Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Денис Гурський: «Не треба дотягувати все до глобального, спробуйте вирішити щось локальне»

Denys Gurśkyj: «Ne treba dotjaguvaty vse do globaľnogo, sprobujte vyrišyty ščoś lokaľne»

1991 Open Data Incubator, Socialboost — щонайменше ці 2 назви ви точно чули поряд із іменем Дениса Гурського. Розвиток відкритих даних та допомога стартапам, які намагаються зробити взаємини людей та держави простішими і ефективнішими — у центрі його уваги. Пропонуємо вам головні тези виступу Дениса Гурського під час iForum-2017 стосовно того, куди рухається open data в Україні і які основні можливості та ризики є в цій сфері
1991 Open Data Incubator, Socialboost — ščonajmenše ci 2 nazvy vy točno čuly porjad iz imenem Denysa Gurśkogo. Rozvytok vidkrytyh danyh ta dopomoga startapam, jaki namagajuťsja zrobyty vzajemyny ljudej ta deržavy prostišymy i efektyvnišymy — u centri jogo uvagy. Proponujemo vam golovni tezy vystupu Denysa Gurśkogo pid čas iForum-2017 stosovno togo, kudy ruhajeťsja open data v Ukraїni i jaki osnovni možlyvosti ta ryzyky je v cij sferi
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  На сьогоднішній день викликає занепокоєння низка проблем екосистеми стартапів та вирішення більшості задач, які стоять перед українськими стартапами. Команда 1991 Open Data Incubator намагається їх вирішувати в тому числі й з допомогою держави. У 2014-2016 роках вони активно займалися реформою відкритих даних і, зокрема, багато зробили для того, аби ця реформа відбулася. Чому Україна все ще не є технологічним хабом? На сьогоднішній день в Україні є певна кількість інкубаторів і акселераторів, які, мабуть можна перерахувати на пальцях однієї руки. В той час як, наприклад, у Торонто ця цифра перевищує 50 тільки в одному місті, в одній великій країні. На думку Гурського, нерозвиненість самої екосистеми говорить про те, що кількість стартапів просто не може бути великою в Україні. Крім того, університети дуже інтенсивно залучені в тих країнах, де екосистема стартапів є на високому рівні. Подивіться на світ Північної Америки, подивіться на Європу – практично в кожному університеті є своя інноваційна акселераційна програма, з якою співпрацюють інвестори. За словами Гурського, у нашої країни є всі передумови для успіху. Тут — велика кількість програмістів, велика кількість місцевих фондів, які стверджують, що вони інвестують. Є українські стартапи з великою кількістю успішних історій. Але ми стикаємося з тим, що Україна все ще не є таким центром інновацій як, наприклад, Ізраїль. Інвестиції та раунди — ще не все Українські стартапи піднімають гроші, вони активно прославляють Україну по всьому світу, але насправді це не зовсім так. Оскільки ті гроші, які ви можете підняти в Україні, найчастіше не досить корисні. А ті великі гроші, які ви можете підняти за межами України, вимагають обов’язкової інкорпорації за кордоном. І виходить, що засновників стартапів з Україною пов’язує тільки біографія цих самих людей. Це — американські, польські, чеські, британські юридичні особи, які отримали отримали фінансування від закордонних фондів. Крім всього іншого, є аналітика, яку робили у PricewaterhouseCoopers: більша частина наших талановитих людей все ж таки задіяна в аутсорсингу. Діапазон зарплат від $2 до $4 тис на місяць змушує таланти працювати на користь закордонних компаній, але не створювати продукти «тут і зараз», тому що це довго, ризиковано, незрозуміло тощо. Крім того, конвертувати тих, хто задіяний в аутсорсингу, в стартапи практично неможливо. Ці люди знаходяться в надто «теплому» і приємному місці. Проблеми, породжені проблемами Денис Гурський наголошує: в Україні немає воронки, яка достатньо потужна, для того, щоб забезпечити країну достатньою кількістю проектів. Університети не залучені, міських інкубаторів дуже мало — і міста не беруть участі у тому, щоби створювати екосистеми всередині міст. Крім усього цього, низькомаржинальні можливості експорту призводять до того, що проекти або перепродаються задешево, навіть якщо подивитися на суму угоди, і вона здається високою. Також чимало фахівців обирають аутсорсинг порівняно зі стартапами. Крім того, немає посівного фінансування або його мало. Крім того, стартапи, які народжуються в Україні, намагаються одразу вирішувати якісь великі проблеми – Гурський вважає, що цього робити не слід. Не треба дотягувати своє бачення із рівня Херсона, Одеси або Львова до рівня якоїсь глобальної екосистеми: спробуйте вирішити хоча би щось локальне, спробуйте побачити ті виклики, які стоять перед Україною і почніть вирішувати один із них. Це те, що потрібно, те, що забезпечить швидке зростання. Не варто також ігнорувати потенціал донорських коштів та долучення державних інституцій, підкреслює Денис Гурський: «Я впевнений, що або ви знаєте особисто якихось людей, які зараз прийшли до влади, або у вас є знайомі, які точно знають когось у міністерстві, в міській адміністрації, або в департаменті якогось міського підприємства, це все люди, які з нами разом виросли і зараз шукають якогось рішення для країни. Одна справа створювати стартап самостійно, а інша справа – робити його разом із якоюсь великою інституцією». Потенціал ринку Ринок даних в Євросоюзі оцінюється майже в $300 млрд за кілька років. Кількість людей, задіяних у ньому – колосальна. По-перше, це дозволяє економити кошти в традиційних бізнесах за рахунок прийняття правильних рішень, по-друге, дозволяє швидко розвертати додатки і нові абсолютно сервіси для ринку. Крім цього, Україна займає чемпіонські позиції: реформа відкритих даних призвела до того, що держсектор починає повертатися обличчям до IT-спільноти і бізнесу в цілому. Можливо, це не завжди працює таким чином, що ви пішли в держсектор і там прямо все відкрито, і ви берете з цим граєтеся. Але є можливість потрапити і відкрити те, що в принципі давно вже мало би бути відкрито, ви це починаєте використовувати і ці дані вже не приховані. Така можливість є і ця система працює. Більше того, є портал відкритих даних, на якому можна знайти дуже багато всього цікавого. За законом в Україні має бути відкрито більше 300 реєстрів: Як держава може стати учасницею процесів Наостанок Гурський навів низку прикладів — проектів, що випустилися з «1991». AGRIEYE — одеський стартап — розробив спектральну камеру для дрона, яка дозволяє вимірювати температуру та вологість ґрунту, і Міністерство агрополітики відкрило для них набір даних, який називається «Агрохімпаспорти» (хімічний склад ґрунту, який замірюється раз в півроку). Схрестивши всі ці дані разом, команда зробила додаток для українських фермерів, залучила локального інвестора та зараз продовжує розвиватися. Ще один із проектів NAVIZOR — це команда з Івано-Франківська, яка збирає інформацію зі смартфонів і дають її Міністерству інфраструктури про якісь дорожнього покриття. На акселерометрі видно, коли і скільки разів ваша машина підстрибнула, коли у вас база зі 100 тис клієнтів – можна робити якісь висновки. Digital Police домовилися зі львівською поліцією про те, що вони очищують і деперсоналізують реєстр про злочини — і у вас є тільки адреса, тип злочину і час його скоєння. Вони не стали наносити ці дані на карту, а розробили сімейні пакети, котрі продають додаток, і власне кажучи, ви можете отримати сповіщення на смартфон, коли ви входите в небезпечну зону. Або ви можете перевірити чи небезпечно паркуватися в цьому місці і залишати авто на ніч, бо можливо на цій вулиці в минулому році викрали машину. Один із проектів, який візуалізує дані Держказначейства і дає повну аналітику по транзакціях всіх держпідприємств, має назву «007». Вони працюють тільки з відкритими даними — і це один із серйозних big-data проектів, який сьогодні працює з держсектором. Усі ці проекти були підтримані, отримали якесь фінансування. Денис Гурський закликає звернути увагу на роботу з даними та співпрацю з державою в плані політичної підтримки, піару, прохання про рекомендацію по знаходженню швидких пілотованих клієнтах. Це — один із тих способів, яким чином стартапи в Україні можуть бути успішними, пілотуючись тут, піднімаючи невеликий раунд тут, і починаючи свою діяльність повноцінно тут, потім експортуючи, залишаючи тут R&D.

На сьогоднішній день викликає занепокоєння низка проблем екосистеми стартапів та вирішення більшості задач, які стоять перед українськими стартапами. Команда 1991 Open Data Incubator намагається їх вирішувати в тому числі й з допомогою держави. У 2014-2016 роках вони активно займалися реформою відкритих даних і, зокрема, багато зробили для того, аби ця реформа відбулася.

Чому Україна все ще не є технологічним хабом?

На сьогоднішній день в Україні є певна кількість інкубаторів і акселераторів, які, мабуть можна перерахувати на пальцях однієї руки. В той час як, наприклад, у Торонто ця цифра перевищує 50 тільки в одному місті, в одній великій країні. На думку Гурського, нерозвиненість самої екосистеми говорить про те, що кількість стартапів просто не може бути великою в Україні. Крім того, університети дуже інтенсивно залучені в тих країнах, де екосистема стартапів є на високому рівні. Подивіться на світ Північної Америки, подивіться на Європу – практично в кожному університеті є своя інноваційна акселераційна програма, з якою співпрацюють інвестори.

За словами Гурського, у нашої країни є всі передумови для успіху. Тут — велика кількість програмістів, велика кількість місцевих фондів, які стверджують, що вони інвестують. Є українські стартапи з великою кількістю успішних історій. Але ми стикаємося з тим, що Україна все ще не є таким центром інновацій як, наприклад, Ізраїль.

Інвестиції та раунди — ще не все

Українські стартапи піднімають гроші, вони активно прославляють Україну по всьому світу, але насправді це не зовсім так. Оскільки ті гроші, які ви можете підняти в Україні, найчастіше не досить корисні. А ті великі гроші, які ви можете підняти за межами України, вимагають обов’язкової інкорпорації за кордоном. І виходить, що засновників стартапів з Україною пов’язує тільки біографія цих самих людей. Це — американські, польські, чеські, британські юридичні особи, які отримали отримали фінансування від закордонних фондів.

Крім всього іншого, є аналітика, яку робили у PricewaterhouseCoopers: більша частина наших талановитих людей все ж таки задіяна в аутсорсингу. Діапазон зарплат від $2 до $4 тис на місяць змушує таланти працювати на користь закордонних компаній, але не створювати продукти «тут і зараз», тому що це довго, ризиковано, незрозуміло тощо. Крім того, конвертувати тих, хто задіяний в аутсорсингу, в стартапи практично неможливо. Ці люди знаходяться в надто «теплому» і приємному місці.

— У нас є фрілансери, і судячи з усього, фрілансери — це люди, які звикли брати на себе відповідальність, вони створюють продукти самі, вони самі несуть повну матеріальну і якісну відповідальність за продукт, який їм доводиться розробляти, і ось вони можуть стати потенційними стартапами.

Проблеми, породжені проблемами

Денис Гурський наголошує: в Україні немає воронки, яка достатньо потужна, для того, щоб забезпечити країну достатньою кількістю проектів. Університети не залучені, міських інкубаторів дуже мало — і міста не беруть участі у тому, щоби створювати екосистеми всередині міст. Крім усього цього, низькомаржинальні можливості експорту призводять до того, що проекти або перепродаються задешево, навіть якщо подивитися на суму угоди, і вона здається високою. Також чимало фахівців обирають аутсорсинг порівняно зі стартапами. Крім того, немає посівного фінансування або його мало.

— З того що ми в «1991» намагалися вирішити і дати відповіді на ці проблеми, у нас вийшло наступне: ми активно займалися реформою відкритих даних, а відкриті дані вони завжди українські, вони дозволяють розвернути проекти в нашій країні досить швидко. Взяв один набір даних, другий набір даних, зробив додаток по пошуку найдешевшого поблизу інсуліну в один клік – це робота для програміста на два дні, і ти вже запустився на ринку, вже тестуєшся, і вже маєш, що експортувати, у тебе є терабайт даних.

Крім того, стартапи, які народжуються в Україні, намагаються одразу вирішувати якісь великі проблеми – Гурський вважає, що цього робити не слід. Не треба дотягувати своє бачення із рівня Херсона, Одеси або Львова до рівня якоїсь глобальної екосистеми: спробуйте вирішити хоча би щось локальне, спробуйте побачити ті виклики, які стоять перед Україною і почніть вирішувати один із них. Це те, що потрібно, те, що забезпечить швидке зростання.

— У нас проблеми куди не поглянь: медицина, інфраструктура, енергетика… Стартапи, які виручають галузі і ведуть їх до успіху – їх на пальцях можна перерахувати, їх зовсім небагато. Тому це — той «блакитний океан», котрий можна брати і в якому можна «плавати».

Не варто також ігнорувати потенціал донорських коштів та долучення державних інституцій, підкреслює Денис Гурський: «Я впевнений, що або ви знаєте особисто якихось людей, які зараз прийшли до влади, або у вас є знайомі, які точно знають когось у міністерстві, в міській адміністрації, або в департаменті якогось міського підприємства, це все люди, які з нами разом виросли і зараз шукають якогось рішення для країни. Одна справа створювати стартап самостійно, а інша справа – робити його разом із якоюсь великою інституцією».

Потенціал ринку

Ринок даних в Євросоюзі оцінюється майже в $300 млрд за кілька років. Кількість людей, задіяних у ньому – колосальна. По-перше, це дозволяє економити кошти в традиційних бізнесах за рахунок прийняття правильних рішень, по-друге, дозволяє швидко розвертати додатки і нові абсолютно сервіси для ринку. Крім цього, Україна займає чемпіонські позиції: реформа відкритих даних призвела до того, що держсектор починає повертатися обличчям до IT-спільноти і бізнесу в цілому. Можливо, це не завжди працює таким чином, що ви пішли в держсектор і там прямо все відкрито, і ви берете з цим граєтеся. Але є можливість потрапити і відкрити те, що в принципі давно вже мало би бути відкрито, ви це починаєте використовувати і ці дані вже не приховані. Така можливість є і ця система працює. Більше того, є портал відкритих даних, на якому можна знайти дуже багато всього цікавого. За законом в Україні має бути відкрито більше 300 реєстрів:

— Я пам’ятаю той жахливий 2015 рік, коли доводилося кожного дня просто ногами вибивати ці дані, цей список, і ці підписи, але це сталося, ці документи є і ми з вами маємо право на них. Крім того, заява адміністрації Трампа говорить про те, що Україна все-таки буде отримувати велику кількість допомоги. $200 млн будуть виділені Україні на наступний рік на проведення ключових реформ, і це — не оборонна галузь, а все те, що я згадував до цього. Це охорона здоров’я, інфрастуктура, антикорупція, інновації – все, на чому в принципі можна будувати проекти.

Як держава може стати учасницею процесів

Наостанок Гурський навів низку прикладів — проектів, що випустилися з «1991». AGRIEYE — одеський стартап — розробив спектральну камеру для дрона, яка дозволяє вимірювати температуру та вологість ґрунту, і Міністерство агрополітики відкрило для них набір даних, який називається «Агрохімпаспорти» (хімічний склад ґрунту, який замірюється раз в півроку). Схрестивши всі ці дані разом, команда зробила додаток для українських фермерів, залучила локального інвестора та зараз продовжує розвиватися.

Ще один із проектів NAVIZOR — це команда з Івано-Франківська, яка збирає інформацію зі смартфонів і дають її Міністерству інфраструктури про якісь дорожнього покриття. На акселерометрі видно, коли і скільки разів ваша машина підстрибнула, коли у вас база зі 100 тис клієнтів – можна робити якісь висновки.

Digital Police домовилися зі львівською поліцією про те, що вони очищують і деперсоналізують реєстр про злочини — і у вас є тільки адреса, тип злочину і час його скоєння. Вони не стали наносити ці дані на карту, а розробили сімейні пакети, котрі продають додаток, і власне кажучи, ви можете отримати сповіщення на смартфон, коли ви входите в небезпечну зону. Або ви можете перевірити чи небезпечно паркуватися в цьому місці і залишати авто на ніч, бо можливо на цій вулиці в минулому році викрали машину.

Один із проектів, який візуалізує дані Держказначейства і дає повну аналітику по транзакціях всіх держпідприємств, має назву «007». Вони працюють тільки з відкритими даними — і це один із серйозних big-data проектів, який сьогодні працює з держсектором. Усі ці проекти були підтримані, отримали якесь фінансування.

— На жаль, ми самі не можемо давати фінансування тим стартапам, які до нас заходять на програму, ми можемо лише допомогти знайти фінансування. За минулий рік ми допомогли нашим стартапам-випускникам зібрати трохи більше півмільйона доларів із донорських й інвестиційних джерел.

Денис Гурський закликає звернути увагу на роботу з даними та співпрацю з державою в плані політичної підтримки, піару, прохання про рекомендацію по знаходженню швидких пілотованих клієнтах. Це — один із тих способів, яким чином стартапи в Україні можуть бути успішними, пілотуючись тут, піднімаючи невеликий раунд тут, і починаючи свою діяльність повноцінно тут, потім експортуючи, залишаючи тут R&D.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: