Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Як гуцулка стала фотографинею-документалісткою — історія Параски Плитки

Jak guculka stala fotografyneju-dokumentalistkoju — istorija Parasky Plytky

4 тис світлин — такий архів віднайшли київські ентузіасти у далекому гуцульському селі. Унікальність його — не лише у фіксуванні побуту гуцулів, але й у тому, що всі ці світлини робила місцева мешканка
4 tys svitlyn — takyj arhiv vidnajšly kyїvśki entuziasty u dalekomu gucuľśkomu seli. Unikaľnisť jogo — ne lyše u fiksuvanni pobutu guculiv, ale j u tomu, ščo vsi ci svitlyny robyla misceva meškanka
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Історія Параски Плитки-Горицвіт, яка фотографувала в гуцульському селі Криворівня, унікальна із багатьох причин. І серед них — архів народної фотохудожниці, котрий виявили та допомогли відновити і презентувати громадськості троє мешканців столиці:  художниця Інга Леві, кінооператор Максим Руденко і Катерина Бучацька. Що варто знати про історію гуцулки-фотографині? Жила у «місці сили» Криворівня — не просто село на гуцульщині. Тут зупинялися і жили багато українських поетів та письменників, а Сергій Параджанов знімав «Тіні забутих предків». Талант, про який ніхто не знав Параска Плитка-Горицвіт відома як народна художниця, поетка, фольклористка та філософиня — але ніколи не йшлося публічно про те, що вона робила документальні фото. Світлини, зроблені нею, виявили випадково під ліжком у хаті-музеї, негативи та плівки увесь час там зберігалися багато років без належних умов і фактично забуті і дослідниками, і навіть працівниками музею. Загалом до віднайденої колекції входить близько 4 тис світлин, котрі наразі зберігаються у Києві. Архів також оцифровано, а матеріальні копії і далі належатимуть сільській громаді. Група «Ініціативна група зі збереження фотоархіву Параски Плитки-Горицвіт», буде займатися систематизацією фотоархіву та організацією виставок. Коли і як гуцулка почала знімати За словами дослідників, Параска Плитка-Горицвіт почала знімати в 1970-х роках — і робила це регулярно понад 30 років. Переважають світлини святкувань, пейзажі та портретна зйомка. Увесь цей час вона жила у селі, ніколи його не покидала — тому наприклад великодня фотозйомка перетворилася на окремий жанровий цикл. Наскільки давні ці знімки Попри те, що більшість ранніх знімків — це 1970-і, люди на них виглядають доволі нетипово як для того часу і — як зауважили дослідники — «немов позують для вічності». Через це навіть висловлюється припущення, що у неї була своя, особлива манера створення фотографій, особлива педантичність у підходах до зйомки. Дещо про життя фотохудожниці Замолоду Плитка-Горицвіт допомагала УПА (була звязковою з позивним «Ластівка») — після 1945 року це коштувало їй свободи: вона отримала 10 років табірного заслання у Казахстані від комуністичної влади. Народилася вона 1927 році в родині коваля Штефана і вишивальниці Ганни на прізвище Плитка. Дуже рано, здається, їй було 16 років, вона поїхала до Німеччини — після чого повернулася додому, і тоді ж опинилася у лавах УПА. Окрім світлин, вона також створила кілька поетичних збірок, займалася фольклористикою, сама переплітала свої книги і дарувала їх односельцям. Ув’язнення у таборах ГУЛАГу стало причиною відстороненого ставлення до неї з боку односельців, тож повернути довіру до себе вона змогла поступово саме завдяки фотомистецтву. Як виглядає музей сьогодні Музей розташовано у хаті, в якій вона жила — а також частина робіт зберігається у музеях Івана Франка в Криворівні, Верховини та ще в кількох музеях України. Архівом творів опікується місцева громада. Дослідники сподіваються, що музей зможе отримати вищий статус і збережеться — а поки що працюватимуть над фотовиставкою.

Історія Параски Плитки-Горицвіт, яка фотографувала в гуцульському селі Криворівня, унікальна із багатьох причин. І серед них — архів народної фотохудожниці, котрий виявили та допомогли відновити і презентувати громадськості троє мешканців столиці:  художниця Інга Леві, кінооператор Максим Руденко і Катерина Бучацька. Що варто знати про історію гуцулки-фотографині?

Жила у «місці сили»

Криворівня — не просто село на гуцульщині. Тут зупинялися і жили багато українських поетів та письменників, а Сергій Параджанов знімав «Тіні забутих предків».

Талант, про який ніхто не знав

Параска Плитка-Горицвіт відома як народна художниця, поетка, фольклористка та філософиня — але ніколи не йшлося публічно про те, що вона робила документальні фото.

Світлини, зроблені нею, виявили випадково під ліжком у хаті-музеї, негативи та плівки увесь час там зберігалися багато років без належних умов і фактично забуті і дослідниками, і навіть працівниками музею.

Загалом до віднайденої колекції входить близько 4 тис світлин, котрі наразі зберігаються у Києві. Архів також оцифровано, а матеріальні копії і далі належатимуть сільській громаді. Група «Ініціативна група зі збереження фотоархіву Параски Плитки-Горицвіт», буде займатися систематизацією фотоархіву та організацією виставок.

Коли і як гуцулка почала знімати

За словами дослідників, Параска Плитка-Горицвіт почала знімати в 1970-х роках — і робила це регулярно понад 30 років. Переважають світлини святкувань, пейзажі та портретна зйомка. Увесь цей час вона жила у селі, ніколи його не покидала — тому наприклад великодня фотозйомка перетворилася на окремий жанровий цикл.

Наскільки давні ці знімки

Попри те, що більшість ранніх знімків — це 1970-і, люди на них виглядають доволі нетипово як для того часу і — як зауважили дослідники — «немов позують для вічності». Через це навіть висловлюється припущення, що у неї була своя, особлива манера створення фотографій, особлива педантичність у підходах до зйомки.

Дещо про життя фотохудожниці

Замолоду Плитка-Горицвіт допомагала УПА (була зв’язковою з позивним «Ластівка») — після 1945 року це коштувало їй свободи: вона отримала 10 років табірного заслання у Казахстані від комуністичної влади.

Народилася вона 1927 році в родині коваля Штефана і вишивальниці Ганни на прізвище Плитка. Дуже рано, здається, їй було 16 років, вона поїхала до Німеччини — після чого повернулася додому, і тоді ж опинилася у лавах УПА.

Окрім світлин, вона також створила кілька поетичних збірок, займалася фольклористикою, сама переплітала свої книги і дарувала їх односельцям. Ув’язнення у таборах ГУЛАГу стало причиною відстороненого ставлення до неї з боку односельців, тож повернути довіру до себе вона змогла поступово саме завдяки фотомистецтву.

Батьки Параски Плитки-Горицвіт

Як виглядає музей сьогодні

Музей розташовано у хаті, в якій вона жила — а також частина робіт зберігається у музеях Івана Франка в Криворівні, Верховини та ще в кількох музеях України. Архівом творів опікується місцева громада. Дослідники сподіваються, що музей зможе отримати вищий статус і збережеться — а поки що працюватимуть над фотовиставкою.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: