Олександр Мельник
У своєму вступному слові Олександр Ольшанський торкнувся важливої теми: безпеки наших даних та того, як соцмережі формують реальність і точку зору на ті події, які відбуваються навколо. Наводимо основні тези його виступу.
Про викривлення реальності крізь призму Facebook
На думку Ольшанського, історія із розслідуванням щодо витоку даних у Facebook та допит Марка Цукерберга у Сенаті та Конгресі має сильний вплив на подальше майбутнє соцмереж. Проте станеться цей вплив не у тому контексті, про який питали сенатори та конгресмени:
— Ми дивимося на світ крізь призму пошукових систем та соцмереж. Якщо про це не пишуть в інтернеті, цього не існує — такі реалії 2018-го. Інтернет став засобом віддаленого доступу до будь-яких новин та складових життя. Основна проблема із цим була помітна ще з часів відключення
VK.ru, Ok.ru, «Яндекс» та Mail.ru заблокують в Україні на 3 роки «ВКонтакті» та «Яндекса». З останнім хоча би все було зрозуміло: під час протестів 2014-го [у Києві, у лютому, коли влада застосувала силу та вогнепальну зброю проти мітингувальників — прим.ред.] «Яндекс» сповіщав про 9-бальні затори. Він писав, що мости Києва перекриті, хоча насправді ніякого перекриття не було. Так компанія спотворювала реальність. А основна претензія до Цукерберга — він недостатньо добре викривлює реальність.
Олександр Ольшанський зауважує: з одного боку суспільство не хоче поширення контенту «18+», роликів із насильством чи інформації про самогубства і злочини проти військовополонених у відкритому доступі. Але таким чином — як не дивно — ми теж викривлюємо реальність: «У 700 км від Києва йде війна. Але у Facebook ми не можемо публікувати сцени насильства, жорстокості та брутальності цих подій. Сформувалося покоління людей, які вважають, що ця війна виглядає так, як зазвичай виглядають війни у комп’ютерній грі». Це — на думку Голови оргкомітету iForum — і є викривлення реальності:
— Дедалі більше наша реальність буде залежати від того, як формується наша стрічка у Facebook.
Про питання, яке досі ніхто так і не поставив ані CEO Facebook, ані керівникові жодної іншої соціальної мережі
— Основна претензія до компанії Cambridge Analytica — вони викривляли реальність особливим чином для кожного окремного користувача. Вони діяли, вивчаючи нашу психологію та уподобання, і цим вплинули на результати виборів президента у США. Переглянувши увесь допит Цукерберга, я побачив: його питали про що завгодно. Проте ніхто з сенаторів не запитав Марка Цукерберга найважливіше: чи має право Facebook та інші соцмережі — які керують нашою увагою, — спотворювати нашу реальність та сприйняття світу? Правильна відповідь лише одна: так, соцмережа має право це робити, рішенням суду заздалегідь повідомивши про це.
— Ми давно знаємо, що Google блокує низку посилань, і це видається нам нормальною ситуацією.
Про парадокси «заборонених» тем у соцмережах
— Нещодавно Facebook та Google заявили, що вони боротимуться із рекламою криптовалют. Чи є криптовалюти вселенським злом? Ні. Чому це роблять компанії? Стаття мого авторства про криптовалюти не відображається у стрічці наших читачів, бо Facebook песимізуав видачу. Соцмережа викривила реальність — тому що так вирішила його адміністрація.
Чи готові ми давати будь-якому сервісу в руки інструмент тотального контролю за інформацією? Марка Цукерберга звинувачують не у тому, що його компанія викривлює реальність. Його звинувачують, що створений ним інструмент потрапив «не у ті руки» та використовувався «не з тими цілями».
Є інший приклад: я — активний учасник Української Асоціації власників зброї. Люди володіють зброєю тисячі років. Але Facebook вирішив, що зброя — це погано. Конституція США декларує, що володіння зброєю та поширення інформації про неї — це нормально, а Цукерберг — що не зовсім. Хто на вашу думку важливіший: Цукерберг чи Конституція США? В реальному житті — як ми бачимо — Цукерберг виходить важливіший за Конституцію навіть у США.
Про здатність ботів «сформувати правду»
— Масовані бот-атаки з РФ і блокування українських сторінок й акаунтів за скаргою сотень та тисяч ботів — це теж усе відбувалося. Як нам бути далі? За 3-5 років ми можемо опинитися у ситуації, коли результат виборів у певній країні визначатиметься не програмою кандидата чи його якостями. Перемогу визначатимуть 3-4 інформаційних ресурси, які формують нашу точку зору на світ та події у ньому.
Інформацію про уряд та чиновників ми бачимо значною мірою завдяки Facebook. Подивіться на те, як дискутують люди довкола діяльності МОЗ та медичної реформи. Уявіть, що завтра хтось — домовившись із Facebook чи користуючись тими ж механізмами, що й Cambridge Analytica, — і почне «ховати» медичну реформу завдяки маніпуляціям громадською думкою за допомогою соцмереж. Це — колосальний ресурс, який не варто недооцінювати. Це — набагато важливіша проблема, аніж нам здається зараз.
Про те, як інтернет «стає новим радіо» — і це не дуже добре
Ольшанський нагадав: усі тоталітарні режими XX століття були побудовані на радіо. Коли радіостанції та радіоприймачі стали масовими, а в людей ще не було звички перевіряти інформацію, з’явилася можливість маніпулювати думкою людей. За словами Олександра Ольшанського, саме так у 1930 — 1950-ті роки постала низка тоталітарних режимів та правителів (від Гітлера до Мао):
— Сьогодні інтернет дає владу, в сотні разів більшу, аніж та, що була у людей, які контролювали радіо. Запровадити думку про те, що Земля пласка, не так вже й складно. І дивно, що ніхто не запитав: чи має право велике соцмедіа спотворювати реальність — і якщо так, то яким способом? Чи можна обмежувати рекламу напоїв із цукром, бо це погано для здоров’я? Чи можна обмежувати таку рекламу зараз, а чи шкода від замінників цукру не виявиться більшою за шкоду від цукру? Хто відповідатиме тоді за це?
Наше майбутнє залежатиме від медіа та соцмереж. Ми — те в що ми віримо, а віримо ми у те, що ми бачимо навколо. А навколо ми все частіше бачимо життя через призму соцмереж.