Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Чому програмування не таке просте, як здається

Čomu programuvannja ne take proste, jak zdajeťsja

Існує безліч онлайн-курсів, які вчать програмувати. Лідери суспільної думки закликають всіх бажаючих навчитися кодити, оскільки розробка програмного забезпечення потрібна у будь-якій галузі сучасного життя. Однак чи справді все так просто — і чому програмування не варто вважати суто технічним процесом?
Isnuje bezlič onlajn-kursiv, jaki včať programuvaty. Lidery suspiľnoї dumky zaklykajuť vsih bažajučyh navčytysja kodyty, oskiľky rozrobka programnogo zabezpečennja potribna u buď-jakij galuzi sučasnogo žyttja. Odnak čy spravdi vse tak prosto — i čomu programuvannja ne varto vvažaty suto tehničnym procesom?
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Програміст — ремісник чи талант? Останнім часом лунає чимало думок про те, що програмування — це простий процес, котрий потребує лише навчання. Мовляв, це ремесло, яке доступне всім — досить лише бажання та трохи інвестованого часу для самоосвіти. І навіть двірник чи безхатченко можуть стати програмістом, не маючи технічної освіти чи складної попередньої підготовки. Подібні міркування висловлювали навіть топ-менеджери IT-компаній рівня CEO Apple Tіма Кука. Він навіть зауважував, що програмування — це «веселе та інтерактивне заняття», а навички програміста доступні всім у такій же мірі, як вивчення абетки. Та й в інтернеті не бракує сайтів, що обіцяють навчити програмуванню будь-кого. Утім, не варто споглядати можливості та перспективи сфери програмування крізь «рожеві окуляри». Адже для початків видадуться незвичними принципи, за якими мислить програміст. Розробники програмного забезпечення повинні не лише креативно й аналітично мислити, але мати здатність до вкрай зосередженої роботи над завданнями, аби вирішувати надзвичайно складні задачі. Поверхневість та неуважність можуть мати критичне значення для перспективи не лише працевлаштування, але й безпеки життя та роботи інших людей, котрі покладатимуться на програму, написану таким розробником. Чи є вимоги до програмістів чимось винятковим Так, написання коду програм — не єдина сфера діяльності, що вимагає уміння зосереджуватися. Але нечасто доводиться чути, що робота бухгалтера чи хірурга сповнена веселощів та драйву, чи не так? Політики, суспільні діячі, чиновники та представники бізнесу намагаються переконати широку спільноту у тому, що програмування — це особливий вид роботи, який потребує різнобічної підтримки та розвитку. Причина для таких кроків проста. Програмне забезпечення проникло в усі сфери сучасного життя — від економіки до освіти, медицини, науки та навіть творчості. Кадрів на всі ці сфери просто не вистачає. Тож залучати молодь та так званих «світчерів» (тих, хто змінює сферу діяльності на IT — прим.ред.) доводиться історіями про винятковість. З іншого боку, така аргументація — спроба спростувати ідею про те, що програмування — нудна i одноманітна діяльність, під час якої доводиться лише технічно втілювати чиїсь ідеї. Але насправді так і є. На тих, хто думає, що він чи вона працюватиме неначе у серіалі Halt And Catch Fire, чекає жорстоке розчарування. Програмування — це не революція і драйв щодня, а рутинна тривала робота.   У полоні хибних стереотипів Утім, намагаючись зробити цю професію «гламурною», навряд чи вдасться привабити випускників до вступу на факультети інформатики. Адже такий підхід змушує думати, що для карєри програміста не потрібно великого інтелекту чи дисципліни. Кожен, хто хоча би раз в житті писав програмне забезпечення, знає: за одним рядком коду криється година навчання. Всім буде краще, якщо ми визнаємо: програмування — складний технічний процес. На цей момент компютери уміють лише «виконувати накази», хоч і складні. Так, штучний інтелект вже навчився обігрувати людину в компютерні ігри. Та писати самотужки ігри такого рівня складності він поки що не вміє. Отже, відповідальність лежить на плечах розробника. Компютер буде робити те, що йому сказали, а не те, про що ви лише «подумали». Рівень цієї відповідальності у програмістів невпинно зростає. Адже програмами послуговуються не лише настільні ПК чи смартфони, але й автоматизована зброя, безпілотні автівки чи складне медичне обладнання, яке допомагає поставити діагноз. Поки що ці сценарії майбутнього ґрунтуються на аргументах про розвиток технологій. Утім, програмування таких комплексних систем не можна довіряти лише вузькоспеціалізованим технічним фахівцям, вірячи у те, що їхній вибір залишиться «технічно нейтральним» і незаангажованим. Суспільні процеси надто складні і потребують впровадження алгоритмів, які б їх регулювали (фейс-контроль, допомога при правосудді тощо). Безумовно, із плином часу автоматизовані системи замінять людську робочу силу. Сперши зміни торкнуться представників низькокваліфікованих професій, а далі — вищої ланки фахівців. Цікаво, що програмісти також є в цьому списку. Рано чи пізно програмне забезпечення зможе писати інші програми набагато краще, ніж це робить людина. Отже, у світі, де все більше рішень залежать від програмного забезпечення, не зовсім правильно применшувати рівень і уміння тих, хто займається його написанням. Крім того, варто зрозуміти, що програмний код — не лише технічний продукт, він потребує ще й дотримання певних етичних стандартів.

Програміст — ремісник чи талант?

Останнім часом лунає чимало думок про те, що програмування — це простий процес, котрий потребує лише навчання. Мовляв, це ремесло, яке доступне всім — досить лише бажання та трохи інвестованого часу для самоосвіти. І навіть двірник чи безхатченко можуть стати програмістом, не маючи технічної освіти чи складної попередньої підготовки. Подібні міркування висловлювали навіть топ-менеджери IT-компаній рівня CEO Apple Tіма Кука. Він навіть зауважував, що програмування — це «веселе та інтерактивне заняття», а навички програміста доступні всім у такій же мірі, як вивчення абетки. Та й в інтернеті не бракує сайтів, що обіцяють навчити програмуванню будь-кого.

Утім, не варто споглядати можливості та перспективи сфери програмування крізь «рожеві окуляри». Адже для початків видадуться незвичними принципи, за якими мислить програміст. Розробники програмного забезпечення повинні не лише креативно й аналітично мислити, але мати здатність до вкрай зосередженої роботи над завданнями, аби вирішувати надзвичайно складні задачі. Поверхневість та неуважність можуть мати критичне значення для перспективи не лише працевлаштування, але й безпеки життя та роботи інших людей, котрі покладатимуться на програму, написану таким розробником.

Чи є вимоги до програмістів чимось винятковим

Так, написання коду програм — не єдина сфера діяльності, що вимагає уміння зосереджуватися. Але нечасто доводиться чути, що робота бухгалтера чи хірурга сповнена веселощів та драйву, чи не так? Політики, суспільні діячі, чиновники та представники бізнесу намагаються переконати широку спільноту у тому, що програмування — це особливий вид роботи, який потребує різнобічної підтримки та розвитку. Причина для таких кроків проста. Програмне забезпечення проникло в усі сфери сучасного життя — від економіки до освіти, медицини, науки та навіть творчості. Кадрів на всі ці сфери просто не вистачає. Тож залучати молодь та так званих «світчерів» (тих, хто змінює сферу діяльності на IT — прим.ред.) доводиться історіями про винятковість.

З іншого боку, така аргументація — спроба спростувати ідею про те, що програмування — нудна i одноманітна діяльність, під час якої доводиться лише технічно втілювати чиїсь ідеї. Але насправді так і є. На тих, хто думає, що він чи вона працюватиме неначе у серіалі Halt And Catch Fire, чекає жорстоке розчарування. Програмування — це не революція і драйв щодня, а рутинна тривала робота.  

Читайте також: Наймолодших киян вчитимуть програмувати з допомогою Minecraft

У полоні хибних стереотипів

Утім, намагаючись зробити цю професію «гламурною», навряд чи вдасться привабити випускників до вступу на факультети інформатики. Адже такий підхід змушує думати, що для кар’єри програміста не потрібно великого інтелекту чи дисципліни. Кожен, хто хоча би раз в житті писав програмне забезпечення, знає: за одним рядком коду криється година навчання.

Всім буде краще, якщо ми визнаємо: програмування — складний технічний процес. На цей момент комп’ютери уміють лише «виконувати накази», хоч і складні. Так, штучний інтелект вже навчився обігрувати людину в комп’ютерні ігри. Та писати самотужки ігри такого рівня складності він поки що не вміє. Отже, відповідальність лежить на плечах розробника. Комп’ютер буде робити те, що йому сказали, а не те, про що ви лише «подумали». Рівень цієї відповідальності у програмістів невпинно зростає. Адже програмами послуговуються не лише настільні ПК чи смартфони, але й автоматизована зброя, безпілотні автівки чи складне медичне обладнання, яке допомагає поставити діагноз.

Поки що ці сценарії майбутнього ґрунтуються на аргументах про розвиток технологій. Утім, програмування таких комплексних систем не можна довіряти лише вузькоспеціалізованим технічним фахівцям, вірячи у те, що їхній вибір залишиться «технічно нейтральним» і незаангажованим. Суспільні процеси надто складні і потребують впровадження алгоритмів, які б їх регулювали (фейс-контроль, допомога при правосудді тощо).

Безумовно, із плином часу автоматизовані системи замінять людську робочу силу. Сперши зміни торкнуться представників низькокваліфікованих професій, а далі — вищої ланки фахівців. Цікаво, що програмісти також є в цьому списку. Рано чи пізно програмне забезпечення зможе писати інші програми набагато краще, ніж це робить людина.

Отже, у світі, де все більше рішень залежать від програмного забезпечення, не зовсім правильно применшувати рівень і уміння тих, хто займається його написанням. Крім того, варто зрозуміти, що програмний код — не лише технічний продукт, він потребує ще й дотримання певних етичних стандартів.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: