Олександр Мельник
Autonomous spaceport drone ship ASDS (Автономний безпілотний космопорт-корабель) — безперечно, ви не чули цю назву жодного разу. А між тим, саме завдякий цій чудернацькій споруді Ілон Маск останнім часом так часто потрапляє у новини провідних ЗМІ світу. Таку назву мають 2 платформи, що плавають у океані. Проте вони дрейфують там не просто так. Ними користується компанія SpaceX для посадки першого ступеню ракети-носія Falcon 9 та Falcon 9 Full Thrust. Інколи це відбувається в рамках запланованих експериментів, а інколи — в разі нестачі пального для повернення ракет на посадкові майданчики на суходолі.
Що варто знати про морські платформи Маска
ASDS мають назви — «Just Read the instructions» та «Of Course I Still Love You». Перша мала 3 успішних «приводнення», друга — 6. І якщо на «Платформу Інструкцій» перше приземлення відбулося 10 січня 2015 року, то на «Платформу Любові» перша вдала посадка сталася 14 січня 2017-го.
Почалося все 2009 року, коли генеральний директор SpaceX Ілон Маск виступив із ідеєю «створення парадигми змін у традиційному підході для повторного використання ракетного обладнання». Простіше кажучи — що ракети не мають злітати в стратосферу лише 1 раз, аби потім впасти і розбитися на друзки чи наполовину згоріти. Це дорого і неефективно — а Маск
5 міфів, які зруйнував Ілон Маск — та книга про нього страшенно не любить неефективності. Відтак його космічна програма мала би використовувати ракети, якими можна скористатися неодноразово. З’ясувалося, що більше половини місій SpaceX або є рейсами на геостаціонарну орбіту, або ж є такими, коли швидкість руху 1-го ступеню не дозволяє «дотягнути» до стаціонарного майданчика для приземлення. Так виникла ідея використати для цієї мети океан.
Від слів — до справи. Восени 2014-го SpaceX публічно оголосила про підписання контрактів із суднобудівним заводом Луїзіани. Мета — створити платформу, яка би стала посадковим майданчиком для багаторазових ракет. В основу її поклали палубну баржу MIROMAC 303 (і 304). Розміри майданчика склали майже 91 x 52 x 6 м. Ця платформа є повністю автономною і не потребує екіпажу. А щоби все не згоріло вщент, коли ракета вибухає чи горить при посадці, на ній встановлено спеціальну систему подачі води, яка здатна захистити палубу від вогню і жару двигунів.
Як все це працює
Кожна ASDS має 4 азимутальних двигуни, а також навігаційну систему GPS. Це дозволяє їм проводити позиціонування в океані з похибкою до 3 м, навіть під час негоди. Точність — чи не головне, адже екіпажу чи штурмана платформи не мають. Проте керувати нею можна з корабля підтримки. Щоправда, коли ракета маска повертається на Землю (а точніше — на поверхню платформи в океані), корабель відходить на безпечну відстань. Як тільки двигуни замовкають, платформа із закріпленим на ній першим ступенем доставляється у відповідний порт. Там ступінь знімає спеціальний кран і її везуть в ангар, де оглядають, ремонтують та готують до повторного запуску.
Чому ці платформи мають такі чудернацькі назви
ASDS «Just Read the instructions» (Просто прочитай інструкції) швартується в порту Лос-Анджелеса і використовується для посадки в Тихому океані першого ступеню Falcon 9 чи Falcon 9 Full Thrust, що запускається із авіабази Ванденберг. ASDS «Of Course I Still Love You» (Я все ще кохаю тебе) швартується в порту Канаверел і використовується для посадки в Атлантичному океані першого ступеню ракети-носія, що запускається із Бази ВПС США на мисі Канаверал. Назви для платформ Маск як завжди взяв із поп-культури. Ідею йому «підказала» фантастичний роман Ієна Бенкса «Гравець ігор».
Приземлення на майданчики платформ — як свідчить оприлюднений Маском учора ролик — ще те випробування, і аварій ставалося достатньо. Проте минулі декілька приземлень відбулися для Falcon без ексцесів.
У липні 2017 з’явилася інформація, що у Норвeгії в кінці 2018 року запустять перший вантажний корабель без команди. Ілона Маска це лише смішить: у нього вже є 2 таких. І це — лише початок.