Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Українці у світі — Ольга: «Виграла Green Card, прийшла до тями, опинилася в Америці»

Ukraїnci u sviti — Oľga: «Vygrala Green Card, pryjšla do tjamy, opynylasja v Ameryci»

Історії українців у світі — тема нашого нового тематичного циклу «Ukrainian Люди». Якщо ви нещодавно читали колонку української дизайнерки, яка живе в Лос-Анджелесі, вас точно зацікавить сьогоднішня історія — нашої співвітчизниці, яка несподіваним поворотом долі опинилася у Чикаго
Istoriї ukraїnciv u sviti — tema našogo novogo tematyčnogo cyklu «Ukrainian Ljudy». Jakščo vy neščodavno čytaly kolonku ukraїnśkoї dyzajnerky, jaka žyve v Los-Andželesi, vas točno zacikavyť śogodnišnja istorija — našoї spivvitčyznyci, jaka nespodivanym povorotom doli opynylasja u Čykago
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Така можливість випадає далеко не кожному. Щороку українці грають в лотерею із бажанням реалізувати свій потенціал в США, а доля усміхається одиницям. Українка Оля Гамоля відома саме під таким ім’ям майже 30 тис своїх підписників у Instagram. Рік тому Оля переїхала в американське Місто Вітрів. І поспілкувавшись із нею, здається, що не вона його обрала, а Чикаго обрало її. Утім, після розмови стає зрозумілим те, що за рік на прикладі дівчини можна прожити так багато пригод, що декому не вистачить і цілого життя. Знайомимося і надихаємося. — Звідки в тебе виникло бажання податися на Green Card? Взимку 2014 року я була працівницею в Radisson Blu Resort Bukovel, де познайомилась із Наталею, яка працювала на ресепшені. Через півтора роки Наталя публікує фото біля Посольства СШ в Києві з диво-папірцем: «Your visa was approved». Я, як стандартна українка, почала одразу «строчити» їй, мовляв, що та як — і Наталя мені розповіла, що вони зіграли в лотерею, виграли і тепер мігрують. Це, здається, був вересень, — а в жовтні я подала заявку з девізом «ну а раптом!». 24 червня цьогоріч два дні святкувала свою першу «американську» річницю. — А чому саме Чикаго? Тебе щось пов’язувало з цим штатом раніше? Чому? Бо тут оселилася Наталя, яка розказала про лотерею, — і вона була моєю єдиною знайомою людиною на всі Штати. — Як тебе змінило це нове місто? Я би сказала, що подорослішала дуже сильно, коли приїхала до США, бо тут розумієш, що всілякі красиві фото на живописному фоні (те, чим «страждаєш» в Києві) — це вже не дуже важливо, адже ти стикаєшся із реальним життям, де треба нести відповідальність за оренду, за витрати, за зарплатню. І хоча в Україні це все теж було — але вдома ти відчуваєш, що у тебе є якась «подушка безпеки»: мама допоможе, друі допоможуть. А тут ти приїжджаєш в країну — і ти сам. Тому Чикаго загартувало мене і навчило бачити пріоритети в житті. — Давай щиросердно: наскільки реально для молоді відкрити щось своє або заробляти з нуля, отримавши грін-карту чи переїхавши в Америку? Скільки ти заробляла спочатку і де працювала — і скільки зараз? Від чого це залежить (спеціальність, фах, уміння крутитися-вертітися, знайомства)? Що можу сказати точно — знайомства нічого тут не вирішують, і «по блату» нічого не вийде. Я спочатку працювала на українців в магазині одягу за $8 на годину, потім вже «піднялася» на мінімальну ставку $11 і зараз заробляю трішки більше мінімуму. Зараз працюю в медцентрі, мене підвищили з ресепшина в бухгалтерію. Стосовно «відкрити своє» — запитайте мене за півроку. Буквально минулими вихідними оголосила про відкриття свого проекту gamolka.inc — хочу спробувати просувати український продукт на американському континенті. Тому, сподіваюся, що наступного разу розкажу вам, як відкрити щось своє в Америці. — Що потрібно, аби винайняти більш-менш нормальну квартиру, чи є обмеження за національностю? Яка середня вартість? І де вона знаходиться по відстані від роботи чи центру міста? Відбір за національною ознакою — з таким не стикалась, але я думаю, що якби менеджмент будь-яким чином натякнув би мені на національність, то світив би йому судовий позов за расизм чи ще щось таке. Вартість коливається в залежності від району. Спочатку після приїзду важко зняти щось із менеджементом (більшість будинків під менеджентом організації, яка займається орендою), тому більшість шукає квартиру напряму від власників. Наші часто здають горища чи підвали. Таким чином, твою кредитну історію ніхто не перевіряє — і ти можеш заселитися без проблем, на умовах домовленості з власником. Так було з моєю першою квартирою — ми домовилися з власником (він українець з Тернополя) і заселились за $1 тис (на ринку це дорого, але вона була повністю мебльована). Але комуна будинку дала нам штраф за неправомірне заселення, і навіть легенда, що ми родичі, не врятувала: платили $300 штрафу.  — Що з речей повинна мати кожна людина, яка себе поважає, яка живе в Чикаго? Я би сказала, що тут ти нікому нічого не винен — і нікому нічого не маєш доводити. У нас в Україні люди можуть недоїдати, але купують айфон, аби виглядати «дорого-багато». Тут ти нікому нічого не маєш доводити. Хочеш знімати квартиру — знімай квартиру, хочеш жити з батьками — живи з батьками. Звісно, вихідців з наших країв часто можна упізнати в їхньому прагненні купити машину подорожче чи похвалитися новими Apple Watch — але це вже специфіка нашої ментальності. — Який штат ти вважаєш найоптимальнішим для життя і який найгіршим? Складно сказати, бо я була лише в 3 штатах поки — Джорджія, Вісконсин і мій Іллінойс. Можу сказати точно, що після кожної поїздки поверталась в Чикаго і дивилась на нього все більш закоханими очима. Але мрію про Каліфорнію, щоби не було зими, бо я — страшенний мерзляк. — У Чикаго є райони, куди  краще не ходити? Є, і багато. Найголовніше — не можна на південь: на «Саус Сайді» — більшість афроамериканці, і туди навіть поліція не їздить. Статистику новин з тих районів краще теж не дивитися: «вбили / зарізали / застрелили». — Можеш розвіяти «American dream» пятьма поганими фактами про США? Тут все теж не ідеально — високі податки, особливо на майно: купуєш будинок, а потім кожного року платиш податок на майно (якщо не помиляюсь, то близько 3%. Наприклад, купив будинок за $250 тис — і плати щороку по $5 тис чисто тому, що у тебе є будинок!) Також тут горе з медициною — вона на космічно високому рівні, і все дуже круто, доки справа не доходить до рахунків. Краще в Штатах не хворіти, а зуби буду літати лікувати в Україну. На навчання дітям тут теж починають збирати гроші з дня народження дитини — вартість навчання доходить до $50-80 тис на рік. Звичайно, у Чикаго високий рівень злочинності, є мафія. На South Side не їздять навіть поліцейські. Також неодноразово зіштовхувалася з американською зверхністю до себе як емігранта. І хоч батьки того ж американця приїхали 20 років тому, але тебе точно засміють за акцент чи ще щось. — А тепер давай про щось хороше. Де ти найчастіше любиш проводити час у Чикаго? Я найбільше люблю гуляти  центром, головними вулицями, де завжди бігає народ. Також люблю сидіти на пляжі біля даунтауну, там космічний вигляд на місто і завжди мені там душевно і спокійно. А молодь — де вони тільки не зависають. На кожних вихідних завжди є якийсь фест, в суботу всі по барах, а в неділю всі похмеляються мімозами на бранчах. П’ють вони багато. — Є якісь лайфхаки / правила, які тобі допомагають у Штатах?  Я за натурою своєю — людина, яка йде за правилами, закореніла відмінниця, і мені завжди це боком вилазить. Єдине — це волосся помити, перед тим як виходиш на вулицю :) Із лайфхаками та обхідними путями у мене проблеми. Така от Гамоля без лайфхаків :) — Ти прожила тут рік, і маєш повне право порівнювати. Що тебе приваблює в Америці, чого не вистачає Україні? Чикаго має чудовий громадський транспорт — і мені, людині без авто, це дуже подобається. Кажуть, що в інших штатах без машини взагалі не вижити, а я вже рік справляюся. :) Ще я рада, що в Чикаго багато наших магазинів, і навіть посеред ночі ти можеш купити копчену скумбрію під пивко, бо прям дуже захотілось. Навіть київський торт є! Даунтаун тут неймовірний — досі гуляю з відкритим ротом. Місто досить компакне (як десь десять Києвів в одному — відносно компактне) — все в центрі, а до іншого можна доїхати. Тут поєднуються і височенні хмарочоси, і милі історичні будівлі, завиті плющем. Україні точно не вистачає інфраструктури. Тут хочеш на велосипеді — по місту тонна доріжок, для людей на візках немає жодних перешкод, кожен автобус опускається на пневмі, щоби було зручно зайти, загалом тут — все для людей. Здебільшого дороги тут кращі,  ніж в Україні, але є й ділянки, де можна «залишити» колесо. — Ти дуже різностороння. Визначила для себе, куди ти хочеш рухатися в професійному плані? Наскільки реальні перспективи? Як уже сказала, хочу спробувати розвинути свій проект з українськими дизайнами — і в майбутньому, може навіть, магазин відкрити. Дайош мережу всіма штатами! Дуже хочеться, щоби знали наших. — Чимала кількість фоловерів — як ти розкрутилася в Instagram?  Ще коли я була в Києві, то просто постійно ставила хештеги, переходила по геолокаціям , коментарі залишала під обоговреннями та іншими фото — і так набрала перші 2 тис. Після переїзду в Америку — набрала 5 тис. Я говорю і пишу суржиком, ніким не прикидаюся, залишаюся собою, в мене не сотні тисяч людей і я не вважаю себе суперблоґеркою. Головне, що «працює» — це бути собою у спілкуванні навіть в соцмережах. — Чи підтримуєш ти зв’язок з українцями?  Спілкуюся ще й як! Багато пишуть через інстаграм, і це — чудове джерело знайомств. Стосовно громади — тут навіть українське село є, район Чикаго — Ukrainian Village, там наші ресторани, магазини, адвокати тощо,  наче в Україні. :) — Чи в Україні жити краще? Навіть не знаю. Як емігрантці, мені складно ссудити, але я точно можу сказати, що обожнюю нашу природу, Карпати, Одесу. Але дуже прикро, що у нас це все занепадає і не розвивається так, як все це можна було би зробити. Але це рідна земля, вона мене підтримує — і в цьому в нашій країні жити добре.  

Така можливість випадає далеко не кожному. Щороку українці грають в лотерею із бажанням реалізувати свій потенціал в США, а доля усміхається одиницям. Українка Оля Гамоля відома саме під таким ім’ям майже 30 тис своїх підписників у Instagram. Рік тому Оля переїхала в американське Місто Вітрів. І поспілкувавшись із нею, здається, що не вона його обрала, а Чикаго обрало її. Утім, після розмови стає зрозумілим те, що за рік на прикладі дівчини можна прожити так багато пригод, що декому не вистачить і цілого життя. Знайомимося і надихаємося.

Перший транспорт у США

— Звідки в тебе виникло бажання податися на Green Card?

Взимку 2014 року я була працівницею в Radisson Blu Resort Bukovel, де познайомилась із Наталею, яка працювала на ресепшені. Через півтора роки Наталя публікує фото біля Посольства СШ в Києві з диво-папірцем: «Your visa was approved». Я, як стандартна українка, почала одразу «строчити» їй, мовляв, що та як — і Наталя мені розповіла, що вони зіграли в лотерею, виграли і тепер мігрують. Це, здається, був вересень, — а в жовтні я подала заявку з девізом «ну а раптом!». 24 червня цьогоріч два дні святкувала свою першу «американську» річницю.

— А чому саме Чикаго? Тебе щось пов’язувало з цим штатом раніше?

Чому? Бо тут оселилася Наталя, яка розказала про лотерею, — і вона була моєю єдиною знайомою людиною на всі Штати.

— Як тебе змінило це нове місто?

Я би сказала, що подорослішала дуже сильно, коли приїхала до США, бо тут розумієш, що всілякі красиві фото на живописному фоні (те, чим «страждаєш» в Києві) — це вже не дуже важливо, адже ти стикаєшся із реальним життям, де треба нести відповідальність за оренду, за витрати, за зарплатню. І хоча в Україні це все теж було — але вдома ти відчуваєш, що у тебе є якась «подушка безпеки»: мама допоможе, друі допоможуть. А тут ти приїжджаєш в країну — і ти сам. Тому Чикаго загартувало мене і навчило бачити пріоритети в житті.

— Давай щиросердно: наскільки реально для молоді відкрити щось своє або заробляти з нуля, отримавши грін-карту чи переїхавши в Америку? Скільки ти заробляла спочатку і де працювала — і скільки зараз? Від чого це залежить (спеціальність, фах, уміння крутитися-вертітися, знайомства)?

Що можу сказати точно — знайомства нічого тут не вирішують, і «по блату» нічого не вийде. Я спочатку працювала на українців в магазині одягу за $8 на годину, потім вже «піднялася» на мінімальну ставку $11 і зараз заробляю трішки більше мінімуму. Зараз працюю в медцентрі, мене підвищили з ресепшина в бухгалтерію.

Стосовно фаху, думаю, що американський диплом став би в нагоді —і тоді би це підняло зарплату, але поки не стикалася з таким.

Стосовно «відкрити своє» — запитайте мене за півроку. Буквально минулими вихідними оголосила про відкриття свого проекту gamolka.inc — хочу спробувати просувати український продукт на американському континенті. Тому, сподіваюся, що наступного разу розкажу вам, як відкрити щось своє в Америці.

01/ 03
Мічіган

— Що потрібно, аби винайняти більш-менш нормальну квартиру, чи є обмеження за національностю? Яка середня вартість? І де вона знаходиться по відстані від роботи чи центру міста?

Відбір за національною ознакою — з таким не стикалась, але я думаю, що якби менеджмент будь-яким чином натякнув би мені на національність, то світив би йому судовий позов за расизм чи ще щось таке. Вартість коливається в залежності від району. Спочатку після приїзду важко зняти щось із менеджементом (більшість будинків під менеджентом організації, яка займається орендою), тому більшість шукає квартиру напряму від власників.

Квартира, в якій тепер живе Оля

Наші часто здають горища чи підвали. Таким чином, твою кредитну історію ніхто не перевіряє — і ти можеш заселитися без проблем, на умовах домовленості з власником. Так було з моєю першою квартирою — ми домовилися з власником (він українець з Тернополя) і заселились за $1 тис (на ринку це дорого, але вона була повністю мебльована). Але комуна будинку дала нам штраф за неправомірне заселення, і навіть легенда, що ми родичі, не врятувала: платили $300 штрафу.

Тепер я живу вже в самому Чикаго, біля озера, знімаю маленьку студіо за $775. В середньому, в передмісті можна знайти хорошу квартиру за $800-900. В центрі — вже $1,2-1,5 тис і вище.

Ольга: « А це — моя гардеробна»

 — Що з речей повинна мати кожна людина, яка себе поважає, яка живе в Чикаго?

Я би сказала, що тут ти нікому нічого не винен — і нікому нічого не маєш доводити. У нас в Україні люди можуть недоїдати, але купують айфон, аби виглядати «дорого-багато». Тут ти нікому нічого не маєш доводити. Хочеш знімати квартиру — знімай квартиру, хочеш жити з батьками — живи з батьками. Звісно, вихідців з наших країв часто можна упізнати в їхньому прагненні купити машину подорожче чи похвалитися новими Apple Watch — але це вже специфіка нашої ментальності.

— Який штат ти вважаєш найоптимальнішим для життя і який найгіршим?

Складно сказати, бо я була лише в 3 штатах поки — Джорджія, Вісконсин і мій Іллінойс. Можу сказати точно, що після кожної поїздки поверталась в Чикаго і дивилась на нього все більш закоханими очима. Але мрію про Каліфорнію, щоби не було зими, бо я — страшенний мерзляк.

— У Чикаго є райони, куди  краще не ходити?

Є, і багато. Найголовніше — не можна на південь: на «Саус Сайді» — більшість афроамериканці, і туди навіть поліція не їздить. Статистику новин з тих районів краще теж не дивитися: «вбили / зарізали / застрелили».

Трамп Тауер

— Можеш розвіяти «American dream» п’ятьма поганими фактами про США?

  1. Тут все теж не ідеально — високі податки, особливо на майно: купуєш будинок, а потім кожного року платиш податок на майно (якщо не помиляюсь, то близько 3%. Наприклад, купив будинок за $250 тис — і плати щороку по $5 тис чисто тому, що у тебе є будинок!)
  2. Також тут горе з медициною — вона на космічно високому рівні, і все дуже круто, доки справа не доходить до рахунків. Краще в Штатах не хворіти, а зуби буду літати лікувати в Україну.
  3. На навчання дітям тут теж починають збирати гроші з дня народження дитини — вартість навчання доходить до $50-80 тис на рік.
  4. Звичайно, у Чикаго високий рівень злочинності, є мафія. На South Side не їздять навіть поліцейські.
  5. Також неодноразово зіштовхувалася з американською зверхністю до себе як емігранта. І хоч батьки того ж американця приїхали 20 років тому, але тебе точно засміють за акцент чи ще щось.

— А тепер давай про щось хороше. Де ти найчастіше любиш проводити час у Чикаго?

Я найбільше люблю гуляти  центром, головними вулицями, де завжди бігає народ. Також люблю сидіти на пляжі біля даунтауну, там космічний вигляд на місто і завжди мені там душевно і спокійно. А молодь — де вони тільки не зависають. На кожних вихідних завжди є якийсь фест, в суботу всі по барах, а в неділю всі похмеляються мімозами на бранчах. П’ють вони багато.

Даунтаун і кафе біля води City Winery

— Є якісь лайфхаки / правила, які тобі допомагають у Штатах? 

Я за натурою своєю — людина, яка йде за правилами, закореніла відмінниця, і мені завжди це боком вилазить. Єдине — це волосся помити, перед тим як виходиш на вулицю 🙂 Із лайфхаками та обхідними путями у мене проблеми. Така от Гамоля без лайфхаків 🙂

— Ти прожила тут рік, і маєш повне право порівнювати. Що тебе приваблює в Америці, чого не вистачає Україні?

  • Чикаго має чудовий громадський транспорт — і мені, людині без авто, це дуже подобається. Кажуть, що в інших штатах без машини взагалі не вижити, а я вже рік справляюся. 🙂
  • Ще я рада, що в Чикаго багато наших магазинів, і навіть посеред ночі ти можеш купити копчену скумбрію під пивко, бо прям дуже захотілось. Навіть київський торт є!
  • Даунтаун тут неймовірний — досі гуляю з відкритим ротом.
  • Місто досить компакне (як десь десять Києвів в одному — відносно компактне) — все в центрі, а до іншого можна доїхати.
  • Тут поєднуються і височенні хмарочоси, і милі історичні будівлі, завиті плющем.
  • Україні точно не вистачає інфраструктури. Тут хочеш на велосипеді — по місту тонна доріжок, для людей на візках немає жодних перешкод, кожен автобус опускається на пневмі, щоби було зручно зайти, загалом тут — все для людей.
  • Здебільшого дороги тут кращі,  ніж в Україні, але є й ділянки, де можна «залишити» колесо.

— Ти дуже різностороння. Визначила для себе, куди ти хочеш рухатися в професійному плані? Наскільки реальні перспективи?

Як уже сказала, хочу спробувати розвинути свій проект з українськими дизайнами — і в майбутньому, може навіть, магазин відкрити. Дайош мережу всіма штатами! Дуже хочеться, щоби знали наших.

— Чимала кількість фоловерів — як ти розкрутилася в Instagram

Ще коли я була в Києві, то просто постійно ставила хештеги, переходила по геолокаціям , коментарі залишала під обоговреннями та іншими фото — і так набрала перші 2 тис. Після переїзду в Америку — набрала 5 тис. Я говорю і пишу суржиком, ніким не прикидаюся, залишаюся собою, в мене не сотні тисяч людей і я не вважаю себе суперблоґеркою. Головне, що «працює» — це бути собою у спілкуванні навіть в соцмережах.

День Вишиванки в Чикаго

— Чи підтримуєш ти зв’язок з українцями? 

Спілкуюся ще й як! Багато пишуть через інстаграм, і це — чудове джерело знайомств. Стосовно громади — тут навіть українське село є, район Чикаго — Ukrainian Village, там наші ресторани, магазини, адвокати тощо,  наче в Україні. 🙂

— Чи в Україні жити краще?

Навіть не знаю. Як емігрантці, мені складно ссудити, але я точно можу сказати, що обожнюю нашу природу, Карпати, Одесу. Але дуже прикро, що у нас це все занепадає і не розвивається так, як все це можна було би зробити. Але це рідна земля, вона мене підтримує — і в цьому в нашій країні жити добре.

 

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: