<p>Дослідники з Нідерландів виявили незвичайну властивість рідини, вивчаючи відео про кульки гідрогелю на розпеченій сковороді.
</p>
<h4><strong>Що побачили науковці у відео</strong></h4>
Відео подивилися більше мільйона чоловік, серед них — Скотт Вайтукайтіс, фахівець в області фізики м’яких матеріалів при Лейденському університеті в Нідерландах. Стрибки кульок на сковорідці допомогли відкрити новий аспект так званого ефекту Ляйденфроста. Вайтукайтіс вирішив повторити експеримент в лабораторії, використовуючи високошвидкісні камери, щоб з’ясувати, чому кульки могли підстрибувати так довго. Виявилося, що, коли гідрогель з’єднується з дуже гарячою поверхнею, відбувається вибух пари. Це змушує вібрувати нижню частину кульки. У класичному прикладі ефекту Ляйденфроста рідина при контакті з дуже гарячим тілом створює ізоляційний шар пари, який оберігає рідину від швидкого википання. А у випадку з гелем пара виривалася назовні, змушуючи кулю відскакувати від поверхні. Це кипіння вивільняло енергію, якої вистачало для серії «стрибків» кульки на сковороді. Виявилося, що 4 сантиметри були висотою, на якій енергія від нагрівання компенсує втрату енергії при ударі. За словами Вайтукайтіса, деякі кульки могли стрибати так до 10 хвилин, поки не починав плавитися полімер, з якого вони зроблені.

[embed]https://www.youtube.com/watch?v=OfcCsP-T1pc[/embed]
<h4><strong>Де можуть розвивати свої навички українські винахідники</strong></h4>
В Києві на базі КПІ на початку літа <a href="https://nachasi.com/2017/05/03/kpi-atoms/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">відбулася<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/icosahedral-2070973_1280-300x200.jpg" />КПІ запрошує на міжнародну тренінг-школу для молодих науковців</span></a> Школа молодих науковців. Орієнтовна тематика заходу: мікро-, нано(опто)електроніка, фізика твердого тіла, фізика поверхні, матеріалознавство, корозійна стійкість, біомедицина, імплантологія, гнучка (опто)електроніка та інші пов’язані питання. В ролі тренерів організатори запросили дослідників із провідних лабораторій і підприємств різних країн Європи – вони ділилися власними знаннями та досвідом нанесення надтонких плівок із використанням установок атомарного напилення різноманітних матеріалів.

<p>Дослідники з Нідерландів виявили незвичайну властивість рідини, вивчаючи відео про кульки гідрогелю на розпеченій сковороді.</p><h4><strong>Що побачили науковці у відео</strong></h4><p>Відео подивилися більше мільйона чоловік, серед них — Скотт Вайтукайтіс, фахівець в області фізики м’яких матеріалів при Лейденському університеті в Нідерландах. Стрибки кульок на сковорідці допомогли відкрити новий аспект так званого ефекту Ляйденфроста. Вайтукайтіс вирішив повторити експеримент в лабораторії, використовуючи високошвидкісні камери, щоб з’ясувати, чому кульки могли підстрибувати так довго. Виявилося, що, коли гідрогель з’єднується з дуже гарячою поверхнею, відбувається вибух пари. Це змушує вібрувати нижню частину кульки. У класичному прикладі ефекту Ляйденфроста рідина при контакті з дуже гарячим тілом створює ізоляційний шар пари, який оберігає рідину від швидкого википання. А у випадку з гелем пара виривалася назовні, змушуючи кулю відскакувати від поверхні. Це кипіння вивільняло енергію, якої вистачало для серії «стрибків» кульки на сковороді. Виявилося, що 4 сантиметри були висотою, на якій енергія від нагрівання компенсує втрату енергії при ударі. За словами Вайтукайтіса, деякі кульки могли стрибати так до 10 хвилин, поки не починав плавитися полімер, з якого вони зроблені.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/OfcCsP-T1pc[/embed]"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h4><strong>Де можуть розвивати свої навички українські винахідники</strong></h4><p>В Києві на базі КПІ на початку літа <a href="/2017/05/03/kpi-atoms/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">відбулася<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/05/icosahedral-2070973_1280-300x200.jpg" />КПІ запрошує на міжнародну тренінг-школу для молодих науковців</span></a> Школа молодих науковців. Орієнтовна тематика заходу: мікро-, нано(опто)електроніка, фізика твердого тіла, фізика поверхні, матеріалознавство, корозійна стійкість, біомедицина, імплантологія, гнучка (опто)електроніка та інші пов’язані питання. В ролі тренерів організатори запросили дослідників із провідних лабораторій і підприємств різних країн Європи – вони ділилися власними знаннями та досвідом нанесення надтонких плівок із використанням установок атомарного напилення різноманітних матеріалів.</p>

Новини

Український програміст під ніком Джон Панч опублікував ролик про те, як гелеві кульки підстрибують на гарячій сковорідці. Новий фізичний ефект зацікавив європейських фізиків

Дослідники з Нідерландів виявили незвичайну властивість рідини, вивчаючи відео про кульки гідрогелю на розпеченій сковороді.
<h4><strong>Що побачили науковці у відео</strong></h4>
Відео подивилися більше мільйона чоловік, серед них — Скотт Вайтукайтіс, фахівець в області фізики м’яких матеріалів при Лейденському університеті в Нідерландах. Стрибки кульок на сковорідці допомогли відкрити новий аспект так званого ефекту Ляйденфроста. Вайтукайтіс вирішив повторити експеримент в лабораторії, використовуючи високошвидкісні камери, щоб з’ясувати, чому кульки могли підстрибувати так довго. Виявилося, що, коли гідрогель з’єднується з дуже гарячою поверхнею, відбувається вибух пари. Це змушує вібрувати нижню частину кульки. У класичному прикладі ефекту Ляйденфроста рідина при контакті з дуже гарячим тілом створює ізоляційний шар пари, який оберігає рідину від швидкого википання. А у випадку з гелем пара виривалася назовні, змушуючи кулю відскакувати від поверхні. Це кипіння вивільняло енергію, якої вистачало для серії «стрибків» кульки на сковороді. Виявилося, що 4 сантиметри були висотою, на якій енергія від нагрівання компенсує втрату енергії при ударі. За словами Вайтукайтіса, деякі кульки могли стрибати так до 10 хвилин, поки не починав плавитися полімер, з якого вони зроблені.

[embed]https://www.youtube.com/watch?v=OfcCsP-T1pc[/embed]
<h4><strong>Де можуть розвивати свої навички українські винахідники</strong></h4>
В Києві на базі КПІ на початку літа <a href="https://nachasi.com/2017/05/03/kpi-atoms/" target="_blank" rel="noopener">відбулася</a> Школа молодих науковців. Орієнтовна тематика заходу: мікро-, нано(опто)електроніка, фізика твердого тіла, фізика поверхні, матеріалознавство, корозійна стійкість, біомедицина, імплантологія, гнучка (опто)електроніка та інші пов’язані питання. В ролі тренерів організатори запросили дослідників із провідних лабораторій і підприємств різних країн Європи – вони ділилися власними знаннями та досвідом нанесення надтонких плівок із використанням установок атомарного напилення різноманітних матеріалів.

<p>Дослідники з Нідерландів виявили незвичайну властивість рідини, вивчаючи відео про кульки гідрогелю на розпеченій сковороді.</p><h4><strong>Що побачили науковці у відео</strong></h4><p>Відео подивилися більше мільйона чоловік, серед них — Скотт Вайтукайтіс, фахівець в області фізики м’яких матеріалів при Лейденському університеті в Нідерландах. Стрибки кульок на сковорідці допомогли відкрити новий аспект так званого ефекту Ляйденфроста. Вайтукайтіс вирішив повторити експеримент в лабораторії, використовуючи високошвидкісні камери, щоб з’ясувати, чому кульки могли підстрибувати так довго. Виявилося, що, коли гідрогель з’єднується з дуже гарячою поверхнею, відбувається вибух пари. Це змушує вібрувати нижню частину кульки. У класичному прикладі ефекту Ляйденфроста рідина при контакті з дуже гарячим тілом створює ізоляційний шар пари, який оберігає рідину від швидкого википання. А у випадку з гелем пара виривалася назовні, змушуючи кулю відскакувати від поверхні. Це кипіння вивільняло енергію, якої вистачало для серії «стрибків» кульки на сковороді. Виявилося, що 4 сантиметри були висотою, на якій енергія від нагрівання компенсує втрату енергії при ударі. За словами Вайтукайтіса, деякі кульки могли стрибати так до 10 хвилин, поки не починав плавитися полімер, з якого вони зроблені.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/OfcCsP-T1pc[/embed]"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h4><strong>Де можуть розвивати свої навички українські винахідники</strong></h4><p>В Києві на базі КПІ на початку літа <a href="/2017/05/03/kpi-atoms/" target="_blank" rel="noopener">відбулася</a> Школа молодих науковців. Орієнтовна тематика заходу: мікро-, нано(опто)електроніка, фізика твердого тіла, фізика поверхні, матеріалознавство, корозійна стійкість, біомедицина, імплантологія, гнучка (опто)електроніка та інші пов’язані питання. В ролі тренерів організатори запросили дослідників із провідних лабораторій і підприємств різних країн Європи – вони ділилися власними знаннями та досвідом нанесення надтонких плівок із використанням установок атомарного напилення різноманітних матеріалів.</p>

Гелеві кульки на сковорідці зробили українця популярним серед фізиків

{:ua}Відео українця на Youtube допомогло описати новий фізичний ефект{:}

Планується, що музей стане майданчиком наукової освіти, на базі якого побудують безперервну освітню вертикаль — від дитячого здивування, викликаного першим науковим досвідом, до першого наукового відкриття та інтелектуального стартапу

Базою для нового простору стане учнівська науково-дослідницька лабораторія та інші напрацювання в цій сфері Малої академії наук. МАН також стане упорядником музею, а фахівці академії братимуть безпосередню участь у його створенні. Що варто знати про новий музей?
<h4><strong>Що відомо про музей науки</strong></h4>
Будівля майбутнього музею знаходиться в управлінні Міністерства освіти і науки і має 5 тис м² вільних площ. Зараз у приміщенні розміщуються УкрІНТЕІ та Державна науково-технічна бібліотека. Після реконструкції вони отримають відремонтовані приміщення із сучасними системами опалення та вентиляції, архівним та бібліотечним обладнанням тощо.
<h4><strong>Вартість проекту</strong></h4>
Проект реалізується в межах державно-приватного партнерства: інвестор має виконати ремонт та реконструкцію приміщень і створити унікальний освітній простір, частиною якого буде музей. Відповідний договір підписано між Фондом держмайна та компанією «Альдо», поручителем угоди виступила відома девелоперська компанія «Центр комерційних площ». За словами інвестора, орієнтовна вартість проекту — 150 млн грн. Реалізація розрахована на 1 рік. Проектні роботи планують розпочати вже у серпні, а будівельні роботи — у жовтні.

[blockquote_with_author name="Роман Греба" position="заступник міністра освіти і науки" content="Проект має стати показовим прикладом державно-приватного партнерства. У результаті його реалізації мільйони українських дітей зможуть не лише дізнатися багато цікавого про навколишній світ, а й отримати перший практичний досвід наукової роботи."]

<p>Базою для нового простору стане учнівська науково-дослідницька лабораторія та інші напрацювання в цій сфері Малої академії наук. МАН також стане упорядником музею, а фахівці академії братимуть безпосередню участь у його створенні. Що варто знати про новий музей?</p><h4><strong>Що відомо про музей науки</strong></h4><p>Будівля майбутнього музею знаходиться в управлінні Міністерства освіти і науки і має 5 тис м² вільних площ. Зараз у приміщенні розміщуються УкрІНТЕІ та Державна науково-технічна бібліотека. Після реконструкції вони отримають відремонтовані приміщення із сучасними системами опалення та вентиляції, архівним та бібліотечним обладнанням тощо.</p><h4><strong>Вартість проекту</strong></h4><p>Проект реалізується в межах державно-приватного партнерства: інвестор має виконати ремонт та реконструкцію приміщень і створити унікальний освітній простір, частиною якого буде музей. Відповідний договір підписано між Фондом держмайна та компанією «Альдо», поручителем угоди виступила відома девелоперська компанія «Центр комерційних площ». За словами інвестора, орієнтовна вартість проекту — 150 млн грн. Реалізація розрахована на 1 рік. Проектні роботи планують розпочати вже у серпні, а будівельні роботи — у жовтні.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Проект має стати показовим прикладом державно-приватного партнерства. У результаті його реалізації мільйони українських дітей зможуть не лише дізнатися багато цікавого про навколишній світ, а й отримати перший практичний досвід наукової роботи.</p>					<cite>									<span><strong>Роман Греба,</strong></span> заступник міністра освіти і науки							</cite>			</blockquote>

Музей науки відкриють у Києві восени

{:ua}Базою для нового освітнього простору стане учнівська науково-дослідницька лабораторія. Що варто знати про Музей науки?{:}

Дослідники в Портленді, штат Орегон, вперше «відредагували» ембріон людини в США. Ця робота додає оптимізму щодо модифікаціїї людського геному в рамках проекту CRISPR — і є важливим кроком до народження перших генетично модифікованих людей

<h4><strong>Що варто знати про дослідження</strong></h4>
Вже деякий час точаться суперечки про революційну технологію, яка дозволяє змінювати ДНК — вихідний код самого життя, причому не лише у тварин чи рослин, але й у людей теж. Проект CRISPR дозволить видалити одні гени для того, щоби викорінити генетичні захворювання, і додати нові гени. Це потрібно, щоби значно поліпшити різні біологічні функції або навіть генетично змінювати людські ембріони, щоб створити цілковито новий клас людей із особливими біологічними властивостями. Щойно випущені звіти від MIT свідчать, що нарешті проведено задокументовану спробу створення генетично модифікованих людських ембріонів у Сполучених Штатах. За цей експеримент відповідає група дослідників у Портленді, штат Орегон.

«Наскільки я знаю, що це буде перше дослідження, про яке повідомляється в СШ», — заявив представник MIT Чжун Ву, який також є учасником згаданого вище проекту.
<h4><strong>Чому це важливо</strong></h4>
За даними MIT, роботу очолював Шухрат Міталіпов, який походить з Орегонського університету охорони здоров'я та науки. Подробиці проекту та проведених експериментів не розкриваються. Однак джерела, знайомі з роботою, стверджують, що експеримент передбачає зміну ДНК одноклітинних ембріонів за допомогою редагування генів CRISPR. Крім того, вважається, що Міталіпов — перший дослідник, який вперше впевнено демонструє, що безпечно та ефективно можна виправляти дефектні гени, що спричиняють успадковані захворювання.
<h4><strong>Які є ризики</strong></h4>
Попри перші результати, проект CRISPR все ще є новим інструментом, використання якого може мати непередбачені наслідки. Як показала попередня робота, опублікована в журналі Nature Methods, CRISPR-Cas9 може призвести до ненавмисних мутацій в геномі. Проте робота була пізніше переглянута дослідниками іншої установи. Ці висновки були поставлені під сумнів. Залишається з'ясувати, чи будуть виправлені або відкликані оригінальні дослідження, але саме повідомлення про редагування людського геному — важливий етап у розвитку сучасної науки.

<iframe src="https://www.youtube.com/embed/-VmXFt0ZcoI" width="854" height="480" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe>

<h4><strong>Що варто знати про дослідження</strong></h4><p>Вже деякий час точаться суперечки про революційну технологію, яка дозволяє змінювати ДНК — вихідний код самого життя, причому не лише у тварин чи рослин, але й у людей теж. Проект CRISPR дозволить видалити одні гени для того, щоби викорінити генетичні захворювання, і додати нові гени. Це потрібно, щоби значно поліпшити різні біологічні функції або навіть генетично змінювати людські ембріони, щоб створити цілковито новий клас людей із особливими біологічними властивостями. Щойно випущені звіти від MIT свідчать, що нарешті проведено задокументовану спробу створення генетично модифікованих людських ембріонів у Сполучених Штатах. За цей експеримент відповідає група дослідників у Портленді, штат Орегон.</p><p>«Наскільки я знаю, що це буде перше дослідження, про яке повідомляється в СШ», — заявив представник MIT Чжун Ву, який також є учасником згаданого вище проекту.</p><h4><strong>Чому це важливо</strong></h4><p>За даними MIT, роботу очолював Шухрат Міталіпов, який походить з Орегонського університету охорони здоров&#8217;я та науки. Подробиці проекту та проведених експериментів не розкриваються. Однак джерела, знайомі з роботою, стверджують, що експеримент передбачає зміну ДНК одноклітинних ембріонів за допомогою редагування генів CRISPR. Крім того, вважається, що Міталіпов — перший дослідник, який вперше впевнено демонструє, що безпечно та ефективно можна виправляти дефектні гени, що спричиняють успадковані захворювання.</p><h4><strong>Які є ризики</strong></h4><p>Попри перші результати, проект CRISPR все ще є новим інструментом, використання якого може мати непередбачені наслідки. Як показала попередня робота, опублікована в журналі Nature Methods, CRISPR-Cas9 може призвести до ненавмисних мутацій в геномі. Проте робота була пізніше переглянута дослідниками іншої установи. Ці висновки були поставлені під сумнів. Залишається з&#8217;ясувати, чи будуть виправлені або відкликані оригінальні дослідження, але саме повідомлення про редагування людського геному — важливий етап у розвитку сучасної науки.</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/-VmXFt0ZcoI" width="854" height="480" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></div>

Гени людини вперше модифікували

{:ua}Науковці вперше провели редагування геному людського ембріону{:}

Агенство DARPA, відоме завдяки розробкам роботів та зв'язкам зі збройними силами США, хоче розробити способи захисту від біологічних технологій, що включають модифікацію генів

У DARPA повідомили про намір інвестувати в рамках програми Safe Genes $65 млн упродовж 4 років. Кошти підуть на розробки семи команд, які будуть шукати можливості зробити технології модифікації генів безпечнішими, цілеспрямованішими та потенційно зворотними.
<h4><strong>Що відомо про дослідження DARPA</strong></h4>
Інвестиції отримають дослідний інститут в Кембриджі, Гарвардська медична школа, приватна клініка в Массачусетсі, Массачусетський технологічний інститут, Каліфорнійський університет в Берклі, Каліфорнійський університет в Ріверсайді і Університет штату Північна Кароліна.

У програми — 3 основних технічних завдання:
<ul>
 	<li>розробити процеси, які дозволять більш ефективно контролювати редагування генома в живих системах,</li>
 	<li>розробити контрзаходи для захисту цілісності геному в популяціях,</li>
 	<li>досліджувати спосіб видалення інженерних генів із живих систем.</li>
</ul>
<h4><strong>Чому це важливо</strong></h4>
Очевидна проблема, пов’язана з генними технологіями, полягає в тому, що неможливо дізнатися про всі наслідки генетичної модифікації, до тих пір, поки не відбудеться взаємодія з навколишнім середовищем. DARPA вкладає гроші в пошук способів уникнення шкоди, яка може бути нанесена або навмисно, або випадково внаслідок таких модифікацій.

<p>У DARPA повідомили про намір інвестувати в рамках програми Safe Genes $65 млн упродовж 4 років. Кошти підуть на розробки семи команд, які будуть шукати можливості зробити технології модифікації генів безпечнішими, цілеспрямованішими та потенційно зворотними.</p><h4><strong>Що відомо про дослідження DARPA</strong></h4><p>Інвестиції отримають дослідний інститут в Кембриджі, Гарвардська медична школа, приватна клініка в Массачусетсі, Массачусетський технологічний інститут, Каліфорнійський університет в Берклі, Каліфорнійський університет в Ріверсайді і Університет штату Північна Кароліна.</p><p>У програми — 3 основних технічних завдання:</p><ul><li>розробити процеси, які дозволять більш ефективно контролювати редагування генома в живих системах,</li><li>розробити контрзаходи для захисту цілісності геному в популяціях,</li><li>досліджувати спосіб видалення інженерних генів із живих систем.</li></ul><h4><strong>Чому це важливо</strong></h4><p>Очевидна проблема, пов’язана з генними технологіями, полягає в тому, що неможливо дізнатися про всі наслідки генетичної модифікації, до тих пір, поки не відбудеться взаємодія з навколишнім середовищем. DARPA вкладає гроші в пошук способів уникнення шкоди, яка може бути нанесена або навмисно, або випадково внаслідок таких модифікацій.</p>

DARPA інвестує $65 млн в генну інженерію

{:ua}Агенція DARPA вкладає гроші в пошук способів уникнення шкоди, яка може бути нанесена або зловмисно, або випадково. На часі дізнатися більше про еволюцію їхніх технологій{:}

<a href="https://nachasi.com/2017/05/12/main-trends/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">Дані скрізь<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/metropolis-1992425_1280-300x200.jpg" />Головні тренди штучного інтелекту, великих даних та IoT у 2017 році</span></a> — їх збирають пошуковики, соціальні мережі, різні сервіси навіть відстежують траєкторію вашого переміщення і «читають» приватну переписку. Знаючи, за якими ключовими словами ви шукаєте інформацію в інтернеті та на які сайти заходите, вам легко запропонувати вибір взуття до смаку чи <a href="https://nachasi.com/2017/07/26/cases-talk/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">освітній курс<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/07/DSC_8931-300x200.jpg" />Анатолій Попель, CASES: «Зараз Україна — це дуже цікавий ринок»</span></a>, який відповідає вашим інтересам і потребам. Реклама, яку ви бачите у браузері або соцмережі, <a href="https://nachasi.com/2017/07/19/google-follow-button/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">підлаштована під вас<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/07/mac-459196_1280-300x200.jpg" />Google розширив можливості пошуку і додав кнопку</span></a> завдяки грамотній обробці даних.

HBR називає роботу спеціаліста з обробки даних (або Data Scientist) «найсексуальнішою професією XXI століття». Відділи кадрів різних компаній часто розводять руками й не розуміють, де шукати цих фахівців з відповідною освітою та досвідом роботи. Традиційно, програмісти намагаються потрапити на цю стежину, аби підвищити собі зарплатню й піднятися вгору кар'єрними «сходами» — а в інтернеті більшає курсів  про те, як «перетворитися» на спеціаліста з обробки даних у найкоротші терміни. То хто ж такі Data Scientists — і чи складно ними стати?
<h4><strong>— Хто такий Data Scientist?</strong></h4>
Це — спеціаліст із ґрунтовними знаннями у сфері математичної статистики, програмуванні та у певній сфері застосування цих теоретичних знань на практиці (готельний бізнес, процес прийняття рішень у політиці тощо). Головне — бажання і вміння виявляти найнеочікуваніші закономірності у великому масиві даних на основі статистичних моделей.
<h4><strong>— Як зрозуміти, чи це ваше покликання?</strong></h4>
Один із тих, кому вдалося ступити на цей шлях й успішно закріпитися у когорті фахівців із обробки даних, поділився низкою порад з виданням Hackernoon. За його словами, важливо розуміти, що це міждисциплінарна сфера роботи, причому доволі нова. Отже, однією лише теорією з книг і курсами  в інтернеті не обійтися. Діяти слід <strong>покроково:</strong>
<ul>
<li>Оберіть мову програмування — R чи Python — перша краще підійде для тих, хто технічно не надто підготований, друга — для «технарів».</li>
 	<li>Зрозумійте базові поняття цих мов програмування — типи даних, функції, цикли тощо.</li>
 	<li>Поглиблюйте знання на основі онлайн-курсів на <a href="https://www.edx.org/course/introduction-r-data-science-microsoft-dat204x-5" target="_blank" rel="noopener">EDX</a> чи <a href="https://www.datacamp.com/courses/intro-to-python-for-data-science" target="_blank" rel="noopener">Datacamp</a>.</li>
 	<li>Вивчіть основи аналізу даних: це найважливіший, але й найскладніший етап на шляху до становлення профі. Але наявність якісних пакетів та модулів для R та Phyton полегшують цей процес. На даному етапі вам буде корисним знайомство, наприклад, з Jupyter Notebooks — зручним інструментом для створення аналітичних звітів, який дозволяє зберігати код, зображення, коментарі, формули та графіки. Також ознайомтесь із можливостями Rstudio — це середовище для розробки програмного забезпечення з відкритим кодом для мови програмування R, що призначене для статистичної обробки даних та роботи з графікою.</li>
</ul>
[blockquote_with_author content="Слід ознайомитися з базовими концепціями обробки даних, які дозволять правильно структурувати дані для подальшого їхнього опрацювання, візуалізації і моделювання."]

Для R це — dplyr, tidyr, stringr, reshape2.
Для Python це — Numpy, Pandas.
<h4><strong>— Що робити коли теорію засвоєно і вивчено основи?</strong></h4>
Наступний етап — візуалізація даних. Для цього варто ознайомитися з ggplot2, rbokeh для R. Або matplotlib для інтерактивної візуалізації.

Ще один важливий елемент — статистика. Для цього, щоб освоїти основні концепції зі статистичної обробки даних можна скористатися наступними курсами:
<ul>
<li>
<a href="http://www-bcf.usc.edu/~gareth/ISL/">An introduction to statistical learning with applications in R</a> — дає огляд роботи зі статистичними методами аналізу та їх застосуванні за допомогою мови програмування R. Курс підійде й для фахівців не-математичних спеціальностей.</li>
 	<li>
<a href="https://www.openintro.org/stat/textbook.php?stat_book=os">Open Intro Statistics</a> — загальний курс із відеоматеріалами, форумами та відповідним програмним забезпеченням, що дозволить засвоїти і зрозуміти основи роботи з даними.</li>
</ul>
Заключний крок — навчитися будувати моделі, які найчастіше використовується при аналізі даних:
<ul>
<li>лінійна регресія,</li>
 	<li>логістична регресія,</li>
 	<li>дерева рішень,</li>
 	<li>метод k-найближчих сусідів,</li>
 	<li>аналіз споживчого кошика тощо.</li>
</ul>

<p><a href="/2017/05/12/main-trends/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">Дані скрізь<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/05/metropolis-1992425_1280-300x200.jpg" />Головні тренди штучного інтелекту, великих даних та IoT у 2017 році</span></a> — їх збирають пошуковики, соціальні мережі, різні сервіси навіть відстежують траєкторію вашого переміщення і «читають» приватну переписку. Знаючи, за якими ключовими словами ви шукаєте інформацію в інтернеті та на які сайти заходите, вам легко запропонувати вибір взуття до смаку чи <a href="/2017/07/26/cases-talk/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">освітній курс<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/07/DSC_8931-300x200.jpg" />Анатолій Попель, CASES: «Зараз Україна — це дуже цікавий ринок»</span></a>, який відповідає вашим інтересам і потребам. Реклама, яку ви бачите у браузері або соцмережі, <a href="/2017/07/19/google-follow-button/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">підлаштована під вас<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/07/mac-459196_1280-300x200.jpg" />Google розширив можливості пошуку і додав кнопку</span></a> завдяки грамотній обробці даних.</p><p>HBR називає роботу спеціаліста з обробки даних (або Data Scientist) «найсексуальнішою професією XXI століття». Відділи кадрів різних компаній часто розводять руками й не розуміють, де шукати цих фахівців з відповідною освітою та досвідом роботи. Традиційно, програмісти намагаються потрапити на цю стежину, аби підвищити собі зарплатню й піднятися вгору кар&#8217;єрними «сходами» — а в інтернеті більшає курсів  про те, як «перетворитися» на спеціаліста з обробки даних у найкоротші терміни. То хто ж такі Data Scientists — і чи складно ними стати?</p><h4><strong>— Хто такий Data Scientist?</strong></h4><p>Це — спеціаліст із ґрунтовними знаннями у сфері математичної статистики, програмуванні та у певній сфері застосування цих теоретичних знань на практиці (готельний бізнес, процес прийняття рішень у політиці тощо). Головне — бажання і вміння виявляти найнеочікуваніші закономірності у великому масиві даних на основі статистичних моделей.</p><h4><strong>— Як зрозуміти, чи це ваше покликання?</strong></h4><p>Один із тих, кому вдалося ступити на цей шлях й успішно закріпитися у когорті фахівців із обробки даних, поділився низкою порад з виданням Hackernoon. За його словами, важливо розуміти, що це міждисциплінарна сфера роботи, причому доволі нова. Отже, однією лише теорією з книг і курсами  в інтернеті не обійтися. Діяти слід <strong>покроково:</strong></p><ul><li>Оберіть мову програмування — R чи Python — перша краще підійде для тих, хто технічно не надто підготований, друга — для «технарів».</li><li>Зрозумійте базові поняття цих мов програмування — типи даних, функції, цикли тощо.</li><li>Поглиблюйте знання на основі онлайн-курсів на <a href="https://www.edx.org/course/introduction-r-data-science-microsoft-dat204x-5" target="_blank" rel="noopener">EDX</a> чи <a href="https://www.datacamp.com/courses/intro-to-python-for-data-science" target="_blank" rel="noopener">Datacamp</a>.</li><li>Вивчіть основи аналізу даних: це найважливіший, але й найскладніший етап на шляху до становлення профі. Але наявність якісних пакетів та модулів для R та Phyton полегшують цей процес. На даному етапі вам буде корисним знайомство, наприклад, з Jupyter Notebooks — зручним інструментом для створення аналітичних звітів, який дозволяє зберігати код, зображення, коментарі, формули та графіки. Також ознайомтесь із можливостями Rstudio — це середовище для розробки програмного забезпечення з відкритим кодом для мови програмування R, що призначене для статистичної обробки даних та роботи з графікою.</li></ul>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Слід ознайомитися з базовими концепціями обробки даних, які дозволять правильно структурувати дані для подальшого їхнього опрацювання, візуалізації і моделювання.</p>			</blockquote><p>Для R це — dplyr, tidyr, stringr, reshape2.<br />Для Python це — Numpy, Pandas.</p><h4><strong>— Що робити коли теорію засвоєно і вивчено основи?</strong></h4><p>Наступний етап — візуалізація даних. Для цього варто ознайомитися з ggplot2, rbokeh для R. Або matplotlib для інтерактивної візуалізації.</p><p>Ще один важливий елемент — статистика. Для цього, щоб освоїти основні концепції зі статистичної обробки даних можна скористатися наступними курсами:</p><ul><li><a href="http://www-bcf.usc.edu/~gareth/ISL/">An introduction to statistical learning with applications in R</a> — дає огляд роботи зі статистичними методами аналізу та їх застосуванні за допомогою мови програмування R. Курс підійде й для фахівців не-математичних спеціальностей.</li><li><a href="https://www.openintro.org/stat/textbook.php?stat_book=os">Open Intro Statistics</a> — загальний курс із відеоматеріалами, форумами та відповідним програмним забезпеченням, що дозволить засвоїти і зрозуміти основи роботи з даними.</li></ul><p>Заключний крок — навчитися будувати моделі, які найчастіше використовується при аналізі даних:</p><ul><li>лінійна регресія,</li><li>логістична регресія,</li><li>дерева рішень,</li><li>метод k-найближчих сусідів,</li><li>аналіз споживчого кошика тощо.</li></ul>

Українська та світова наука, нові гаджети, дослідження на межі прогресу, Обговорюємо тренди, розбираємося у наукових відкриттях та пояснюємо простими словами, а також разом з вами прогнозуємо майбутнє. Рубрика, у якій нас цікавить усе: від tech-стартапів до науковців-експериментаторів.

Техно

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Професію спеціаліста з обробки та дослідження даних — Data Scientist — названо «найсексуальнішою» серед інтелектуалів. Але як ним (чи нею) стати і зрозуміти, чи це твоє?

<a href="https://nachasi.com/2017/05/12/main-trends/" target="_blank" rel="noopener">Дані скрізь</a> — їх збирають пошуковики, соціальні мережі, різні сервіси навіть відстежують траєкторію вашого переміщення і «читають» приватну переписку. Знаючи, за якими ключовими словами ви шукаєте інформацію в інтернеті та на які сайти заходите, вам легко запропонувати вибір взуття до смаку чи <a href="https://nachasi.com/2017/07/26/cases-talk/" target="_blank" rel="noopener">освітній курс</a>, який відповідає вашим інтересам і потребам. Реклама, яку ви бачите у браузері або соцмережі, <a href="https://nachasi.com/2017/07/19/google-follow-button/" target="_blank" rel="noopener">підлаштована під вас</a> завдяки грамотній обробці даних.

HBR називає роботу спеціаліста з обробки даних (або Data Scientist) «найсексуальнішою професією XXI століття». Відділи кадрів різних компаній часто розводять руками й не розуміють, де шукати цих фахівців з відповідною освітою та досвідом роботи. Традиційно, програмісти намагаються потрапити на цю стежину, аби підвищити собі зарплатню й піднятися вгору кар'єрними «сходами» — а в інтернеті більшає курсів  про те, як «перетворитися» на спеціаліста з обробки даних у найкоротші терміни. То хто ж такі Data Scientists — і чи складно ними стати?
<h4><strong>— Хто такий Data Scientist?</strong></h4>
Це — спеціаліст із ґрунтовними знаннями у сфері математичної статистики, програмуванні та у певній сфері застосування цих теоретичних знань на практиці (готельний бізнес, процес прийняття рішень у політиці тощо). Головне — бажання і вміння виявляти найнеочікуваніші закономірності у великому масиві даних на основі статистичних моделей.
<h4><strong>— Як зрозуміти, чи це ваше покликання?</strong></h4>
Один із тих, кому вдалося ступити на цей шлях й успішно закріпитися у когорті фахівців із обробки даних, поділився низкою порад з виданням Hackernoon. За його словами, важливо розуміти, що це міждисциплінарна сфера роботи, причому доволі нова. Отже, однією лише теорією з книг і курсами  в інтернеті не обійтися. Діяти слід <strong>покроково:</strong>
<ul>
 	<li>Оберіть мову програмування — R чи Python — перша краще підійде для тих, хто технічно не надто підготований, друга — для «технарів».</li>
 	<li>Зрозумійте базові поняття цих мов програмування — типи даних, функції, цикли тощо.</li>
 	<li>Поглиблюйте знання на основі онлайн-курсів на <a href="https://www.edx.org/course/introduction-r-data-science-microsoft-dat204x-5" target="_blank" rel="noopener">EDX</a> чи <a href="https://www.datacamp.com/courses/intro-to-python-for-data-science" target="_blank" rel="noopener">Datacamp</a>.</li>
 	<li>Вивчіть основи аналізу даних: це найважливіший, але й найскладніший етап на шляху до становлення профі. Але наявність якісних пакетів та модулів для R та Phyton полегшують цей процес. На даному етапі вам буде корисним знайомство, наприклад, з Jupyter Notebooks — зручним інструментом для створення аналітичних звітів, який дозволяє зберігати код, зображення, коментарі, формули та графіки. Також ознайомтесь із можливостями Rstudio — це середовище для розробки програмного забезпечення з відкритим кодом для мови програмування R, що призначене для статистичної обробки даних та роботи з графікою.</li>
</ul>
[blockquote_with_author content="Слід ознайомитися з базовими концепціями обробки даних, які дозволять правильно структурувати дані для подальшого їхнього опрацювання, візуалізації і моделювання."]

Для R це — dplyr, tidyr, stringr, reshape2.
Для Python це — Numpy, Pandas.
<h4><strong>— Що робити коли теорію засвоєно і вивчено основи?</strong></h4>
Наступний етап — візуалізація даних. Для цього варто ознайомитися з ggplot2, rbokeh для R. Або matplotlib для інтерактивної візуалізації.

Ще один важливий елемент — статистика. Для цього, щоб освоїти основні концепції зі статистичної обробки даних можна скористатися наступними курсами:
<ul>
 	<li><a href="http://www-bcf.usc.edu/~gareth/ISL/">An introduction to statistical learning with applications in R</a> — дає огляд роботи зі статистичними методами аналізу та їх застосуванні за допомогою мови програмування R. Курс підійде й для фахівців не-математичних спеціальностей.</li>
 	<li><a href="https://www.openintro.org/stat/textbook.php?stat_book=os">Open Intro Statistics</a> — загальний курс із відеоматеріалами, форумами та відповідним програмним забезпеченням, що дозволить засвоїти і зрозуміти основи роботи з даними.</li>
</ul>
Заключний крок — навчитися будувати моделі, які найчастіше використовується при аналізі даних:
<ul>
 	<li>лінійна регресія,</li>
 	<li>логістична регресія,</li>
 	<li>дерева рішень,</li>
 	<li>метод k-найближчих сусідів,</li>
 	<li>аналіз споживчого кошика тощо.</li>
</ul>

<p><a href="/2017/05/12/main-trends/" target="_blank" rel="noopener">Дані скрізь</a> — їх збирають пошуковики, соціальні мережі, різні сервіси навіть відстежують траєкторію вашого переміщення і «читають» приватну переписку. Знаючи, за якими ключовими словами ви шукаєте інформацію в інтернеті та на які сайти заходите, вам легко запропонувати вибір взуття до смаку чи <a href="/2017/07/26/cases-talk/" target="_blank" rel="noopener">освітній курс</a>, який відповідає вашим інтересам і потребам. Реклама, яку ви бачите у браузері або соцмережі, <a href="/2017/07/19/google-follow-button/" target="_blank" rel="noopener">підлаштована під вас</a> завдяки грамотній обробці даних.</p><p>HBR називає роботу спеціаліста з обробки даних (або Data Scientist) «найсексуальнішою професією XXI століття». Відділи кадрів різних компаній часто розводять руками й не розуміють, де шукати цих фахівців з відповідною освітою та досвідом роботи. Традиційно, програмісти намагаються потрапити на цю стежину, аби підвищити собі зарплатню й піднятися вгору кар&#8217;єрними «сходами» — а в інтернеті більшає курсів  про те, як «перетворитися» на спеціаліста з обробки даних у найкоротші терміни. То хто ж такі Data Scientists — і чи складно ними стати?</p><h4><strong>— Хто такий Data Scientist?</strong></h4><p>Це — спеціаліст із ґрунтовними знаннями у сфері математичної статистики, програмуванні та у певній сфері застосування цих теоретичних знань на практиці (готельний бізнес, процес прийняття рішень у політиці тощо). Головне — бажання і вміння виявляти найнеочікуваніші закономірності у великому масиві даних на основі статистичних моделей.</p><h4><strong>— Як зрозуміти, чи це ваше покликання?</strong></h4><p>Один із тих, кому вдалося ступити на цей шлях й успішно закріпитися у когорті фахівців із обробки даних, поділився низкою порад з виданням Hackernoon. За його словами, важливо розуміти, що це міждисциплінарна сфера роботи, причому доволі нова. Отже, однією лише теорією з книг і курсами  в інтернеті не обійтися. Діяти слід <strong>покроково:</strong></p><ul><li>Оберіть мову програмування — R чи Python — перша краще підійде для тих, хто технічно не надто підготований, друга — для «технарів».</li><li>Зрозумійте базові поняття цих мов програмування — типи даних, функції, цикли тощо.</li><li>Поглиблюйте знання на основі онлайн-курсів на <a href="https://www.edx.org/course/introduction-r-data-science-microsoft-dat204x-5" target="_blank" rel="noopener">EDX</a> чи <a href="https://www.datacamp.com/courses/intro-to-python-for-data-science" target="_blank" rel="noopener">Datacamp</a>.</li><li>Вивчіть основи аналізу даних: це найважливіший, але й найскладніший етап на шляху до становлення профі. Але наявність якісних пакетів та модулів для R та Phyton полегшують цей процес. На даному етапі вам буде корисним знайомство, наприклад, з Jupyter Notebooks — зручним інструментом для створення аналітичних звітів, який дозволяє зберігати код, зображення, коментарі, формули та графіки. Також ознайомтесь із можливостями Rstudio — це середовище для розробки програмного забезпечення з відкритим кодом для мови програмування R, що призначене для статистичної обробки даних та роботи з графікою.</li></ul>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Слід ознайомитися з базовими концепціями обробки даних, які дозволять правильно структурувати дані для подальшого їхнього опрацювання, візуалізації і моделювання.</p>			</blockquote><p>Для R це — dplyr, tidyr, stringr, reshape2.<br />Для Python це — Numpy, Pandas.</p><h4><strong>— Що робити коли теорію засвоєно і вивчено основи?</strong></h4><p>Наступний етап — візуалізація даних. Для цього варто ознайомитися з ggplot2, rbokeh для R. Або matplotlib для інтерактивної візуалізації.</p><p>Ще один важливий елемент — статистика. Для цього, щоб освоїти основні концепції зі статистичної обробки даних можна скористатися наступними курсами:</p><ul><li><a href="http://www-bcf.usc.edu/~gareth/ISL/">An introduction to statistical learning with applications in R</a> — дає огляд роботи зі статистичними методами аналізу та їх застосуванні за допомогою мови програмування R. Курс підійде й для фахівців не-математичних спеціальностей.</li><li><a href="https://www.openintro.org/stat/textbook.php?stat_book=os">Open Intro Statistics</a> — загальний курс із відеоматеріалами, форумами та відповідним програмним забезпеченням, що дозволить засвоїти і зрозуміти основи роботи з даними.</li></ul><p>Заключний крок — навчитися будувати моделі, які найчастіше використовується при аналізі даних:</p><ul><li>лінійна регресія,</li><li>логістична регресія,</li><li>дерева рішень,</li><li>метод k-найближчих сусідів,</li><li>аналіз споживчого кошика тощо.</li></ul>

Data Scientist — хто це такий і чи варто обирати цей фах

{:ua}Як стати фахівцем із обробки та візуалізації даних і що для цього слід вивчити?{:}

Розповідаємо про все, що стосується креативних індустрій України та світу. Розкажіть про власний кейс, прочитайте розповіді зі світу творчих людей та отримайте порцію натхнення. У рубриці ви знайдете цікаві можливості, новини, кейси та розповіді про мистецтво, культуру, книги, цифрові технології у творчості тощо.

Креатив

— Пора спати!
— Але ж на вулиці ще видко, ще навіть сонце не сіло!

Ваша дитина теж веде такі діалоги? А згадайте-но: золотавий вечір, теплий вітерець, сусіди перегукуються у дворі, дорослі неквапливо про щось розмовляють — але вас вже «запаковано» в піжаму і відправлено спати, адже вам 7 років, і «потрібно дотримуватися режиму». Знайомо?

<h4><strong>Культура «ліжкового супротиву»</strong></h4>
Битва між батьками та дітьми щодо того, «пора» в ліжко чи ще ні — напевно, одна із найтриваліших у західній культурі. Цікава вона тим, що саме в цьому питання як ніде помітно протистояння між традиціями та реальними біологічними потребами. Більшість батьків малих дітей переконані, що о 19:30 в липні треба вкладати своє чадо до ліжка. Найанекдотичніше — що представники «покоління нульових» звідкись перейняли це переконання. Тому власних дітей продовжують вкладати за тим же принципом.

Сформувався цілий ритуал «ліжкового супротиву». Це коли діти з віком все частіше хочуть до вбиральні, до ванни, запитати звідки беруться діти, знайти улюблену іграшку, прочитати казку, поговорити про космос. Одним словом, знайти 100500 причин, аби не йти в ліжко після 19:00.
<h4><strong>Мовою цифр</strong></h4>
Дослідження <a href="https://dataverse.harvard.edu/dataset.xhtml?persistentId=hdl:1902.1/01126" target="_blank" rel="noopener">у Нью-Йорку</a>, проведене між 1956 та 1988 роками, продемонструвало, що 26% дворічних дітей проявляли ознаки супротиву вкладанню в ліжко за розкладом. В той час як у 5-річному віці цей показник зростав аж до 50%.

Але схоже дослідження провели у Швейцарії — і там <a href="http://www.research-projects.uzh.ch/p1067.htm" target="_blank" rel="noopener">не виявили</a> такого високого відсотку. Більше того, за інформацією дослідників від <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15866857" target="_blank" rel="noopener">2005 року</a> з віком цей показник супротиву скорочується. Діти пізніших поколінь набагато охочіше йдуть спати. Причина проста: батьки просто почали вкладати їх пізніше.


<h4><strong>Скільки насправді мають спати діти</strong></h4>
Фраза «дитина має спати багато» відома всім. В юному віці діти так і сплять: більше за дорослих. Однак поняття «здорового сну» не є універсальним ані для дітей, ані для дорослих людей.

Неприбуткова організація The <a href="https://sleepfoundation.org/" target="_blank" rel="noopener">National Sleep Foundation</a> в ході досліджень <a href="https://sleepfoundation.org/excessivesleepiness/content/how-much-sleep-do-babies-and-kids-need" target="_blank" rel="noopener">виявила</a>, що здоровий сон немовляти триває від 9 до 16 годин на добу залежно від індивідуальних особливостей організму. Те ж саме підтверджують окремі дослідники-педіатри. І вже на цьому етапі реальність та медичні показання контрастують із уявленнями більшості батьків про те, скільки насправді має спати дитина віком до 5 років.

З дорослими  відбувається те саме. На рівень «виспаності» впливає не лише, скільки годин ви проспали — але й те, в котрій годині пішли спати, що їли чи пили перед сном, в якому фізичному та моральному стані ви заснули.

[cut_in_image img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/07/cat-1941089_1280.jpg" align="left"]
<h4><strong>Механізми сну та втоми — як це працює</strong></h4>
Біологія є найбільшим визначальним фактором сну, зазначає Кейт Бартель, яка нещодавно закінчила свою докторську дисертацію під керівництвом професора Майкла Градісара в Kабораторії сну в Австралійському університеті Фліндерса. Вона говорить про те, як організм реагує на світло, викликаючи складні цикли фізичних і поведінкових змін.

Сукрахіазматичне ядро, або SCN, — це крихітна область мозку поблизу зорових нервів. Вона використовує світло, отримане вашими очима, для калібрування себе як пристрою хронометражу для вашого тіла. Електрохімічні імпульси, вироблені SCN, допомагають контролювати широкий спектр тілесних функцій. У тому числі — сигналізувати вам, що ви голодні, скільки їжі ви хочете з'їсти, чи потребує ваша шкіра захисту від впливу сонячного проміння. Всі ці процеси відомі під назвою «циркадні ритми».

Ті самі сигнали від SCN говорять вам, коли спати, запускаючи виробництво мелатоніну — гормону, який, серед іншого, змушує людей відчувати втому — у відповідь на темряву. Мелатонін наповнює вашу систему — і диван починає виглядати дуже спокусливим об'єктом.

Але те, як ми спимо — і як ми відчуваємо якість отриманого сну  — не визначається суто біологічними процесами. Також є і культурний аспект, і ви можете побачити це в деяких розладах циркадного ритму, відомих як затримка сну, фазовий розлад сну чи навіть сомнамбулізм. Деякі люди внаслідок розладів краще сплять вдень, а вночі до 5 ранку не можуть склепити повіки. Весь розклад їхнього життя змінюється. І це ефективно, бо просто в цих людей циркадний ритм відрізняється від оточуючих.
<h4><strong>Безсоння та сон — де проблема</strong></h4>
Фазовий розлад сну зазвичай починається у підлітковому віці. Дитина може почати лягати вдень, щоби грати у відеоігри щоночі, — і зрештою не зможе спати в «прийнятний» час, в який батьки звикли «відправляти» дітей до ліжка. Поширеність такого роду розладів залежить від різних культур. А культура — і в цьому питанні вона жахливо неправильна — проектує уявлення про сон так, що школа, робота, шопінґ і безліч інших важливих речей відбуваються в той часий, який не є «зручним» для людей із фазовими розладами сну. Завершується все тим, що більшість таких людей вдається до терапії, аби змінити свій ритм сну шляхом регулювання поведінки, вживання гормонів чи під впливом світла. Це працює для декого, але далеко не для всіх І ось тут починаються реальні проблеми. Дослідниця наводить приклади, коли дітей, які не могли заснути до 20:45, вже зараховували до числа таких, що мають «розлад сну». Але що коли ваша дитина не хоче спати в 19:00 і їй лише 6 років? Чи це вже є проблемою, через яку треба давати ліки і записуватися до терапевта?

[cut_in_image img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/07/fairy-tale-1180919_1280.png" align="left"]
<h4><strong>Сон — та битва між «традиціями», здоровим ґлуздом і наукою</strong></h4>
Американські виші є ще одним прекрасним прикладом того, що трапляється при зіткненні біології та культурних очікувань, зауважує Бонні О'Коннор, професор педіатрії в Університеті Брауна. Дослідження показують, що підлітки мають різні циркадні цикли, відмінні від решти людей — це свого роду тимчасовий фазовий зсув, що означає, що їхні тіла краще почуваються у більш пізній час доби і сплять теж довше. Але середній час початку навчання для шкіл у США становить 8:03 ранку. Американська академія педіатрії та Центр контролю та профілактики захворювань рекомендували, щоби школи починали заняття не раніше 8:30 ранку. Якщо починати раніше, годі очікувати успішності та зразкової поведінки від учнів.

Але це нелегко зробити цю зміну, каже О'Коннор, навіть якщо це справді буде краще для підлітків. Навіть якщо шкільні уроки розпочнуться пізніше, із роботою більшості офісів так не вийде. Тож пізніший дзвінок у школі автоматично означатиме, що все більше підлітків мають прокидатися, снідати, вдягатися та йти чи їхати на навчання без нагляду та підтримки дорослих. Через вплив зсуву у розкладі на автобусні рейси, молодші школярі можуть виходити зі школи набагато раніше. Як наслідок — менше часу з родиною, менше часу на домашні завдання, вища підліткова злочинність.

Але вплив культури на сон не завжди негативний. Бартель вказує на деякі традиційні суспільства, які пом'якшують вплив безсоння, просто не розглядаючи це як щось надзвичайне.

[blockquote_with_author content="— Коли люди в західних, індустріальних суспільствах прокидаються вночі, однією з великих проблем є те, що вони сприймають це як проблему. Якщо культурний підхід до безсоння більше схожий на «таке іноді буває», то ви позбавляєтеся зайвих переживань."]
<h4><strong>Чи існує «розлад сну»</strong></h4>
Розлади сну відрізняються як в межах країн, так і між ними. Наприклад, вчені вважають, що підлітки з багатьох азійських країн, включаючи Китай та Японію, менше сплять, аніж їхні однолітки у Штатах та Європі. Чи ці діти пригнічені? Чи низька у них успішність? Можливо, так — а може й ні. С<span style="font-size: 16px;">он — це біологічне явище, але коли йти спати — це вже явище соціокультурне. Не існує єдиного правильного способу робити це, що добре підходить для всіх, скрізь, завжди. І сну це стосується чи не в першу чергу. Якщо вам 5 чи 7 років — просто покажіть цю статтю своїм батькам. А якщо ви вже самі батьки — перестаньте заганяти дитину до ліжка.</span>

<h4><strong>Культура «ліжкового супротиву»</strong></h4><p>Битва між батьками та дітьми щодо того, «пора» в ліжко чи ще ні — напевно, одна із найтриваліших у західній культурі. Цікава вона тим, що саме в цьому питання як ніде помітно протистояння між традиціями та реальними біологічними потребами. Більшість батьків малих дітей переконані, що о 19:30 в липні треба вкладати своє чадо до ліжка. Найанекдотичніше — що представники «покоління нульових» звідкись перейняли це переконання. Тому власних дітей продовжують вкладати за тим же принципом.</p><p>Сформувався цілий ритуал «ліжкового супротиву». Це коли діти з віком все частіше хочуть до вбиральні, до ванни, запитати звідки беруться діти, знайти улюблену іграшку, прочитати казку, поговорити про космос. Одним словом, знайти 100500 причин, аби не йти в ліжко після 19:00.</p><h4><strong>Мовою цифр</strong></h4><p>Дослідження <a href="https://dataverse.harvard.edu/dataset.xhtml?persistentId=hdl:1902.1/01126" target="_blank" rel="noopener">у Нью-Йорку</a>, проведене між 1956 та 1988 роками, продемонструвало, що 26% дворічних дітей проявляли ознаки супротиву вкладанню в ліжко за розкладом. В той час як у 5-річному віці цей показник зростав аж до 50%.</p><p>Але схоже дослідження провели у Швейцарії — і там <a href="http://www.research-projects.uzh.ch/p1067.htm" target="_blank" rel="noopener">не виявили</a> такого високого відсотку. Більше того, за інформацією дослідників від <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15866857" target="_blank" rel="noopener">2005 року</a> з віком цей показник супротиву скорочується. Діти пізніших поколінь набагато охочіше йдуть спати. Причина проста: батьки просто почали вкладати їх пізніше.</p><p></p><h4><strong>Скільки насправді мають спати діти</strong></h4><p>Фраза «дитина має спати багато» відома всім. В юному віці діти так і сплять: більше за дорослих. Однак поняття «здорового сну» не є універсальним ані для дітей, ані для дорослих людей.</p><p>Неприбуткова організація The <a href="https://sleepfoundation.org/" target="_blank" rel="noopener">National Sleep Foundation</a> в ході досліджень <a href="https://sleepfoundation.org/excessivesleepiness/content/how-much-sleep-do-babies-and-kids-need" target="_blank" rel="noopener">виявила</a>, що здоровий сон немовляти триває від 9 до 16 годин на добу залежно від індивідуальних особливостей організму. Те ж саме підтверджують окремі дослідники-педіатри. І вже на цьому етапі реальність та медичні показання контрастують із уявленнями більшості батьків про те, скільки насправді має спати дитина віком до 5 років.</p><p>З дорослими  відбувається те саме. На рівень «виспаності» впливає не лише, скільки годин ви проспали — але й те, в котрій годині пішли спати, що їли чи пили перед сном, в якому фізичному та моральному стані ви заснули.</p>	<figure class="wp-caption cut-in-img alignleft animate-block animate-block--before animate-block--left--small animate-block--delay-25">		<img src="/wp-content/uploads/2017/07/cat-1941089_1280.jpg" alt="">			</figure><h4><strong>Механізми сну та втоми — як це працює</strong></h4><p>Біологія є найбільшим визначальним фактором сну, зазначає Кейт Бартель, яка нещодавно закінчила свою докторську дисертацію під керівництвом професора Майкла Градісара в Kабораторії сну в Австралійському університеті Фліндерса. Вона говорить про те, як організм реагує на світло, викликаючи складні цикли фізичних і поведінкових змін.</p><p>Сукрахіазматичне ядро, або SCN, — це крихітна область мозку поблизу зорових нервів. Вона використовує світло, отримане вашими очима, для калібрування себе як пристрою хронометражу для вашого тіла. Електрохімічні імпульси, вироблені SCN, допомагають контролювати широкий спектр тілесних функцій. У тому числі — сигналізувати вам, що ви голодні, скільки їжі ви хочете з&#8217;їсти, чи потребує ваша шкіра захисту від впливу сонячного проміння. Всі ці процеси відомі під назвою «циркадні ритми».</p><p>Ті самі сигнали від SCN говорять вам, коли спати, запускаючи виробництво мелатоніну — гормону, який, серед іншого, змушує людей відчувати втому — у відповідь на темряву. Мелатонін наповнює вашу систему — і диван починає виглядати дуже спокусливим об&#8217;єктом.</p><p>Але те, як ми спимо — і як ми відчуваємо якість отриманого сну  — не визначається суто біологічними процесами. Також є і культурний аспект, і ви можете побачити це в деяких розладах циркадного ритму, відомих як затримка сну, фазовий розлад сну чи навіть сомнамбулізм. Деякі люди внаслідок розладів краще сплять вдень, а вночі до 5 ранку не можуть склепити повіки. Весь розклад їхнього життя змінюється. І це ефективно, бо просто в цих людей циркадний ритм відрізняється від оточуючих.</p><h4><strong>Безсоння та сон — де проблема</strong></h4><p>Фазовий розлад сну зазвичай починається у підлітковому віці. Дитина може почати лягати вдень, щоби грати у відеоігри щоночі, — і зрештою не зможе спати в «прийнятний» час, в який батьки звикли «відправляти» дітей до ліжка. Поширеність такого роду розладів залежить від різних культур. А культура — і в цьому питанні вона жахливо неправильна — проектує уявлення про сон так, що школа, робота, шопінґ і безліч інших важливих речей відбуваються в той часий, який не є «зручним» для людей із фазовими розладами сну. Завершується все тим, що більшість таких людей вдається до терапії, аби змінити свій ритм сну шляхом регулювання поведінки, вживання гормонів чи під впливом світла. Це працює для декого, але далеко не для всіх І ось тут починаються реальні проблеми. Дослідниця наводить приклади, коли дітей, які не могли заснути до 20:45, вже зараховували до числа таких, що мають «розлад сну». Але що коли ваша дитина не хоче спати в 19:00 і їй лише 6 років? Чи це вже є проблемою, через яку треба давати ліки і записуватися до терапевта?</p>	<figure class="wp-caption cut-in-img alignleft animate-block animate-block--before animate-block--left--small animate-block--delay-25">		<img src="/wp-content/uploads/2017/07/fairy-tale-1180919_1280.png" alt="">			</figure><h4><strong>Сон — та битва між «традиціями», здоровим ґлуздом і наукою</strong></h4><p>Американські виші є ще одним прекрасним прикладом того, що трапляється при зіткненні біології та культурних очікувань, зауважує Бонні О&#8217;Коннор, професор педіатрії в Університеті Брауна. Дослідження показують, що підлітки мають різні циркадні цикли, відмінні від решти людей — це свого роду тимчасовий фазовий зсув, що означає, що їхні тіла краще почуваються у більш пізній час доби і сплять теж довше. Але середній час початку навчання для шкіл у США становить 8:03 ранку. Американська академія педіатрії та Центр контролю та профілактики захворювань рекомендували, щоби школи починали заняття не раніше 8:30 ранку. Якщо починати раніше, годі очікувати успішності та зразкової поведінки від учнів.</p><p>Але це нелегко зробити цю зміну, каже О&#8217;Коннор, навіть якщо це справді буде краще для підлітків. Навіть якщо шкільні уроки розпочнуться пізніше, із роботою більшості офісів так не вийде. Тож пізніший дзвінок у школі автоматично означатиме, що все більше підлітків мають прокидатися, снідати, вдягатися та йти чи їхати на навчання без нагляду та підтримки дорослих. Через вплив зсуву у розкладі на автобусні рейси, молодші школярі можуть виходити зі школи набагато раніше. Як наслідок — менше часу з родиною, менше часу на домашні завдання, вища підліткова злочинність.</p><p>Але вплив культури на сон не завжди негативний. Бартель вказує на деякі традиційні суспільства, які пом&#8217;якшують вплив безсоння, просто не розглядаючи це як щось надзвичайне.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>— Коли люди в західних, індустріальних суспільствах прокидаються вночі, однією з великих проблем є те, що вони сприймають це як проблему. Якщо культурний підхід до безсоння більше схожий на «таке іноді буває», то ви позбавляєтеся зайвих переживань.</p>			</blockquote><h4><strong>Чи існує «розлад сну»</strong></h4><p>Розлади сну відрізняються як в межах країн, так і між ними. Наприклад, вчені вважають, що підлітки з багатьох азійських країн, включаючи Китай та Японію, менше сплять, аніж їхні однолітки у Штатах та Європі. Чи ці діти пригнічені? Чи низька у них успішність? Можливо, так — а може й ні. С<span style="font-size: 16px;">он — це біологічне явище, але коли йти спати — це вже явище соціокультурне. Не існує єдиного правильного способу робити це, що добре підходить для всіх, скрізь, завжди. І сну це стосується чи не в першу чергу. Якщо вам 5 чи 7 років — просто покажіть цю статтю своїм батькам. А якщо ви вже самі батьки — перестаньте заганяти дитину до ліжка.</span></p>

«Нумо спати!» — що насправді варто знати про дитячий сон

{:ua}Скільки триває «здоровий сон» і чому вашому малюкові необов’язково спати по 16 годин?{:}

Перше штучне м'яке серце має механізм, схожий із роботою органа. Розробники створити складну внутрішню структуру, використовуючи водночас м'який і гнучкий матеріал

<p class="a_head flipboard-title">Перше у світі штучне м'яке серце може працювати від 30 до 45 хвилин. Основною проблемою штучного серця є металеві та пластикові деталі, які можуть важко приживатися до живої тканини. Перекачування рідини й скорочення в штучному органі забезпечують повітряні насоси. </p>

<h4><strong>Що відомо про силіконове серце</strong></h4>
Штучний орган приблизно такого самого розміру, як людське серце і важить 390 грамів. У серця є правий і лівий шлуночки, які відокремлені від камери, що служить м'язовим органом. Коли камера надувається й здувається з допомогою стиснутого повітря, вона відкачує рідину зі шлуночків. У штучного серця є недолік – матеріал може витримати тільки приблизно 3000 ударів, що становить від 30 до 45 хвилин використання органа. Але вчені стверджують, що поки для них важливо, що сама концепція дієздатна, а тепер вони мають намір працювати над її удосконаленням.

[embed]https://www.youtube.com/watch?v=YUYNXeHfTdQ[/embed]

<p class="a_head flipboard-title">Перше у світі штучне м&#8217;яке серце може працювати від 30 до 45 хвилин. Основною проблемою штучного серця є металеві та пластикові деталі, які можуть важко приживатися до живої тканини. Перекачування рідини й скорочення в штучному органі забезпечують повітряні насоси. </p><h4><strong>Що відомо про силіконове серце</strong></h4><p>Штучний орган приблизно такого самого розміру, як людське серце і важить 390 грамів. У серця є правий і лівий шлуночки, які відокремлені від камери, що служить м&#8217;язовим органом. Коли камера надувається й здувається з допомогою стиснутого повітря, вона відкачує рідину зі шлуночків. У штучного серця є недолік – матеріал може витримати тільки приблизно 3000 ударів, що становить від 30 до 45 хвилин використання органа. Але вчені стверджують, що поки для них важливо, що сама концепція дієздатна, а тепер вони мають намір працювати над її удосконаленням.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/YUYNXeHfTdQ[/embed]"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

Швейцарські вчені створили силіконове серце

{:ua}Розробники створили складнішу внутрішню структуру, використовуючи водночас м'який і гнучкий матеріал. Як працюватиме штучне серце?{:}

<p>Запах свіжої випічки зовсім скоро може з'явитися на борту космічних кораблів. 2018 року спеціальну суміш для приготування хліба збираються перевірити на придатність для використання на Міжнародній космічній станції.

Якість «космопродуктів» невпинно поліпшується. Але для тривалих космічних місій не зовсім доцільно брати великий запас готових страв, які все одно не зберігатимуться так довго. Тож Міжнародна космічна аґенція розглядає різні варіанти того, як дати астронавтам можливість приготування їжі в космосі. Деякі з цих експериментів є доволі екстравагантними. Наприклад, приготування цукру та солодощів <a href="https://www.newscientist.com/article/mg22830494-300-mission-space-food-sugar-growing-bacteria-go-into-orbit/" target="_blank" rel="noopener">на основі бактерій</a> або механізм вирощування <a href="https://www.newscientist.com/article/mg22730343-300-space-grown-lettuce-tastes-like-salad-rocket/" target="_blank" rel="noopener">овочів у космосі</a>.

Свіжа їжа відіграє у цих експериментах не останню роль — особливо коли згадати про перспективи космічного туризму чи колоній на інших планетах. У цьому переконаний Себастіан Марку, засновник німецької компанії <a href="http://bakein.space/" target="_blank" rel="noopener">Bake In Space</a>, офіс якої розташовано у Бремені.
</p>
<h4><strong>Хлібна проблема</strong></h4>
Мета стартапу більш ніж амбіційна. Востаннє люди їли хліб на орбіті Землі у 1965 році під час космічної місії Gemini 3. Тоді космонавти скуштували сендвіча на основі кукурудзяного борошна. Тоді ж виявилося, що найменші частинки відділяються від основного шматка хліба і літають буквально скрізь, піддаючи ризику і самих астронавтів, і обладнання. Адже потрапляння крихти хліба в сплетіння кабелів та панелей могло спричинити коротке замикання та пожежу на борту. З того часу використання класичного хліба космонавтами на орбіті було заборонене.

Тепер Bake In Space працює над альтернативою спільно із Німецьким аерокосмічним центром та науковцями-дієтологами. Метою цієї роботи є створення спеціальної суміші, яку можна випікати так, щоби утворювався хліб без крихт.

Серед ключових змін для такого випікання — створення спеціальної шафи для випічки із вакуумними технологіями та адаптацією конвекційної печі до умов роботи на Міжнародній космічній станції. Оскільки живлення на борту є обмеженим, то і випікання має споживати не більше 250 Вт потужності. Це — приблизно 1/10 від того, скільки споживає піч на Землі.
<h4><strong>Чи можна випікати хліб у космосі</strong></h4>
Серед пропозицій — зменшити порцію тіста, створити спеціальний механізм вакуумної випічки та врахувати зсув точки кипіння води в умовах космосу та зменшеної гравітації.
<div class="video"><iframe src="https://www.youtube.com/embed/BwuyuAYCePA?feature=oembed" width="500" height="375" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen" data-mce-fragment="1"></iframe></div>
До того ж, випічка має не так багато часу на тестування. Космічна місія, яка має скористатися технологіями Bake In Space, стартує у квітні 2018 року в рамках європейської програми <a href="https://nachasi.com/2017/05/04/horizon-facts/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">Horizon<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/space-1771903_1280-300x200.jpg" />Horizon 2020 — хто і навіщо дає країнам ЄС гроші на наукові інновації</span></a>. Команда планує контролювати увесь процес випікання в духовці за допомогою відеостріму та дистанційних технологій. Самим астронавтам не доведеться цим займатися. Стартап навіть має плани щодо того, чи вдастья повернути випічку потім на Землю та продавати такий продукт в закладах харчування. Новий проект було презентовано нещодавно в рамках <a href="http://ukspace2017.co.uk/" target="_blank" rel="noopener">UK Space Conference</a>.

<p>Запах свіжої випічки зовсім скоро може з&#8217;явитися на борту космічних кораблів. 2018 року спеціальну суміш для приготування хліба збираються перевірити на придатність для використання на Міжнародній космічній станції.</p><p>Якість «космопродуктів» невпинно поліпшується. Але для тривалих космічних місій не зовсім доцільно брати великий запас готових страв, які все одно не зберігатимуться так довго. Тож Міжнародна космічна аґенція розглядає різні варіанти того, як дати астронавтам можливість приготування їжі в космосі. Деякі з цих експериментів є доволі екстравагантними. Наприклад, приготування цукру та солодощів <a href="https://www.newscientist.com/article/mg22830494-300-mission-space-food-sugar-growing-bacteria-go-into-orbit/" target="_blank" rel="noopener">на основі бактерій</a> або механізм вирощування <a href="https://www.newscientist.com/article/mg22730343-300-space-grown-lettuce-tastes-like-salad-rocket/" target="_blank" rel="noopener">овочів у космосі</a>.</p><p>Свіжа їжа відіграє у цих експериментах не останню роль — особливо коли згадати про перспективи космічного туризму чи колоній на інших планетах. У цьому переконаний Себастіан Марку, засновник німецької компанії <a href="http://bakein.space/" target="_blank" rel="noopener">Bake In Space</a>, офіс якої розташовано у Бремені.</p><h4><strong>Хлібна проблема</strong></h4><p>Мета стартапу більш ніж амбіційна. Востаннє люди їли хліб на орбіті Землі у 1965 році під час космічної місії Gemini 3. Тоді космонавти скуштували сендвіча на основі кукурудзяного борошна. Тоді ж виявилося, що найменші частинки відділяються від основного шматка хліба і літають буквально скрізь, піддаючи ризику і самих астронавтів, і обладнання. Адже потрапляння крихти хліба в сплетіння кабелів та панелей могло спричинити коротке замикання та пожежу на борту. З того часу використання класичного хліба космонавтами на орбіті було заборонене.</p><p>Тепер Bake In Space працює над альтернативою спільно із Німецьким аерокосмічним центром та науковцями-дієтологами. Метою цієї роботи є створення спеціальної суміші, яку можна випікати так, щоби утворювався хліб без крихт.</p><p>Серед ключових змін для такого випікання — створення спеціальної шафи для випічки із вакуумними технологіями та адаптацією конвекційної печі до умов роботи на Міжнародній космічній станції. Оскільки живлення на борту є обмеженим, то і випікання має споживати не більше 250 Вт потужності. Це — приблизно 1/10 від того, скільки споживає піч на Землі.</p><h4><strong>Чи можна випікати хліб у космосі</strong></h4><p>Серед пропозицій — зменшити порцію тіста, створити спеціальний механізм вакуумної випічки та врахувати зсув точки кипіння води в умовах космосу та зменшеної гравітації.</p><div class="video"><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/BwuyuAYCePA?feature=oembed" width="500" height="375" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen" data-mce-fragment="1"></iframe></div></div><p>До того ж, випічка має не так багато часу на тестування. Космічна місія, яка має скористатися технологіями Bake In Space, стартує у квітні 2018 року в рамках європейської програми <a href="/2017/05/04/horizon-facts/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">Horizon<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/05/space-1771903_1280-300x200.jpg" />Horizon 2020 — хто і навіщо дає країнам ЄС гроші на наукові інновації</span></a>. Команда планує контролювати увесь процес випікання в духовці за допомогою відеостріму та дистанційних технологій. Самим астронавтам не доведеться цим займатися. Стартап навіть має плани щодо того, чи вдастья повернути випічку потім на Землю та продавати такий продукт в закладах харчування. Новий проект було презентовано нещодавно в рамках <a href="http://ukspace2017.co.uk/" target="_blank" rel="noopener">UK Space Conference</a>.</p>

Всі чули (і хоча би раз бачили на фото, відео, а можливо — й наживо) про космічні продукти: супи у спеціальних тубах, м'ясо у формі пасти та овочі, перетворені на желе. Як стосовно хліба? NASA намагається винайти технологію, яка дозволить випікати хліб просто на орбіті — і от що із цього може вийти

Запах свіжої випічки зовсім скоро може з'явитися на борту космічних кораблів. 2018 року спеціальну суміш для приготування хліба збираються перевірити на придатність для використання на Міжнародній космічній станції.

Якість «космопродуктів» невпинно поліпшується. Але для тривалих космічних місій не зовсім доцільно брати великий запас готових страв, які все одно не зберігатимуться так довго. Тож Міжнародна космічна аґенція розглядає різні варіанти того, як дати астронавтам можливість приготування їжі в космосі. Деякі з цих експериментів є доволі екстравагантними. Наприклад, приготування цукру та солодощів <a href="https://www.newscientist.com/article/mg22830494-300-mission-space-food-sugar-growing-bacteria-go-into-orbit/" target="_blank" rel="noopener">на основі бактерій</a> або механізм вирощування <a href="https://www.newscientist.com/article/mg22730343-300-space-grown-lettuce-tastes-like-salad-rocket/" target="_blank" rel="noopener">овочів у космосі</a>.

Свіжа їжа відіграє у цих експериментах не останню роль — особливо коли згадати про перспективи космічного туризму чи колоній на інших планетах. У цьому переконаний Себастіан Марку, засновник німецької компанії <a href="http://bakein.space/" target="_blank" rel="noopener">Bake In Space</a>, офіс якої розташовано у Бремені.
<h4><strong>Хлібна проблема</strong></h4>
Мета стартапу більш ніж амбіційна. Востаннє люди їли хліб на орбіті Землі у 1965 році під час космічної місії Gemini 3. Тоді космонавти скуштували сендвіча на основі кукурудзяного борошна. Тоді ж виявилося, що найменші частинки відділяються від основного шматка хліба і літають буквально скрізь, піддаючи ризику і самих астронавтів, і обладнання. Адже потрапляння крихти хліба в сплетіння кабелів та панелей могло спричинити коротке замикання та пожежу на борту. З того часу використання класичного хліба космонавтами на орбіті було заборонене.

Тепер Bake In Space працює над альтернативою спільно із Німецьким аерокосмічним центром та науковцями-дієтологами. Метою цієї роботи є створення спеціальної суміші, яку можна випікати так, щоби утворювався хліб без крихт.

Серед ключових змін для такого випікання — створення спеціальної шафи для випічки із вакуумними технологіями та адаптацією конвекційної печі до умов роботи на Міжнародній космічній станції. Оскільки живлення на борту є обмеженим, то і випікання має споживати не більше 250 Вт потужності. Це — приблизно 1/10 від того, скільки споживає піч на Землі.
<h4><strong>Чи можна випікати хліб у космосі</strong></h4>
Серед пропозицій — зменшити порцію тіста, створити спеціальний механізм вакуумної випічки та врахувати зсув точки кипіння води в умовах космосу та зменшеної гравітації.
<div class="video"><iframe src="https://www.youtube.com/embed/BwuyuAYCePA?feature=oembed" width="500" height="375" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen" data-mce-fragment="1"></iframe></div>
До того ж, випічка має не так багато часу на тестування. Космічна місія, яка має скористатися технологіями Bake In Space, стартує у квітні 2018 року в рамках європейської програми <a href="https://nachasi.com/2017/05/04/horizon-facts/" target="_blank" rel="noopener">Horizon</a>. Команда планує контролювати увесь процес випікання в духовці за допомогою відеостріму та дистанційних технологій. Самим астронавтам не доведеться цим займатися. Стартап навіть має плани щодо того, чи вдастья повернути випічку потім на Землю та продавати такий продукт в закладах харчування. Новий проект було презентовано нещодавно в рамках <a href="http://ukspace2017.co.uk/" target="_blank" rel="noopener">UK Space Conference</a>.

<p>Запах свіжої випічки зовсім скоро може з&#8217;явитися на борту космічних кораблів. 2018 року спеціальну суміш для приготування хліба збираються перевірити на придатність для використання на Міжнародній космічній станції.</p><p>Якість «космопродуктів» невпинно поліпшується. Але для тривалих космічних місій не зовсім доцільно брати великий запас готових страв, які все одно не зберігатимуться так довго. Тож Міжнародна космічна аґенція розглядає різні варіанти того, як дати астронавтам можливість приготування їжі в космосі. Деякі з цих експериментів є доволі екстравагантними. Наприклад, приготування цукру та солодощів <a href="https://www.newscientist.com/article/mg22830494-300-mission-space-food-sugar-growing-bacteria-go-into-orbit/" target="_blank" rel="noopener">на основі бактерій</a> або механізм вирощування <a href="https://www.newscientist.com/article/mg22730343-300-space-grown-lettuce-tastes-like-salad-rocket/" target="_blank" rel="noopener">овочів у космосі</a>.</p><p>Свіжа їжа відіграє у цих експериментах не останню роль — особливо коли згадати про перспективи космічного туризму чи колоній на інших планетах. У цьому переконаний Себастіан Марку, засновник німецької компанії <a href="http://bakein.space/" target="_blank" rel="noopener">Bake In Space</a>, офіс якої розташовано у Бремені.</p><h4><strong>Хлібна проблема</strong></h4><p>Мета стартапу більш ніж амбіційна. Востаннє люди їли хліб на орбіті Землі у 1965 році під час космічної місії Gemini 3. Тоді космонавти скуштували сендвіча на основі кукурудзяного борошна. Тоді ж виявилося, що найменші частинки відділяються від основного шматка хліба і літають буквально скрізь, піддаючи ризику і самих астронавтів, і обладнання. Адже потрапляння крихти хліба в сплетіння кабелів та панелей могло спричинити коротке замикання та пожежу на борту. З того часу використання класичного хліба космонавтами на орбіті було заборонене.</p><p>Тепер Bake In Space працює над альтернативою спільно із Німецьким аерокосмічним центром та науковцями-дієтологами. Метою цієї роботи є створення спеціальної суміші, яку можна випікати так, щоби утворювався хліб без крихт.</p><p>Серед ключових змін для такого випікання — створення спеціальної шафи для випічки із вакуумними технологіями та адаптацією конвекційної печі до умов роботи на Міжнародній космічній станції. Оскільки живлення на борту є обмеженим, то і випікання має споживати не більше 250 Вт потужності. Це — приблизно 1/10 від того, скільки споживає піч на Землі.</p><h4><strong>Чи можна випікати хліб у космосі</strong></h4><p>Серед пропозицій — зменшити порцію тіста, створити спеціальний механізм вакуумної випічки та врахувати зсув точки кипіння води в умовах космосу та зменшеної гравітації.</p><div class="video"><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/BwuyuAYCePA?feature=oembed" width="500" height="375" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen" data-mce-fragment="1"></iframe></div></div><p>До того ж, випічка має не так багато часу на тестування. Космічна місія, яка має скористатися технологіями Bake In Space, стартує у квітні 2018 року в рамках європейської програми <a href="/2017/05/04/horizon-facts/" target="_blank" rel="noopener">Horizon</a>. Команда планує контролювати увесь процес випікання в духовці за допомогою відеостріму та дистанційних технологій. Самим астронавтам не доведеться цим займатися. Стартап навіть має плани щодо того, чи вдастья повернути випічку потім на Землю та продавати такий продукт в закладах харчування. Новий проект було презентовано нещодавно в рамках <a href="http://ukspace2017.co.uk/" target="_blank" rel="noopener">UK Space Conference</a>.</p>

Без крихт — як NASA хоче змінити хліб для космонавтів

{:ua}Чи можна буде найближчим часом випікати хліб у космосі?{:}

29 червня в Україні стартувала вступна кампанія до вищих навчальних закладів. Подача заяв на вступ, як і торік, проходить лише онлайн. На часі дізнатися особливості вступу до українських вишів

Міністр освіти Лілія Гриневич повідомила, що від сьогодні абітурієнти можуть створювати електронні кабінети. Реєстрація проходитиме на сайті <a href="http://nv.ua/ukr/ukraine/events/ez.osvitavsim.ua" target="_blank" rel="noopener noreferrer">ez.osvitavsim.ua</a>. На часі дізнатися про те, як триватиме кампанія зі вступу.
<h4><strong>Особливості того, як триватиме кампанія зі вступу</strong></h4>
Заповнити електронну заяву вступники зможуть з 12 липня до 26 липня. Подавати можна 9 заяв на 4 спеціальності, як в 1 виш, так і в 9. Оприлюднення рейтингових списків зарахування відбудеться не пізніше 12:00 1 серпня.

Головною особливістю вступної кампанії цього року є застосування коефіцієнтів, які будуть множити на результат ЗНО вступника в залежності від регіонального і галузевого показників, а також приналежності до сільської місцевості. Наприклад, регіональний коефіцієнт для вишів, розташованих в Києві, становить 1, у Львові, Дніпрі, Одесі та Харкові діє коефіцієнт 1,01, в вузах Донецької або Луганської області — 1,03, у всіх інших містах України — 1,02. Додаткові бали додаватимуть тим, хто обиратиме природничі та технічні науки, а ще бали доплюсовуватимуть випускникам сільських шкіл.

До речі, навпроти кожної заяви на вступ, потрібно буде вказати пріоритет від 1 до 9. 1 — це така спеціальність в певному вузі, на якій студент хоче вчитися насамперед. Далі до 9 — по низхідним принципом.

&nbsp;

<p>Міністр освіти Лілія Гриневич повідомила, що від сьогодні абітурієнти можуть створювати електронні кабінети. Реєстрація проходитиме на сайті <a href="http://nv.ua/ukr/ukraine/events/ez.osvitavsim.ua" target="_blank" rel="noopener noreferrer">ez.osvitavsim.ua</a>. На часі дізнатися про те, як триватиме кампанія зі вступу.</p><h4><strong>Особливості того, як триватиме кампанія зі вступу</strong></h4><p>Заповнити електронну заяву вступники зможуть з 12 липня до 26 липня. Подавати можна 9 заяв на 4 спеціальності, як в 1 виш, так і в 9. Оприлюднення рейтингових списків зарахування відбудеться не пізніше 12:00 1 серпня.</p><p>Головною особливістю вступної кампанії цього року є застосування коефіцієнтів, які будуть множити на результат ЗНО вступника в залежності від регіонального і галузевого показників, а також приналежності до сільської місцевості. Наприклад, регіональний коефіцієнт для вишів, розташованих в Києві, становить 1, у Львові, Дніпрі, Одесі та Харкові діє коефіцієнт 1,01, в вузах Донецької або Луганської області — 1,03, у всіх інших містах України — 1,02. Додаткові бали додаватимуть тим, хто обиратиме природничі та технічні науки, а ще бали доплюсовуватимуть випускникам сільських шкіл.</p><p>До речі, навпроти кожної заяви на вступ, потрібно буде вказати пріоритет від 1 до 9. 1 — це така спеціальність в певному вузі, на якій студент хоче вчитися насамперед. Далі до 9 — по низхідним принципом.</p><p>&nbsp;</p>

Стартувала вступна кампанія із онлайн-інструментами

{:ua}Абітурієнти вже можуть створити електронні кабінети для подачі документів. Заповнити електронну заяву вступники зможуть від 12 липня. Що варто знати про те, як триватиме кампанія?{:}

Ми створюємо корисні спецпроєкти за підтримки українських та світових брендів. Перевірте, наскільки ви фінансово грамотний, дізнайтеся секрети облаштування інтер’єру та знайдіть актуальну інформацію про вступ за кордон. Усе це з класним дизайном та версткою. Заповнюйте рекламний бриф або пишіть <a href="vlada@nachasi.com">на пошту</a> керівниці відділу спецпроєктів Владиславі Шевченко.

Спецпроєкти

Напевно, ви неодноразово чули про графен і навіть бачили різні експерименти на відео, де пояснюється роль та можливості графену в конструюванні чи енергетиці. Що ж це за матеріал і як він може змінити поточний стан технологій та наукових досліджень у світі?

<h4><strong>Що таке графен?</strong></h4>
Графен — це перший досліджений (однак не єдиний) двомірний кристал. Його решітка утворена атомами вуглецю, впорядкованими у площині в гексагональну структуру, яка виглядає як з'єднані між собою шестикутники. Товщина графену — 1 атом.

Довгий час вважалося, що двомірні матеріали існувати не можуть. Однак у 2004 році британські фізики Андрій Гейм і Костянтин Новосьолов не тільки створили і таким чином довели існування графену, але й дослідили електонні властивості матеріалу. У 2010 році вони отримали Нобелевську премію з фізики — за «новаторські експеримети з двомірним матеріалом графеном».
<h4><strong>Чи можливо зробити графен в домашніх умовах?</strong></h4>
Так. Для цього потрібний шматочок якісного графіту і звичайний скотч. Це — саме той спосіб, за допомогою якого графен був вперше отриманий для лабораторних досліджень. Основою методу є факт, що зв'язки між шарами графіту надзвичайно слабкі та легко руйнуються.

Якщо скотч спочатку прикласти липкою поверхнею до графіту і відірвати, то маленькі фрагменти матеріалу залишаться на поверхні з клеєм. Товщина фрагментів буде кілька мікронів, — але це ще не графен. Далі потрібно кілька разів повторити одну просту вправу: скласти скотч навпіл (щоби половинки торкалися одна одну липкими поверхнями) і розтягувати кінці скотчу в протилежні сторони. Така процедура робить кожний фрагмет приблизно вдвіччі тоншим і після 10-15 «складань-розтягувань» значна частина графіту буде товщиною в один атомний шар. Це і є графен.

<iframe src="https://www.youtube.com/embed/EX8ClPVkD1g" width="1280" height="720" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe>
<h4><strong>Чим особливий графен?</strong></h4>
Графен має цілий ряд унікальних властивостей:
<ul>
 	<li>Це — найміцніший матеріал. В перерахунку на одиницю товщини, графен в 200 разів міцніший за сталь.</li>
 	<li>Графен можна розтягнути на 20%, перш ніж він порветься, що неможливо навіть уявити для інших кристалів. Такі механічні властивості є результатом надзвичайно малої відстані і сильного зв'язку між атомами вуглецю. Теоретичні розрахунки показують, що «гамак» із графену розміром 1 x 1 м може витримати вагу до 8 кг.</li>
 	<li>Графен є чудовим провідником електричного струму і тримає рекорд за параметром рухливості електронів при кімнатній температурі. Цікаво, що електрони рухаються в графені так, ніби у них немає маси.</li>
 	<li>Це — також найтонший матеріал. Всього лиш 5 г графену достатньо, щоби повністю покрити футбольне поле.</li>
 	<li>Якщо до цього переліку додати, що графен є прозорим і хімічно інертним, то стає очевидним, що матеріал має неабиякий потенціал для використання у найрізноманітніших сферах — від електроніки до будівництва.</li>
</ul>
[gallery type="slideshow" link="none" size="facebook_og" ids="6526,6525" orderby="rand"]
<h4><strong>Де використовується графен?</strong></h4>
Комерційних виробів з графеном зараз зовсім небагато, але вже зараз можна купити графенові чорнила для принтера, які проводять електричний струм і таким чином дозволяють друкувати електричне коло практично на будь-якій поверхні.

Також продаються смартфони з графеновим екраном, який не розбивається і не тріскає при падінні. Графен вже знайшов своє, поки досить обмежене, застосування в батареях і спортивному обладнанні. Багато компаній (включаючи таких гігантів як Samsung та Intel) ведуть активні розробки і шукають нові області застосування для графену.

[caption id="attachment_6529" align="aligncenter" width="1772"]<img class="size-full wp-image-6529" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/Kostya09092016c.jpg" alt="Вересень 2016: Лауреат Нобелівської премії з фізики 2010 року Костянтин Новосьолов демонструє комерційний смартфон, сенсорний екран (touchscreen) у якому виготовлений з графену" width="1772" height="1229" /> Вересень 2016: Лауреат Нобелівської премії з фізики 2010 року Костянтин Новосьолов демонструє комерційний смартфон, сенсорний екран (touchscreen) у якому виготовлений з графену[/caption]
<h4><strong>В яких областях графен може створити революцію?</strong></h4>
Найбільш перспективними областями застосування графену в майбутньому є сенсори і наноелектоніка. За рахунок надзвичайно великої площі поверхні по відношенню до об'єму і за рахунок високої провідності матеріалу продемонстровані на сьогодні сенсори на основі графену мають неперевешену чутливість і короткий час відгуку.

Стосовно наноелектроніки, з кожним днем все більше вчених схиляєтся до думки, що в далекій перспективі графен замінить кремній. Це — єдиний досліджений провідник, який дозволяє робити транзистори розміром менше 10 нм і при цьому залишатися стабільним при нормальних умовах.

[gallery type="slideshow" link="none" size="facebook_og" ids="6527,6528" orderby="rand"]
<h4><strong>Чи існують інші двомірні матеріали, крім графену?</strong></h4>
Так. Клас двомірних кристалів зараз вже досить великий і включає понад 30 відомих матеріалів. Сюди входять як похідні графену (наприклад, флюорінований графен, який є двомірним аналогом тефлону), так і матеріали без вуглецю (наприклад, нітрид бору).

Надзвичайно активним науковим напрямком зараз є вивчення гетероструктур — коли 2 або більше двомірних матеріали накладаються один на одного, щоб утворити стек. Такі структури часто демонструють унікальні властивості, яких немає у їхніх складових, і таким чином розширюють сферу потенційного застосуванни 2D-матеріалів.

&nbsp;
<p style="text-align: right;"><em>Від редакції: автор публікації — спікер конференції <a href="https://www.facebook.com/brainukraine/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Brain&amp;Ukraine</a>, учасник групи науковців, яка у 2010 році отримала Нобелівську премію за «новаторські експерименти з двомірним матеріалом графеном».</em></p>

<h4><strong>Що таке графен?</strong></h4><p>Графен — це перший досліджений (однак не єдиний) двомірний кристал. Його решітка утворена атомами вуглецю, впорядкованими у площині в гексагональну структуру, яка виглядає як з&#8217;єднані між собою шестикутники. Товщина графену — 1 атом.</p><p>Довгий час вважалося, що двомірні матеріали існувати не можуть. Однак у 2004 році британські фізики Андрій Гейм і Костянтин Новосьолов не тільки створили і таким чином довели існування графену, але й дослідили електонні властивості матеріалу. У 2010 році вони отримали Нобелевську премію з фізики — за «новаторські експеримети з двомірним матеріалом графеном».</p><h4><strong>Чи можливо зробити графен в домашніх умовах?</strong></h4><p>Так. Для цього потрібний шматочок якісного графіту і звичайний скотч. Це — саме той спосіб, за допомогою якого графен був вперше отриманий для лабораторних досліджень. Основою методу є факт, що зв&#8217;язки між шарами графіту надзвичайно слабкі та легко руйнуються.</p><p>Якщо скотч спочатку прикласти липкою поверхнею до графіту і відірвати, то маленькі фрагменти матеріалу залишаться на поверхні з клеєм. Товщина фрагментів буде кілька мікронів, — але це ще не графен. Далі потрібно кілька разів повторити одну просту вправу: скласти скотч навпіл (щоби половинки торкалися одна одну липкими поверхнями) і розтягувати кінці скотчу в протилежні сторони. Така процедура робить кожний фрагмет приблизно вдвіччі тоншим і після 10-15 «складань-розтягувань» значна частина графіту буде товщиною в один атомний шар. Це і є графен.</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/EX8ClPVkD1g" width="1280" height="720" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></div><h4><strong>Чим особливий графен?</strong></h4><p>Графен має цілий ряд унікальних властивостей:</p><ul><li>Це — найміцніший матеріал. В перерахунку на одиницю товщини, графен в 200 разів міцніший за сталь.</li><li>Графен можна розтягнути на 20%, перш ніж він порветься, що неможливо навіть уявити для інших кристалів. Такі механічні властивості є результатом надзвичайно малої відстані і сильного зв&#8217;язку між атомами вуглецю. Теоретичні розрахунки показують, що «гамак» із графену розміром 1 x 1 м може витримати вагу до 8 кг.</li><li>Графен є чудовим провідником електричного струму і тримає рекорд за параметром рухливості електронів при кімнатній температурі. Цікаво, що електрони рухаються в графені так, ніби у них немає маси.</li><li>Це — також найтонший матеріал. Всього лиш 5 г графену достатньо, щоби повністю покрити футбольне поле.</li><li>Якщо до цього переліку додати, що графен є прозорим і хімічно інертним, то стає очевидним, що матеріал має неабиякий потенціал для використання у найрізноманітніших сферах — від електроніки до будівництва.</li></ul><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/GraphenePrinted.jpg",			"caption": "Графенові чорнила для прінтеру і елементи елекричного кола надруковані такими чорнилами. (Фотографії Леоніда Пономаренко, відзнято 21 червня на Graphene Industry Showcase який відбувається зараз в Манчестері в National Graphene Institute)"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/GrapheneInk.jpg",			"caption": "Графенові чорнила для прінтеру і елементи елекричного кола надруковані такими чорнилами. (Фотографії Леоніда Пономаренко, відзнято 21 червня на Graphene Industry Showcase який відбувається зараз в Манчестері в National Graphene Institute)"		}			]</script><h4><strong>Де використовується графен?</strong></h4><p>Комерційних виробів з графеном зараз зовсім небагато, але вже зараз можна купити графенові чорнила для принтера, які проводять електричний струм і таким чином дозволяють друкувати електричне коло практично на будь-якій поверхні.</p><p>Також продаються смартфони з графеновим екраном, який не розбивається і не тріскає при падінні. Графен вже знайшов своє, поки досить обмежене, застосування в батареях і спортивному обладнанні. Багато компаній (включаючи таких гігантів як Samsung та Intel) ведуть активні розробки і шукають нові області застосування для графену.</p><div id="attachment_6529" style="width: 1782px" class="wp-caption aligncenter"><img aria-describedby="caption-attachment-6529" loading="lazy" class="size-full wp-image-6529" src="/wp-content/uploads/2017/06/Kostya09092016c.jpg" alt="Вересень 2016: Лауреат Нобелівської премії з фізики 2010 року Костянтин Новосьолов демонструє комерційний смартфон, сенсорний екран (touchscreen) у якому виготовлений з графену" width="1772" height="1229" srcset="/wp-content/uploads/2017/06/Kostya09092016c.jpg 1772w, /wp-content/uploads/2017/06/Kostya09092016c-300x208.jpg 300w, /wp-content/uploads/2017/06/Kostya09092016c-768x533.jpg 768w, /wp-content/uploads/2017/06/Kostya09092016c-1024x710.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2017/06/Kostya09092016c-650x451.jpg 650w, /wp-content/uploads/2017/06/Kostya09092016c-1067x740.jpg 1067w" sizes="(max-width: 1772px) 100vw, 1772px" /><p id="caption-attachment-6529" class="wp-caption-text">Вересень 2016: Лауреат Нобелівської премії з фізики 2010 року Костянтин Новосьолов демонструє комерційний смартфон, сенсорний екран (touchscreen) у якому виготовлений з графену</p></div><h4><strong>В яких областях графен може створити революцію?</strong></h4><p>Найбільш перспективними областями застосування графену в майбутньому є сенсори і наноелектоніка. За рахунок надзвичайно великої площі поверхні по відношенню до об&#8217;єму і за рахунок високої провідності матеріалу продемонстровані на сьогодні сенсори на основі графену мають неперевешену чутливість і короткий час відгуку.</p><p>Стосовно наноелектроніки, з кожним днем все більше вчених схиляєтся до думки, що в далекій перспективі графен замінить кремній. Це — єдиний досліджений провідник, який дозволяє робити транзистори розміром менше 10 нм і при цьому залишатися стабільним при нормальних умовах.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/BacMonoRear.jpg",			"caption": "Експериментальна поліцейська машина BAC Mono.  Заднє крило машини виготовлено з композитного матеріалу з використанням графену"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/BacMono.jpg",			"caption": "Експериментальна поліцейська машина BAC Mono.  Заднє крило машини виготовлено з композитного матеріалу з використанням графену"		}			]</script><h4><strong>Чи існують інші двомірні матеріали, крім графену?</strong></h4><p>Так. Клас двомірних кристалів зараз вже досить великий і включає понад 30 відомих матеріалів. Сюди входять як похідні графену (наприклад, флюорінований графен, який є двомірним аналогом тефлону), так і матеріали без вуглецю (наприклад, нітрид бору).</p><p>Надзвичайно активним науковим напрямком зараз є вивчення гетероструктур — коли 2 або більше двомірних матеріали накладаються один на одного, щоб утворити стек. Такі структури часто демонструють унікальні властивості, яких немає у їхніх складових, і таким чином розширюють сферу потенційного застосуванни 2D-матеріалів.</p><p>&nbsp;</p><p style="text-align: right;"><em>Від редакції: автор публікації — спікер конференції <a href="https://www.facebook.com/brainukraine/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Brain&amp;Ukraine</a>, учасник групи науковців, яка у 2010 році отримала Нобелівську премію за «новаторські експерименти з двомірним матеріалом графеном».</em></p>

6 головних питань та відповідей про графен

{:ua}Що таке графен і як він може змінити технології в усьому світі?{:}

Уряд України вирішив підтримати національну науку. Рада буде покликана перетворювати інтелектуальні надбання у реальний продукт, що підвищуватиме конкурентоспроможність української науки та економіки

<p class="newsHeading">Уряд ініціював створення Ради з розвитку інновацій. Основним її завданням буде підтримка науки та реалізація різних проектів у реальному секторі економіки. Про це повідомив прем’єр Володимир Гройсман.</p>

<div>
<h4><strong>Що відомо про нову ініціативу Уряду </strong></h4>
Гройсман зазначив, що потрібно переходити від звичного утримання закладів освіти до створення інноваційних центрів, формування технологічних парків, що підвищуватиме конкурентоспроможність української науки та економіки. Він підкреслив, що Україна має хороший науковий та інтелектуальний потенціал, тому важливо зупинити відплив кадрів за кордон і дати їм можливість реалізувати свої ідеї в Україні. Прем’єр зауважив, що зараз основним вектором є створення дієвого механізму для формування інноваційної системи.

[blockquote_with_author name="Володимир Гройсман" position="Прем'єр-міністр України" content="Настав той час, коли ми маємо приділити більш значну увагу інноваціям, підтримці національної науки і створити модель, де ми би могли її надбання перетворювати у реальний український продукт. Ми говоримо про те, щоби створити Раду інновацій для того, щоб ми могли чітко визначатися щодо підтримки науки, щоб ми могли об'єднати те, що маємо сьогодні, і впроваджувати у життя"]

</div>

<p class="newsHeading">Уряд ініціював створення Ради з розвитку інновацій. Основним її завданням буде підтримка науки та реалізація різних проектів у реальному секторі економіки. Про це повідомив прем’єр Володимир Гройсман.</p><p></p><div><h4><strong>Що відомо про нову ініціативу Уряду </strong></h4><p>Гройсман зазначив, що потрібно переходити від звичного утримання закладів освіти до створення інноваційних центрів, формування технологічних парків, що підвищуватиме конкурентоспроможність української науки та економіки. Він підкреслив, що Україна має хороший науковий та інтелектуальний потенціал, тому важливо зупинити відплив кадрів за кордон і дати їм можливість реалізувати свої ідеї в Україні. Прем’єр зауважив, що зараз основним вектором є створення дієвого механізму для формування інноваційної системи.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Настав той час, коли ми маємо приділити більш значну увагу інноваціям, підтримці національної науки і створити модель, де ми би могли її надбання перетворювати у реальний український продукт. Ми говоримо про те, щоби створити Раду інновацій для того, щоб ми могли чітко визначатися щодо підтримки науки, щоб ми могли об'єднати те, що маємо сьогодні, і впроваджувати у життя</p>					<cite>									<span><strong>Володимир Гройсман,</strong></span> Прем'єр-міністр України							</cite>			</blockquote></div>

Уряд України створить Раду розвитку інновацій

{:ua}Володимир Гройсман прокоментував перспективи підтримки інновацій в Україні. Уряд має план щодо програми підтримки технологічних відкриттів{:}

7 червня у Києві відбулася лекція Юрія Гогоці – професора матеріалознавства у Дрексельському Університеті в США, який минулого місяця отримав фінансування у $2,2 млн для досліджень у сфері наноматеріалів. Найбільш цитований вчений з України розказав, як поєднуються інновації та фундаментальні дослідження, де шукати фінансування для науки та які виклики стоять перед хіміками світу.

Цей матеріал відкриває низку публікацій про науку до тематичної конференції <a href="https://www.facebook.com/brainukraine/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Brain&amp;Ukraine</a>. Пропонуємо вам 8 найцікавіших тез з розповіді пана Юрія.
<h4><strong>Над чим працюють науковці в сфері наноматеріалів</strong></h4>
— Ми створюємо нові матеріали — ті, що дозволяють вам користуватися телефонами, смартфонами, планшетами. Саме це матеріали дозволяють загнати розрахункову можливість в маленький формат, оснастити пристрій сучасною камерою тощо. Практично кожна частина пристрою — покриття на склі, електроніка, літій-іонні акумулятори — використовують наноматеріали.

Більшість того, що ми робимо, пов’язано з вуглецем. Ми досліджуємо індивідуальні клітини у вуглецевих нанотрубках. Також вирощуємо мільярди наноалмазів товщиною 5 нм — це в 10 тис разів менше людського волосся. Створюємо пористо-вуглецеві структури, за допомогою яких можна очищувати кров від токсинів, сорбувати протеїни, а також опріснювати воду. Проте основна область застосування — енергетика:
<ul>
 	<li>конденсатори,</li>
 	<li>літій-іонні акумулятори,</li>
 	<li>системи зберігання.</li>
</ul>
<h4><strong>Як організовано наукову роботу</strong></h4>
— Наша команда складається з 12 пост-докторантів, 12 студентів та 17 аспірантів. Серед нас є представники 11 країн, в тому числі — один науковий співробітник і з України, зі Львова. Саме команда робить усю роботу, самотужки це було би нереально. Я виступаю, розповсюджую ідеї, — але нічого би не було зроблено, якби вони щоденно не працювали в лабораторії. Ми щодня спілкуємося, переписуємось, в якій точці світу я б не знаходився.

Ми завжди намагаємося пройти весь шлях: від ідеї, початку фундаментальних досліджень, і до найголовнішого — впровадження практичного застосування. Формуємо ідею, шукаємо фінансування, проводимо дослідження, за підсумками пишемо статтю і публікуємо її в одному з наукових журналів — Science, Nature, Nature Materials, Nature Nano та в низці інших.

[blockquote_with_author content="Як я завжди кажу своїм студентам, опублікувати статтю у провідному науковому журналі — це як піднятися на Еверест. Навіть якщо ти там вже був, зробити це ще раз буде так само складно."]

Варто пам’ятати, що публікація статті — ще не кінцевий результат. Наступний крок — посприяти впровадженню винайденої технології. Наші ліцензії купують великі міжнародні компанії. Іноді від теоретичної ідеї до практичного її впровадження минає менше року.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/19024908_336471246767094_387404830019118689_o.jpg" img_id="5370" title="Лекція Юрія відбулась в рамках лекторію «Вчені XXI століття» від науково-популярної конференції Brain&amp;Ukraine"]
<h4><strong>Як вчені знаходять фінансування</strong></h4>
— На дослідження ми витрачаємо в середньому $1,5 млн на рік. Наука в США — недешева і потребує коштів. Бюджет Дрексельського Університету складає приблизно $700 млн. Університет отримує гроші від студентів, які сплачують за навчання, проте все фінансування науки в США йде із зовнішніх джерел — державних та приватних фондів, промислових та фінансових установ.

Найголовніше для отримання інвестицій — вміти описати свою ідею, донести її сенс, цінність та практичну значимість. Посилати заявки в усі можливі фонди та установи — це щоденна задача професорів, якою треба займатися безперервно. Адже якщо не буде фінансування, то не буде і роботи. Організація досліджень — щось на кшталт малого бізнесу.
<h4><strong>Що таке максени та в чому їхня цінність</strong></h4>
— 6 років тому ми винайшли матеріал, який назвали максенами (MXenes). Це — двовимірні пластинки, що складаються з карбідів та нітридів перехідних металів та мають товщину 3-7 атомів. Максени є металами, а тому з них можна зробити дуже тонкі провідники (наприклад, надтонке провідникове покриття для нового покоління смартфонів, яке до того ж буде стійким до падінь та ударів).

[caption id="attachment_5371" align="aligncenter" width="935"]<img class="size-full wp-image-5371" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.00.47-PM.png" alt="Шарова будова максенів" width="935" height="515" /> Шарова будова максенів[/caption]

Зараз ми працюємо саме над задачами накопичення енергії. Наша мета — розробити акумулятор, який буде заряджатись не більше 5-10 хв, проте його здатність тримати заряд не поступиться сучасним літій-іонним акумуляторам. Це дозволить, наприклад, заряджати ноутбуки, телефони за кілька хвилин проти звичних зараз кількох годин. Максени здатні впоратись із цією задачею. Інше використання максенів — екранування пристроїв від електромагнітних перешкод. Максени дозволяють зменшити товщину захисних матеріалів з 15 мікронів до одного. Це важливо для подальшого зменшення розмірів телефонів та інших розумних пристроїв.
<h4><strong>Як виробництво в Києві розвиває технології з США</strong></h4>
— Зазвичай є проблема, що наноматеріали вдається здобути лише в нанокількості. Максенам «пощастило» більше: в Центрі матеріаловедення в Києві, яким керує мій брат Олексій, було побудовано спеціальний реактор, який дозволив отримувати до 100 г максенів за 1 синтез. В свою чергу, це дозволило збільшувати виробництво до кілограмових масштабів.

[caption id="attachment_5373" align="aligncenter" width="768"]<img class="wp-image-5373 size-full" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/mxene-powder-50-g.jpeg" alt="Максени, синтозовані в Центрі матеріаловедення в Києві" width="768" height="576" /> Максени, синтозовані в Центрі матеріаловедення в Києві[/caption]

Наразі ця технологія вже отримувала ліцензування — її купила велика міжнародна компанія.
<h4><strong>Чи очікувати на появу розумного одягу</strong></h4>
— Вже набувають поширення розумні пристрої для носіння: наприклад, фітнес-браслети, — проте для того, щоби вживлювати технологічні елементи безпосередньо в одяг, треба перетворити тканину на електронний пристрій. Для цього потрібні волокна, що проводитимуть електроенергію, матеріали, що працюватимуть із сенсорами. Такий одяг зможе поміряти вашу та навколишню температуру і відповідно нагріватись або охолоджуватись, вимірювати тиск та пульс, за складом поту визначити, чи ви не починаєте хворіти. А ще може накопичувати статичну електроенергію, що виробляє тіло, та давати можливість її використовувати — наприклад, підживлювати нею MP3-плеєр. Чимало з того, що раніше здавалося фантастикою, тепер стає реальністю — і ми над цим працюємо. Зараз ми співпрацюємо зі спеціалістами по текстилю, проводимо спільніі дослідження. Одна з моїх аспіранток працює із в’язальною машиною, яку можна запрограмувати на виготування певної моделі розумного одягу. Цей апарат здатен за 15-20 хв зв’язати вам светр, у який буде вбудовано різноманітні нитки-провідники, мікросхеми, датчики.

Що стосується наших максенів, з них можна виготовити суперконденсатори у вигляді гнучкої пластинки з розмірами 1 x 2 см та товщиною менше міліметра. Такі суперконденсатори вбудовуються в одяг і дозволяють зберігати енергію, заряджати пристрої.

[gallery type="slideshow" link="none" size="facebook_og" ids="5365,5366,5367,5368" orderby="rand"]
<h4><strong>Як популяризувати науку за допомогою мистецтва</strong></h4>
— Якщо доносити наукові ідеї до якомога ширшого кола людей, то стає легше переконувати у важливості наших досліджень і потенційних інвесторів.

[blockquote_with_author content="Один із шляхів популяризації — поєднати науку із мистецтвом."]

Ми кожного дня спостерігаємо наночастинки у мікроскопах й іноді натикаємось на цікаві форми. Так з’явилась ідея <strong>конкурсу <a href="https://www.facebook.com/NanoArtography" target="_blank" rel="noopener noreferrer">NanoArtography</a></strong> — показати, що наука може бути красивою [сміється]. На сторінці проекту ми зібрали більше сотні картинок від учасників зі всього світу. Роботи переможці надрукували у календарі.

Цьогоріч проводимо конкурс вдруге, <strong>роботи можна подати до 30 вересня 2017 року.</strong> За кращі фото передбачені грошові призи:
<ul>
 	<li>$700 — за перше місце,</li>
 	<li>$300 — за друге,</li>
 	<li>$100 — за третє.</li>
</ul>
[caption id="attachment_5374" align="aligncenter" width="799"]<img class="wp-image-5374 size-full" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.01.37-PM.png" alt="Ліворуч: частинка максену після витравлення та трохи «фотошопу». Праворуч: шарові структури матеріалу нагадують скелі Арізони" width="799" height="406" /> Ліворуч: частинка максену після витравлення та трохи «фотошопу». Праворуч: шарові структури матеріалу нагадують скелі Арізони[/caption]

Цього року ми також отримали грант $10 тис на проведення <a href="http://www.mrs.org/sci-vid" target="_blank" rel="noopener noreferrer">відеоконкурсу</a>. Учасником може стати будь-хто, треба лише зняти 2-хвилинний ролік про матеріаловедення. Приз переможцю складатиме $1 тис.
<h4><strong>Чому сучасна наука — виключно міжнародна</strong></h4>
— Я працюю 15-16 годин на добу, 6-7 днів на тиждень. Вважаю свою роботу найцікавішою у світі — ми працюємо на рубежі світових інновацій, робимо відкриття, розв’язуємо загадки — та не проміняв би її на жодну іншу. Але ця робота потребує повної віддачі, адже успіх не приходить без інвестицій часу та зусиль. Ми співрацюємо з порядка 40 міжнародних партнерів з усього світу. Серед них — приватні компанії (такі як Toyota, Honda, BASF, Superior Graphite тощо), наукові організації, університети.

[blockquote_with_author content="Наука об’єднує людей."]

Серед наших партнерів є, наприклад, громадяни Ізраїлю та Саудівської Аравії — ці держави мають не найкращі політичні взаємини, проте наукові команди працюють разом. І без цього співтовариства багато речей були би неможливими. Сучасна наука не робиться окремими людьми — це командна робота; адже ті задачі, які може розв’язати окрема людина, як правило, уже розв’язані.

Важливий аспект сучасної науки — її міжнародність і те, що вона не знає кордонів. Якщо Україна хоче стати технологічною державою, то їй треба налагоджувати регулярну міжнародну співпрацю. Це допоможе витягнути українську науку на передові рубежі.

&nbsp;
<p style="text-align: right;"><em>У публікації використані фото Brain&amp;Ukraine та слайди з презентації Юрія Гогоці</em></p>

<p>Цей матеріал відкриває низку публікацій про науку до тематичної конференції <a href="https://www.facebook.com/brainukraine/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Brain&amp;Ukraine</a>. Пропонуємо вам 8 найцікавіших тез з розповіді пана Юрія.</p><h4><strong>Над чим працюють науковці в сфері наноматеріалів</strong></h4><p>— Ми створюємо нові матеріали — ті, що дозволяють вам користуватися телефонами, смартфонами, планшетами. Саме це матеріали дозволяють загнати розрахункову можливість в маленький формат, оснастити пристрій сучасною камерою тощо. Практично кожна частина пристрою — покриття на склі, електроніка, літій-іонні акумулятори — використовують наноматеріали.</p><p>Більшість того, що ми робимо, пов’язано з вуглецем. Ми досліджуємо індивідуальні клітини у вуглецевих нанотрубках. Також вирощуємо мільярди наноалмазів товщиною 5 нм — це в 10 тис разів менше людського волосся. Створюємо пористо-вуглецеві структури, за допомогою яких можна очищувати кров від токсинів, сорбувати протеїни, а також опріснювати воду. Проте основна область застосування — енергетика:</p><ul><li>конденсатори,</li><li>літій-іонні акумулятори,</li><li>системи зберігання.</li></ul><h4><strong>Як організовано наукову роботу</strong></h4><p>— Наша команда складається з 12 пост-докторантів, 12 студентів та 17 аспірантів. Серед нас є представники 11 країн, в тому числі — один науковий співробітник і з України, зі Львова. Саме команда робить усю роботу, самотужки це було би нереально. Я виступаю, розповсюджую ідеї, — але нічого би не було зроблено, якби вони щоденно не працювали в лабораторії. Ми щодня спілкуємося, переписуємось, в якій точці світу я б не знаходився.</p><p>Ми завжди намагаємося пройти весь шлях: від ідеї, початку фундаментальних досліджень, і до найголовнішого — впровадження практичного застосування. Формуємо ідею, шукаємо фінансування, проводимо дослідження, за підсумками пишемо статтю і публікуємо її в одному з наукових журналів — Science, Nature, Nature Materials, Nature Nano та в низці інших.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Як я завжди кажу своїм студентам, опублікувати статтю у провідному науковому журналі — це як піднятися на Еверест. Навіть якщо ти там вже був, зробити це ще раз буде так само складно.</p>			</blockquote><p>Варто пам’ятати, що публікація статті — ще не кінцевий результат. Наступний крок — посприяти впровадженню винайденої технології. Наші ліцензії купують великі міжнародні компанії. Іноді від теоретичної ідеї до практичного її впровадження минає менше року.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/06/19024908_336471246767094_387404830019118689_o.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Лекція Юрія відбулась в рамках лекторію «Вчені XXI століття» від науково-популярної конференції Brain&amp;Ukraine</b>				</p>						</div><h4><strong>Як вчені знаходять фінансування</strong></h4><p>— На дослідження ми витрачаємо в середньому $1,5 млн на рік. Наука в США — недешева і потребує коштів. Бюджет Дрексельського Університету складає приблизно $700 млн. Університет отримує гроші від студентів, які сплачують за навчання, проте все фінансування науки в США йде із зовнішніх джерел — державних та приватних фондів, промислових та фінансових установ.</p><p>Найголовніше для отримання інвестицій — вміти описати свою ідею, донести її сенс, цінність та практичну значимість. Посилати заявки в усі можливі фонди та установи — це щоденна задача професорів, якою треба займатися безперервно. Адже якщо не буде фінансування, то не буде і роботи. Організація досліджень — щось на кшталт малого бізнесу.</p><h4><strong>Що таке максени та в чому їхня цінність</strong></h4><p>— 6 років тому ми винайшли матеріал, який назвали максенами (MXenes). Це — двовимірні пластинки, що складаються з карбідів та нітридів перехідних металів та мають товщину 3-7 атомів. Максени є металами, а тому з них можна зробити дуже тонкі провідники (наприклад, надтонке провідникове покриття для нового покоління смартфонів, яке до того ж буде стійким до падінь та ударів).</p><div id="attachment_5371" style="width: 945px" class="wp-caption aligncenter"><img aria-describedby="caption-attachment-5371" loading="lazy" class="size-full wp-image-5371" src="/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.00.47-PM.png" alt="Шарова будова максенів" width="935" height="515" srcset="/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.00.47-PM.png 935w, /wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.00.47-PM-300x165.png 300w, /wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.00.47-PM-768x423.png 768w, /wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.00.47-PM-650x358.png 650w" sizes="(max-width: 935px) 100vw, 935px" /><p id="caption-attachment-5371" class="wp-caption-text">Шарова будова максенів</p></div><p>Зараз ми працюємо саме над задачами накопичення енергії. Наша мета — розробити акумулятор, який буде заряджатись не більше 5-10 хв, проте його здатність тримати заряд не поступиться сучасним літій-іонним акумуляторам. Це дозволить, наприклад, заряджати ноутбуки, телефони за кілька хвилин проти звичних зараз кількох годин. Максени здатні впоратись із цією задачею. Інше використання максенів — екранування пристроїв від електромагнітних перешкод. Максени дозволяють зменшити товщину захисних матеріалів з 15 мікронів до одного. Це важливо для подальшого зменшення розмірів телефонів та інших розумних пристроїв.</p><h4><strong>Як виробництво в Києві розвиває технології з США</strong></h4><p>— Зазвичай є проблема, що наноматеріали вдається здобути лише в нанокількості. Максенам «пощастило» більше: в Центрі матеріаловедення в Києві, яким керує мій брат Олексій, було побудовано спеціальний реактор, який дозволив отримувати до 100 г максенів за 1 синтез. В свою чергу, це дозволило збільшувати виробництво до кілограмових масштабів.</p><div id="attachment_5373" style="width: 778px" class="wp-caption aligncenter"><img aria-describedby="caption-attachment-5373" loading="lazy" class="wp-image-5373 size-full" src="/wp-content/uploads/2017/06/mxene-powder-50-g.jpeg" alt="Максени, синтозовані в Центрі матеріаловедення в Києві" width="768" height="576" srcset="/wp-content/uploads/2017/06/mxene-powder-50-g.jpeg 768w, /wp-content/uploads/2017/06/mxene-powder-50-g-300x225.jpeg 300w, /wp-content/uploads/2017/06/mxene-powder-50-g-650x488.jpeg 650w" sizes="(max-width: 768px) 100vw, 768px" /><p id="caption-attachment-5373" class="wp-caption-text">Максени, синтозовані в Центрі матеріаловедення в Києві</p></div><p>Наразі ця технологія вже отримувала ліцензування — її купила велика міжнародна компанія.</p><h4><strong>Чи очікувати на появу розумного одягу</strong></h4><p>— Вже набувають поширення розумні пристрої для носіння: наприклад, фітнес-браслети, — проте для того, щоби вживлювати технологічні елементи безпосередньо в одяг, треба перетворити тканину на електронний пристрій. Для цього потрібні волокна, що проводитимуть електроенергію, матеріали, що працюватимуть із сенсорами. Такий одяг зможе поміряти вашу та навколишню температуру і відповідно нагріватись або охолоджуватись, вимірювати тиск та пульс, за складом поту визначити, чи ви не починаєте хворіти. А ще може накопичувати статичну електроенергію, що виробляє тіло, та давати можливість її використовувати — наприклад, підживлювати нею MP3-плеєр. Чимало з того, що раніше здавалося фантастикою, тепер стає реальністю — і ми над цим працюємо. Зараз ми співпрацюємо зі спеціалістами по текстилю, проводимо спільніі дослідження. Одна з моїх аспіранток працює із в’язальною машиною, яку можна запрограмувати на виготування певної моделі розумного одягу. Цей апарат здатен за 15-20 хв зв’язати вам светр, у який буде вбудовано різноманітні нитки-провідники, мікросхеми, датчики.</p><p>Що стосується наших максенів, з них можна виготовити суперконденсатори у вигляді гнучкої пластинки з розмірами 1 x 2 см та товщиною менше міліметра. Такі суперконденсатори вбудовуються в одяг і дозволяють зберігати енергію, заряджати пристрої.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/18922610_336471703433715_6210153616368728669_o.jpg",			"caption": "Моменти лекції"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/18891905_336471353433750_5745400201966456471_o.jpg",			"caption": "Моменти лекції"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/18953350_336471716767047_8743238258476321637_o.jpg",			"caption": "Моменти лекції"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/18920765_336472533433632_2689938377822999632_o-1.jpg",			"caption": "Моменти лекції"		}			]</script><h4><strong>Як популяризувати науку за допомогою мистецтва</strong></h4><p>— Якщо доносити наукові ідеї до якомога ширшого кола людей, то стає легше переконувати у важливості наших досліджень і потенційних інвесторів.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Один із шляхів популяризації — поєднати науку із мистецтвом.</p>			</blockquote><p>Ми кожного дня спостерігаємо наночастинки у мікроскопах й іноді натикаємось на цікаві форми. Так з’явилась ідея <strong>конкурсу <a href="https://www.facebook.com/NanoArtography" target="_blank" rel="noopener noreferrer">NanoArtography</a></strong> — показати, що наука може бути красивою [сміється]. На сторінці проекту ми зібрали більше сотні картинок від учасників зі всього світу. Роботи переможці надрукували у календарі.</p><p>Цьогоріч проводимо конкурс вдруге, <strong>роботи можна подати до 30 вересня 2017 року.</strong> За кращі фото передбачені грошові призи:</p><ul><li>$700 — за перше місце,</li><li>$300 — за друге,</li><li>$100 — за третє.</li></ul><div id="attachment_5374" style="width: 809px" class="wp-caption aligncenter"><img aria-describedby="caption-attachment-5374" loading="lazy" class="wp-image-5374 size-full" src="/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.01.37-PM.png" alt="Ліворуч: частинка максену після витравлення та трохи «фотошопу». Праворуч: шарові структури матеріалу нагадують скелі Арізони" width="799" height="406" srcset="/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.01.37-PM.png 799w, /wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.01.37-PM-300x152.png 300w, /wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.01.37-PM-768x390.png 768w, /wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-12-at-1.01.37-PM-650x330.png 650w" sizes="(max-width: 799px) 100vw, 799px" /><p id="caption-attachment-5374" class="wp-caption-text">Ліворуч: частинка максену після витравлення та трохи «фотошопу». Праворуч: шарові структури матеріалу нагадують скелі Арізони</p></div><p>Цього року ми також отримали грант $10 тис на проведення <a href="http://www.mrs.org/sci-vid" target="_blank" rel="noopener noreferrer">відеоконкурсу</a>. Учасником може стати будь-хто, треба лише зняти 2-хвилинний ролік про матеріаловедення. Приз переможцю складатиме $1 тис.</p><h4><strong>Чому сучасна наука — виключно міжнародна</strong></h4><p>— Я працюю 15-16 годин на добу, 6-7 днів на тиждень. Вважаю свою роботу найцікавішою у світі — ми працюємо на рубежі світових інновацій, робимо відкриття, розв’язуємо загадки — та не проміняв би її на жодну іншу. Але ця робота потребує повної віддачі, адже успіх не приходить без інвестицій часу та зусиль. Ми співрацюємо з порядка 40 міжнародних партнерів з усього світу. Серед них — приватні компанії (такі як Toyota, Honda, BASF, Superior Graphite тощо), наукові організації, університети.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Наука об’єднує людей.</p>			</blockquote><p>Серед наших партнерів є, наприклад, громадяни Ізраїлю та Саудівської Аравії — ці держави мають не найкращі політичні взаємини, проте наукові команди працюють разом. І без цього співтовариства багато речей були би неможливими. Сучасна наука не робиться окремими людьми — це командна робота; адже ті задачі, які може розв’язати окрема людина, як правило, уже розв’язані.</p><p>Важливий аспект сучасної науки — її міжнародність і те, що вона не знає кордонів. Якщо Україна хоче стати технологічною державою, то їй треба налагоджувати регулярну міжнародну співпрацю. Це допоможе витягнути українську науку на передові рубежі.</p><p>&nbsp;</p><p style="text-align: right;"><em>У публікації використані фото Brain&amp;Ukraine та слайди з презентації Юрія Гогоці</em></p>

8 тез про науку і нанотехнології від найцитованішого вченого

{:ua}Як розвиваються нанотехнології? Головні тези про науку в цій сфері{:}

#наука