Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Електронна демократія в Україні: від революції до еволюції

Elektronna demokratija v Ukraїni: vid revoljuciї do evoljuciї

В рамках спецпроекту «12 історій про незалежну Україну» редакція Na chasi презентує загальну картину того, як зараз виглядає електронна демократія в державі. Чи з’явилася все ж та єдина платформа для надання уніфікованих електронних сервісів громадянам? Чи зникли черги за довідками під дверима держслужбовців? Наскільки зручним, швидким та прозорим став процес отримання онлайн-послуг? Шукаємо відповіді разом
V ramkah specproektu «12 istorij pro nezaležnu Ukraїnu» redakcija Na chasi prezentuje zagaľnu kartynu togo, jak zaraz vygljadaje elektronna demokratija v deržavi. Čy z’javylasja vse ž ta jedyna platforma dlja nadannja unifikovanyh elektronnyh servisiv gromadjanam? Čy znykly čergy za dovidkamy pid dveryma deržslužbovciv? Naskiľky zručnym, švydkym ta prozorym stav proces otrymannja onlajn-poslug? Šukajemo vidpovidi razom
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Ми намагалися простежити за усіма трансформаціями в державі, які відбулися на шляху формування електронної демократії — і спробували зібрати головні оптимізаційні процеси та електронні інструменти, які, в певному сенсі, істотно полегшили життя людей. Тож пориньмо разом в нашу досить тривалу мандрівку електронними реєстрами, відкритими даними — та проектами, котрі розвивають українську електронну демократію і формують сучасну економіку незалежної України. Коли започаткували еру електронної демократії. Електронна демократія за одним із визначень — це безперервна участь громадян у формуванні та реалізації державної політики з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, починаючи з виборів і завершуючи щоденною участю. Переломним моментом в цьому напрямку став 2014 рік. До 2014 року в Україні дуже мало говорили про електронну демократію, не кажучи вже про реалізацію проектів. Були якісь суто декларативні документи про можливість електронного голосування чи електронні черги. Враховуючи це, за 4 роки ми зробили просто шалений стрибок в розвитку електронної демократії. Зараз в Україні на національному та місцевому рівнях вже використовуються такі інструменти: електронні петиції, бюджет участі, різні форми електронних консультацій, електронні голосування та інші послуги. Що таке електронна послуга. На Урядовому порталі знаходимо таке визначення: Електронна послуга – це адміністративна або інша публічна послуга, що надається громадянину або юридичній особі в електронній формі (оформлення ліцензії, соціальної допомоги, особистого документу без відвідування органів влади тощо) Такі надаються через інтернет, тож доступні з дому чи офісу цілодобово упродовж року. Таким чином, вони є зручнішими та швидшими за особисті візити та мінімізують ризики корупції. Як та де отримати такі послуги. 16 листопада 2016 року уряд схвалив Концепцію розвитку системи електронних послуг в Україні (а влітку 2017 року – план з її виконання), реалізація якої передбачена на період до 2020 року. Цей документ визначає декілька ключових показників ефективності: запровадження близько 100 електронних послуг, які є найбільш затребуваними серед громадян і представників бізнесу фінальна мета — щоб українці взагалі не мали потреби відвідувати органи влади для отримання публічних послуг, а могли зробити це дистанційно (з дому чи офісу) цілодобово та без вихідних. Визначили найбільш суспільно-важливі послуги представники Державного агентства з питань електронного урядування разом з бізнесом і громадськістю. При цьому орієнтувалися на перелік, затверджений в ЄС. В ньому є обов’язкова вимога, що кожна країна член ЄС повинна найбільш важливих послуг надавати онлайн. Зараз українцям вже доступно понад 50 найбільш пріоритетних електронних послуг. Всі вони зібрані в єдиному вікні — на Урядовому порталі. Серед них: оформлення допомоги при народженні дитини, отримання житлової субсидії, реєстрація бізнесу, початок та прийняття в експлуатацію будівництва та інші. За інформацією Державного агентства з питань електронного урядування України, електронні послуги користуються суттєвим попитом: довідку про несудимість отримали онлайн більше 60 тис громадян, допомогу при народженні дитини – більше 16 тис молодих родин, послугою з відкриття ФОП скористалося 8,2 тис громадян, а 3 136 громадян припинили підприємницьку діяльність. Нещодавно презентували оновлену послугу з повідомлення про початок будівельних робіт. Тепер вона стала повністю автоматизованою. Як каже радник із комунікацій в Державному Агентстві з питань електронного урядування Наталія Пінчук, раніше, коли громадянин надсилав повідомлення про будівництво, його розглядав та реєстрував держслужбовець. Тепер повідомлення автоматично вноситься до реєстру дозвільних документів – без втручання посадових осіб. Окрім того, за її словами, в межах модернізації послуги налагодили електронну взаємодію з реєстром речових прав на нерухоме майно Мін’юсту: — Раніше такої взаємодії передбачено не було. Проте тепер громадянин, заповнюючи електронну форму, зазначає лише кадастровий номер своєї земельної ділянки. Вся необхідна інформація підтягується автоматично. Це мінімізує вірогідність помилок при заповненні повідомлення. Найближчим часом запрацює Електронний кабінет перевізника, в якому автоперевізники зможуть оформити ліцензію, переглянути наявні дозволи та штрафи, оновити дані про свою ліцензію онлайн, без жодних відряджень до Києва чи поштових пересилань. Для громадськості і ЗМІ буде можливість ознайомлюватись з публічним реєстром ліцензіатів. Окрім Урядового порталу, онлайн-послуги державного рівня надають також такі ресурси: iGov — Портал державних послуг Єдиний державний портал адміністративних послуг Кабінет електронних сервісів Міністерства юстиції Он-лайн Будинок юстиції Електронний кабінет платника податків, сервіси Держгеокадастру тощо. Електронний документообіг — українські реалії. 1 серпня 2016 року Уряд ухвалив рішення про перехід всіх центральних органів влади на електронний документообіг. За словами першого заступника Голови Державного агентства з питань електронного урядування України Олексія Вискуба, за півтора роки результатом цього рішення стало підключення всіх центральних органів виконавчої влади,обладміністрації, близько 400 районних адміністрацій до системи електронної взаємодії. Щоденно система електронної взаємодії органів виконавчої влади (СЕВ ОВВ) забезпечує передачу приблизно 5 тис документів в електронній формі. Станом на серпень 2018 року загалом до системи електронної взаємодії органів виконавчої влади вже підключено більше 700 абонентів Інформаційна система Вулик. Агентство віднедавна розпочало пілотне впровадження підсистеми СЕВ ОВВ Вулик. Це — програмний комплекс для автоматизації центрів надання адміністративних послуг (ЦНАПів). Вулик має налагодити у ЦНАПАх електронний документообіг та забезпечити онлайн-доступ до державних реєстрів у режимі реального часу. Система базується на хмарних технологіях, тому дозволить надавати технічну підтримку дистанційно та швидко без потреби наймати місцевих ІТ-спеціалістів. Відкриті дані — українські реалії. Згідно дослідження TAPAS, відкриті дані — це інформація, до якої будь-хто має доступ і яку будь-хто може використовувати та поширювати. Відкриті дані використовують приватні особи, компанії, журналісти та громадянське суспільство, щоби дізнаватися більше про діяльність уряду і створювати нові інструменти та ідеї. Україна перебуває на ранніх етапах розвитку відкритих даних. Але протягом кількох років в цьому напрямку відчутний прогрес. Користуючись результатами першого дослідження Економічний потенціал відкритих даних для України проекту Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах, спробуємо відтворити хронологію розвитку електронної демократії в Україні: 2011 рік — Верховна Рада ухвалила Закон Про доступ до публічної інформації, який дозволяє будь-якій людині безоплатно отримати доступ до публічної інформації, надіславши запит відповідній державній установі. Зі свого боку державна установа повинна надати відповідь протягом 5 днів. 2015 рік, жовтень — Уряд ухвалилив Постанову Кабміну №835 Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. У 2017 року внесли зміни до положення та оновили перелік пріоритетних наборів даних. Постанова зазначає понад 300 наборів даних, які планують оприлюднювати, а також установи, які за це відповідають. Станом на грудень 2017 року 93% цих наборів даних уже опубліковано. Це фактично реєстри Верховної Ради України, Мін’юсту, Генпрокуратури України, МВС, Нацполіції та інших установ. 2015 рік — Державне агентство з питань електронного урядування створило Єдиний державний веб-портал відкритих даних. Станом на квітень 2018 року на порталі оприлюднено понад 35 тис. наборів даних від понад 2 тис установ. Попри те, що багато наборів даних є доступними, лише близько чверті з них представлені в машиночитаних форматах. Ще 37% є умовно придатними для автоматичного оброблення (txt, rtf тощо). Решта даних – у немашиночитаних форматах або ж набори, в яких не вказано формат файлів. В Україні — понад 350 електронних реєстрів. Вони регламентуються великою кількістю законів і перебувають у власності близько 80 різних державних структур, а зміст цих реєстрів дублюється. Майже 80% державних реєстрів в тому чи іншому вигляді містять інформацію про людину Проте, як пояснює керівник напряму розвитку електронних послуг проекту Прозорість та підзвітність в державному управлінні та послуги (TAPAS) Данило Молчанов, ця інформація різна. І немає, як каже, єдиної правди (або на мові IT — master data). 2018 рік, липень — З наведеної вище причини зареєстрували Законопроект Про публічні електронні реєстри. Основне, що вносить законопроект — це об’єднати всі державні реєстри в одну базу даних для того, щоб унеможливити дублювання, полегшити роботу з надання адміністративних послуг та заощадити бюджетні кошти. Обмін даними відбуватиметься в електронному вигляді запит – відповідь. Послуги реєстру будуть платними. Якщо схвалять, закон запрацює в 2021 році. На момент, коли ми готували цей матеріал, Головний сервісний центр МВС відкрив дані про реєстрацію автомобілів на національному порталі data.gov.ua. Окрім даних про реєстрацію легкових автомобілів, проект охоплює дані стосовно реєстрації автобусів та мікроавтобусів. Як відбувається взаємодія державних електронних реєстрів. У 2017 році почали впроваджувати систему взаємодії електронних ресурсів під назвою Трембіта. Вона повинна забезпечити зв’язок між наявними реєстрами, щоб органи державної влади працювали ефективно навіть під час видавання паперових документів. До неї вже підключено систему Bank ID Національного банку України. Коли людина приходить до будь-якого держслужбовця за адмінпослугою, від неї вимагають купу довідок і папірців. Як пояснив Олексій Вискуб, це відбувається, бо в органах влади не налагоджена ефективна робота бек-офісу та взаємодія державних реєстрів. Змінити ситуацію хочуть так, щоб орган, який має надати послугу, отримував всю необхідну інформацію самостійно в автоматичному режимі: — Електронний обмін між реєстрами фактично мінімізує або необхідність надання одного документу від громадянина чи бізнесмена, або значно оптимізує будь-які внутрішні процес в країні. Маємо на меті до кінця 2018 року підключити до електронної взаємодії майже 20 найбільш базових пріоритетних реєстрів За основу взяли естонський досвід по впровадженню системи взаємодії між реєстрами. Щоправда там вона називається X-Road і успішно працює вже 17 років. Основна її мета — забезпечувати обмін даними між електронними державними реєстрами різних держорганів у режимі реального часу. Завдяки системі, Естонія стала першою країної в світі, де існує інтернет-голосування. У тому чи іншому вигляді система впроваджена в 60 країнах світу. Читайте також: Українці отримали можливість онлайн-реєстрації земельних договорів Естонія передала X-Road Держагентству з питань електронного урядування в жовтні 2017 року. Після інтернет-опитування 2 листопада держагентство присвоїло українській версії X-Road назву Трембіта. Є перші результати її роботи — оформлення допомоги при народженні дитини. Батьки можуть оформити допомогу на дитину онлайн, процес займає 1 робочий день замість 10. Тепер в територіальних відділеннях Мінсоцполітики батьки вказують тільки номер свідоцтва, за номером відбувається автоматичний запит з Мінсоцполітики в електронний реєстр Мін’юсту, інформація відразу перевіряється. Інший приклад — реалізована можливість державної реєстрації договорів оренди землі в електронному форматі, оскільки ця послуга передбачає безперебійну онлайн-взаємодію між Реєстром речових прав на нерухоме майно та Державним земельним кадастром. В Держагентстві з питань електронного урядування відмічають ще одну перевагу системи. Вона зберігає відомості про те, хто і коли отримував доступ до даних громадян. Чиновники повинні отримувати такий доступ лише на підставі повноважень, за конкретним запитом. Приклад використання відкритих даних: проект Open Data Bot. З поступовим відкриттям реєстрів, логічним була поява сервісів із використання та моніторингу відкритих даних, щоби знизити зловживання в бізнесі. Зокрема це YouControl, OpenDataBot, 007 та Контрагент. Приміром, для запобігання рейдерських захоплень і контролю контрагентів існує Open Data Bot. Команда цьогопроекту збирає, об’єднує та аналізує інформацію з дванадцяти основних реєстрів країни. Шукають за кодом ЄДРПОУ, назвою компанії, ПІБ ії директора чи адресою. OpenDataBot працює в Telegram, Facebook Messenger, Skype та Viber. В один клік можна отримати інформацію про будь-яку компанію, її власника тощо. Наша мета — надати доступ та можливість слідкувати за всім, що держава публікує про громадянина та бізнес. В нас 200 тис користувачів в чат-ботах Telegram, Facebook, Viber та Skype. Комерційні компанії (500) та недержавні організації (40) працюють з нашими сервисами через API, — розповідає розробник OpenDataBot Олексій Іванків. Читайте також: Opendatabot оприлюдив дані щодо кількості підприємців в Україні Сервіс працює безкоштовно. Але професійні сервіси — платні, наприклад моніторинг великої кількості боржників, або автоматизація юридичних відділів. На думку Олексія, найбільшою подією за 2017 рік стало відкриття Мін’юстом бази даних з інформацією про кінцевих власників усіх українських компаній. Проте, як каже Іванків, є організації, які все ще залишаються найзакритішими. Це — Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), яке об’єднує страховиків: Вони офіційно відмовились публікувати дані про страховки для зниження шахрайств на транспорті, але надають ці дані тільки на своєму сайті. Як зазначає Іванків, зараз міністерства фокусуються на кількості опублікованих наборів, а не на якості, що робить неможливим їх використання: Наприклад, ми вже другий рік вимагаємо від ДФС додати код компанії до реєстра податкових боржників, але нам у відповідь посилаються на внутрішний наказ трирічної давнини. Ми зробили перелік зауважень щодо державних органів та виклали наше листування — щоби засвідчити, який спротив іде щодо вдосконалення даних. Головний результат публікації даних — їхнє щоденне використання Як українців ідентифікують в інтернеті. Електронно-цифровий підпис. В Україні засобом електронної ідентифікації є електронний цифровий підпис (ЕЦП). Такий підпис визнаний надійним способом передачі інформації із захистом від підробок. Щоправда, поки що така ідентифікація не отримала широкого розповсюдження. В основному ЕЦП оформляють за необхідності. Приміром, підприємці чи співробітники органів державної та місцевої влади для подання декларацій. ЕЦП — це вид електронного підпису, отриманий в результаті криптографічного перетворення набору електронних даних. Такий підпис накладається за допомогою особистого ключа і перевіряється відкритим ключем. Тобто на ньому зберігається інформація про людину — це файл, який при взаємодії з державою підтверджує, що ви — це саме ви. Щоб його отримати, можна: звернутися або в один з акредитованих центрів сертифікації ключів (АЦСК), який є в кожній області; скористатися центрами в податковій адміністрації; отримати клю через комерційні установи, приміром, ПриватБанк безкоштовно надає можливість отримати ЕЦП. Видача підпису займає десь 15-20 хвилин. Розшифрувати чи зламати ЕЦП майже неможливо Паспорти у вигляді ID-карток. Впровадження внутрішніх паспортів у формі ID-карток розпочалася з 1 січня 2016 року. Особливості такого документу: особам, які досягли 16-річного віку тепер видаються паспорти, виготовлені у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ID-картка); кожні 10 років картку потрібно міняти; у 2016 — 2020 роках будуть дійсні і паперовий, і пластиковий внутрішній паспорти. В новинному просторі анонсували, що з вересня 2017 року почнуть видавати внутрішні паспорти у вигляді ID-карти відразу з електронним цифровим підписом. Проте, як повідомили нам в Державній міграційній службі, паспорти з вбудованим ЕП не видаються через складнощі в нормативно-правовому врегулюванні. Mobile ID. Інший проект в напрямку електронної ідентифікації — сервіс мобільної ідентифікації громадян Mobile ID. Це працює таким чином: ваш електронно-цифровий підпис знаходиться на SIM-картці телефону; SIM-картка з Mobile ID містить у чипі криптомодуль; у цей криптомодуль записується особистий ключ користувача. Його неможливо скопіювати або витягнути з чипа, тому Mobile ID вважається надійною, безпечною і зручною технологією. Отже, Mobile ID дозволяє: отримувати державні електронні послуги з мобільного телефону; користуватися комерційними онлайн-сервісами; наділяти електронні документи юридичною силою. Читайте також: Київстар запустив послугу Mobile ID Цю технологію мобільні оператори разом із Державним агентством з питань електронного уряду України почали впроваджувати ще в грудні 2017 року як пілотний проект. Тоді послугами Mobile ID від Київстар змогли скористатися близько сотні контрактних абонентів компанії, які прийняли участь у тестуванні використання електронних сервісів Держгеокадастру та Онлайн-будинку юстиції. Зараз абонент оператора Київстар має можливість отримати юридично значущий цифровий сертифікат для використання послуг ідентифікації та аутентифікації, а також накладання електронного цифрового підпису за допомогою сервісу Mobile ID. Цей телеком-оператор налагодив процеси з видачі спеціальних SIM-карт, випуску сертифікатів. Компанія підписала Меморандуми про впровадження Mobile ID із меріями низки українських міст, зокрема, Дніпра та Львова. До платформи Mobile ID у Дніпрі підключимо портал адміністративних послуг міста. Це надасть можливість після комерційного запуску сервісу проводити захищену авторизацію та аутентифікацію користувачів при використанні електронних ресурсів Дніпровської міської ради. Мешканці міста зможуть отримувати онлайн довідки про склад родини, місце проживання тощо без особистого візиту до адміністративних установ, — розповідає директор з розвитку бізнеса на корпоративному ринку Київстар Євген Кражан. За словами Євгена Кражана, у Львові Mobile ID планують запровадити на базі Особистого кабінету мешканця міста: Тут за допомогою Mobile ID містяни зможуть замовляти через інтернет довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок, про реєстрацію місця проживання, про склад родини, копії та витяги з архівних документів, дозволи на благоустрій прибудинкових територій тощо. Наразі Київстар готується до національного комерційного запуску послуги Mobile ID, який відбудеться до кінця 2018 року — після завершення державної експертизи. Читайте також: Які дані про вас має Vodafone — і для чого їх передають КМДА та компаніям Клієнти Vodafone також можуть поставити підпис під будь-яким електронним файлом за допомогою смартфона або планшета, і такий документ буде мати юридичну силу. Поки що ці послуги пропонують бізнес-клієнтам, але в компанії запевняють, що через кілька місяців такі послуги будуть доступні всім українцям: — Україна стала третьою країною після Великобританії і Німеччини, в яких міжнародний оператор Vodafone реалізовував цю технологію, — коментують в прес-службі компанії. — В більшості країн Mobile ID використовується в дещо спрощеному вигляді — тільки для ідентифікації користувача. Далеко не скрізь реалізована можливість справжнього цифрового підпису. В Україні ж Vodafone пропонує таку функцію з самого старту запуску послуги. Система вже здатна працювати за європейськими стандартами шифрування. Цей мобільний оператор почав співпрацювати з Харківської міськадміністрацією. Провели перші тести Mobile ID для онлайн-оформлення документів і голосування мешканців Харкова за проекти, представлені до фінансування з бюджету міста. Як повідомили в компанії, Київ, також зацікавлений використовувати MobileID при голосуванні за вподобаний проект. Bank ID. Національний банк України оголосив про створення Єдиної національної системи електронної дистанційної ідентифікації громадян і підприємств в червні 2016 року. З того часу до системи поступово підключаються різні установи. Bank ID за простотою користування порівнюють із сервісом Увійти через Facebook, щоправда етапів авторизації більше. Bank ID — спосіб електронної ідентифікації громадян через українські банки для отримання адміністративних послуг через інтернет (ще одна можливість верифікації людини поряд з ЕЦП) Як це працює? Користувач замовляє потрібну послугу на сайті надання послуг, і для її отримання обирає Увійти через Bank ID. Далі зі списку запропонованих банків вибирає свій банк, проходить авторизацію, при необхідності заповнює форму запиту на отримання інформації. У відповідь банк передає сайту надання послуг необхідну інформацію. Наприклад, ПІБ, серію і номер паспорта. Користувач ідентифікується на порталі — і отримує потрібну йому послугу на державному сайті. Поки що на сайті до системи BankID підключено 13 установ. На сьогодні за допомогою BankID НБУ централізовано через портал адмінпослуг доступні 75 видів послуг. Центральний банк зацікавлений у розширенні учасників системи. Проте до затвердження Постанови про Bank ID Національний банк не може приймати заявки не від кого, окрім порталів адміністративних послуг. В коментарі для редакції Na chasi регулятор повідомив, що через Bank ID НБУ здійснено понад  200 тис запитів. Що надійніше — ЕЦП чи ідентифікація через Bank ID — складно сказати. Раніше державні посадовці говорили, що найнадійнішою є способ ідентифікації громадян через електронний цифровий підпис — і Bank ID завжди буде поступатися за рівнем гарантій. Проте в НБУ говорять про зворотне і зауважують, що порівняння ідентифікації через Bank ID НБУ та використання ЕЦП не зовсім коректне: — У випадку використання ЕЦП (який прирівнюється законом до мокрого підпису) із такого підпису можна зчитати/перевірити тільки ПІБ підписувача та дійсність цифрового підпису на час підпису документу. У випадку використання Bank ID НБУ портал послуг отримує з дозволу власника даних ширшу інформацію про користувача (таку як ПІБ, ІНН, контактні дані, місце реєстрації тощо) Це — перевага Bank ID відносно електронного цифрового підпису. Утім, потрібно враховувати, з якою метою використовується ідентифікація, бо для ідентифікації банків та суб’єктів фінансового моніторингу ЕПЦ і та Bank ID буде недостатньо. Як пояснюють в НБУ, для використання електронного цифрового підпису слід мати сам фізичний ключ/закритий сертифікат та пароль до нього, для використання BankID – логін та пароль для доступу до e-banking (а також часто токен/OTP для підтвердження операцій ), дані в системі Bank ID надійно захищені криптоалгоритмами та підписуються ЕЦП банка-надавача даних. Електронні декларації та закупівлі — непростий шлях до прозорості. Декларувати не можна люструвати. Історія з деклараціями бере початок із 2014 року — тоді, коли на сайті Міністерства юстиції вперше опублікували декларації чиновників, що проходили люстраційну перевірку. У зв’язку з цією подією виник добровольчий проект Канцелярської сотні Декларації — наймасштабніша в Україні спроба електронізувати декларації чиновників, та зробити їх легкодоступними для аналізу. Поява проекту напряму пов’язана з прийняттям двох законів: антикорупційного закону 2014 року, який зобов’язав усіх чиновників, суддів, прокурорів, депутатів заповнити та оприлюднити декларацію про доходи; нового люстраційного закону, який зобов’язав оприлюднити таку декларацію і всіх кандидатів на посади. В розділі Про проект волонтери пояснили, навіщо створили ресурс і як він працює: — Публікація (декларацій — прим.ред.) буде у формі викладеного файлу зі сканом паперової декларації, заповеної від руки. І ці декларації будуть лежати на безліччі сайтів у непримітних розділах. Навіть переглянути їх важко, не кажучи про аналіз. Ініціатива Канцелярська сотня прагне оцифрувати ці декларації, а також декларації попередніх років. По-справжньому оцифрувати. Щоби можна було робити автоматичну аналітику, рейтинги, побачити динаміку зростання чиновницьких статків. Фактично декларації вдалося оцифрувати силами волонтерів, які вручну вносили відомості в спеціально створену електронну анкету, з перевіркою та підказками. Як пишуть на сайті проекту, за 3 місяці група проаналізувала декілька тисяч декларацій. На базі опублікованих декларацій та відкритих даних команда створює аналітику. Також ГО Канцелярська Сотня разом із ГО ТОМ 14 заснували групу антикорупційних та інформаційних проектів під назвою Bihus.Info. Один з проектів — суспільно-корисна платформа Kotyky, на якій можна обміняти час на благодійність. Принцип роботи полягає в тому, що людина виконує суспільно-важливе завдання, отримує за це котиків, та відправляє їх у вигляді гривень благодійним організаціям. Процес запровадження електронних декларацій був чи не найскладнішим і суперчилив серед усіх інших новацій і прийнятих законів на шляху до електронної демократії. Запуск е-декларування називали необхідною умовою для отримання Україною чергового траншу МВФ, фінансової допомоги Євросоюзу та результативного закінчення переговорів про скасування візового режиму з ЄС Але процес декларування свого майна та доходів викликав спротив у чиновників і спричинив чимало скандалів в інформаційному просторі. Читайте також: Крокуємо в Європу — майбутнє електронних сервісів в Україні У 2014 році Верховна Рада прийняла Закон України Про запобігання корупції, який в тому числі зобов’язав чиновників подавати декларації щорічно на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Закон вступив у дію 26 квітня 2015 року. 16 лютого 2016 року Верховна Рада ухвалила закон про електронне декларування. Проте в ньому була передбачена норма про введення кримінальної відповідальності за неправдиву інформацію в таких деклараціях лише з 2017 року, а не одразу із набуттям чинності закону. Тоді це викликало невдоволення у європейських партнерів через те, що закон не відповідав антикорупційним зобов’язанням, які взяла на себе Україна задля отримання безвізового режиму з країнами Євросоюзу. Після критики єврочиновників президент ветував закон і подав свої пропозиції. 15 березня того ж року народні депутати ухвалили закон Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей подання службовими особами декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у 2016 році. Експерти, які бралися за аналіз внесених поправок, наголошували тоді на тому, що зміст закону зазнав суттєвих змін настільки, що його ухвалення втратило сенс, але не дивлячись на це в законі вже нічого не змінювали і 18 березня 2016 року закон набув чинності. Перші декларації на сайті НАЗК з’явилися лише тоді, коли запустили електронне декларування. Офіційною його датою називали 15 серпня 2016 року Але й тут не обійшлося без фейлів: з першого разу запустити систему декларування не вдалося. Вона ніби запрацювала, але в тестовому режимі незважаючи на недоліки програмного забезпечення та без сертифікації. В ЄС заявляли, що запуск системи без сертифікації має обмаль сенсу, адже фактично це дозволяло чиновникам безкарно приховувати свої доходи. Антикорупційні активісти наголошували на вбивстві електронного декларування тому, що запущена лише подача даних в систему без жодних наслідків за брехню в цих деклараціях. 1 вересня відбувся повторний запуск системи. Цього разу вона все ж отримала необхідний сертифікат Держспецзв’язку. Навіть після доопрацювання в ЗМІ повідомляли про збої в системі. Відповідно до закону, починаючи з моменту запуску, першими протягом 60 днів, декларації мали подати особи, які займали відповідальне та особливо відповідальне становище. Про те, що було далі ви й самі, мабуть, знаєте. Електронні публічні закупівлі: що змінила система ProZorro. Реформування державних закупівель почалося після Революції Гідності. До цього державні закупівлі були однією із найбільш корумпованих сфер, де все відбувалося через особисті домовленості, закрито і неефективно. Як правило, ті учасники процесу, які розраховували на справедливі торги залишалися в аутсайдерах. Закон Про публічні закупівлі, який почав регулювати таку діяльність прийняли 25 грудня 2015 року. З 1 серпня 2016 року проводити закупівлі тільки через систему електронних торгів на авторизованих майданчиках стало обов’язковою нормою для усіх державних замовників, незалежно від сфери господарювання і обсягу закупівель. В нашій країні єдина система електронних публічних закупівель — ПроЗорро (ProZorro). Цьогоріч 1 серпня системна реформа тендерного процесу відзначила другу річницю з моменту запуску. Перед стартом ProZorro всі закупівлі відбувалися офлайн. І, за словами генерального директора ДП ПроЗорро Василя Задворного, приблизний рівень економії на той момент був 1-2% від запланованих коштів. Зараз цей показник становить понад 10%. Кількість постачальників, які взаємодіють з державою зросла приблизно в два рази з моменту запуску системи. Це значить, що величезний ринок публічних закупівель став відкритий для приватного бізнесу. — З’явилася можливість слідкувати за допороговими закупівлями, які взагалі раніше були закриті та ніяк не звітувалися. В кількості проведених процедур це — десь 70%. В грошовому еквіваленті — 35% усіх закупівель.Тому, стало суттєво краще, ніж було до цього, — резюмує Задворний. Працює система так: усі учасники отримують відкритий доступ до документації та запитів замовника; якщо вони подають свої пропозиції відповідно до вимог, то замовник обирає найбільш вигідну цінову пропозицію; ця умова дозволяє максимально ефективно використовувати державні кошти і спрямовувати їх строго за призначенням; електронна система не може якось покарати недобросовісного учасника торгів чи замовника і має інші функції, найголовніша з яких — забезпечити максимальну відкритість державних закупівель, через що спроба провести корумпований тендер одразу отримує розголос; бути учасниками торгів можуть як українські, так й іноземні учасники на рівних, відкритих умовах. Маніфест ProZorro проголошує будівництво здорової екосистеми взаємодії бізнесу, влади та громадянського суспільства через побудову довіри до української інфраструктури публічних закупівель. Філософія цієї платформи ґрунтується на трьох об’єднуючих принципах системи: Гібридна електронна система, побудована на відкритому коді Всі бачать все Золотий трикутник партнерства. Як пояснив Громадському Василь Задворний, держава володіє виключно центральним компонентом, а весь клієнтський сервіс пропонують приватні компанії — електронні майданчики ProZorro. Це — перша в Україні онлайн-система закупівель, яка відрізняється навіть від світових реалізацій Вплив інших інструментів електронної демократії. Електронні петиції. Вперше електронні петиції з’явились у 2015 році на сайті Президента України. Зараз ми маємо такий інструмент взаємодії на сайті Верховної Ради, Кабінету Міністрів, та у більше ніж 160 містах. Але зробимо кілька кроків назад і згадаймо, як вводили новий механізму комунікації влади та суспільства та що з цього вийшло. Лише в липні 2015 року Верховна Рада внесла відповідні зміни до закону Про звернення громадян, і 28 серпня Петро Порошенко підписав указ Про порядок розгляду електронної петиції, адресовані Президенту України. Наступного дня на сайті глави держави запрацював спеціальний розділ для електронних петицій. За перші 2 міс існування сервісу інтерес до нього виявили 2 млн українців. За інформацією громадської організація Електронна демократія на кінець 2017 року 30 тис петицій було подано тільки на сайт Президенту України і понад 11 тис – на офіційні сайти обласних центрів. Як це працює: щоби привернути увагу президента до електронної петиції, потрібно коректно заповнити форму на сайті; вона має набрати не менше 25 тис підписів на підтримку за 3 міс з дня публікації; якщо набере таку кількість голосів, в Адміністрації Президента України зобов’язані розглянути петицію і подати її на розгляд президента; очільник держави — в свою чергу — має дати на неї публічну відповідь. Електронні петиції викликали суспільний резонанс і громадяни почали активно користуватися можливістю такого каналу комунікації із владою. Більше половини поданих е-петицій стосувалися боротьби з корупцією, а саме: скасування імунітету депутатів парламенту, введення біометричної системи голосування, люстрація всіх суддів і прокурорів, скасування грошової застави для осіб, підозрюваних у корупції. Мабуть, більшість з нас памятає також і розглянуті президентом звернення, серед яких призначення Юлії Тимошенко послом в Гондурас. На останню президент відповів, що в Гондурасі немає посольства України Надходили також пропозиції призначити Дарта Вейдера Прем’єр-міністром України. Керівник Центру Розвитку Інновацій Києво-Могилянської Академії, один з ініціаторів створення сайту електронних петицій, Сергій Лобойко тоді відзначив, що українське законодавство, на відміну від практики інших держав, не забороняє жартівливі петиції. За його словами, петиції-жарти, як і інші звернення, будуть опрацьовані — й у разі набрання ними потрібної кількості підписів отримають відповідь. Але й досі дискутують про те, чи є це ефективним каналом комунікації між суспільством і владою з найактуальніших питань країни — або це лише імітація такого діалогу і профанація. Реакція влади на електронні петиції є обов’язковою, а от приймати закони за допомогою петицій не можна і, загалом, вони не обов’язкові до виконання владою. Петиції однозначно потрібні, проте ефект від них є тоді, коли після їх розгляду проблеми дійсно вирішуються — і чиновники несе особисту відповідальність за якість та результативність прийнятих рішень Бюджет участі. Коли в Україні запрацювала реформа децентралізації, почали з’являтися територіально-об’єднані громади, паралельно з цим виникла ініціатива бюджету участі. В Україні вперше бюджет участі було впроваджено в 2015 році в трьох містах: Чернігові, Черкасах та Полтаві. Зараз бюджет участі активно впроваджується в більш ніж 45 містах, 23 з яких – обласні центри. Сам принцип виписаний у законі Про місцеве самоврядування. Подати проект можна як в паперовому, так і в електронному вигляді на спеціалізованих сайтах міст або в розділах на сайтах міськвиконкомів. А краще — скористатися єдиною платформою бюджету участі Громадський проект, на якій потрібно створити особистий кабінет за допомогою ЕЦП, через НБУ Bank ID або Приват Bank ID. Як це працює: подати проект, пов’язаний з покращенням життя в місті, взяти участь у конкурсі, перемогти в голосуванні і спостерігати за тим, як проект реалізують в рамках бюджету — може будь-який громадянин віком від 16 або 18 років ( в кожному місті по-різному); для цього потрібно детально розписати проект: від ідеї – до витрат на його реалізацію; для тих, хто бере участь в кампанії, застосовано такий самий віковий ценз, за виключенням Миколаєва — там можна голосувати за проект з 14 років; в Одесі та Харкові авторами проектів можуть виступати громадські організації та суб’єкти господарювання. Бюджетний кодекс дає вичерпний перелік заходів, на які місцеві бюджети можуть виділяти кошти. Це — соціально-економічні, культурні, транспортні проекти, однак в списку відсутні освіта та охорона здоров’я, оскільки кошти на ці програми виділяються із державного бюджету. Мінімальна сума бюджету участі становить не менш як 1% від доходів бюджету міста в поточному році У Києві та Дніпрі допускається можливість співфінансування проекту, якщо його вартість виходить за граничні межі визначеної положенням про Бюджет участі. Однак автор має визначити окремо заходи проекту, які будуть реалізовуватись за рахунок коштів бюджету міста. В більшості міст є поділ проектів на великі та малі. При цьому на один малий проект виділяється в середньому 200-250 тис грн, а на великі — від 250 тис грн до 1 млн грн. Громадський бюджет (також відомий як бюджет участі, бюджет громадських ініціатив, партиципативний бюджет) — це демократичний процес, що дає можливість кожному громадянину брати участь в розподілі коштів місцевого бюджету через створення проектів для покращення міста та/або голосування за них Електронне голосування. Прозорий та легко перевіряємий електронний підрахунок голосів на виборах започаткувала громадська організація Електронна демократія. Реалізувала проект Є-вибори — відкритий паралельний електронний підрахунок голосів на виборах президента, парламенту та мерів міст, на основі фотокопій протоколів з дільниць. Як каже співзасновниця ГО Електронна демократія Ганна Асєєва, в деяких містах (наприклад, у Львові) вдалося зібрати 100% копій протоколів та порахувати результати раніше, ніж це зробили в ЦВК. Станом на серпень 2018 року в Україні відбулось 10 офіційних інтернет-голосувань до органів державної влади. Зокрема — до Ради громадського контролю НАБУ, АРМА, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство екології та Міністерство культури. У загальному в них взяло участь більше 100 тис громадян, що проживають на всій території України. На думку Асєєвої, головна особливість інтернет голосувань, на відміну від паперових, полягає в тому, що кожен бажаючий може самостійно перевірити результати. Ось наприклад, відкритий протокол з частково анонімізованими даними голосування за РГК НАБУ у 2018 році. — За інформацією представників ЦВК, на наступних виборах можливо буде реалізовано тестовий проект по електронній передачі протоколів з дільниць, на зразок проекту Є-вибори 2014 року. Проте незважаючи на всі наведені успішні приклади, сьогодні не йдеться про впровадження електронних голосувань у наступному виборчому циклі. Тому що це питання не стільки ІТ-спроможності та безпеки, а готовності політичних еліт до прозорості та перевіряємості голосування, — підсумовує Ганна Асєєва. Можна сказати, що шалений стрибок в розвитку електронних сервісів ми переживаємо прямо зараз — коли ледь не щодня відкривають реєстри, запускають нові електронні сервіси Замість післямови. Якщо рух за відкриті дані й далі набиратиме обертів в Україні, то до 2025 року це може принести економіці до $1,4 млрд, або 0,92% ВВП країни завдяки сукупності прямих та непрямих впливів, — йдеться в дослідженні TAPAS. Економічний вплив та потенціал відкритих даних в Україні обговорювали і на Open Data Forum 2018, який пройшов 7 вересня 2018-го. Це — щорічна всеукраїнська подія, що вдруге об’єднала владу, українських та міжнародних експертів, громадських активістів та стартаперів навколо теми розвитку та застосування відкритих даних в Україні. На форумі, зокрема, нагородили проекти, які перемогли в  національного конкурсу IT-проектів на основі відкритих даних Open Data Challenge. Це — 6 команд, що розділи призовий фонд у 2,5 млн грн. Робота над запровадженням нових онлайн-проектів на основі відкритих даних та державних послуг триває. Дослідження організації TAPAS виявило, що відкриті дані вже принесли понад $700 млн до економіки України у 2017 році Прочитати інші з 12 історій Матеріал підготовано в рамках реалізації проекту за підтримки грантового конкурсу від ГО Інтерньюз-Україна за фінансової підтримки Швеції та Internews ((проект Audience Understanding and Digital Support)

Ми намагалися простежити за усіма трансформаціями в державі, які відбулися на шляху формування електронної демократії — і спробували зібрати головні оптимізаційні процеси та електронні інструменти, які, в певному сенсі, істотно полегшили життя людей. Тож пориньмо разом в нашу досить тривалу мандрівку електронними реєстрами, відкритими даними — та проектами, котрі розвивають українську електронну демократію і формують сучасну економіку незалежної України.

Коли започаткували еру електронної демократії

Електронна демократія за одним із визначень — це безперервна участь громадян у формуванні та реалізації державної політики з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, починаючи з виборів і завершуючи щоденною участю. Переломним моментом в цьому напрямку став 2014 рік.

До 2014 року в Україні дуже мало говорили про електронну демократію, не кажучи вже про реалізацію проектів. Були якісь суто декларативні документи про можливість електронного голосування чи електронні черги. Враховуючи це, за 4 роки ми зробили просто шалений стрибок в розвитку електронної демократії. Зараз в Україні на національному та місцевому рівнях вже використовуються такі інструменти:

  • електронні петиції,
  • бюджет участі,
  • різні форми електронних консультацій,
  • електронні голосування та інші послуги.

Що таке електронна послуга

На Урядовому порталі знаходимо таке визначення:

Електронна послуга – це адміністративна або інша публічна послуга, що надається громадянину або юридичній особі в електронній формі (оформлення ліцензії, соціальної допомоги, особистого документу без відвідування органів влади тощо)

Такі надаються через інтернет, тож доступні з дому чи офісу цілодобово упродовж року. Таким чином, вони є зручнішими та швидшими за особисті візити та мінімізують ризики корупції.

Як та де отримати такі послуги

16 листопада 2016 року уряд схвалив Концепцію розвитку системи електронних послуг в Україні (а влітку 2017 року – план з її виконання), реалізація якої передбачена на період до 2020 року. Цей документ визначає декілька ключових показників ефективності:

  • запровадження близько 100 електронних послуг, які є найбільш затребуваними серед громадян і представників бізнесу
  • фінальна мета — щоб українці взагалі не мали потреби відвідувати органи влади для отримання публічних послуг, а могли зробити це дистанційно (з дому чи офісу) цілодобово та без вихідних.

Визначили найбільш суспільно-важливі послуги представники Державного агентства з питань електронного урядування разом з бізнесом і громадськістю. При цьому орієнтувалися на перелік, затверджений в ЄС. В ньому є обов’язкова вимога, що кожна країна член ЄС повинна найбільш важливих послуг надавати онлайн.

Зараз українцям вже доступно понад 50 найбільш пріоритетних електронних послуг. Всі вони зібрані в «єдиному вікні» — на Урядовому порталі. Серед них:

  • оформлення допомоги при народженні дитини,
  • отримання житлової субсидії,
  • реєстрація бізнесу,
  • початок та прийняття в експлуатацію будівництва та інші.

За інформацією Державного агентства з питань електронного урядування України, електронні послуги користуються суттєвим попитом:

  • довідку про несудимість отримали онлайн більше 60 тис громадян,
  • допомогу при народженні дитини – більше 16 тис молодих родин,
  • послугою з відкриття ФОП скористалося 8,2 тис громадян, а 3 136 громадян припинили підприємницьку діяльність.

Нещодавно презентували оновлену послугу з повідомлення про початок будівельних робіт. Тепер вона стала повністю автоматизованою. Як каже радник із комунікацій в Державному Агентстві з питань електронного урядування Наталія Пінчук, раніше, коли громадянин надсилав повідомлення про будівництво, його розглядав та реєстрував держслужбовець. Тепер повідомлення автоматично вноситься до реєстру дозвільних документів – без втручання посадових осіб.

Окрім того, за її словами, в межах модернізації послуги налагодили електронну взаємодію з реєстром речових прав на нерухоме майно Мін’юсту:

— Раніше такої взаємодії передбачено не було. Проте тепер громадянин, заповнюючи електронну форму, зазначає лише кадастровий номер своєї земельної ділянки. Вся необхідна інформація «підтягується» автоматично. Це мінімізує вірогідність помилок при заповненні повідомлення.

Електронна демократія в Україні: від революції до еволюції

Найближчим часом запрацює Електронний кабінет перевізника, в якому автоперевізники зможуть оформити ліцензію, переглянути наявні дозволи та штрафи, оновити дані про свою ліцензію онлайн, без жодних відряджень до Києва чи поштових пересилань. Для громадськості і ЗМІ буде можливість ознайомлюватись з публічним реєстром ліцензіатів.

Окрім Урядового порталу, онлайн-послуги державного рівня надають також такі ресурси:

Електронний документообіг — українські реалії

1 серпня 2016 року Уряд ухвалив рішення про перехід всіх центральних органів влади на електронний документообіг. За словами першого заступника Голови Державного агентства з питань електронного урядування України Олексія Вискуба, за півтора роки результатом цього рішення стало підключення всіх центральних органів виконавчої влади,обладміністрації, близько 400 районних адміністрацій до системи електронної взаємодії. Щоденно система електронної взаємодії органів виконавчої влади (СЕВ ОВВ) забезпечує передачу приблизно 5 тис документів в електронній формі.

Станом на серпень 2018 року загалом до системи електронної взаємодії органів виконавчої влади вже підключено більше 700 абонентів

Інформаційна система «Вулик»

Агентство віднедавна розпочало пілотне впровадження підсистеми СЕВ ОВВ «Вулик». Це — програмний комплекс для автоматизації центрів надання адміністративних послуг (ЦНАПів). «Вулик» має налагодити у ЦНАПАх електронний документообіг та забезпечити онлайн-доступ до державних реєстрів у режимі реального часу. Система базується на «хмарних» технологіях, тому дозволить надавати технічну підтримку дистанційно та швидко без потреби наймати місцевих ІТ-спеціалістів.

Відкриті дані — українські реалії

Згідно дослідження TAPAS, відкриті дані — це інформація, до якої будь-хто має доступ і яку будь-хто може використовувати та поширювати. Відкриті дані використовують приватні особи, компанії, журналісти та громадянське суспільство, щоби дізнаватися більше про діяльність уряду і створювати нові інструменти та ідеї.

Україна перебуває на ранніх етапах розвитку відкритих даних. Але протягом кількох років в цьому напрямку відчутний прогрес. Користуючись результатами першого дослідження «Економічний потенціал відкритих даних для України» проекту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах», спробуємо відтворити хронологію розвитку електронної демократії в Україні:

  • 2011 рік — Верховна Рада ухвалила Закон «Про доступ до публічної інформації», який дозволяє будь-якій людині безоплатно отримати доступ до публічної інформації, надіславши запит відповідній державній установі. Зі свого боку державна установа повинна надати відповідь протягом 5 днів.
  • 2015 рік, жовтень — Уряд ухвалилив Постанову Кабміну №835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних». У 2017 року внесли зміни до положення та оновили перелік пріоритетних наборів даних. Постанова зазначає понад 300 наборів даних, які планують оприлюднювати, а також установи, які за це відповідають. Станом на грудень 2017 року 93% цих наборів даних уже опубліковано. Це фактично реєстри Верховної Ради України, Мін’юсту, Генпрокуратури України, МВС, Нацполіції та інших установ.
  • 2015 рік — Державне агентство з питань електронного урядування створило Єдиний державний веб-портал відкритих даних. Станом на квітень 2018 року на порталі оприлюднено понад 35 тис. наборів даних від понад 2 тис установ. Попри те, що багато наборів даних є доступними, лише близько чверті з них представлені в машиночитаних форматах. Ще 37% є умовно придатними для автоматичного оброблення (txt, rtf тощо). Решта даних – у немашиночитаних форматах або ж набори, в яких не вказано формат файлів.

В Україні — понад 350 електронних реєстрів. Вони регламентуються великою кількістю законів і перебувають у власності близько 80 різних державних структур, а зміст цих реєстрів дублюється. Майже 80% державних реєстрів в тому чи іншому вигляді містять інформацію про людину

Проте, як пояснює керівник напряму розвитку електронних послуг проекту «Прозорість та підзвітність в державному управлінні та послуги (TAPAS)» Данило Молчанов, ця інформація різна. І немає, як каже, «єдиної правди» (або на мові IT — master data).

  • 2018 рік, липень — З наведеної вище причини зареєстрували Законопроект «Про публічні електронні реєстри». Основне, що вносить законопроект — це об’єднати всі державні реєстри в одну базу даних для того, щоб унеможливити дублювання, полегшити роботу з надання адміністративних послуг та заощадити бюджетні кошти. Обмін даними відбуватиметься в електронному вигляді «запит – відповідь». Послуги реєстру будуть платними. Якщо схвалять, закон запрацює в 2021 році.

На момент, коли ми готували цей матеріал, Головний сервісний центр МВС відкрив дані про реєстрацію автомобілів на національному порталі data.gov.ua. Окрім даних про реєстрацію легкових автомобілів, проект охоплює дані стосовно реєстрації автобусів та мікроавтобусів.

Як відбувається взаємодія державних електронних реєстрів

У 2017 році почали впроваджувати систему взаємодії електронних ресурсів під назвою «Трембіта». Вона повинна забезпечити зв’язок між наявними реєстрами, щоб органи державної влади працювали ефективно навіть під час видавання паперових документів. До неї вже підключено систему Bank ID Національного банку України.

Коли людина приходить до будь-якого держслужбовця за адмінпослугою, від неї вимагають купу довідок і папірців. Як пояснив Олексій Вискуб, це відбувається, бо в органах влади не налагоджена ефективна робота бек-офісу та взаємодія державних реєстрів. Змінити ситуацію хочуть так, щоб орган, який має надати послугу, отримував всю необхідну інформацію самостійно в автоматичному режимі:

— Електронний обмін між реєстрами фактично мінімізує або необхідність надання одного документу від громадянина чи бізнесмена, або значно оптимізує будь-які внутрішні процес в країні. Маємо на меті до кінця 2018 року підключити до електронної взаємодії майже 20 найбільш базових пріоритетних реєстрів

За основу взяли естонський досвід по впровадженню системи взаємодії між реєстрами. Щоправда там вона називається X-Road і успішно працює вже 17 років. Основна її мета — забезпечувати обмін даними між електронними державними реєстрами різних держорганів у режимі реального часу. Завдяки системі, Естонія стала першою країної в світі, де існує інтернет-голосування. У тому чи іншому вигляді система впроваджена в 60 країнах світу.

Читайте також: Українці отримали можливість онлайн-реєстрації земельних договорів

Естонія передала X-Road Держагентству з питань електронного урядування в жовтні 2017 року. Після інтернет-опитування 2 листопада держагентство присвоїло українській версії X-Road назву «Трембіта». Є перші результати її роботи — оформлення допомоги при народженні дитини. Батьки можуть оформити допомогу на дитину онлайн, процес займає 1 робочий день замість 10. Тепер в територіальних відділеннях Мінсоцполітики батьки вказують тільки номер свідоцтва, за номером відбувається автоматичний запит з Мінсоцполітики в електронний реєстр Мін’юсту, інформація відразу перевіряється.

Інший приклад — реалізована можливість державної реєстрації договорів оренди землі в електронному форматі, оскільки ця послуга передбачає безперебійну онлайн-взаємодію між Реєстром речових прав на нерухоме майно та Державним земельним кадастром. В Держагентстві з питань електронного урядування відмічають ще одну перевагу системи. Вона зберігає відомості про те, хто і коли отримував доступ до даних громадян. Чиновники повинні отримувати такий доступ лише на підставі повноважень, за конкретним запитом.

Приклад використання відкритих даних: проект Open Data Bot

З поступовим відкриттям реєстрів, логічним була поява сервісів із використання та моніторингу відкритих даних, щоби знизити зловживання в бізнесі. Зокрема це YouControl, OpenDataBot, 007 та «Контрагент».

Приміром, для запобігання рейдерських захоплень і контролю контрагентів існує Open Data Bot. Команда цьогопроекту збирає, об’єднує та аналізує інформацію з дванадцяти основних реєстрів країни. Шукають за кодом ЄДРПОУ, назвою компанії, ПІБ ії директора чи адресою. OpenDataBot працює в Telegram, Facebook Messenger, Skype та Viber. В один клік можна отримати інформацію про будь-яку компанію, її власника тощо.

Приклад використання відкритих даних: проект Open Data Bot

«Наша мета — надати доступ та можливість слідкувати за всім, що держава публікує про громадянина та бізнес. В нас 200 тис користувачів в чат-ботах Telegram, Facebook, Viber та Skype. Комерційні компанії (500) та недержавні організації (40) працюють з нашими сервисами через API», — розповідає розробник OpenDataBot Олексій Іванків.

Читайте також: Opendatabot оприлюдив дані щодо кількості підприємців в Україні

Сервіс працює безкоштовно. Але професійні сервіси — платні, наприклад моніторинг великої кількості боржників, або автоматизація юридичних відділів. На думку Олексія, найбільшою подією за 2017 рік стало відкриття Мін’юстом бази даних з інформацією про кінцевих власників усіх українських компаній. Проте, як каже Іванків, є організації, які все ще залишаються найзакритішими. Це — Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), яке об’єднує страховиків: «Вони офіційно відмовились публікувати дані про страховки для зниження шахрайств на транспорті, але надають ці дані тільки на своєму сайті».

Як зазначає Іванків, зараз міністерства фокусуються на кількості опублікованих наборів, а не на якості, що робить неможливим їх використання: «Наприклад, ми вже другий рік вимагаємо від ДФС додати код компанії до реєстра податкових боржників, але нам у відповідь посилаються на внутрішний наказ трирічної давнини. Ми зробили перелік зауважень щодо державних органів та виклали наше листування — щоби засвідчити, який спротив іде щодо вдосконалення даних».

Головний результат публікації даних — їхнє щоденне використання

Як українців ідентифікують в інтернеті

Електронно-цифровий підпис

В Україні засобом електронної ідентифікації є електронний цифровий підпис (ЕЦП). Такий підпис визнаний надійним способом передачі інформації із захистом від підробок. Щоправда, поки що така ідентифікація не отримала широкого розповсюдження. В основному ЕЦП оформляють «за необхідності». Приміром, підприємці чи співробітники органів державної та місцевої влади для подання декларацій.

ЕЦП — це вид електронного підпису, отриманий в результаті криптографічного перетворення набору електронних даних. Такий підпис накладається за допомогою особистого ключа і перевіряється відкритим ключем. Тобто на ньому зберігається інформація про людину — це файл, який при взаємодії з державою підтверджує, що ви — це саме ви. Щоб його отримати, можна:

  • звернутися або в один з акредитованих центрів сертифікації ключів (АЦСК), який є в кожній області;
  • скористатися центрами в податковій адміністрації;
  • отримати клю через комерційні установи, приміром, «ПриватБанк» безкоштовно надає можливість отримати ЕЦП.

Видача підпису займає десь 15-20 хвилин. Розшифрувати чи зламати ЕЦП майже неможливо

Паспорти у вигляді ID-карток

Впровадження внутрішніх паспортів у формі ID-карток розпочалася з 1 січня 2016 року. Особливості такого документу:

  • особам, які досягли 16-річного віку тепер видаються паспорти, виготовлені у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ID-картка);
  • кожні 10 років картку потрібно міняти;
  • у 2016 — 2020 роках будуть дійсні і паперовий, і пластиковий внутрішній паспорти.

В новинному просторі анонсували, що з вересня 2017 року почнуть видавати внутрішні паспорти у вигляді ID-карти відразу з електронним цифровим підписом. Проте, як повідомили нам в Державній міграційній службі, паспорти з вбудованим ЕП не видаються через складнощі в нормативно-правовому врегулюванні.

Mobile ID

Інший проект в напрямку електронної ідентифікації — сервіс мобільної ідентифікації громадян Mobile ID. Це працює таким чином:

  • ваш електронно-цифровий підпис знаходиться на SIM-картці телефону;
  • SIM-картка з Mobile ID містить у чипі криптомодуль;
  • у цей криптомодуль записується особистий ключ користувача. Його неможливо скопіювати або «витягнути» з чипа, тому Mobile ID вважається надійною, безпечною і зручною технологією.

Отже, Mobile ID дозволяє:

  • отримувати державні електронні послуги з мобільного телефону;
  • користуватися комерційними онлайн-сервісами;
  • наділяти електронні документи юридичною силою.
Читайте також: «Київстар» запустив послугу Mobile ID

Цю технологію мобільні оператори разом із Державним агентством з питань електронного уряду України почали впроваджувати ще в грудні 2017 року як пілотний проект. Тоді послугами Mobile ID від «Київстар» змогли скористатися близько сотні контрактних абонентів компанії, які прийняли участь у тестуванні використання електронних сервісів Держгеокадастру та Онлайн-будинку юстиції.

Зараз абонент оператора «Київстар» має можливість отримати юридично значущий цифровий сертифікат для використання послуг ідентифікації та аутентифікації, а також накладання електронного цифрового підпису за допомогою сервісу Mobile ID.

Цей телеком-оператор налагодив процеси з видачі спеціальних SIM-карт, випуску сертифікатів. Компанія підписала Меморандуми про впровадження Mobile ID із меріями низки українських міст, зокрема, Дніпра та Львова.

«До платформи Mobile ID у Дніпрі підключимо портал адміністративних послуг міста. Це надасть можливість після комерційного запуску сервісу проводити захищену авторизацію та аутентифікацію користувачів при використанні електронних ресурсів Дніпровської міської ради. Мешканці міста зможуть отримувати онлайн довідки про склад родини, місце проживання тощо без особистого візиту до адміністративних установ», — розповідає директор з розвитку бізнеса на корпоративному ринку «Київстар» Євген Кражан.

За словами Євгена Кражана, у Львові Mobile ID планують запровадити на базі Особистого кабінету мешканця міста: «Тут за допомогою Mobile ID містяни зможуть замовляти через інтернет довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок, про реєстрацію місця проживання, про склад родини, копії та витяги з архівних документів, дозволи на благоустрій прибудинкових територій тощо». Наразі «Київстар» готується до національного комерційного запуску послуги Mobile ID, який відбудеться до кінця 2018 року — після завершення державної експертизи.

Читайте також: Які дані про вас має Vodafone — і для чого їх передають КМДА та компаніям

Клієнти Vodafone також можуть поставити підпис під будь-яким електронним файлом за допомогою смартфона або планшета, і такий документ буде мати юридичну силу. Поки що ці послуги пропонують бізнес-клієнтам, але в компанії запевняють, що через кілька місяців такі послуги будуть доступні всім українцям:

— Україна стала третьою країною після Великобританії і Німеччини, в яких міжнародний оператор Vodafone реалізовував цю технологію, — коментують в прес-службі компанії. — В більшості країн Mobile ID використовується в дещо «спрощеному» вигляді — тільки для ідентифікації користувача. Далеко не скрізь реалізована можливість справжнього цифрового підпису. В Україні ж Vodafone пропонує таку функцію з самого старту запуску послуги. Система вже здатна працювати за європейськими стандартами шифрування.

Цей мобільний оператор почав співпрацювати з Харківської міськадміністрацією. Провели перші тести Mobile ID для онлайн-оформлення документів і голосування мешканців Харкова за проекти, представлені до фінансування з бюджету міста. Як повідомили в компанії, Київ, також зацікавлений використовувати MobileID при голосуванні за вподобаний проект.

Bank ID

Національний банк України оголосив про створення Єдиної національної системи електронної дистанційної ідентифікації громадян і підприємств в червні 2016 року. З того часу до системи поступово підключаються різні установи. Bank ID за простотою користування порівнюють із сервісом «Увійти через Facebook», щоправда етапів авторизації більше.

Bank ID — спосіб електронної ідентифікації громадян через українські банки для отримання адміністративних послуг через інтернет (ще одна можливість верифікації людини поряд з ЕЦП)

Як це працює? Користувач замовляє потрібну послугу на сайті надання послуг, і для її отримання обирає «Увійти через Bank ID». Далі зі списку запропонованих банків вибирає свій банк, проходить авторизацію, при необхідності заповнює форму запиту на отримання інформації. У відповідь банк передає сайту надання послуг необхідну інформацію. Наприклад, ПІБ, серію і номер паспорта. Користувач ідентифікується на порталі — і отримує потрібну йому послугу на державному сайті.

Поки що на сайті до системи BankID підключено 13 установ. На сьогодні за допомогою BankID НБУ централізовано через портал адмінпослуг доступні 75 видів послуг. Центральний банк зацікавлений у розширенні учасників системи. Проте до затвердження Постанови про Bank ID Національний банк не може приймати заявки не від кого, окрім порталів адміністративних послуг. В коментарі для редакції Na chasi регулятор повідомив, що через Bank ID НБУ здійснено понад  200 тис запитів.

Що надійніше — ЕЦП чи ідентифікація через Bank ID — складно сказати. Раніше державні посадовці говорили, що найнадійнішою є способ ідентифікації громадян через електронний цифровий підпис — і Bank ID завжди буде поступатися за рівнем гарантій. Проте в НБУ говорять про зворотне і зауважують, що порівняння ідентифікації через Bank ID НБУ та використання ЕЦП не зовсім коректне:

— У випадку використання ЕЦП (який прирівнюється законом до мокрого підпису) із такого підпису можна зчитати/перевірити тільки ПІБ підписувача та дійсність цифрового підпису на час підпису документу. У випадку використання Bank ID НБУ портал послуг отримує з дозволу власника даних ширшу інформацію про користувача (таку як ПІБ, ІНН, контактні дані, місце реєстрації тощо)

Це — перевага Bank ID відносно електронного цифрового підпису. Утім, потрібно враховувати, з якою метою використовується ідентифікація, бо для ідентифікації банків та суб’єктів фінансового моніторингу ЕПЦ і та Bank ID буде недостатньо.

Як пояснюють в НБУ, для використання електронного цифрового підпису слід мати сам фізичний ключ/закритий сертифікат та пароль до нього, для використання BankID – логін та пароль для доступу до e-banking (а також часто токен/OTP для підтвердження операцій ), дані в системі Bank ID надійно захищені криптоалгоритмами та підписуються ЕЦП банка-надавача даних.

Електронні декларації та закупівлі — непростий шлях до прозорості

«Декларувати не можна люструвати»

Історія з деклараціями бере початок із 2014 року — тоді, коли на сайті Міністерства юстиції вперше опублікували декларації чиновників, що проходили люстраційну перевірку. У зв’язку з цією подією виник добровольчий проект Канцелярської сотні «Декларації» — наймасштабніша в Україні спроба електронізувати декларації чиновників, та зробити їх легкодоступними для аналізу.

Поява проекту напряму пов’язана з прийняттям двох законів:

  • антикорупційного закону 2014 року, який зобов’язав усіх чиновників, суддів, прокурорів, депутатів заповнити та оприлюднити декларацію про доходи;
  • нового люстраційного закону, який зобов’язав оприлюднити таку декларацію і всіх кандидатів на посади.

В розділі «Про проект» волонтери пояснили, навіщо створили ресурс і як він працює:

— Публікація (декларацій — прим.ред.) буде у формі викладеного файлу зі сканом паперової декларації, заповеної від руки. І ці декларації будуть лежати на безліччі сайтів у непримітних розділах. Навіть переглянути їх важко, не кажучи про аналіз. Ініціатива «Канцелярська сотня» прагне оцифрувати ці декларації, а також декларації попередніх років. По-справжньому оцифрувати. Щоби можна було робити автоматичну аналітику, рейтинги, побачити динаміку зростання чиновницьких статків.

Фактично декларації вдалося оцифрувати силами волонтерів, які вручну вносили відомості в спеціально створену електронну анкету, з перевіркою та підказками. Як пишуть на сайті проекту, за 3 місяці група проаналізувала декілька тисяч декларацій. На базі опублікованих декларацій та відкритих даних команда створює аналітику. Також ГО «Канцелярська Сотня» разом із ГО «ТОМ 14» заснували групу антикорупційних та інформаційних проектів під назвою Bihus.Info. Один з проектів — суспільно-корисна платформа Kotyky, на якій можна обміняти час на благодійність. Принцип роботи полягає в тому, що людина виконує суспільно-важливе завдання, отримує за це «котиків», та відправляє їх у вигляді гривень благодійним організаціям.

Процес запровадження електронних декларацій був чи не найскладнішим і суперчилив серед усіх інших новацій і прийнятих законів на шляху до електронної демократії. Запуск е-декларування називали необхідною умовою для отримання Україною чергового траншу МВФ, фінансової допомоги Євросоюзу та результативного закінчення переговорів про скасування візового режиму з ЄС

Але процес декларування свого майна та доходів викликав спротив у чиновників і спричинив чимало скандалів в інформаційному просторі.

Читайте також: Крокуємо в Європу — майбутнє електронних сервісів в Україні

У 2014 році Верховна Рада прийняла Закон України «Про запобігання корупції», який в тому числі зобов’язав чиновників подавати декларації щорічно на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Закон вступив у дію 26 квітня 2015 року.

16 лютого 2016 року Верховна Рада ухвалила закон про електронне декларування. Проте в ньому була передбачена норма про введення кримінальної відповідальності за неправдиву інформацію в таких деклараціях лише з 2017 року, а не одразу із набуттям чинності закону. Тоді це викликало невдоволення у європейських партнерів через те, що закон не відповідав антикорупційним зобов’язанням, які взяла на себе Україна задля отримання безвізового режиму з країнами Євросоюзу. Після критики єврочиновників президент ветував закон і подав свої пропозиції.

15 березня того ж року народні депутати ухвалили закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей подання службовими особами декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у 2016 році». Експерти, які бралися за аналіз внесених поправок, наголошували тоді на тому, що зміст закону зазнав суттєвих змін настільки, що його ухвалення втратило сенс, але не дивлячись на це в законі вже нічого не змінювали і 18 березня 2016 року закон набув чинності.

Перші декларації на сайті НАЗК з’явилися лише тоді, коли запустили електронне декларування. Офіційною його датою називали 15 серпня 2016 року

Але й тут не обійшлося без «фейлів»: з першого разу запустити систему декларування не вдалося. Вона ніби запрацювала, але в тестовому режимі незважаючи на недоліки програмного забезпечення та без сертифікації. В ЄС заявляли, що запуск системи без сертифікації має обмаль сенсу, адже фактично це дозволяло чиновникам безкарно приховувати свої доходи. Антикорупційні активісти наголошували на «вбивстві електронного декларування» тому, що запущена лише подача даних в систему без жодних наслідків за брехню в цих деклараціях. 1 вересня відбувся повторний запуск системи. Цього разу вона все ж отримала необхідний сертифікат Держспецзв’язку. Навіть після доопрацювання в ЗМІ повідомляли про збої в системі. Відповідно до закону, починаючи з моменту запуску, першими протягом 60 днів, декларації мали подати особи, які займали відповідальне та особливо відповідальне становище. Про те, що було далі ви й самі, мабуть, знаєте.

Електронні публічні закупівлі: що змінила система ProZorro

Реформування державних закупівель почалося після Революції Гідності. До цього державні закупівлі були однією із найбільш корумпованих сфер, де все відбувалося через особисті домовленості, закрито і неефективно. Як правило, ті учасники процесу, які розраховували на справедливі торги залишалися в аутсайдерах.

Закон «Про публічні закупівлі», який почав регулювати таку діяльність прийняли 25 грудня 2015 року. З 1 серпня 2016 року проводити закупівлі тільки через систему електронних торгів на авторизованих майданчиках стало обов’язковою нормою для усіх державних замовників, незалежно від сфери господарювання і обсягу закупівель. В нашій країні єдина система електронних публічних закупівель — «ПроЗорро» (ProZorro). Цьогоріч 1 серпня системна реформа тендерного процесу відзначила другу річницю з моменту запуску.

Перед стартом ProZorro всі закупівлі відбувалися офлайн. І, за словами генерального директора ДП «ПроЗорро» Василя Задворного, приблизний рівень економії на той момент був 1-2% від запланованих коштів. Зараз цей показник становить понад 10%. Кількість постачальників, які взаємодіють з державою зросла приблизно в два рази з моменту запуску системи. Це значить, що величезний ринок публічних закупівель став відкритий для приватного бізнесу.

— З’явилася можливість слідкувати за допороговими закупівлями, які взагалі раніше були закриті та ніяк не звітувалися. В кількості проведених процедур це — десь 70%. В грошовому еквіваленті — 35% усіх закупівель.Тому, стало суттєво краще, ніж було до цього, — резюмує Задворний.

Електронні публічні закупівлі: що змінила система ProZorro

Працює система так:

  • усі учасники отримують відкритий доступ до документації та запитів замовника;
  • якщо вони подають свої пропозиції відповідно до вимог, то замовник обирає найбільш вигідну цінову пропозицію;
  • ця умова дозволяє максимально ефективно використовувати державні кошти і спрямовувати їх строго за призначенням;
  • електронна система не може якось покарати недобросовісного учасника торгів чи замовника і має інші функції, найголовніша з яких — забезпечити максимальну відкритість державних закупівель, через що спроба провести корумпований тендер одразу отримує розголос;
  • бути учасниками торгів можуть як українські, так й іноземні учасники на рівних, відкритих умовах.

Маніфест ProZorro проголошує будівництво здорової екосистеми взаємодії бізнесу, влади та громадянського суспільства через побудову довіри до української інфраструктури публічних закупівель. Філософія цієї платформи ґрунтується на трьох об’єднуючих принципах системи:

  • Гібридна електронна система, побудована на відкритому коді
  • «Всі бачать все»
  • Золотий трикутник партнерства.

Як пояснив «Громадському» Василь Задворний, держава володіє виключно центральним компонентом, а весь клієнтський сервіс пропонують приватні компанії — електронні майданчики ProZorro.

Це — перша в Україні онлайн-система закупівель, яка відрізняється навіть від світових реалізацій

Вплив інших інструментів електронної демократії

Електронні петиції

Вперше електронні петиції з’явились у 2015 році на сайті Президента України. Зараз ми маємо такий інструмент взаємодії на сайті Верховної Ради, Кабінету Міністрів, та у більше ніж 160 містах. Але зробимо кілька кроків назад і згадаймо, як вводили новий механізму комунікації влади та суспільства та що з цього вийшло.

Лише в липні 2015 року Верховна Рада внесла відповідні зміни до закону «Про звернення громадян», і 28 серпня Петро Порошенко підписав указ «Про порядок розгляду електронної петиції, адресовані Президенту України». Наступного дня на сайті глави держави запрацював спеціальний розділ для електронних петицій. За перші 2 міс існування сервісу інтерес до нього виявили 2 млн українців. За інформацією громадської організація «Електронна демократія» на кінець 2017 року 30 тис петицій було подано тільки на сайт Президенту України і понад 11 тис – на офіційні сайти обласних центрів.

Як це працює:

  • щоби привернути увагу президента до електронної петиції, потрібно коректно заповнити форму на сайті;
  • вона має набрати не менше 25 тис підписів на підтримку за 3 міс з дня публікації;
  • якщо набере таку кількість голосів, в Адміністрації Президента України зобов’язані розглянути петицію і подати її на розгляд президента;
  • очільник держави — в свою чергу — має дати на неї публічну відповідь.

Електронні петиції викликали суспільний резонанс і громадяни почали активно користуватися можливістю такого каналу комунікації із владою. Більше половини поданих е-петицій стосувалися боротьби з корупцією, а саме:

  • скасування імунітету депутатів парламенту,
  • введення біометричної системи голосування,
  • люстрація всіх суддів і прокурорів,
  • скасування грошової застави для осіб, підозрюваних у корупції.

Мабуть, більшість з нас пам'ятає також і розглянуті президентом звернення, серед яких призначення Юлії Тимошенко послом в Гондурас. На останню президент відповів, що в Гондурасі немає посольства України

Надходили також пропозиції призначити Дарта Вейдера Прем’єр-міністром України. Керівник Центру Розвитку Інновацій Києво-Могилянської Академії, один з ініціаторів створення сайту електронних петицій, Сергій Лобойко тоді відзначив, що українське законодавство, на відміну від практики інших держав, не забороняє жартівливі петиції. За його словами, петиції-жарти, як і інші звернення, будуть опрацьовані — й у разі набрання ними потрібної кількості підписів отримають відповідь.

Але й досі дискутують про те, чи є це ефективним каналом комунікації між суспільством і владою з найактуальніших питань країни — або це лише імітація такого діалогу і профанація. Реакція влади на електронні петиції є обов’язковою, а от приймати закони за допомогою петицій не можна і, загалом, вони не обов’язкові до виконання владою.

Петиції однозначно потрібні, проте ефект від них є тоді, коли після їх розгляду проблеми дійсно вирішуються — і чиновники несе особисту відповідальність за якість та результативність прийнятих рішень

Бюджет участі

Бюджет участі

Коли в Україні запрацювала реформа децентралізації, почали з’являтися територіально-об’єднані громади, паралельно з цим виникла ініціатива бюджету участі.

В Україні вперше бюджет участі було впроваджено в 2015 році в трьох містах: Чернігові, Черкасах та Полтаві. Зараз бюджет участі активно впроваджується в більш ніж 45 містах, 23 з яких – обласні центри. Сам принцип виписаний у законі «Про місцеве самоврядування». Подати проект можна як в паперовому, так і в електронному вигляді на спеціалізованих сайтах міст або в розділах на сайтах міськвиконкомів. А краще — скористатися єдиною платформою бюджету участі «Громадський проект», на якій потрібно створити особистий кабінет за допомогою ЕЦП, через НБУ Bank ID або Приват Bank ID.

Як це працює:

  • подати проект, пов’язаний з покращенням життя в місті, взяти участь у конкурсі, перемогти в голосуванні і спостерігати за тим, як проект реалізують в рамках бюджету — може будь-який громадянин віком від 16 або 18 років ( в кожному місті по-різному);
  • для цього потрібно детально розписати проект: від ідеї – до витрат на його реалізацію;
  • для тих, хто бере участь в кампанії, застосовано такий самий віковий ценз, за виключенням Миколаєва — там можна голосувати за проект з 14 років;
  • в Одесі та Харкові авторами проектів можуть виступати громадські організації та суб’єкти господарювання.

Бюджетний кодекс дає вичерпний перелік заходів, на які місцеві бюджети можуть виділяти кошти. Це — соціально-економічні, культурні, транспортні проекти, однак в списку відсутні освіта та охорона здоров’я, оскільки кошти на ці програми виділяються із державного бюджету.

Мінімальна сума бюджету участі становить не менш як 1% від доходів бюджету міста в поточному році

У Києві та Дніпрі допускається можливість співфінансування проекту, якщо його вартість виходить за граничні межі визначеної положенням про «Бюджет участі». Однак автор має визначити окремо заходи проекту, які будуть реалізовуватись за рахунок коштів бюджету міста. В більшості міст є поділ проектів на великі та малі. При цьому на один малий проект виділяється в середньому 200-250 тис грн, а на великі — від 250 тис грн до 1 млн грн.

Громадський бюджет (також відомий як бюджет участі, бюджет громадських ініціатив, партиципативний бюджет) — це демократичний процес, що дає можливість кожному громадянину брати участь в розподілі коштів місцевого бюджету через створення проектів для покращення міста та/або голосування за них

Електронне голосування

Прозорий та легко перевіряємий електронний підрахунок голосів на виборах започаткувала громадська організація «Електронна демократія». Реалізувала проект «Є-вибори» — відкритий паралельний електронний підрахунок голосів на виборах президента, парламенту та мерів міст, на основі фотокопій протоколів з дільниць. Як каже співзасновниця ГО «Електронна демократія» Ганна Асєєва, в деяких містах (наприклад, у Львові) вдалося зібрати 100% копій протоколів та порахувати результати раніше, ніж це зробили в ЦВК.

Станом на серпень 2018 року в Україні відбулось 10 офіційних інтернет-голосувань до органів державної влади. Зокрема — до Ради громадського контролю НАБУ, АРМА, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство екології та Міністерство культури. У загальному в них взяло участь більше 100 тис громадян, що проживають на всій території України.

На думку Асєєвої, головна особливість інтернет голосувань, на відміну від паперових, полягає в тому, що кожен бажаючий може самостійно перевірити результати. Ось наприклад, відкритий протокол з частково анонімізованими даними голосування за РГК НАБУ у 2018 році.

— За інформацією представників ЦВК, на наступних виборах можливо буде реалізовано тестовий проект по електронній передачі протоколів з дільниць, на зразок проекту «Є-вибори» 2014 року. Проте незважаючи на всі наведені успішні приклади, сьогодні не йдеться про впровадження електронних голосувань у наступному виборчому циклі. Тому що це питання не стільки ІТ-спроможності та безпеки, а готовності політичних еліт до прозорості та перевіряємості голосування, — підсумовує Ганна Асєєва.

Можна сказати, що шалений стрибок в розвитку електронних сервісів ми переживаємо прямо зараз — коли ледь не щодня відкривають реєстри, запускають нові електронні сервіси

Замість післямови

«Якщо рух за відкриті дані й далі набиратиме обертів в Україні, то до 2025 року це може принести економіці до $1,4 млрд, або 0,92% ВВП країни завдяки сукупності прямих та непрямих впливів», — йдеться в дослідженні TAPAS. Економічний вплив та потенціал відкритих даних в Україні обговорювали і на Open Data Forum 2018, який пройшов 7 вересня 2018-го. Це — щорічна всеукраїнська подія, що вдруге об’єднала владу, українських та міжнародних експертів, громадських активістів та стартаперів навколо теми розвитку та застосування відкритих даних в Україні. На форумі, зокрема, нагородили проекти, які перемогли в  національного конкурсу IT-проектів на основі відкритих даних Open Data Challenge. Це — 6 команд, що розділи призовий фонд у 2,5 млн грн. Робота над запровадженням нових онлайн-проектів на основі відкритих даних та державних послуг триває.

Дослідження організації TAPAS виявило, що відкриті дані вже принесли понад $700 млн до економіки України у 2017 році

Прочитати інші з 12 історій

Матеріал підготовано в рамках реалізації проекту за підтримки грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews ((проект Audience Understanding and Digital Support)

Цей матеріал виготовлено та розміщено на комерційній основі.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: