Олександр Мельник
На Поділлі переважно й минуло його життя. Винятком стало кількарічне перебування з 1904 року на Донбасі у Покровську (тоді — Гришиному), та після революції 1917 року – в Києві. Леонтовичу належать сотні хорових обробок українських та інших пісень і творів, зокрема й духовних, а також незавершена опера «На русалчин Великдень». Оперу, до речі, таки поставили під музичною редакцією Мирослава Скорика в 1977 році в Київському академічному оперному театрі з нагоди 100-річчя народження її автора. Музичні твори Леонтович почав опрацьовувати ще під час навчання в духовній семінарії в Кам’янці-Подільському (1892–1898), а згодом видав 2 збірки обробок народних пісень із Поділля. Про «щедрик» став найвідомішим твором композитора на всій планеті.
Що варто знати про музичну спадщину композитора
Сучасник композитора, Кирило Стеценко порівнював мелодії колеги із потоком води: «Cпершу маленький струмочок, ледь помітний у траві, що потім все більшає, і нарешті перед вами широка річка. Спочатку ви ледве чуєте дзюрчання струмка, а там щодалі воно стає гучніше, ніби вода вже падає з каменя на камінь і доходить до порогів».
Леонтович також відзначився як педагог та організатор хорів, зокрема Першої Української державної капели.
Головний хіт усіх часів
Всесвітньо відомою обробкою композитора став «Щедрик». Цей та інші твори Леонтовича першим популяризував за кордоном ще один відомий український диригент і композитор Олександр Кошиць. Вже в 1922 році «Щедрик» потрапив на грамплатівку в Нью-Йорку, й за лише 1950-і – 1970-і роки в США «Carol of the Bells» (саме під такою назвою твір відомий у цій країні) витримав десятки грамзаписів та кілька сотень редакцій.