.
Як розвивати візуальну грамотність
Гарна новина полягає в тому, що для розвитку візуальної грамотності варто робити приємні речі:
- Читати інтернет-ресурси про сучасне мистецтво.
- Відвідувати виставки сучасного мистецтва у рідному місті та обов’язково у містах, куди потрапляєте. Щоби залишатися обізнаним з подіями, варто підписатися на акаунти галерей у соцмережах та відстежувати новини профільних інтернет-ресурсів.
- Читати фотокниги, артбуки. Шукати як класику, так і відслідковувати новинки.
- Бути уважним до всього: архітектура, промисловий дизайн тощо. Реклама у транспорті, оформлення улюблених закладів тощо — звертайте увагу, як зроблено, що вам подобається, про що нагадує.
Візуальна грамотність можлива тоді, коли процес візуального збагачення не зупиняється і пошук не обмежується звичними вподобаннями. Візуальний контент — незлічена кількість форматів, які з’являються ледь не кожного дня: відео-арт, інсталяції, сайнс арт, концептуальна фотографія тощо. Можливо, відкритість до нового, неупередженість погляду і є запорукою візуальної грамотності. Підступаючи до нового зображення, ми переносимо на нього весь попередній досвід. Він виступає необхідним багажем знань і переживань, головне — не дати йому завадити сприймати нове.
Добре, коли дивишся — і бачиш