Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

10 музеїв Європи: від української писанки до горщика Наполеона

10 muzeїv Jevropy: vid ukraїnśkoї pysanky do gorščyka Napoleona

На часі дізнатися про непересічні європейські музеї, котрі руйнують стереотип про нудні кількагодинні екскурсії запиленими приміщеннями
Na časi diznatysja pro neperesični jevropejśki muzeї, kotri rujnujuť stereotyp pro nudni kiľkagodynni ekskursiї zapylenymy prymiščennjamy
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Ви ще не відпочили від довгої дороги, ноги болять через блукання від одного музею до іншого, фотографувати нічого не можна. Знайомо, чи не так? Додати до цього ще й нудного пристаркуватого гіда і всі плани на цікавезний вікенд у Європі миттєво зруйновано. Щоб із вами такого не сталося — знайомтеся із десяткою цікавих європейських музеїв, які перевернуть ваше уявлення про туристичні екскурсії. Museum of Historical Chamber Pots and Toilets або The Hygiene Museum (Чехія, Прага) Цей невеличкий музей присвячено невідомій історії людських відходів. Усі експонати — це цілковите прославляння принципу «форма слідує за функцією». Колекція історичних горщиків і туалетів має широке різноманіття форм, і всі вони створені для однієї функції (чи, можливо, двох). У цьому чудернацькому музеї міститься понад 2 тис горщиків, сидінь, тронів, унітазів — загалом, усього, що стосується WC. У колекції представлено артефакти відомих постатей. Тут ви можете побачити горщик Авраама Лінкольна, Наполеона і китайського імператора з династії Цинь. У колекції навіть є експонат із Титаніку. На початку створення музею, колекція складала всього 2 експонати. Тепер там можна побачити мініатюрні горщики для ляльок, незвичайні пісуари та підстилки, унітази та різноманітні горщики, що мають стосунок до важливих або історичних подій. Інші експонати — це просто звичайні, повсякденні приклади того, як ми позбавлялися своїх відходів протягом історії. Деякі з них є красивими й елегантними у своїй простоті, а інші — мають вишуканий та яскравий дизайн. Але всіх їх об’єднує одне: ці експонати носять у собі частинку нашого минулого. Toruń Gingerbread Museum (Польща, Торунь) Музей присвячено історії та мистецтву виготовлення імбирного печива. Мистецтво виготовлення печива має своє походження від германських племен, що розташовувалися поблизу Балтійського моря. Ось чому імбирне печиво вважається одним із найстаріших видів випічки в Європі. У XIII столітті, коли торгові шляхи простягалися через Європу до Азії та Близького схожу, і отримання спецій з Далекого Сходу стало доступнішим, обсяги виготовлення печива та його якість різко зросли. Нові ароматизатори і способи випікання поєдналися з багатовіковими традиціями приготування. Відтак рецепти цього делікатесу почали поширюватися країнами Європи. Минули століття, і великі компанії Торуні перейняли торгівлю імбирним печивом. Найбільшою виробничою потужністю володів Густав Трогот Віс на початку XX століття. Сьогодні ж його будинок є інтерактивним музеєм імбирного печива. Його відвідувачі можуть дізнатися багатовікову історію ремесла, освоїти традиційні техніки і рецепти, та навіть зробити, спекти і прикрасити своє власне імбирне печиво і забрати з собою на пам’ять. Museum of a Million and One Roots (Франція, Корнімон) У цьому музеї живе безліч химерних істот різних форм і видів — усі вони зроблені з твердого коріння, зібраного місцевим митцем Мішелем Морісом. Моріс започаткував свою магічну колекцію після виготовлення лампи з великого кореня, який він знайшов у Алжирі. Після створення першого експоната, митець почав збирати коріння під час прогулянок місцевим лісом і перетворювати їх на фантастичних створінь, надихаючись природною формою кожного кореня. Зі збільшенням колекції, Моріс почав створювати годинники та інші предмети декору на додаток до лісових персонажів. З роками колекція коріння зростала, і тепер нараховує близько 800 витворів, кожен з яких відібраний і створений особисто Морісом. Коли зростаюча колекція почала ставати дещо громіздкою, Мішель Моріс відкрив Музей мільйона та одного кореня на прохання деяких своїх шанувальників. Два поверхи чарівних дерев’яних монстрів тепер декоровано листям, яке виростає над підлогою до самісінької стелі, неначе ви увійшли до зеленого гаю. У той час як простір є більше галереєю, аніж музеєм, тут є кілька невеликих виставок про шкідників і хвороби деревини, що робить це місце більш академічним. Музей писанкового розпису (Україна, Коломия) А для тих, хто ще стоїть у черзі на отримання біометричного паспорта, є цікава альтернатива. На Івано-Франківщині є своя must-see локація — єдиний у світі музей писанки або писанкового розпису. Писанковий розпис — це один із найцікавіших видів українського народного мистецтва. Ця традиція сягає корінням у сиву давниву, коли у намаганні зрозуміти світобудову, давні люди створювали міфи. Зокрема, вони вірили, що яйце — це джерело життя, сонця і Всесвіту. Більш сучасна практика все ще виконується за допомогою системи воскових прикрас і барвників, які створюють неймовірно складні візерунки на поверхні яйця. Спеціально для збереження і експонування писанок було побудовано архітектурну споруду у формі писанкового яйця, яка згодом стала візитівкою Коломиї. Оригінальна споруда будинку містить у собі частину пам′ятника писанці, висота якого сягає 13,5 метрів, а діаметр 10 метрів. Таким чином, коломийський пам′ятник є найбільшою писанкою у світі. Колекція музею становить понад 10,000 писанок, а деяким її експонатам вже більше 100 років. До речі, наступного місяця музей святкує своє 30-річчя. The Clog Museum (Нідерланди, Зандам) Голландська компанія дерев’яних черевиків так полюбляє це взуття, що створила цілий музей на його честь. А що є більш типово голландським, ніж кломпи? Місцева компанія з виробництва дерев’яних черевиків Kooijman Souvenirs & Clogs зібрала кломпи з різних епох і країн у своєму магазині-музеї. Ви можете побачити не лише величезне різноманіття кломпів, але й познайомитися з традиційними методами різьблення та декорування. Тут навіть є «діамантовий черевик», який оздобив амстердамський майстер по металу на честь британського митця Демієна Герста. Він хоч і не голландець, та, мабуть, захоплюється блискучим взуттям. Яскраво розмальовані кломпи неможливо оминути поглядом. Проте мало хто знає, що форма та візерунок цього дивакуватого взуття здавна говорила не лише про його власника, але й про його вид діяльності. Наприклад, черевики з більш гострим носиком найімовірніше належали рибалці. Потягом чи автобусом від Амстердама дістатися в цей музей поклоніння черевикам можна всього за 40 хвилин. Komboloi Museum (Греція, Арголіда) Від католицьких розараїів до буддистських джапа-мала — у грецькій колекції засобів релігійної медитації є атрибути різних конфесій. Ланцюжки, намиста й браслети виготовлені з різноманітних матеріалів, а їм завданням є заспокоєння тіла й духу. Найпопулярнішими тут є, звісно, грецькі комболої. Це невелике намисто з каміння, на відміну від розарій, не має релігійної конотації. Комболої використовуються для зняття стресу. Подружжя Евангелінос у 1963 році зацікавилося цими чотками і у 1998 році відкрили музей, присвячений своєму хобі. На першому поверсі, зі старих комболої виготовляють нові, а також оновлюють дещо пошкоджене намисто. На другому поверсі музею представлені атрибути різних релігій, а також можна ознайомитися з загальною історією намиста. Та переважну більшість колекцію складають грецькі комболої, які зазвичай виготовляються з бурштину. Ввважається, що саме це каміння дає найкращі відчуття під час медитації. І звичайно, тут виснажені стресом туристи можуть придбати собі комболої для заспокоєння душі й тіла. Museum of Carrots (Бельгія, Рарен) Створений радше заради забави, аніж як данина поваги помаранчевому овочеві, музей моркви у Бельгії — ще одна цікава локація, про яку варто згадати. Крихітне село Берлот на бельгійсько-німецькому — це єдине місце у світі, де існує «Товариство морквяних культиваторів» («Möhren Zucht Verein (MZV)»). Деякі підозрюють, що MZV є цілковитим жартом, але десятки учасників підкреслюють, що вирощування моркви — це серйозний бізнес, а не привід для жартів. З роками товариство зібрало велику кількість пов’язаних із морквою речей, які надсилали різні люди дізнаючись про морквяний клуб з інтернету. Тож вони вирішили перетворити занедбану електричну вежу в селі на музей (або радше «музейчик»). Ця вежа настільки маленька, що відвідувачі не можуть навіть потрапити в будівлю. Проте вони можуть подивитися у вікно і побачити колекцію овочевих дрібничок. Експонати навіть обертаються, якщо натиснути кнопку біля вікна. Pfefferminzmuseum — Музей м’яти (Німеччина, Айгенау) Це маленьке містечко в Німеччині колись було центром виробництва м’яти перцевої, тут навіть є музей, який це доводить. На початку XX століття, фермер Адольф Пфафінгер зрозумів, що болотні ґрунти цієї місцевості ідеально підходять для вирощування цієї спраглої рослини. Скоро й інші місцеві фермери підхопили цю ідею, і м’ята з Айгенау почали використовувати і як лікарський засіб, і як ароматну приправу. Та наприкінці 1950-х років, німецький ринок було відкрито іноземним виробникам, і місцева м’ятна промисловість постраждала від раптового потоку дешевого продукту. Не витримавши конкуренції, фермери припинили вирощування ароматної рослини. На згадку про своє сільськогосподарське минуле, жителі Айгенау облаштували музей скромної mentha piperita. Прогулятися музеєм із чашкою запашного чаю з місцевої м’яти — хіба можна уявити кращу релаксацію? Ви також дізнаєтеся про унікальний досвід цієї місцини - вирощування, збирання врожаю та обробку найкращої м’яти для виготовлення засобів від застуди та цукерок. А ще придбаєте чай або льодяники з вирощеної в Айгенау м’яти на згадку про відвідини цього ароматного музею. Museo Nazionale delle Paste Alimentari (Італія, Рим) Ну як же в Італії без музею пасти? Так у 1993 році подумав Vincenzo Agnesi Foundation і відкрив перший і єдиний заклад присвячений макаронам: їх історії, еволюції, виробництву і, звісно, споживанню. Експонати цього музею доводять, що паста — це не лише мука, вода і сіль, але й багатовікова історія. На численних старих фотографіях зображено неаполітанські сцени нетерплячих споживачів макаронів та процес сушіння виробів прямо на вулиці. Музей також має свою спеціалізовану бібліотеку. Науковці, що вивчають пасту, часто використовують бібліотеку стародавніх і сучасних текстів про кулінарну еволюцію макаронних виробів і технології, що використовувалися для їх виробництва. У теперішній час музей зачинено на реконструкцію, дату відкриття буде повідомлено протягом цього року. Nasothek Nose Collection (Данія, Копенгаген) А ця дивакувата колекція носів, захованих всередині художнього музею, показує, як змінилися часи. Ця цікава кімната, що захована всередині Нової гліптотеки Карлсберга, заповнена сотнею гіпсових носів. Відвідувачі, котрі натрапляють на цю експозицію, довго розглядають її та дивуються як одна лиш частина тіла перетворилася на справжній витвір мистецтва. Насправді ж Nasothek — це коментар на тему історії збереження мистецтва. Намагаючись «відремонтувати» пошкоджені часом скульптури, майстри доточували відламані частини — найчастіше це були носи. У XIX столітті це було поширеною практикою. Сьогодні ж цей акт «відновлення» вважається величезною помилкою. У період дереставрації, співробітники музею прибрали зі скульптур неоригінальні носи елементи. Вони задумалися над тим, що тепер робити із фізичними доказами художніх злочинів пращурів. Так і з’явився Nasothek — від лат. «naso» — ніс і грец. «thek» — контейнер. Для того, щоб отримати більше корисної інформації під час візиту до музею — дізнавайтесь як і що варто запитувати.

Ви ще не відпочили від довгої дороги, ноги болять через блукання від одного музею до іншого, фотографувати нічого не можна. Знайомо, чи не так? Додати до цього ще й нудного пристаркуватого гіда і всі плани на цікавезний вікенд у Європі миттєво зруйновано.

Щоб із вами такого не сталося — знайомтеся із десяткою цікавих європейських музеїв, які перевернуть ваше уявлення про туристичні екскурсії.

Museum of Historical Chamber Pots and Toilets або The Hygiene Museum (Чехія, Прага)

Цей невеличкий музей присвячено невідомій історії людських відходів. Усі експонати — це цілковите прославляння принципу «форма слідує за функцією». Колекція історичних горщиків і туалетів має широке різноманіття форм, і всі вони створені для однієї функції (чи, можливо, двох).

У цьому чудернацькому музеї міститься понад 2 тис горщиків, сидінь, тронів, унітазів — загалом, усього, що стосується WC. У колекції представлено артефакти відомих постатей. Тут ви можете побачити горщик Авраама Лінкольна, Наполеона і китайського імператора з династії Цинь. У колекції навіть є експонат із Титаніку.

На початку створення музею, колекція складала всього 2 експонати. Тепер там можна побачити мініатюрні горщики для ляльок, незвичайні пісуари та підстилки, унітази та різноманітні горщики, що мають стосунок до важливих або історичних подій. Інші експонати — це просто звичайні, повсякденні приклади того, як ми позбавлялися своїх відходів протягом історії. Деякі з них є красивими й елегантними у своїй простоті, а інші — мають вишуканий та яскравий дизайн. Але всіх їх об’єднує одне: ці експонати носять у собі частинку нашого минулого.

Toruń Gingerbread Museum (Польща, Торунь)

Музей присвячено історії та мистецтву виготовлення імбирного печива. Мистецтво виготовлення печива має своє походження від германських племен, що розташовувалися поблизу Балтійського моря. Ось чому імбирне печиво вважається одним із найстаріших видів випічки в Європі.

У XIII столітті, коли торгові шляхи простягалися через Європу до Азії та Близького схожу, і отримання спецій з Далекого Сходу стало доступнішим, обсяги виготовлення печива та його якість різко зросли. Нові ароматизатори і способи випікання поєдналися з багатовіковими традиціями приготування. Відтак рецепти цього делікатесу почали поширюватися країнами Європи.

Минули століття, і великі компанії Торуні перейняли торгівлю імбирним печивом. Найбільшою виробничою потужністю володів Густав Трогот Віс на початку XX століття. Сьогодні ж його будинок є інтерактивним музеєм імбирного печива. Його відвідувачі можуть дізнатися багатовікову історію ремесла, освоїти традиційні техніки і рецепти, та навіть зробити, спекти і прикрасити своє власне імбирне печиво і забрати з собою на пам’ять.

Museum of a Million and One Roots (Франція, Корнімон)

У цьому музеї живе безліч химерних істот різних форм і видів — усі вони зроблені з твердого коріння, зібраного місцевим митцем Мішелем Морісом.

Моріс започаткував свою магічну колекцію після виготовлення лампи з великого кореня, який він знайшов у Алжирі. Після створення першого експоната, митець почав збирати коріння під час прогулянок місцевим лісом і перетворювати їх на фантастичних створінь, надихаючись природною формою кожного кореня. Зі збільшенням колекції, Моріс почав створювати годинники та інші предмети декору на додаток до лісових персонажів.

З роками колекція коріння зростала, і тепер нараховує близько 800 витворів, кожен з яких відібраний і створений особисто Морісом. Коли зростаюча колекція почала ставати дещо громіздкою, Мішель Моріс відкрив Музей мільйона та одного кореня на прохання деяких своїх шанувальників. Два поверхи чарівних дерев’яних монстрів тепер декоровано листям, яке виростає над підлогою до самісінької стелі, неначе ви увійшли до зеленого гаю. У той час як простір є більше галереєю, аніж музеєм, тут є кілька невеликих виставок про шкідників і хвороби деревини, що робить це місце більш академічним.

Музей писанкового розпису (Україна, Коломия)

А для тих, хто ще стоїть у черзі на отримання біометричного паспорта, є цікава альтернатива. На Івано-Франківщині є своя must-see локація — єдиний у світі музей писанки або писанкового розпису.

Писанковий розпис — це один із найцікавіших видів українського народного мистецтва. Ця традиція сягає корінням у сиву давниву, коли у намаганні зрозуміти світобудову, давні люди створювали міфи. Зокрема, вони вірили, що яйце — це джерело життя, сонця і Всесвіту. Більш сучасна практика все ще виконується за допомогою системи воскових прикрас і барвників, які створюють неймовірно складні візерунки на поверхні яйця.

Спеціально для збереження і експонування писанок було побудовано архітектурну споруду у формі писанкового яйця, яка згодом стала візитівкою Коломиї. Оригінальна споруда будинку містить у собі частину пам′ятника писанці, висота якого сягає 13,5 метрів, а діаметр 10 метрів. Таким чином, коломийський пам′ятник є найбільшою писанкою у світі. Колекція музею становить понад 10,000 писанок, а деяким її експонатам вже більше 100 років. До речі, наступного місяця музей святкує своє 30-річчя.

The Clog Museum (Нідерланди, Зандам)

Голландська компанія дерев’яних черевиків так полюбляє це взуття, що створила цілий музей на його честь. А що є більш типово голландським, ніж кломпи?

Місцева компанія з виробництва дерев’яних черевиків Kooijman Souvenirs & Clogs зібрала кломпи з різних епох і країн у своєму магазині-музеї. Ви можете побачити не лише величезне різноманіття кломпів, але й познайомитися з традиційними методами різьблення та декорування. Тут навіть є «діамантовий черевик», який оздобив амстердамський майстер по металу на честь британського митця Демієна Герста. Він хоч і не голландець, та, мабуть, захоплюється блискучим взуттям.

Яскраво розмальовані кломпи неможливо оминути поглядом. Проте мало хто знає, що форма та візерунок цього дивакуватого взуття здавна говорила не лише про його власника, але й про його вид діяльності. Наприклад, черевики з більш гострим носиком найімовірніше належали рибалці.

Потягом чи автобусом від Амстердама дістатися в цей музей поклоніння черевикам можна всього за 40 хвилин.

Komboloi Museum (Греція, Арголіда)

Від католицьких розараїів до буддистських джапа-мала — у грецькій колекції засобів релігійної медитації є атрибути різних конфесій. Ланцюжки, намиста й браслети виготовлені з різноманітних матеріалів, а їм завданням є заспокоєння тіла й духу.

Найпопулярнішими тут є, звісно, грецькі комболої. Це невелике намисто з каміння, на відміну від розарій, не має релігійної конотації. Комболої використовуються для зняття стресу.

Подружжя Евангелінос у 1963 році зацікавилося цими чотками і у 1998 році відкрили музей, присвячений своєму хобі. На першому поверсі, зі старих комболої виготовляють нові, а також оновлюють дещо пошкоджене намисто. На другому поверсі музею представлені атрибути різних релігій, а також можна ознайомитися з загальною історією намиста. Та переважну більшість колекцію складають грецькі комболої, які зазвичай виготовляються з бурштину. Ввважається, що саме це каміння дає найкращі відчуття під час медитації.

І звичайно, тут виснажені стресом туристи можуть придбати собі комболої для заспокоєння душі й тіла.

Museum of Carrots (Бельгія, Рарен)

Створений радше заради забави, аніж як данина поваги помаранчевому овочеві, музей моркви у Бельгії — ще одна цікава локація, про яку варто згадати.

Крихітне село Берлот на бельгійсько-німецькому — це єдине місце у світі, де існує «Товариство морквяних культиваторів» («Möhren Zucht Verein (MZV)»). Деякі підозрюють, що MZV є цілковитим жартом, але десятки учасників підкреслюють, що вирощування моркви — це серйозний бізнес, а не привід для жартів.

З роками товариство зібрало велику кількість пов’язаних із морквою речей, які надсилали різні люди дізнаючись про морквяний клуб з інтернету. Тож вони вирішили перетворити занедбану електричну вежу в селі на музей (або радше «музейчик»). Ця вежа настільки маленька, що відвідувачі не можуть навіть потрапити в будівлю. Проте вони можуть подивитися у вікно і побачити колекцію овочевих дрібничок. Експонати навіть обертаються, якщо натиснути кнопку біля вікна.

Pfefferminzmuseum — Музей м’яти (Німеччина, Айгенау)

Це маленьке містечко в Німеччині колись було центром виробництва м’яти перцевої, тут навіть є музей, який це доводить.

На початку XX століття, фермер Адольф Пфафінгер зрозумів, що болотні ґрунти цієї місцевості ідеально підходять для вирощування цієї спраглої рослини. Скоро й інші місцеві фермери підхопили цю ідею, і м’ята з Айгенау почали використовувати і як лікарський засіб, і як ароматну приправу. Та наприкінці 1950-х років, німецький ринок було відкрито іноземним виробникам, і місцева м’ятна промисловість постраждала від раптового потоку дешевого продукту. Не витримавши конкуренції, фермери припинили вирощування ароматної рослини.

На згадку про своє сільськогосподарське минуле, жителі Айгенау облаштували музей скромної mentha piperita. Прогулятися музеєм із чашкою запашного чаю з місцевої м’яти — хіба можна уявити кращу релаксацію? Ви також дізнаєтеся про унікальний досвід цієї місцини – вирощування, збирання врожаю та обробку найкращої м’яти для виготовлення засобів від застуди та цукерок. А ще придбаєте чай або льодяники з вирощеної в Айгенау м’яти на згадку про відвідини цього ароматного музею.

Museo Nazionale delle Paste Alimentari (Італія, Рим)

Ну як же в Італії без музею пасти? Так у 1993 році подумав Vincenzo Agnesi Foundation і відкрив перший і єдиний заклад присвячений макаронам: їх історії, еволюції, виробництву і, звісно, споживанню.

Експонати цього музею доводять, що паста — це не лише мука, вода і сіль, але й багатовікова історія. На численних старих фотографіях зображено неаполітанські сцени нетерплячих споживачів макаронів та процес сушіння виробів прямо на вулиці. Музей також має свою спеціалізовану бібліотеку. Науковці, що вивчають пасту, часто використовують бібліотеку стародавніх і сучасних текстів про кулінарну еволюцію макаронних виробів і технології, що використовувалися для їх виробництва.

Museo Nazionale delle Paste Alimentari (Італія, Рим)

У теперішній час музей зачинено на реконструкцію, дату відкриття буде повідомлено протягом цього року.

Nasothek Nose Collection (Данія, Копенгаген)

А ця дивакувата колекція носів, захованих всередині художнього музею, показує, як змінилися часи.

Ця цікава кімната, що захована всередині Нової гліптотеки Карлсберга, заповнена сотнею гіпсових носів. Відвідувачі, котрі натрапляють на цю експозицію, довго розглядають її та дивуються як одна лиш частина тіла перетворилася на справжній витвір мистецтва. Насправді ж Nasothek — це коментар на тему історії збереження мистецтва.

Намагаючись «відремонтувати» пошкоджені часом скульптури, майстри доточували відламані частини — найчастіше це були носи. У XIX столітті це було поширеною практикою. Сьогодні ж цей акт «відновлення» вважається величезною помилкою. У період дереставрації, співробітники музею прибрали зі скульптур неоригінальні носи елементи. Вони задумалися над тим, що тепер робити із фізичними доказами художніх злочинів пращурів. Так і з’явився Nasothek — від лат. «naso» — ніс і грец. «thek» — контейнер.

Для того, щоб отримати більше корисної інформації під час візиту до музею — дізнавайтесь як і що варто запитувати.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

1 коментар

спочатку нові
за рейтингом спочатку нові за хронологією
1
Олександра

Дякую автору за вибір теми! Творіть і витворяйте й надалі!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: