Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

«Вас статистично мало» — як ведеться в Україні жінкам у «нетипових» професіях

«Vas statystyčno malo» — jak vedeťsja v Ukraїni žinkam u «netypovyh» profesijah

«Ти ж дівчинка, куди тобі в IT / хірургію / інженерію?» — досить риторичне, але наболіле. Сьогодні світ змінюється настільки швидко, що більшість роботодавців при прийомі на роботу звертають увагу на професіоналізм, а не стать. Однак стереотипи стосовно «жіночих» і «чоловічих» професій все ще існують.
«Ty ž divčynka, kudy tobi v IT / hirurgiju / inženeriju?» — dosyť rytoryčne, ale nabolile. Sogodni svit zminjujeťsja nastiľky švydko, ščo biľšisť robotodavciv pry pryjomi na robotu zvertajuť uvagu na profesionalizm, a ne stať. Odnak stereotypy stosovno «žinočyh» i «čolovičyh» profesij vse šče isnujuť.
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Лише нещодавно в Україні скасували норму щодо обмеженої кількості професій для жінок. Відтепер жінки можуть працювати нарівні з чоловіками у шахтах та підземці. Де-юре — це справді можливо, а де-факто? У Креативному просторі «Часопис» нещодавно відбулася зустріч-дискусія з жінками, які присвятили своє життя STEM (science, technology, engeneering, math) та підприємництву — і в них ми дізналися про те, наскільки декларована фахова рівність справді існує. Що ми знаємо про жінок?  Відео із символічною назвою «Чому квіти не ростуть крізь асфальт» найточніше передає всю передісторію проблеми і висвітлює в контексті історії та сучасності деякі делікатні моменти між чоловіками та жінками: У мистецтві жінка завжди була натурницею, а чоловік — художником чи скульптором. Вперше жінки отримали право голосувати в Новій Зеландії у 1893 році. Джоан Роулінґ пропонували випустити першу книгу про Гаррі Поттера без зазначення імені. На той час це був 1997 рік — і вважалося, що авторство жінки суттєво повпливає на продажі. За часів Рузвельта першу жінку-міністра у США не сприймали всерйоз, допоки вона не змінила свій стиль одягу на більш офіційний. А ось вам ще декілька фактів вже не про гендерну нерівність в карєрі, а в щоденному житті деяких країн: Згідно з доповіддю Global Gender Gap Report у світі немає жодної країни, де б жінки заробляти стільки ж, скільки чоловіки. Перше місце серед країн, які активно боряться з гендерною нерівністю, займає Ісландія. Після неї — Фінляндія, Норвегія, Швеція і Данія. В Руанді в парламенті більше жінок, ніж чоловіків. ЧАД, Пакистан і Ємен — країни з найвищим рівнем дискримінації. Тільки малий відсоток жінок тут можуть отримати вищу освіту, тому юристи, менеджери і посадові особи — майже всі чоловіки. За підрахунками World Economic Forum, для того, щоб зрівняти жінок і чоловіків у професійному плані, знадобиться щонайменше 81 рік. Надія Андрущенко, співзасновниця освітньо-технологічного майданчику для дітей KidIT — Коли я вступала на факультет автоматизованого управління технологічними процесами (Національний університет водного господарства та природокористування), то чітко знала, навіщо йду туди вчитися, хоча мене й відмовляли. Але не від математики! Мені радили займатися прикладною математикою, бо вважали, що мені буде легше, а от автоматизація — складніша. Та я не відступила і закінчила саме цей факультет. Чому обрала математику? Бо моя вдача така: я людина логічна, прямолінійна, отже ця наука — моє. У класі я була однією з трьох дівчат серед 40 хлопців. А ще могла стати криміналістом-експертом, але тато у свій час відмовив, познайомивши зі справжнім криміналістом. Мені подобається викладання, тому і заснувала свій освітній проект. Я дуже добре вмію пояснювати складні речі простими словами. Виявила це, коли навчала літніх сусідів користуватися смартфонами. Вони й порадили мені спробувати себе у викладацтві, і хоча я думала, що із дітьми буде складно, врешті-решт я спробувала, і все вдалося якнайкраще. Маргарита Недзельська, Software Engineer y компанії Luxoft, закінчила факультет кібернетики КНУ — Зараз я працюю у компанії, де багато молодих співробітників, і вони дуже радо мене прийняли до колективу. А ще, окрім мене, в компанії працюють й інші жінки-програмісти. Їх небагато, але вони є. Дивно, я помітила — щойно їх підвищують до «старших» програмістів, вони зникають! Бо йдуть у декрет. А щодо дискримінації за статевими ознаками я часто буваю на різних самітах та конференціях, і на таких заходах учасникам зазвичай дарують футболки, я дуже їх люблю, бо вони із цікавими написами, логотипами, і завжди беру собі на згадку. І от після чергової конференції я вдягаю чергову футболку і розумію, що вона, як і всі інші, на мені, наче сукні! Я обурилася і навіть хотіла написати пост у соцмережах, чи не пора організаторам подбати про жінок і запропонувати футболки відповідних розмірів? А потім зрозуміла, що жінок не так вже й багато і організаторам незручно буде принтувати окремо 10 футболок, в той час як вони замовляють тираж у 200 — 300. Отже, чи не дискриміную я цим усіх інших? Я поміркувала і нічого писати не стала. Анастасія Свердлова, інженерка-електронниця, аспірантка Інституту технічної теплофізики НАНУ — Я вважаю, що некоректно на співбесіді запитати у дівчини про її особисте життя. Це навіть заборонено законом, але ніхто на це не звертає уваги, отже продовжують запитувати, чи планую я виходити заміж або народжувати дітей. Вибачте, але це моя особиста справа. Однак закони в нашій країні не працюють, і я впевнена, що не було жодного звернення до суду від громадянок з приводу того, що роботодавець порушив закон, спілкуючись з ними таким чином. Тому, якщо ми хочемо змінити ситуацію, то потрібно не тільки «починати з себе», а й домагатися того, щоб закони працювали. З приводу «провокування» жінкою чоловіків на роботі у мене є така історія. Ми з подругою проходили стажування в одній вузькопрофільної компанії. Через деякий час я пішла, а вона залишилася. І потім директор почав проявляти до неї знаки уваги — підвозити додому, дарувати подарунки, а потім взагалі запросив її відзначити його День народження в аквапарку. Це недопустимо! Я порадила їй не вести себе таким чином, але вона аргументувала свою поведінку тим, що більше ніде в Україні вона не зможе перейняти такий досвід і отримувати таку заробітну плату. Дарія Лосєва, співзасновниця стартапу «Myhelix», вчена-генетик, спікерка TEDxWomen — Під час навчання я не відчувала проявів гендерої дискримінації, але коли заснувала свій стартап і почала відвідувати конференції, хакатони, бізнес-акселератори у різних країнах, побачила разючу різницю у поведінці бізнесменів із Західної та Східної Європи. Виявилось, що підприємці із нашої країни та східних країн дозволяють собі у спілкуванні робити якісь недоречні та навіть абсурдні зауваження, типу «а, зрозуміло, ти ж  дівчинка»! Був такий приклад, коли під час нетворкінгової зустрічі у польському акселераторі виявилося, що у мене немає місцевої валюти, і я не можу розрахуватися із офіціантом. Я запитала у чоловіків, наших співвітчизників, чи не знають вони, де поблизу є обмінний пункт, на що мені була відповідь: «Нащо тобі місцева валюта? Підсядь до столику тих іноземців, ти дівчина симпатична, то вони закриють рахунок!». Це подавалось у жартівливій формі, але хіба це допустимий жарт у бізнес-середовищі, навіть у неформальній атмосфері? Поляки і німці такого не дозволяють у спілкуванні. І таких прикладів від інших стартапів із жінками-засновницями маса. Отже я намагаюсь сприяти становленню більш толерантної культури бізнес-спілкування. По-перше, я не дозволяю таким чином розмовляти зі мною і завжди коректно роблю зауваження, вимагаючи чемного ставлення. По-друге, я намагаюся не давати приводів, тобто позиціоную себе передусім у якості професіонала. В Україні немає ділової культури спілкування з жінками. Тетяна Скороход, працює у лабораторії «Супутникових досліджень ближнього космосу», Інститут космічних досліджень НАН та ДКА України — Я вважаю, що всі ці «проблеми» — в голові. Із свого досвіду скажу, що коли я поводжуся професійно, то люди і бачать у мені професіонала, отже і ставлення до мене у них відповідне. Я завжди займалася тим, що мені подобається і не ділила це на «чоловіче» або «жіноче». Так, були ситуації, коли люди дивилися на мене і не могли повірити, що я науковець, що я атмосферу досліджую, бо вони вважають, що науковці якось по-іншому мають виглядати. Але коли я починала спілкуватися, то цей стереотип у їх голові розвіювався одразу. Замість підсумків Отже, як розвіяти стереотипи раз і назавжди, як зробити жінок та чоловіків рівними? Не потрібно, по-перше, шукати однозначної відповіді. Все залежить від нашого ставлення до речей і ситуацій. Жінка завжди має вибір: погодитися чи відмовитися. І якщо дівчина має нестримне бажання стати машиністкою метрополітену, мабуть, її не зупинять чиїсь докори, якщо вона покаже себе справнім професіоналом. Так само і з чоловіками. Головне - навчитися розділяти наші «емоціо» та «раціо» і вчиняти відповідно.

Лише нещодавно в Україні скасували норму щодо обмеженої кількості професій для жінок. Відтепер жінки можуть працювати нарівні з чоловіками у шахтах та підземці. Де-юре — це справді можливо, а де-факто? У Креативному просторі «Часопис» нещодавно відбулася зустріч-дискусія з жінками, які присвятили своє життя STEM (science, technology, engeneering, math) та підприємництву — і в них ми дізналися про те, наскільки декларована фахова рівність справді існує.

Що ми знаємо про жінок? 

Відео із символічною назвою «Чому квіти не ростуть крізь асфальт» найточніше передає всю передісторію проблеми і висвітлює в контексті історії та сучасності деякі делікатні моменти між чоловіками та жінками:

  • У мистецтві жінка завжди була натурницею, а чоловік — художником чи скульптором.
  • Вперше жінки отримали право голосувати в Новій Зеландії у 1893 році.
  • Джоан Роулінґ пропонували випустити першу книгу про Гаррі Поттера без зазначення імені. На той час це був 1997 рік — і вважалося, що авторство жінки суттєво повпливає на продажі.
  • За часів Рузвельта першу жінку-міністра у США не сприймали всерйоз, допоки вона не змінила свій стиль одягу на більш офіційний.

А ось вам ще декілька фактів вже не про гендерну нерівність в кар’єрі, а в щоденному житті деяких країн:

  • Згідно з доповіддю Global Gender Gap Report у світі немає жодної країни, де б жінки заробляти стільки ж, скільки чоловіки.
  • Перше місце серед країн, які активно боряться з гендерною нерівністю, займає Ісландія. Після неї — Фінляндія, Норвегія, Швеція і Данія.
  • В Руанді в парламенті більше жінок, ніж чоловіків.
  • ЧАД, Пакистан і Ємен — країни з найвищим рівнем дискримінації. Тільки малий відсоток жінок тут можуть отримати вищу освіту, тому юристи, менеджери і посадові особи — майже всі чоловіки.
  • За підрахунками World Economic Forum, для того, щоб зрівняти жінок і чоловіків у професійному плані, знадобиться щонайменше 81 рік.

Надія Андрущенко, співзасновниця освітньо-технологічного майданчику для дітей KidIT

Щодо моментів дискримінації, Надя зізнається, що зіштовхувалася з нею, але лише в контексті віку. Однак в уіверситеті частіше спілкувалася із хлопцями, «вони - суперлогічні, тому в університеті було легко».

— Коли я вступала на факультет автоматизованого управління технологічними процесами (Національний університет водного господарства та природокористування), то чітко знала, навіщо йду туди вчитися, хоча мене й відмовляли. Але не від математики! Мені радили займатися прикладною математикою, бо вважали, що мені буде легше, а от автоматизація — складніша. Та я не відступила і закінчила саме цей факультет. Чому обрала математику? Бо моя вдача така: я людина логічна, прямолінійна, отже ця наука — моє.

У класі я була однією з трьох дівчат серед 40 хлопців. А ще могла стати криміналістом-експертом, але тато у свій час відмовив, познайомивши зі справжнім криміналістом.

Мені подобається викладання, тому і заснувала свій освітній проект. Я дуже добре вмію пояснювати складні речі простими словами. Виявила це, коли навчала літніх сусідів користуватися смартфонами. Вони й порадили мені спробувати себе у викладацтві, і хоча я думала, що із дітьми буде складно, врешті-решт я спробувала, і все вдалося якнайкраще.

Маргарита Недзельська, Software Engineer y компанії Luxoft, закінчила факультет кібернетики КНУ

— Зараз я працюю у компанії, де багато молодих співробітників, і вони дуже радо мене прийняли до колективу. А ще, окрім мене, в компанії працюють й інші жінки-програмісти. Їх небагато, але вони є. Дивно, я помітила — щойно їх підвищують до «старших» програмістів, вони зникають! Бо йдуть у декрет.

А щодо дискримінації за статевими ознаками я часто буваю на різних самітах та конференціях, і на таких заходах учасникам зазвичай дарують футболки, я дуже їх люблю, бо вони із цікавими написами, логотипами, і завжди беру собі на згадку.

І от після чергової конференції я вдягаю чергову футболку і розумію, що вона, як і всі інші, на мені, наче сукні! Я обурилася і навіть хотіла написати пост у соцмережах, чи не пора організаторам подбати про жінок і запропонувати футболки відповідних розмірів? А потім зрозуміла, що жінок не так вже й багато і організаторам незручно буде принтувати окремо 10 футболок, в той час як вони замовляють тираж у 200 — 300. Отже, чи не дискриміную я цим усіх інших? Я поміркувала і нічого писати не стала.

Маргарита не любила історію, програмувати дівчина теж не планувала, тому обрала кібернетику. Зізнається, що через те, що вона була однією з небагатьох дівчат у групі, в університеті навіть було легше скласти деякі предмети.

Анастасія Свердлова, інженерка-електронниця, аспірантка Інституту технічної теплофізики НАНУ

— Я вважаю, що некоректно на співбесіді запитати у дівчини про її особисте життя. Це навіть заборонено законом, але ніхто на це не звертає уваги, отже продовжують запитувати, чи планую я виходити заміж або народжувати дітей. Вибачте, але це моя особиста справа. Однак закони в нашій країні не працюють, і я впевнена, що не було жодного звернення до суду від громадянок з приводу того, що роботодавець порушив закон, спілкуючись з ними таким чином. Тому, якщо ми хочемо змінити ситуацію, то потрібно не тільки «починати з себе», а й домагатися того, щоб закони працювали.

З приводу «провокування» жінкою чоловіків на роботі у мене є така історія. Ми з подругою проходили стажування в одній вузькопрофільної компанії. Через деякий час я пішла, а вона залишилася. І потім директор почав проявляти до неї знаки уваги — підвозити додому, дарувати подарунки, а потім взагалі запросив її відзначити його День народження в аквапарку. Це недопустимо! Я порадила їй не вести себе таким чином, але вона аргументувала свою поведінку тим, що більше ніде в Україні вона не зможе перейняти такий досвід і отримувати таку заробітну плату.

Дарія Лосєва, співзасновниця стартапу «Myhelix», вчена-генетик, спікерка TEDxWomen

Дар'я захопилася генетикою ще з дитинства. адже виросла в сім'ї лікарів. ЇЇ одразу зацікавила науково-дослідницька діяльність, але якось викладач їй сказав: «Наукова кар'єра коротка, особливо жіноча».

— Під час навчання я не відчувала проявів гендерої дискримінації, але коли заснувала свій стартап і почала відвідувати конференції, хакатони, бізнес-акселератори у різних країнах, побачила разючу різницю у поведінці бізнесменів із Західної та Східної Європи. Виявилось, що підприємці із нашої країни та східних країн дозволяють собі у спілкуванні робити якісь недоречні та навіть абсурдні зауваження, типу «а, зрозуміло, ти ж  дівчинка»!

Був такий приклад, коли під час нетворкінгової зустрічі у польському акселераторі виявилося, що у мене немає місцевої валюти, і я не можу розрахуватися із офіціантом. Я запитала у чоловіків, наших співвітчизників, чи не знають вони, де поблизу є обмінний пункт, на що мені була відповідь: «Нащо тобі місцева валюта? Підсядь до столику тих іноземців, ти дівчина симпатична, то вони закриють рахунок!». Це подавалось у жартівливій формі, але хіба це допустимий жарт у бізнес-середовищі, навіть у неформальній атмосфері? Поляки і німці такого не дозволяють у спілкуванні. І таких прикладів від інших стартапів із жінками-засновницями маса.

Отже я намагаюсь сприяти становленню більш толерантної культури бізнес-спілкування. По-перше, я не дозволяю таким чином розмовляти зі мною і завжди коректно роблю зауваження, вимагаючи чемного ставлення. По-друге, я намагаюся не давати приводів, тобто позиціоную себе передусім у якості професіонала. В Україні немає ділової культури спілкування з жінками.

Тетяна Скороход, працює у лабораторії «Супутникових досліджень ближнього космосу», Інститут космічних досліджень НАН та ДКА України

— Я вважаю, що всі ці «проблеми» — в голові. Із свого досвіду скажу, що коли я поводжуся професійно, то люди і бачать у мені професіонала, отже і ставлення до мене у них відповідне. Я завжди займалася тим, що мені подобається і не ділила це на «чоловіче» або «жіноче». Так, були ситуації, коли люди дивилися на мене і не могли повірити, що я науковець, що я атмосферу досліджую, бо вони вважають, що науковці якось по-іншому мають виглядати. Але коли я починала спілкуватися, то цей стереотип у їх голові розвіювався одразу.

Тетяна працює у сфері дослідження космосу, а також закінчила клуб юних моряків. Навіть потрапила в збірну України з гандболу. До речі, до клубу моряків дівчат не брали, але інструктор побачив в Тетяні потенціал, тому, як виявляється, все можливо, якщо дуже захотіти. «Якщо в тобі бачать хист і знання, починають ставитися серйозно».

Замість підсумків

Отже, як розвіяти стереотипи раз і назавжди, як зробити жінок та чоловіків рівними? Не потрібно, по-перше, шукати однозначної відповіді. Все залежить від нашого ставлення до речей і ситуацій. Жінка завжди має вибір: погодитися чи відмовитися. І якщо дівчина має нестримне бажання стати машиністкою метрополітену, мабуть, її не зупинять чиїсь докори, якщо вона покаже себе справнім професіоналом. Так само і з чоловіками. Головне – навчитися розділяти наші «емоціо» та «раціо» і вчиняти відповідно.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: