Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Леся Кондратюк, Open World: «Раджу починати з команди, а не з ідеї»

Lesja Kondratjuk, Open World: «Radžu počynaty z komandy, a ne z ideї»

Люди, в яких немає проблем із зором, рідко задумуються про те, чи є середовище навколо них достатньо доступним та дружнім для незрячих. Команда стартапу Open World за допомогою маячків, керованих через Bluetooth зі звичайних смартфонів, хоче змінити реалії українських міст та зробити їх зручними для всіх. Як це працює і чого вони вже зуміли досягти?
Ljudy, v jakyh nemaje problem iz zorom, ridko zadumujuťsja pro te, čy je seredovyšče navkolo nyh dostatńo dostupnym ta družnim dlja nezrjačyh. Komanda startapu Open World za dopomogoju majačkiv, kerovanyh čerez Bluetooth zi zvyčajnyh smartfoniv, hoče zminyty realiї ukraїnśkyh mist ta zrobyty їh zručnymy dlja vsih. Jak ce pracjuje i čogo vony vže zumily dosjagty?
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Леся Кондратюк, співзасновниця проекту Open World, розповідає про те, як виникла ідея навігаційних маячків для незрячих. Кожен зможе встановити такий маячок на дверях власного будинку, кафе і будь-якому місці, де він може стати корисним. Люди з проблемами зору можуть отримати перелік маячків, що знаходяться навколо, за допомогою спеціального мобільного додатку, — і прослухати додаткову інформацію про обєкит, прокласти маршрут чи дізнатися точне розташування установи. Тим самим розробка розширює можливості універсального дизайну в містах. Про аналоги та схожі ініціативи — Коли ми починали роботу, ми шукали, які взагалі системи існують для навігації незрячих людей містом. Є кілька аналогів, наприклад, «Говорящий Город». Ми відрізняємося від цієї системи тим, що працюємо з більш новітніми технологіями, а саме із Bluetooth Low Energy. Вони ж працюють із радіозв’язком, тобто потрібно окремо купувати пульти, за допомогою яких вмикаються звукові сигнали. Це — додаткові витрати незрячим на ці пульти, які кожен повинен мати. Ми використовуємо безпосередньо телефони, що власне спрощує й дає можливість більшій кількості людей користуватися маячками. Також так простіше розробляти нові мобільні додатки, — а не лише пульт, який має обмежену кількість функцій. Також є такий сервіс, який називається Be My Eyes. Вони пропонують незрячим зв’язатися через їхній сервіс зі зрячими людьми, які змогли б їм допомогти у визначений час та у визначеному місці. Там також є мобільні додатки, які допомогають зрячим перехожим консультувати незрячих чи допомагати у питаннях навігації містом. Інших аналогів нашого проекту немає. Є чимало ґаджетів, таких як окуляри, які ультразвуком сканують середовище. Але це — інші речі, тому що вони не допомагають розбиратися і знаходити об’єкти саме в інфраструктурі міста. Вони «бачать» ультразвуком перешкоди. Але зв’язку з якоюсь інформативною частиною немає. Також у Бельгії намагалися розробити браслети, які за допомогою вібросигналу передавали би відстань до перешкод. Але знов-таки, як говорили наші незрячі консультанти, які допомагають нам у проекті, це не вирішує проблему орієнтації в місті. Тому що для них головна проблема — це дістатися в певний пункт, зайти в певні двері, скористатися транспортом. Про досвід у 1991 Open Data Incubator — Потрапили туди ми за рекомендацією. На той момент у нас уже було досить багато готового, розробленого, бо ми якраз проходили навчання й інкубацію в IoT Lab — це лабораторія від Microsoft. Туди ми проходили відбір і там відбувалося певне навчання. Фактично одночасно відбулося закінчення цього навчання і вступ до 1991, а вони знаходилися на одній території. Нам запропонували поспілкувати з Юрієм Назаровим, який працює в адміністрації, є керівником відділу IT-розробок для міста — та обговорити, як би ми могли це реалізувати в місті. Виявилося, що тоді це був перший набір до інкубатору в співпраці згромадською ініціативою Kyiv Smart City. Ми тоді якраз шукали компанію або людину, яка хотіла би встановити тестову систему цих маячків. І вони запропонували нам для того, щоби вийти на більш широкий рівень впізнаваності, пройти інкубацію. Ми добре підходили за параметрами, були проектом, який допомагає розбудовувати розумне місто. Ми пройшли відбір, хакатон, і потрапили на інкубацію влітку 2016 року. Ми отримали гарний досвід у плані спілкування з менторами. У Kyiv Smart City були дуже класно підібрані люди, які розповідали, як будувати стартапи, як перевести їх із рівня стартапу на бізнес-рівень. Чимало людей, які потім нам рекомендували різні джерела фінансування. Хоча насправді, у кожного підприємства є історія успіху. І в стартапів так само. Не все те, про що розповідали, для нас спрацювало. Але принаймні ми про це знали. І це дало нам можливість уникнути перевірки на власному досвіді. Під час інкубації ми подалися паралельно на платформу «Спільнокошт» — але зібрали лише 30%. Чим нам також допоміг інкубатор, так це певним середовищем людей, які займаються справами та проектами, подібними до наших. І це дало можливість побудувати нетворкінг, де можна завжди через когось дістатися ще до когось. Сьогодні в нас досить розвинена співпраця з партнерами, з іншими стартапами, з адміністрацією міст. Ми паралельно самі над цим працювали, ми дуже добре працюємо зі Львовом, Рівним, Луцьком. Тому швидше в знаннях нам допоміг інкубатор, ніж у впровадженні, тому що ця процедура непроста і триває досі. Про тестування продукту «в полях» — Ми закінчили інкубатор тим, що зробили за власні кошти 10 маячків, і розмістили їх у переході на Майдані Незалежності у Києві. Це була працююча версія, але вона не була промислового зразка. Її не можна виготовляти на заводі у великій кількості. Зараз ми маємо вже четверту версію. Цей маячок ми вже можемо продавати. Зараз ми оформлюємо на нього технічні умови і всі потрібні сертифікати, для того щоби мати можливість продавати не бізнесу, а саме державі. Хоча ми також розробили і використовуємо маячки в інших сферах —  в туризмі, в ігровій індустрії, розробляємо квести для різних парків. Все це робиться, щоби мати можливість монетизувати продукт в інший спосіб, заради збору бюджету для виготовлення більшої кількості промислових зразків. Про команду — Зараз над проектом працюють 4 людини, які постійно цим займаються. Також є консультанти, яких ми залучаємо по мірі того, як виникають питання, що потребують вирішення. Учасників команди нам поки вистачає, у нас покриті всі гілки роботи. Часом виникають питання юридичного чи економічного характеру. Ми намагаємося знаходити через свої зв’язки. Можливо, будемо залучати також медійників, які б допомагали нам розробляти відеоконтент і подібні речі. Про розумні міста та співпрацю із державою — Насправді ця ідея в нас і була. Ми додатково розвивалися й багато зв’язків отримали. Також ми проходили Sikorsky Challenge, у КПІ ім. Сікорського. Були двічі в Азербайджані, у місті Баку теж зацікавилися маячками. Сьогодні там також є команда розробників, яка працює над туристичним додатком. Ідея з додатковими функціями в маячках була першопочатковою. Ця технологія дуже універсальна, і ці маячки можна використовувати для багатьох речей. Насправді також у нас є в планах додавати туди датчики сканування навколишнього середовища, як-то наприклад рівень шуму або рівень забрудненості CO2. Це нам дасть можливість збирати дані, які потім можна аналізувати і використовувати для різних сервісів, залежно від потреби. Це буде цікаво й забудовникам, і клієнтам, які хочуть придбати нерухомість, і тим, хто хоче винайняти житло, навіть для іноземців. Подібні речі вже є. Єдине що — ми за допомогою цієї технології можемо реалізувати велику кількість різноманітних проектів, які часом зовсім різні між собою, але технологія у них спільна. Про головні уроки після запуску проекту — Перший урок — це те, що ми спробували все: і краудфандинґ, і ґранти, і донори, й інвесторську допомогу. Насправді, пробувати це все потрібно, але не варто дуже на це розраховувати. Ми б зекономили багато часу, швидше запустили проект, якби зрозуміли, що насамперед, кошти та ресурси треба шукати самотужки. Друге, — що навіть якщо це соціальний проект, його слід усе одно розглядати як такий, який може сам себе забезпечувати. Навіть якби ми отримали ґрант і виготовили маячки, ми потім для того, щоби покрити якусь іншу територію, знову піднімали питання про те, де взяти гроші на іншу партію. Навіть якщо це соціальний проект, він потребує правильного фінансування та правильного позиціонування. Як на мене, соціальних проектів дуже мало. В основному, якщо говорити про масштабування, стратегію й розвиток, це має бути соціальне підприємство, яке фактично саме себе забезпечує і фінансово утримує. Одразу потрібно планувати собі вихід на міжнародні ринки, тому що в Україні дуже складна процедура реалізації інноваційних проектів. До речі, ми в жовтні 2017-го їдемо у Варшаву. Там теж зацікавилися нашим проектом, уже говорила про Баку. В Україні простіше працювати із соціально відповідальним бізнесом. Зараз ми працюємо з Fozzy Group, для «Сільпо» реалізовуємо проект доступності магазинів для незрячих. Це легше, ніж працювати безпосередньо з адміністраціями міст. Про те, що допомагає — Будь-який стартап можна реалізувати, якщо є хороша команда — це такий фундамент, без якого нічого не буде. Може бути багато людей, можуть бути навіть шляхи реалізації. Але якщо не буде поруч людей, які можуть спільно працювати в будь-яких умовах, не розсваритися й дійти до кінця, — нічого не вийде. Це те, що я дуже ціную. Раджу все ж таки починати з команди, а не з ідеї. Різні бувають ситуації, звичайно, але в нашому випадку, команда — це те, що не дає нам здатися й зупинитися.

Леся Кондратюк, співзасновниця проекту Open World, розповідає про те, як виникла ідея навігаційних маячків для незрячих. Кожен зможе встановити такий маячок на дверях власного будинку, кафе і будь-якому місці, де він може стати корисним. Люди з проблемами зору можуть отримати перелік маячків, що знаходяться навколо, за допомогою спеціального мобільного додатку, — і прослухати додаткову інформацію про об’єкит, прокласти маршрут чи дізнатися точне розташування установи. Тим самим розробка розширює можливості універсального дизайну в містах.

Про аналоги та схожі ініціативи

— Коли ми починали роботу, ми шукали, які взагалі системи існують для навігації незрячих людей містом. Є кілька аналогів, наприклад, «Говорящий Город». Ми відрізняємося від цієї системи тим, що працюємо з більш новітніми технологіями, а саме із Bluetooth Low Energy. Вони ж працюють із радіозв’язком, тобто потрібно окремо купувати пульти, за допомогою яких вмикаються звукові сигнали. Це — додаткові витрати незрячим на ці пульти, які кожен повинен мати.

Ми використовуємо безпосередньо телефони, що власне спрощує й дає можливість більшій кількості людей користуватися маячками. Також так простіше розробляти нові мобільні додатки, — а не лише пульт, який має обмежену кількість функцій. Також є такий сервіс, який називається Be My Eyes. Вони пропонують незрячим зв’язатися через їхній сервіс зі зрячими людьми, які змогли б їм допомогти у визначений час та у визначеному місці. Там також є мобільні додатки, які допомогають зрячим перехожим консультувати незрячих чи допомагати у питаннях навігації містом. Інших аналогів нашого проекту немає. Є чимало ґаджетів, таких як окуляри, які ультразвуком сканують середовище. Але це — інші речі, тому що вони не допомагають розбиратися і знаходити об’єкти саме в інфраструктурі міста. Вони «бачать» ультразвуком перешкоди. Але зв’язку з якоюсь інформативною частиною немає. Також у Бельгії намагалися розробити браслети, які за допомогою вібросигналу передавали би відстань до перешкод. Але знов-таки, як говорили наші незрячі консультанти, які допомагають нам у проекті, це не вирішує проблему орієнтації в місті. Тому що для них головна проблема — це дістатися в певний пункт, зайти в певні двері, скористатися транспортом.

Про досвід у 1991 Open Data Incubator

— Потрапили туди ми за рекомендацією. На той момент у нас уже було досить багато готового, розробленого, бо ми якраз проходили навчання й інкубацію в IoT Lab — це лабораторія від Microsoft. Туди ми проходили відбір і там відбувалося певне навчання. Фактично одночасно відбулося закінчення цього навчання і вступ до 1991, а вони знаходилися на одній території.

Нам запропонували поспілкувати з Юрієм Назаровим, який працює в адміністрації, є керівником відділу IT-розробок для міста — та обговорити, як би ми могли це реалізувати в місті. Виявилося, що тоді це був перший набір до інкубатору в співпраці згромадською ініціативою Kyiv Smart City. Ми тоді якраз шукали компанію або людину, яка хотіла би встановити тестову систему цих маячків. І вони запропонували нам для того, щоби вийти на більш широкий рівень впізнаваності, пройти інкубацію. Ми добре підходили за параметрами, були проектом, який допомагає розбудовувати розумне місто. Ми пройшли відбір, хакатон, і потрапили на інкубацію влітку 2016 року.

Ми отримали гарний досвід у плані спілкування з менторами. У Kyiv Smart City були дуже класно підібрані люди, які розповідали, як будувати стартапи, як перевести їх із рівня стартапу на бізнес-рівень. Чимало людей, які потім нам рекомендували різні джерела фінансування. Хоча насправді, у кожного підприємства є історія успіху. І в стартапів так само. Не все те, про що розповідали, для нас спрацювало. Але принаймні ми про це знали. І це дало нам можливість уникнути перевірки на власному досвіді. Під час інкубації ми подалися паралельно на платформу «Спільнокошт» — але зібрали лише 30%.

Чим нам також допоміг інкубатор, так це певним середовищем людей, які займаються справами та проектами, подібними до наших. І це дало можливість побудувати нетворкінг, де можна завжди через когось дістатися ще до когось. Сьогодні в нас досить розвинена співпраця з партнерами, з іншими стартапами, з адміністрацією міст. Ми паралельно самі над цим працювали, ми дуже добре працюємо зі Львовом, Рівним, Луцьком. Тому швидше в знаннях нам допоміг інкубатор, ніж у впровадженні, тому що ця процедура непроста і триває досі.

Про тестування продукту «в полях»

— Ми закінчили інкубатор тим, що зробили за власні кошти 10 маячків, і розмістили їх у переході на Майдані Незалежності у Києві. Це була працююча версія, але вона не була промислового зразка. Її не можна виготовляти на заводі у великій кількості. Зараз ми маємо вже четверту версію. Цей маячок ми вже можемо продавати. Зараз ми оформлюємо на нього технічні умови і всі потрібні сертифікати, для того щоби мати можливість продавати не бізнесу, а саме державі. Хоча ми також розробили і використовуємо маячки в інших сферах —  в туризмі, в ігровій індустрії, розробляємо квести для різних парків. Все це робиться, щоби мати можливість монетизувати продукт в інший спосіб, заради збору бюджету для виготовлення більшої кількості промислових зразків.

Про команду

— Зараз над проектом працюють 4 людини, які постійно цим займаються. Також є консультанти, яких ми залучаємо по мірі того, як виникають питання, що потребують вирішення. Учасників команди нам поки вистачає, у нас покриті всі гілки роботи. Часом виникають питання юридичного чи економічного характеру. Ми намагаємося знаходити через свої зв’язки. Можливо, будемо залучати також медійників, які б допомагали нам розробляти відеоконтент і подібні речі.

Про розумні міста та співпрацю із державою

— Насправді ця ідея в нас і була. Ми додатково розвивалися й багато зв’язків отримали. Також ми проходили Sikorsky Challenge, у КПІ ім. Сікорського. Були двічі в Азербайджані, у місті Баку теж зацікавилися маячками. Сьогодні там також є команда розробників, яка працює над туристичним додатком. Ідея з додатковими функціями в маячках була першопочатковою. Ця технологія дуже універсальна, і ці маячки можна використовувати для багатьох речей. Насправді також у нас є в планах додавати туди датчики сканування навколишнього середовища, як-то наприклад рівень шуму або рівень забрудненості CO2. Це нам дасть можливість збирати дані, які потім можна аналізувати і використовувати для різних сервісів, залежно від потреби. Це буде цікаво й забудовникам, і клієнтам, які хочуть придбати нерухомість, і тим, хто хоче винайняти житло, навіть для іноземців. Подібні речі вже є. Єдине що — ми за допомогою цієї технології можемо реалізувати велику кількість різноманітних проектів, які часом зовсім різні між собою, але технологія у них спільна.

Про головні уроки після запуску проекту

— Перший урок — це те, що ми спробували все: і краудфандинґ, і ґранти, і донори, й інвесторську допомогу. Насправді, пробувати це все потрібно, але не варто дуже на це розраховувати. Ми б зекономили багато часу, швидше запустили проект, якби зрозуміли, що насамперед, кошти та ресурси треба шукати самотужки.

Друге, — що навіть якщо це соціальний проект, його слід усе одно розглядати як такий, який може сам себе забезпечувати. Навіть якби ми отримали ґрант і виготовили маячки, ми потім для того, щоби покрити якусь іншу територію, знову піднімали питання про те, де взяти гроші на іншу партію. Навіть якщо це соціальний проект, він потребує правильного фінансування та правильного позиціонування. Як на мене, соціальних проектів дуже мало. В основному, якщо говорити про масштабування, стратегію й розвиток, це має бути соціальне підприємство, яке фактично саме себе забезпечує і фінансово утримує.

Одразу потрібно планувати собі вихід на міжнародні ринки, тому що в Україні дуже складна процедура реалізації інноваційних проектів. До речі, ми в жовтні 2017-го їдемо у Варшаву. Там теж зацікавилися нашим проектом, уже говорила про Баку. В Україні простіше працювати із соціально відповідальним бізнесом. Зараз ми працюємо з Fozzy Group, для «Сільпо» реалізовуємо проект доступності магазинів для незрячих. Це легше, ніж працювати безпосередньо з адміністраціями міст.

Що цікаво, різні адміністрації працюють по-різному. Київ — не найпростіша адміністрація, з якими ми працюємо; але краще починати з невеликих міст.

Про те, що допомагає

— Будь-який стартап можна реалізувати, якщо є хороша команда — це такий фундамент, без якого нічого не буде. Може бути багато людей, можуть бути навіть шляхи реалізації. Але якщо не буде поруч людей, які можуть спільно працювати в будь-яких умовах, не розсваритися й дійти до кінця, — нічого не вийде. Це те, що я дуже ціную. Раджу все ж таки починати з команди, а не з ідеї. Різні бувають ситуації, звичайно, але в нашому випадку, команда — це те, що не дає нам здатися й зупинитися.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: