Чи правда, що європейські «партнери» нас «кинули» — і тепер всі вкладуть кошти у «Північний потік»?

Справа в тім, що серед вимог приєднання України до європейського газового ринку є так звана процедура «анбандлінгу». Простіше кажучи — Україні слід провести відокремлення діяльності з транспортування природного газу від видобутку і постачання природного газу та електроенергії від «Нафтогазу» (у попередній версії тексту стверджувалося, що анбандлінг – це розділення НАК «Нафтогаз» на окремі компанії за напрямками діяльності). На європейському ринку газу одна компанія не має права займатись одночасно і видобутком, і транспортуванням газу. Тому незабаром «Нафтогаз» має позбутися одного з головних українських стратегічних активів – газотранспортної системи (або ГТС).

У плані реструктризації зазначалося, що передача майнового комплексу до керуючої компанії має відбутися після вирішення справи «Нафтогаз – Газпром» у Стокгольмі. Справа закрита – отже відокремлення ГТС від Нафтогазу може відбутися. Низка політиків поспішили тут же заявити, що мовляв, така передача / відокремлення ГТС підмінить собою процедуру приватизації. Нібито таким чином уряд безкоштовно позбудеться основного джерела доходів України від транзитного прокачування газу.

Чи правда, що українська газотранспортна система (ГТС) перейде під контроль іноземців?

У законі «Про ринок природного газу» прописали, що до 49% корпоративних прав ГТС може передаватись в управління іноземній компанії. Проте це не означає, що будь-які іноземці зможуть «кинути оком» на нашу ГТС. За умовами, компанія має бути або зі США, або з Енергетичного співтовариства і мати відповідний досвід управління газотранспортними системами.

Та важливіше, що іноземна компанія здійснюватиме лише управління і користування ГТС. У такої компанії не буде права самостійно схвалювати передачу ГТС у заставу, виводити з експлуатації, ліквідовувати чи консервувати частину майна і т.д. Майновий комплекс ГТС – тобто усі труби, підстанції та сховища газу — залишиться у власності держави.

Навіщо взагалі надавати іноземцям доступ до ГТС?

Це робиться для того, щоби:

  • забезпечити навантаження ГТС після того, як контракт України та федерації-окупанта закінчиться у 2019 році. Ставши співуправляючим української ГТС, Європа автоматично стає зацікавленою стороною у продовженні поставок газу через Україну — так вважає голова представництва ЄС в Україні Хьюг Мінгареллі;
  • усунути монопольне становище НАК «Нафтогаз» на ринку природного газу та імплементувати Європейські директиви;
  • мінімізувати корупцію та запровадити прозоре й ефективне функціонування системи;
  • отримати зарубіжний досвід та міжнародні корпоративні стандарти з управління ГТС.

Чи правда, що ГТС хочуть безкоштовно передати у приватні руки?

Передача в управління – це не приватизація, кажуть аналітики Vox Ukraine. Чинний Господарський кодекс (ст 167) визначає передачу корпоративних прав як право особи, якій ці права передаються, на участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та іншого.

У Плані реструктуризації Нафтогазу окремо зазначено, що передача в управління відбувається без приватизації. Основні фонди Нафтогазу (фактично газові труби і ПСГ) залишаються у державній власності. Іноземна компанія, що буде здійснювати управління, матиме обмежені права:

  • не матиме права самостійно приймати рішення про передачу ГТС в заставу,
  • не зможе виводити з експлуатації, ліквідувати чи консервувати частину майна;
  • компанія буде отримувати доходи, так само, як і держава.

Я чув (-ла), що наша ГТС за вартістю — як три ВВП України. Це так?

Для побудови нової аналогічної системи в Україні слід витратити близько 280-325 млрд євро (або $350-400 млрд) – це розрахунки Інституту енергетичних стратегій. Але вже існуюча система транспортування «блакитного палива» коштує в рази менше. Через амортизацію та значний знос основних засобів продаж ГТС не зможе принести такої суми. Більш реальна сума оцінки цього інфраструктурного комплексу становить $30-40 млрд (дані також Інституту енергетичних стратегій).

Аналітики з команди VoxCheck також зазначають, що ВВП України за три останні роки становив близько 266 млрд євро, а не 300 млрд євро, як останнім часом повторюють популярні політики в телевізійних ефірах.

А до нашої газової інфраструктури не підбереться сусідня країна-загарбник? Наприклад, через посередників. Де гарантії?

Згідно з законом «Про ринок природного газу» контроль над Партнером газотранспортної системи не здійснює жодна особа з держави, яка не є стороною Енергетичного Співтовариства чи США. Серед членів Енергетичного співтовариства федерація-загарбник Криму не значиться. Більше того, це не лише норми в законодавстві, але й фактичний стан справ. Україна поки отримала пропозиції щодо газотранспортної системи від 10 інших країн. У VoxCheck наводять їхній перелік:

Що відбувається із українською ГТС та яким міфам не слід вірити

Україна виграла суд проти «Газпрому» — а отже, нам тепер відшкодують чималу суму коштів, еге ж?

Як кажуть аналітики VoxCheck, рішення Стокгольмського арбітражного суду по справі «Нафтогаз-Газпром» не стосується щорічного доходу від транспортування газу. Рішення передбачає одноразову виплату Газпромом $2,56 млрд компенсації за те, що в минулому було порушено правила щодо транзиту «блакитного палива». Економія ще в $500 млн для українського «Нафтогазу» — результат зниження контрактної ціни на закупівлю газу на 2018-2019 роки.

Що стосується доходів системи транспортування газу, то, за словами голови Нафтогазу Андрія Коболєва, вони справді  2017 року можуть скласти близько $3 млрд. При цьому оборонний бюджет України минулого року теж був на рівні $3 млрд (89 млрд грн за курсом 29,3 грн/дол). Так що як бачите, відшкодуання чи доходу на гарантовані мільярди доларів щороку навряд чи стануть можливими.

І взагалі, політики кажуть, що відчуження ГТС суперечить закону!

Політики в Україні, як відомо, частіше кажуть неправду, аніж реально вказують на законодавчі чи організаційні нюанси. Заборона відчуження ГТС справді існувала: відповідний закон ухвалили 11 років тому, 2007-го. Називається цей документ закон «Про трубопровідний транспорт». Ним заборонялося відчужувати право власності на основні фонди ГТС. Проте зараз не йдеться про жодне відчуження. Газотранспортна система України залишиться у власності держави. Йдеться про входження в капітал керуючої компанії.