Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Чому важливо не допускати емоційного вигорання на роботі

Čomu važlyvo ne dopuskaty emocijnogo vygorannja na roboti

Сьогодні суспільство живе за принципом «виживає сильніший». Здавалося б, чим більше завдань ви на себе візьмете, тим ефективнішим працюватимете, швидше отримаєте підвищення, заробите більше коштів і неодмінно станете щасливішим. Як наслідок, постійно зіпсований настрій, хронічна втома і роздратованість — нумо розбиратися, у чому ж справа
Sogodni suspiľstvo žyve za pryncypom «vyžyvaje syľnišyj». Zdavalosja b, čym biľše zavdań vy na sebe viźmete, tym efektyvnišym pracjuvatymete, švydše otrymajete pidvyščennja, zarobyte biľše koštiv i neodminno stanete ščaslyvišym. Jak naslidok, postijno zipsovanyj nastrij, hronična vtoma i rozdratovanisť — numo rozbyratysja, u čomu ž sprava
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  СЕВ або ж синдром емоційного вигорання — це поняття, введене у психологію американським психіатром Фрейденбергом у 1974 році. Воно супроводжується хронічним виснаженням, відчуттям втоми, втратою радості та задоволення від життя. Якщо легке вигорання більшості з нас відоме ще зі студентських років (згадайте свої недоспані ночі під час підготовки до іспитів), то з його важкою формою ми зіштовхуємося вже на робочому місці. Синдром емоційного вигорання — чому це стається. Спочатку здається, що це звичайна втома від виконання роботи: нібито, з ким не траплялося, просто складний проект / клієнт / завдання, ось це завершиться — і я прокинусь щасливим. А завтра — ще одна перепона, далі — ще більший обсяг роботи. Не зоглядитеся, як опинитеся у вирі емоційного вигорання. Робота, яка раніше приносила задоволення, тепер викликатиме відразу, стосунки з керівництвом та колегами погіршуються (а кому ж сподобається спілкуватися з вічно злою на увесь світ людиною), а показники продуктивності стрімко наближатимуться до нуля. Згідно з дослідженнями Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна, 22% респонденти кажуть, що основною причиною такого стану для них є невдоволеність роботою. Серед основних причин виділяють наступні: високий рівень навантаження; постійне хвилювання через страх не встигнути виконати все; відсутність кар’єрного розвитку та матеріальної зацікавленості у роботі; несприятливий клімат у колективі, тиск з боку керівників; відсутність відпочинку та звичка приділяти роботі увесь вільний час. Як убезпечити себе від емоційного вигорання. Звісно, з сучасним ритмом життя, коли інколи робота вимагає бути на зв’язку 24/7, важко зовсім із нею розпрощатися. Проте варто встановити для себе декілька правил, які допоможуть знаходити необхідний на себе вільний час та тримати баланс. Розподіляйте роботу та особисте. Впевнена, це правило ви точно чули вже не раз, але все одно продовжуєте брати роботу додому. Якщо ваша робота пов’язана із людьми, то виставляйте певні рамки — не відповідайте на листи від клієнтів пізніше 8 вечора (окрім випадків кризового реагування). Ви — теж людина та маєте право на особисте життя. Тайм-менеджмент наше все. Так, це справді працює, хоча сила волі тут знадобиться шалена. Часто людям допомагає планер: хтось любить прописувати усе від руки у блокноті, а інші не розлучаються із електронними носіями інформації, тому зберігають усе на них. У будь-якому разі, навчіться правильно розподіляти свій час: якщо один чи два пропущені дедлайни не надто змінять ситуацію, то хронічні запізнення у виконанні завдань справлятимуть враження неорганізованої людини. Розраховуйте навантаження. Це правило працює у парі з попереднім: якщо відчуваєте, що точно не встигнете щось виконати у робочий час, краще не беріться за це. Хронічні недоспані ночі за роботою погано впливають не лише на ваш зовнішній вигляд, а й на фізичне самопочуття та продуктивність вдень. Пам’ятайте про відпочинок та близьких. Люди, які роками не були у відпустках, рідко ставали від того щасливішими. Та 8-годинний здоровий сон — це, насправді, зовсім не міф. Проводьте більше часу з рідними, бо їх посмішка точно заряджає позитивом більше, ніж кава та усі енергетики світу. Що залежить від роботодавця. Важливо зазначити, що не тільки працівник, а й роботодавець має серйозно підходити до проблеми емоційного вигорання та сприяти її вирішенню. В ідеалі було б чудово створити такий механізм роботи, у якому би кожен працівник відчував себе потрібним, значимим та на рівних. Приниження та мобінг (цькування) залишилися у минулому, тепер стає все більш популярною робота в команді задля досягнення спільної мети. Керівник може сприяти підвищенню зацікавленості та, водночас, кваліфікації працівників, організовуючи різноманітні тренінги та майстер-класи. Не зайвим інколи буде й відволікатися від роботи усім колективом: у Західній Європі та США досить часто практикуються спільні заняття йогою задля поліпшення емоційного стану, розвантаження та налаштування на потрібний лад. Що стосується заробітної платні, важко давати настанови: працівнику завжди хотітиметься більшого, а роботодавець іноді не може цього дати, навіть коли справді того бажає. Єдиний вихід — об’єктивно оцінювати досягнення та роботу працівника у належний спосіб. Хоча інколи не вистачає лише декількох слів вдячності: хіба ж не приємно почути щиру похвалу від авторитетної людини за виконане завдання? Задоволення та мотивації тоді стане у мільйон разів більше, а від емоційного вигорання не залишиться й сліду. Емоційне вигорання — це хвороба XXI століття. Постійне ігнорування цієї проблеми призводить до хронічної втоми та навіть серйозного погіршення фізичного самопочуття. Єдино правильної збірки правил, як уникнути емоційного вигорання, не існує — для кожної людини це щось своє, що відволікає її від буденності та допомагає відновити сили для нових звершень. Головне — знайти таке джерело енергії, життєдайна сила якого неодмінно змінюватиме ваш стан на краще на тривалий термін.

СЕВ або ж синдром емоційного вигорання — це поняття, введене у психологію американським психіатром Фрейденбергом у 1974 році. Воно супроводжується хронічним виснаженням, відчуттям втоми, втратою радості та задоволення від життя. Якщо легке вигорання більшості з нас відоме ще зі студентських років (згадайте свої недоспані ночі під час підготовки до іспитів), то з його важкою формою ми зіштовхуємося вже на робочому місці.

Синдром емоційного вигорання — чому це стається

Спочатку здається, що це звичайна втома від виконання роботи: нібито, «з ким не траплялося, просто складний проект / клієнт / завдання, ось це завершиться — і я прокинусь щасливим». А завтра — ще одна перепона, далі — ще більший обсяг роботи. Не зоглядитеся, як опинитеся у вирі емоційного вигорання. Робота, яка раніше приносила задоволення, тепер викликатиме відразу, стосунки з керівництвом та колегами погіршуються (а кому ж сподобається спілкуватися з вічно злою на увесь світ людиною), а показники продуктивності стрімко наближатимуться до нуля.

Згідно з дослідженнями Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна, 22% респонденти кажуть, що основною причиною такого стану для них є невдоволеність роботою. Серед основних причин виділяють наступні:

  • високий рівень навантаження;
  • постійне хвилювання через страх не встигнути виконати все;
  • відсутність кар’єрного розвитку та матеріальної зацікавленості у роботі;
  • несприятливий клімат у колективі, тиск з боку керівників;
  • відсутність відпочинку та звичка приділяти роботі увесь вільний час.

Як убезпечити себе від емоційного вигорання

Звісно, з сучасним ритмом життя, коли інколи робота вимагає бути на зв’язку 24/7, важко зовсім із нею розпрощатися. Проте варто встановити для себе декілька правил, які допоможуть знаходити необхідний на себе вільний час та тримати баланс.

Розподіляйте роботу та особисте

Впевнена, це правило ви точно чули вже не раз, але все одно продовжуєте брати роботу додому. Якщо ваша робота пов’язана із людьми, то виставляйте певні рамки — не відповідайте на листи від клієнтів пізніше 8 вечора (окрім випадків кризового реагування). Ви — теж людина та маєте право на особисте життя.

Тайм-менеджмент наше все

Так, це справді працює, хоча сила волі тут знадобиться шалена. Часто людям допомагає планер: хтось любить прописувати усе від руки у блокноті, а інші не розлучаються із електронними носіями інформації, тому зберігають усе на них. У будь-якому разі, навчіться правильно розподіляти свій час: якщо один чи два пропущені дедлайни не надто змінять ситуацію, то хронічні запізнення у виконанні завдань справлятимуть враження неорганізованої людини.

Розраховуйте навантаження

Це правило працює у парі з попереднім: якщо відчуваєте, що точно не встигнете щось виконати у робочий час, краще не беріться за це. Хронічні недоспані ночі за роботою погано впливають не лише на ваш зовнішній вигляд, а й на фізичне самопочуття та продуктивність вдень.

Пам’ятайте про відпочинок та близьких

Люди, які роками не були у відпустках, рідко ставали від того щасливішими. Та 8-годинний здоровий сон — це, насправді, зовсім не міф. Проводьте більше часу з рідними, бо їх посмішка точно заряджає позитивом більше, ніж кава та усі енергетики світу.

Що залежить від роботодавця

Важливо зазначити, що не тільки працівник, а й роботодавець має серйозно підходити до проблеми емоційного вигорання та сприяти її вирішенню. В ідеалі було б чудово створити такий механізм роботи, у якому би кожен працівник відчував себе потрібним, значимим та «на рівних». Приниження та мобінг (цькування) залишилися у минулому, тепер стає все більш популярною робота в команді задля досягнення спільної мети.

Керівник може сприяти підвищенню зацікавленості та, водночас, кваліфікації працівників, організовуючи різноманітні тренінги та майстер-класи. Не зайвим інколи буде й відволікатися від роботи усім колективом: у Західній Європі та США досить часто практикуються спільні заняття йогою задля поліпшення емоційного стану, розвантаження та налаштування на потрібний лад.

Що стосується заробітної платні, важко давати настанови: працівнику завжди хотітиметься більшого, а роботодавець іноді не може цього дати, навіть коли справді того бажає. Єдиний вихід — об’єктивно оцінювати досягнення та роботу працівника у належний спосіб. Хоча інколи не вистачає лише декількох слів вдячності: хіба ж не приємно почути щиру похвалу від авторитетної людини за виконане завдання? Задоволення та мотивації тоді стане у мільйон разів більше, а від емоційного вигорання не залишиться й сліду.

Емоційне вигорання — це хвороба XXI століття. Постійне ігнорування цієї проблеми призводить до хронічної втоми та навіть серйозного погіршення фізичного самопочуття. Єдино правильної збірки правил, як уникнути емоційного вигорання, не існує — для кожної людини це щось своє, що відволікає її від буденності та допомагає відновити сили для нових звершень. Головне — знайти таке джерело енергії, життєдайна сила якого неодмінно змінюватиме ваш стан на краще на тривалий термін.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: