Чому обрано саме цей колір?

2 квітня відоме в світі, як «День в блакитному кольорі». Людей в різних країнах закликають згадати про проблеми аутистів і про те, чого можуть домогтися ці люди, якщо суспільство буде їх підтримувати.

В цей день в країнах, що приєдналися до акції, ініційованої найбільшої в світі батьківської організацією Autism Speaks, більшість будівель і пам’яток в світі «забарвлюють» в блакитний або синій колір. Людей закликають носити речі блакитного кольору. За даними цієї організації, серед хлопчиків випадки аутизму та аутичних розладів стаються в середньому вп’ятеро частіше за дівчаток, тому кольоровим кодом обрано блакитний, а символом — блакитну стрічку.

Що варто знати про аутизм?

Як інформує Вікіпедія, аути́зм (грец. autos — «сам»; аутизм — «занурення в себе») — розлад розвитку нервової системи, що характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної й невербальної комунікації, і повторюваною поведінкою. У таких людей існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, з цього приводу виникають порушення в соціалізації. Людина з аутизмом типово уникає спілкування: усяке порушення повсякденного розпорядку й стереотипів виявляється йому трагедією. Проте інтелект у таких людей не завжди понижений. Часто виявляються так звані «острівці знання» — області, у яких здібності хворого досягають нормального або навіть геніального рівня.

Питання статистики аутизму тісно пов’язане з історією дослідження цього розладу. Статистика також є відмінною в різних країнах. Так у 1960-1970-х роках аутизм діагностували в однієї дитини з 10 тис — і це були в основному випадки так званого генетичного аутизму, коли з перших днів життя дитини спостерігалася симптоматика аутизму. Починаючи зі середини 1980-х років фахівці відмітили сплеск захворювання аутичного спектру. У Сполучених Штатах статистика свідчила про одного хворого на 160 здорових дітей. В Ізраїлі ситуація не набагато краща — один хворий на 200 здорових. У Канаді аутизм діагностується в однієї дитини з 500. Проте статистика генетичного аутизму залишилася незмінною: 1 на 10 тис, а все зростання захворюваності припадає на так званий регресивний аутизм, при якому дитина нормально розвивалася до року, але у віковому проміжку від року до трьох раптом починала втрачати навички, припиняла звертати увагу на батьків — тобто ставала аутистом. В Україні поки бракує організованих досліджень щодо дітей та дорослих з аутизмом. Цим опікуються в основному незалежні організації.

Із 2014 року в США до дітей з розладами аутистичного спектру зараховують кожну дитину з 63 дітей. Різке збільшення кількості дітей з аутизмом можна пояснити зміною діагностичних критеріїв, оскільки з січня 2014 року вже працюють діагностичні критерії DSM-5.

Аутизм не виліковний, але при своєчасній діагностиці та корекційному втручанні, дитина може бути адаптована до життя у дорослому віці.

Як долучитися до акцій підтримки?

2 квітня о 13:00, в Парку імені Тараса Шевченка розпочнеться акція «Київ у блакитному». В інших містах України пройдуть схожі акції.

Загалом 2 квітня весь світ проводить флешмоби і носить речі блакитного або синього кольорів, щоб проінформувати суспільство про аутизм, підтримати дітей та дорослих з аутизмом.

Що варто подивитися, щоби краще розуміти людей із аутизмом?

Аутизм став не лише предметом наукових досліджень чи фільмів про видатних діячів минулого, які мали цю особливість.

Оскільки ми живемо в час культури серіалів, варто звернути увагу на декілька з них:

  • Parenthood

  • Atypical

  • The A Word

  • The Good Doctor

Основний «плюс» від перегляду цих серіалів — вони показують, наскільки життя сучасних аутистів може бути і складним, і наповненим. А також дають змогу порозумітися із тими рідними, близькими чи друзями, у кого є подібні розлади.

Аутисти — це як герой «Людини дощу»?

Не зовсім. Найвідоміший з людей, хто мав розлад аутичного спектру, насправді мав синдром Саванта. Йдеться про Кіма Піка. Саме він став прототипом головного героя фільму «Людина дощу». Низький рівень соціальної адаптації та здатності до спілкування Пік компенсував просто вражаючими здібностями у точних науках та запам’ятовуванні інформації.

Чому 2 квітня люди носять блакитний колір

З трьох років Кім Пік навчився подумки добувати кубічні корені та множити тризначні числа аж до десяткових дробів. До 53 років знав напам’ять понад 7 тисяч книг, постійно займаючись самоосвітою в бібліотеці свого рідного міста Солт-Лейк-Сіті.

Здібності до навчання і феноменальна пам’ять зробили Кіма Піка лектором відразу декількох американських університетів — і щоразу він збирав повні аудиторії. З роками здатності Кіма Піка тільки посилювалися, при цьому, зросла і його соціальна адаптація. Він перестав відчувати агорафобію (страх відкритого простору і великого скупчення людей), перейшов до читання художніх творів, став жартувати і проявляти емоції. Історія Кіма Піка відображена не тільки в кінематографі, а й в книзі його батька «Справжній Людина дощу». Помер він у 2009 році від серцевого нападу на 59-му році життя.

Хто із знаменитостей мав чи має аутизм та розлади аутичного спектру?

Серед відомих діячів минулого, які мали або мають аутичні розлади:

  • Вольфганг Амадей Моцарт — як кажуть, повторював міміку за іншими людьми та потребував постійного руху рук і ніг під час розмови.
  • Джеймс Дарбен — учасник 10 сезону шоу American Idol, котрий публічно заявив про наявність у нього синдрому Турета та Аспергера.
  • Тім Бьортон — за словами його дружини, Хелени Бонем Картер, видатний режисер часто виявляє ознаки синдрому Аспергера під час роботи та спілкування.
  • Енді Уорхол — любов до повторення, шаблонізації мистецтва, плакати із однаковими елементами та особливості поведінки дали змогу численним дослідникам життя, творчості та психотипу Уорхола підстави говорити про наявність у нього аутизму.
  • Льюїс Керролл — дослідники спадщини видатного письменника кажуть, що у нього цілком міг бути синдром Аспергера. Професор Майкл Фіцджеральд з Трініті-Колледжу в Дубліні порівнював поведінку своїх пацієнтів з синдромом Аспергера з тим, що описано в біографіях декількох відомих письменників, включаючи Керролла, і визначив, що знаменитості точно мали би діагностований синдром Аспергера.
  • Темпл Грандін — одна із найвідоміших дослідниць аутизму сама страждала на цей розлад і сама все життя вчилася боротьбі із ним.